Ухвала суду № 59528939, 02.08.2016, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11-кп/781/498/16 Головуючий у суді І-ї інстанції Цоток В. В.

Категорія 121 (101) Доповідач в колегії апеляційного суду Широкоряд Р. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.08.2016 м. Кропивницький

Колегія суддів Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді Широкоряда Р.В.,

суддів Кабанової В.В., Яковлєвої С.В.,

секретар Яременко З.А.,

за участі прокурора Агеєва В.М.,

захисника обвинуваченого - адвоката Воробйова В.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_4,

переглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_4 вирок Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 10 березня 2016 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Сипотени Каларашського району республіки Молдова, громадянина України, безробітного, із двома малолітніми дітьми на утриманні, проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

-14.04.2015 року Добровеличківським районним судом Кіровоградської області за ч. ч. 1, 2, 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк тривалістю три роки,

визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк сім років три місяці; за ч. 3 ст. 186 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років; за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк чотири роки; за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк три роки; за ч. 1 ст. 277 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк два роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено покарання у виді позбавлення волі на строк сім років три місяці. На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового складання призначеного покарання з покаранням, призначеним попереднім вироком, визначене остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк сім років шість місяців.

Ухвалено стягнути на користь виробничого підрозділу «Знам'янської дирекції залізничних перевезень» регіональної філії «Одеська залізниця « ПАТ «Українська залізниця в рахунок відшкодування заподіяної кримінальним правопорушенням майнової шкоди кошти в сумі 2 468 ( дві тисячі чотириста шістдесят вісім) гривень 47 копійок .

Ухвалено стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати в розмірі 245 (двісті сорок п'ять) гривень 52 копійки.

Вироком суду першої інстанції ОСОБА_4 визнаний винуватим за вчинення: таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, поєднаного з проникненням в житло; таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно; умисного пошкодження шляхів сполучення, що спричинило порушення нормальної роботи залізничного транспорту, могло спричинити аварію поїзду або створити небезпеку для життя людей чи настання інших тяжких наслідків; відкритого викрадення чужого майна (грабіж), поєднаного з проникненням у житло; умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

Кримінальні правопорушення вчинено при наступних обставинах.

В один із днів першої декади березня 2015 року (точну дату та час досудовим розслідуванням не встановлено), ОСОБА_4 повторно, з метою викрадення чужого майна, прибув до домоволодіння ОСОБА_5, що знаходиться в АДРЕСА_2. Реалізовуючи свій протиправний намір, розбив скло у вікні житлового будинку та через утворений отвір проник всередину вказаного приміщення, звідки таємно, із приміщення зали, викрав одне дитяче дерев'яне ліжко довжиною 120 сантиметрів, шириною 38 сантиметрів, висотою 81 сантиметр, вартістю з урахуванням зносу 843 гривні 75 копійок . З викраденим чужим майном ОСОБА_4 з місця скоєння кримінального правопорушення зник, розпорядившись ним на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_5 матеріальних збитків на вказану вище суму .

Крім того, повторно, в один із днів другої декади березня 2015 року (точну дату та час слідством не встановлено), ОСОБА_4 з метою викрадення чужого майна, прибув до домоволодіння ОСОБА_5, що знаходиться в АДРЕСА_2. Реалізовуючи свій протиправний намір, через вхідні двері, які він відчинив під час вчинення першої крадіжки, проник всередину житлового будинку, звідки таємно викрав із приміщення зали трельяж на дерев'яній основі довжиною 126 сантиметрів, шириною 57 сантиметрів, висотою 75 сантиметрів, вартістю з урахуванням зносу 4133 гривні 06 копійок . З викраденим чужим майном ОСОБА_4 з місця скоєння кримінального правопорушення зник, розпорядившись ним на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_5 матеріальних збитків на вказану вище суму .

Крім того, повторно, 29 грудня 2015 року, приблизно о 23 годині 00 хвилин, ОСОБА_4 з метою викрадення чужого майна, прибув до під'їзної колії №2 СП № 5 ПАТ «Кіровоградграніт» по станції Помічна Одеської залізниці, що на території міста Помічна Добровеличківського району Кіровоградської області, де таємно, за допомогою металевого гайкового ключа, якого приніс із собою, шляхом відкручування гайки з болта кріплення стикової накладки, викрав 4 чотирьохотвірні стикові накладки марки 2Р-65 ГОСТ 8193-73, які належать виробничому підрозділу служби колії Помічнянській дистанції колії №12, що є структурним підрозділом РФ «Одеська залізниця» ПАТ «Українська залізниця», загальною вартістю 619 гривень 04 копійки . З викраденим з місця скоєння кримінального правопорушення зник, розпорядившись ним на власний розсуд, спричинивши Помічнянській дистанції колії № 12, що є структурним підрозділом ПАТ " Українська залізниця " збитки на загальну суму 619 гривень 04 копійки.

Крім того, 29 грудня 2015 року, приблизно о 23 години 00 хвилин, ОСОБА_4 вчиняючи крадіжку, шляхом демонтажу деталей верхньої будови колії з залізничної колії №2 СП № 5 ПАТ «Кіровоградграніт» по станції Помічна Одеської залізниці, розташованої на території міста Помічна Добровеличківського району Кіровоградської області, усвідомлюючи можливість настання наслідків у вигляді аварії поїзда чи створення небезпеки для життя людей чи настання інших тяжких наслідків, легковажно розраховуючи на їх відвернення, умисно пошкодив шляхи сполучення, що спричинило порушення нормальної роботи залізничного транспорту, могло спричинити аварію поїзда та створити небезпеку для життя людей чи настання інших тяжких наслідків.

Крім того, повторно, 30 грудня 2015року, приблизно о 23 години 00 хвилин, ОСОБА_4 з метою викрадення чужого майна, прибув до під'їзної колії №2 СП № 5 ПАТ «Кіровоградграніт» по станції Помічна Одеської залізниці, що на території міста Помічна Добровеличківського району Кіровоградської області, де таємно, за допомогою металевого гайкового ключа, якого приніс із собою, шляхом відкручування гайки з болта кріплення стикової накладки, викрав 4 чотирьохотвірні стикові накладки марки 2Р-65 ГОСТ 8193-73, які належать виробничому підрозділу служби колії Помічнянській дистанції колії №12, що є структурним підрозділом РФ "Одеська залізниця" ПАТ "Українська залізниця", загальною вартістю 619 гривень 04 копійки . З викраденим з місця скоєння кримінального правопорушення зник, розпорядившись ним на власний розсуд, спричинивши Помічнянській дистанції колії № 12, що є структурним підрозділом ПАТ " Українська залізниця " збитків на загальну суму 619 гривень 04 копійки.

Крім того, 30 грудня 2015 року, приблизно о 23 години 00 хвилин, ОСОБА_4 вчиняючи крадіжку шляхом демонтажу деталей верхньої будови колії з залізничної колії №2 СП № 5 ПАТ «Кіровоградграніт» по станції Помічна Одеської залізниці, розташованої на території міста Помічна Добровеличківського району Кіровоградської області, усвідомлюючи можливість настання наслідків у вигляді аварії поїзда чи створення небезпеки для життя людей чи настання інших тяжких наслідків, легковажно розраховуючи на їх відвернення, умисно пошкодив шляхи сполучення, що спричинило порушення нормальної роботи залізничного транспорту, могло спричинити аварію поїзда та створити небезпеку для життя людей чи настання інших тяжких наслідків.

Крім того, повторно, 31 грудня 2015 року, приблизно о 23 години 00 хвилин, ОСОБА_4 з метою викрадення чужого майна, прибув до під'їзної колії №2 СП № 5 ПАТ «Кіровоградграніт» по станції Помічна Одеської залізниці, що на території міста Помічна Добровеличківського району Кіровоградської області, де таємно, за допомогою металевого гайкового ключа, якого приніс із собою, шляхом відкручування гайки з болта кріплення стикової накладки, викрав 4 чотирьохотвірні стикові накладки марки 2Р-65 ГОСТ 8193-73, які належать виробничому підрозділу служби колії Помічнянській дистанції колії №12, що є структурним підрозділом РФ «Одеська залізниця» ПАТ «Українська залізниця», загальною вартістю 619 гривень 04 копійки . З викраденим з місця скоєння кримінального правопорушення зник, розпорядившись ним на власний розсуд, спричинивши Помічнянській дистанції колії № 12, що є структурним підрозділом ПАТ " Українська залізниця " збитків на загальну суму 619 гривень 04 копійки.

Крім того, 31 грудня 2015 року, приблизно о 23 години 00 хвилин, ОСОБА_4, вчиняючи крадіжку шляхом демонтажу деталей верхньої будови колії з залізничної колії №2 СП № 5 ПАТ «Кіровоградграніт» по станції Помічна Одеської залізниці, розташованої на території міста Помічна Добровеличківського району Кіровоградської області, усвідомлюючи можливість настання наслідків у вигляді аварії поїзда чи створення небезпеки для життя людей чи настання інших тяжких наслідків, легковажно розраховуючи на їх відвернення, умисно пошкодив шляхи сполучення, що спричинило порушення нормальної роботи залізничного транспорту, могло спричинити аварію поїзда та створити небезпеку для життя людей чи настання інших тяжких наслідків.

Крім того, 01 січня 2016 року, приблизно о 20 години 00 хвилин, ОСОБА_4 повторно, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, з метою таємного викрадення чужого майна, прибув до домоволодіння ОСОБА_6, що знаходиться в АДРЕСА_3. Реалізовуючи свій протиправний намір, шляхом пошкодження віконного скла у веранді біля вхідних дверей житлового будинку, через утворений отвір, проник всередину вказаного приміщення, де з приміщення спальної кімнати намагався викрасти два мобільних телефони марки «Nokia 1110» імеі: НОМЕР_1 який належить ОСОБА_6, вартістю з урахуванням зносу 160 гривень 00 копійок та марки «Nokia 6303» імеі: НОМЕР_2, який належить ОСОБА_7, вартістю з урахуванням зносу 460 гривень 00 копійок. Однак не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця та не отримав реальну можливість розпорядитися чи користуватися вилученим майном, оскільки в цей час був виявлений на місці скоєння кримінального правопорушення ОСОБА_7, яка стала вимагати від обвинуваченого припинення ним протиправних дій. ОСОБА_4, усвідомлюючи той факт, що був виявлений на місці скоєння крадіжки потерпілим, не відмовився від свого злочинного наміру і відкрито для потерпілої ОСОБА_7 викрав зазначені вище мобільні телефони, якими розпорядився на власний розсуд . Внаслідок протиправних дій обвинуваченого потерпілому ОСОБА_6 було заподіяно шкоди на суму 160 гривень, а потерпілій ОСОБА_7 на суму 460 гривень .

Крім того, 01 січня 2016 року, приблизно о 20 годині 30 хвилин, ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, прибув до домоволодіння, в якому проживав та яке знаходиться в АДРЕСА_1. На той момент в приміщенні житлового будинку перебували його співмешканка ОСОБА_8, її батько ОСОБА_9 та потерпілий ОСОБА_6, між якими виникла сварка. Під час сварки в обвинуваченого, на ґрунті виниклих неприязних стосунків, виник умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 Реалізовуючи свій протиправний намір, ОСОБА_4, діючи умисно, з метою заподіяння невизначеної шкоди здоров'ю потерпілому, умисно схопив ОСОБА_6 за одяг ззаду та витягнув його на подвір'я . В цей час обвинувачений біля вхідних дверей помітив металеву трубу, яку взяв у руки. Коли ОСОБА_4 та ОСОБА_6 вийшли на вулицю, між ними виникла бійка, в ході якої, обвинувачений, продовжуючи свої злочинні дії, усвідомлюючи що може заподіяти тяжку шкоду здоров'ю потерпілого та свідомо допускаючи її настання , металевою трубою, яку тримав у правій руці, наніс потерпілому не менше трьох ударів в ділянку голови ліворуч, від яких ОСОБА_6 упав на землю . Продовжуючи протиправні дії, ОСОБА_4 правою ногою, яка була взута у кирзовий чобіт, наніс потерпілому не менше одного удару в ділянку тулуба ліворуч. Внаслідок злочинних дій обвинуваченого ОСОБА_6 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді : відкритої черепно-мозкової травми : синців довкола обох очей, синця під правим оком, рани лівої скроневої ділянки, рани на відкритій частині лобної ділянки дещо праворуч, рани скроневої ділянки голови праворуч, рани тім'яної ділянки голови ліворуч, рани тім'яно-потиличної ділянки голови ліворуч, рани потиличної ділянки голови ліворуч, крововиливів у м'які тканини цих ділянок, епідурального крововиливу (крововилив між твердою мозковою оболонкою та внутрішньою кістковою пластинкою лівої тім'яної кістки) крововиливу під м'які мозкові оболонки, набряку та забою головного мозку, лінійного перелому лівих тім'яної, лобної та потиличної кісток з переходом на кістки основи черепа, які в сукупності у живих осіб відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння, і знаходяться у прямому причинному зв'язку з настанням смерті потерпілого . Також ОСОБА_6 були спричинені тілесні ушкодження у вигляді закритої тупої травми грудної клітини : синця тулуба ліворуч та перелому 3,4,5 ребер ліворуч, які мають ознаки середнього ступеню тяжкості.

Наслідком отриманих тілесних ушкоджень, у вигляді відкритої черепно-мозкової травми епідурального крововиливу, крововиливу під м'які мозкові оболонки, набряку та забою головного мозку, перелому кісток склепіння та основи черепу стала смерть потерпілого ОСОБА_6 - ІНФОРМАЦІЯ_2 року.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_4 просить вирок суду першої інстанції змінити, пом'якшити призначене йому покарання, застосувавши до нього положення ст. 69 КК України, призначивши покарання більш м'яке, ніж передбачене законом.

Разом із тим, просить переглянути вирок суду першої інстанції у рамках обвинувачення за ч. 2 ст. 121 КК України та ч. 3 ст. 186 КК України, за що його засуджено.

В обґрунтування своїх вимог наводить наступні доводи.

Вказує, що при призначенні йому покарання, судом першої інстанції недостатньо враховано характеристики його особи і обставини, які пом'якшують йому покарання.

Крім того, зауважує, що висновки суду першої інстанції відносно обвинувачення за ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 186 КК України, - не відповідають фактичним обставинам справи.

Зазначає, що у нього на утриманні перебуває двоє неповнолітніх дітей, а його дружина на даний час є вагітною на шостому місяці.

По обвинуваченню за ч. 2 ст. 121 КК України та за ч. 3 ст. 186 КК України - судом не належно та неповно досліджено обставини кримінального провадження, зокрема, по обвинуваченню за ч. 2 ст. 121 КК України не допитано свідків.

Обвинувачений вказує, що обвинувачення за ч. 2 ст. 121 КК України йому інкриміновано незаконно, оскільки у день події він захищав свою сім'ю, - співмешканку та її батька від потерпілого.

Що стосується обвинувачення за ч. 3 ст. 186 КК України, - обвинувачений вказує, що намагався вчинити крадіжку мобільних телефонів.

Не погоджується із кваліфікацією його дій як грабіж, оскільки, як він зазначає, потерпілі самі впустили його до свого домоволодіння, вони всі разом розпивали алкогольні напої, потім він ще пішов до магазину за спиртним, повернувшись, вчинив крадіжку мобільних телефонів.

Тобто, зазначає, що правильність його обвинувачення за вказаними статтями закону України про кримінальну відповідальність, судом першої інстанції не перевірялася, а тому засудження його за цим обвинуваченням не можна вважати обґрунтованим та законним.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, у дебатах думку обвинуваченого ОСОБА_4 та в його інтересах адвоката Воробйова, В.В., які підтримали доводи апеляційної скарги обвинуваченого в тому обсязі, як їх наведено обвинуваченим, також, сторона захисту висловилася про скасування вироку суду першої інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, зокрема, з підстав незаконного рішення суду про дослідження доказів в порядку ст. 349 ч. 3 КПК України, зважаючи на те, що обвинувачений пояснив, що діяв в межах захисту своєї родини (ч. 2 ст. 121 КК України), думку прокурора, який висловився про часткове задоволення апеляційної скарги обвинуваченого та скасування вироку суду першої інстанції через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, що стосуються, зокрема, обсягу дослідження судом першої інстанції доказів у кримінальному провадженні, а також через неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, що виразилося у незастосуванні при призначенні покарання вимог ч. 4 ст. 70 КК України, дослідивши матеріали кримінального провадження, зваживши доводи апеляційної скарги обвинуваченого, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого підлягає задоволенню частково.

По причині скасування судом апеляційної інстанції вироку суду першої інстанції та призначення нового судового розгляду в суді першої інстанції, - суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 2 ст. 415 КПК України, не вирішує наперед питання про доведеність чи недоведеність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання.

У відповідності до ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог Кримінального процесуального кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Згідно із ч. 3 ст. 337 КПК України: з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Вироком суду першої інстанції ОСОБА_4 засуджений, зокрема, за ч. 2 ст. 121 КК України.

Проте, обвинувальний акт не містить викладу фактичних обставин даного кримінального правопорушення, обставин події кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), тощо (аркуш провадження 7-8, обвинувальний акт).

Відтак, фактично, обвинувачення за ч. 2 ст. 121 КК України - ОСОБА_4 не пред'явлене.

Тож суд першої інстанції, засудивши ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 121 КК України, вийшов за межі пред'явленого ОСОБА_4 обвинувачення, при цьому, мова про поліпшення становища обвинуваченого у конкретному випадку - не йде.

Крім того, колегія суддів зауважує й на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюється.

Прийняття такого рішення свідчить про те, що обставини, які сторони не оспорюють, будуть вважатися встановленими в судовому засіданні і суд буде це враховувати при постановленні вироку, а сторони позбавляються права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд приймає рішення про скорочений судовий розгляд, якщо дійде висновку, що сторони вважають, що обставини справи доведені наявними в справі доказами, вони не потребують дослідження у ході судового розгляду.

Як убачається з вироку суду першої інстанції, обвинувачений ОСОБА_4, як те зазначено безпосередньо у судовому рішенні, визнав свою провину у всіх інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, в тому числі й за ч. 2 ст. 121 КК України та за ч. 3 ст. 186 КК України.

Разом із тим, як слідує зі змісту наданих обвинуваченим ОСОБА_4 показань: 01 січня 2016 року, приблизно о 20 годині 00 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, він прибув до домоволодіння ОСОБА_10, помітивши, що господарі будинку відпочивають, він проник до приміщення домоволодіння, де, впевнившись, що його ніхто не бачить, зайшов до спальної кімнати, звідки викрав два мобільні телефони; випадково розбудивши потерпілу ОСОБА_7, яка здійняла крик, з місця пригоди з викраденим майном зник.

Наразі, в апеляційній скарзі обвинувачений вказує, що він здійснив крадіжку мобільних телефонів, проте не грабіж; вважав, себе непоміченим, тим більше, з потерпілими у цьому будинку вони разом вживали алкогольні напої; і у будинок вони самі його запросили.

Що стосується обвинувачення за ч. 2 ст. 121 КК України, обвинувачений ОСОБА_4 в суді першої інстанції надавав таких показань: прибувши до домоволодіння, де він мешкав, помітив, що у домоволодінні ОСОБА_10 б'є його співмешканку ОСОБА_8 та її батька ОСОБА_9, тож він вступившись за останніх, з метою припинити бійку, витягнув ОСОБА_10 на подвір'я, де побив його.

В апеляційній скарзі обвинувачений зазначає, що він не погоджується із кваліфікацією його дій як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст.121 КК України), оскільки він захищав свою родину.

Наведене вище свідчить про те, що обвинувачений ОСОБА_4, фактично, у суді першої інстанції не визнавав своєї провини за ч. 3 ст. 186 КК України та за ч. 2 ст. 121 КК України, вказуючи про крадіжку та захист родини; що підтверджується подібними зазначеннями обвинуваченого в поданій апеляційній скарзі.

Наведені показання обвинуваченого ОСОБА_4 не свідчать про те, що останній повністю визнає свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 186 КК України в аспекті складу із суб'єктивної сторони.

При таких обставинах, проведення судового слідства у скороченому порядку - за ч. 3 ст. 349 КПК України - є неприпустимим.

У такому випадку, зважаючи на зазначене, з метою об'єктивного, повного та справедливого судового розгляду та з метою встановлення істини у справі, є необхідним повне дослідження всіх доказів по кримінальному провадженні у їх сукупності, є необхідною перевірка судом доводів обвинуваченого, у сукупності із іншими доказами у провадженні.

Окрім означеного, колегія суддів звертає увагу на те, що судом першої інстанції допущено порушення закону України про кримінальну відповідальність, яка полягає у незастосуванні закону, який підлягає застосуванню.

Зокрема, такою нормою закону, якам підлягала застосуванню у даному випадку, при призначенні ОСОБА_4 покарання, є ч. 4 ст. 70 КК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Як встановлено матеріалами кримінального провадження, ОСОБА_4 14 квітня 2015 року засуджений вироком Добровеличківського районного суду Кіровоградської області за ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 289 КК України, до покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк тривалістю три роки.

Згідно із обвинуваченням, пред'явленим ОСОБА_4, кримінальні правопорушення, передбачені ч. 3 ст. 185 КК України, вчинив у березні 2015 року, тобто, до постановлення стосовно нього вироку 14 квітня 2015 року.

Викладене у сукупності є безумовною підставою до скасування оскаржуваного вироку суду першої інстанції.

Відтак, з урахуванням викладеного, колегія суддів прийшла до висновку про скасування оскаржуваного судового рішення, із призначенням нового судового розгляду в суді першої інстанції під час якого суду першої інстанції слід прийняти до уваги обставини, що стали причиною скасування судового рішення суду першої інстанції, провівши судовий розгляд за принципами законності та об'єктивності.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 412, 415, 419, 424 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Вирок Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 10 березня 2016 року стосовно ОСОБА_4 - скасувати.

Призначити у Добровеличківському районному суді Кіровоградської області новий судовий розгляд кримінального провадження стосовно ОСОБА_4 .

Запобіжний захід ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою - продовжити строком дії на 60 днів, - з 02 серпня 2016 року до 30 вересня 2016 року.

Ухвала Апеляційного суду Кіровоградської області набирає законної сили негайно після проголошення, є остаточною, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді: /підписи/

Широкоряд Р.В. Кабанова В.В. Яковлєва С.В.

Відповідає оригіналу:

Суддя Апеляційного суду

Кіровоградської області Р.В. Широкоряд