Ухвала суду № 59531123, 08.08.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 140/383/16-ц Провадження № 22-ц/772/2670/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 57Доповідач Панасюк О. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі: головуючого судді Панасюка О.С., суддів Медвецького С.К.., ОСОБА_2, з участю секретаря Маркевич Я.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» про захист прав споживача, визнання договору фінансового лізингу частково недійсним, стягнення сплачених за ним коштів за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» на заочне рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 4 травня 2016 року,

встановила:

В лютому 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з цим позовом, за яким, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив: визнати недійсним п. 12.1 Договору фінансового лізингу № 001678 від 30 жовтня 2015 року, укладеного між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» (далі ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто», товариство); стягнути з ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» на його користь 51000 грн, сплачених за цим договором, та 510 грн у відшкодування комісії банку, сплаченої при їх перерахуванні на рахунок товариства.

Вказував, що в жовтні 2015 року в мережі інтернет побачив рекламне оголошення про продаж сільськогосподарської техніки. Зателефонувавши за вказаним в оголошені номером телефону домовився про придбання трактора МТЗ 892, 2012 року виробництва за ціною 120000 грн, з яких 51000 грн підлягало сплаті відразу при укладенні договору фінансового лізингу, а решта протягом наступного року. Трактор мав бути доставлений за його місцем проживання наступного дня після сплати половини його вартості. 31 жовтня 2015 року ОСОБА_3 приїхав за обумовленою адресою до м. Житомира, отримав реквізити для сплати зазначених коштів і лише після їх перерахування на рахунок товариства з призначенням платежу у квитанції: «Авансовий платіж по договору фінансового лізингу» з ним був підписаний цей договір. При його підписанні позивач звернув увагу, що вартість предмета лізингу була зазначена в сумі 510000 грн, на що представник товариства запевнив, що компютерна програма при формуванні змісту договору визначає вартість нового трактора, але це не суттєво, при цьому запевнив, що в разі, якщо наступного дня трактор не буде доставлений за його місцем проживання, сплачені кошти будуть невідкладно повернуті. Ні наступного після підписання договору та сплати коштів дня, ні в подальшому обумовленого предмету договору майна ОСОБА_3 не отримав, а 8 грудня 2015 року представник з ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» по телефону повідомив йому, що тракторів 2012 року випуску на тепер немає і у разі його незгоди отримати новий за новою ціною, запропонував подати заяву про розірвання договору. Таку заяву він подав особисто 11 січня 2016 року в приміщенні представництва відповідача у м. Житомирі, працівники якого відмовились її реєструвати, 15 січня 2016 року заяву він направив на адресу з ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» поштою, а 27 січня 2016 року приїхав до головного офісу товариства у м. Києві, де йому було повідомлено, що предмет договору повинен був бути поставлений лізингоодержувачу протягом 120 днів після адміністративного та авансового платежів, комісії, а сплачена ним сума є лише адміністративним платежем за оформлення договору. В лютому 2016 року товариство направило йому відповідь про те, що договір вважається розірваним за його заявою, а сума в розмірі 51000 грн є авансовим платежем і за умовами договору поверненню не підлягає.

Оскільки п. 12.1 підписаного сторонами Договору фінансового лізингу передбачає можливість його розірвання з ініціативи лізиногоодержувача у разі не отримання предмету лізингу після сплати адміністративного та авансового платежів, наслідком чого є утримання лізиногодавцем на свою користь повної суми адміністративного платежу та 40 % авансового платежу, натомість договір не встановлює будь-якої відповідальності лізингодавця за його розірвання, а тому умови цього пункту договору є несправедливими (дискримінаційним) по відношенню до лізиногоодержувача. Тобто, на думку позивача, за положеннями цього пункту за невиконання умов договору лізингодавець відповідальності не несе, натомість отримує безпідставну винагороду в розмірі 51000 грн.

Заочним рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 4 травня 2016 року позов задоволено частково. Визнано недійсним п. 12.1 Договору фінансового лізингу № 001678 від 30 жовтня 2015 року, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто»; стягнуто з ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» на його користь 51000 грн. Вирішено питання про судові витрати у справі.

В апеляційній скарзі ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто», посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків суду встановленим обставинам у справі, просило скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову у позові.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.

Ч. ч. 1, 2 ст. 303 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції; апеляційний суд досліджує лише ті докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

За змістом ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, судова колегія розглядає справу та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Судом встановлено, що 30 жовтня 2015 року в простій письмовій формі між ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» та ОСОБА_3 укладено договір фінансового лізингу № 001678, за яким ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» зобов`язалось придбати та передати ОСОБА_3 трактор «МТЗ 892», а ОСОБА_3 до отримання предмету лізингу сплатити передбачені договором платежі, прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі (а. с. 15 20).

П. 12.1 договору встановлено, що лізингоодержувач, який сплатив адміністративний платіж, частково або повністю сплатив авансовий внесок та не отримав транспортний засіб має право розірвати даний договір за власним бажанням, про що повинен повідомити лізиногодавця у письмовій формі з чітким волевиявленням щодо розірвання договору, шляхом направлення рекомендованого листа на адресу лізиногодавця та надати реквізити особистого банківського рахунку для здійснення такого повернення. У строк, встановлений чинним законодавством, лізиногодавець розглядає заяву лізиногоодержувача та надає письмову відповідь, в якій повідомляє про розірвання договору та про наслідки такого розірвання. В такому випадку поверненню підлягає 60 % від сплаченого авансового платежу та/або частини авансових платежів, 40% лізиногодавець утримує в якості штрафу за дострокове розірвання договору. Адміністративний платіж в такому випадку поверненню не підлягає.

Як визначено у договорі адміністративний платіж першочерговий одноразовий платіж, який входить до складу першого платежу, що підлягає сплаті лізиногоодержувачем на користь лізиногодавця за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору, незалежно від назви призначення платежу в квитанції на сплату. Розмір адміністративного платежу відображається в додатку № 1 до договору та становить погоджений сторонами відсоток від вартості предмета лізингу.

У випадку неможливості придбання предмета лізингу лізингодавцем або відмови продавця здійснити продаж та/або поставку предмета лізингу договір передбачає право лізиногоодержувача звернутись до лізиногодавця із заявою про надання йому іншої марки та/або моделі та/або модифікації транспортного засобу, у цьому випадку лізингодавцеві належить право прийняти чи відхилити таку заяву, або розірвати договір на умовах п. 12.1 (п. 3.4.6. договору).

На виконання умов договору того ж дня ОСОБА_3 сплатив на рахунок ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» 51000 грн із призначенням платежу «Авансовий платіж по Договору фінансового лізингу № 001678» (а. с. 23). В січні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» із заявою про розірвання договору та повернення сплачених за ним коштів (а. с. 25, 26). 4 лютого 2016 року за № НОМЕР_1 «Лізингова компанія «Ваш Авто» направило ОСОБА_3 лист, яким повідомило, про свою згоду на розірвання договору, але відмовилось повертати сплачені за ним кошти, пославшись на те, що згідно з п. 9.7 договору вони зараховані як авансовий платіж, який не підлягає поверненню у разі розірвання договору з ініціативи лізиногоодержувача відповідно до п. 12.1 договору (а. с. 39).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відносини, що виникають у звязку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг».

Ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною.

Так, за змістом ч. 5 цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (ч. 6 ст. 18 Закону).

Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в ч. 2 ст. 18 цього Закону умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обовязків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобовязань, включаючи умови про взаємозалік, зобовязання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обовязків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (п. п. 2, 3 ч. 3 ст. 18 Закону «Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у звязку з розірвання або невиконанням ним договору (п. 4 ч. 3 ст. 18 Закону).

Оскільки п. 12.1 договору встановлює можливість лізиногодавця не повертати кошти на оплату, здійснену лізиногоодержувачем, у разі як його відмови виконати договір, так і, з урахуванням п. 3.4.6., невиконання договору лізиногодавцем, без встановлення права лізингоодержувача на одержання відповідної компенсації від лізиногодавця у звязку з розірвання або невиконанням ним договору, то суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про несправедливість цих умов договору фінансового лізингу.

Окрім того, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (п. 11-1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Відповідно до ч. 1 ст. 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою договір фінансового лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до ст. 628 ЦК України.

Згідно зі ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

В матеріалах справи відсутня ліцензія відповідача для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб, договір фінансового лізингу № 001678 від 30 жовтня 2015 року, укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто», нотаріально посвідчено не було, а відтак він є недійсним в силу закону (нікчемним).

Такий правовий висновок міститься у Постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 2677цс15 і в силу приписів ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції хоча і обґрунтував рішення про часткове задоволення позову лише у звязку із несправедливими умовами та не взяв до уваги вищезазначені порушення щодо відсутності ліцензії у відповідача для здійснення фінансової діяльності та нотаріального посвідчення спірного договору, однак з урахуванням встановленого ст. 11 ЦПК України принципу диспозитивності вірно вирішив справу по суті в межах позовних вимог, а оскільки внаслідок винесення судовою колегією власного рішення результат по суті не зміниться, тому колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» відхилити.

Заочне рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 4 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий /підпис/ ОСОБА_4

Судді: /підпис/ ОСОБА_2

/підпис/ ОСОБА_5

Згідно з оригіналом ОСОБА_4