Ухвала суду № 59528491, 02.08.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/382/15-ц

Провадження № 22-ц/779/1461/2016

Категорія 55

Головуючий у 1 інстанції Беркещук Б. Б.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Соколовського В.М.,

суддів: Пнівчук О.В., Максюти І.О.,

секретаря Бойчука Л.М.,

з участю: представника апелянта ОСОБА_2, позивача ОСОБА_3, представника третьої особи ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, Товариства з додатковою відповідальністю «Коломийська пересувна механізована колона № 82», третя особа: Коломийська міська рада Івано-Франківської області, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, гаражем та знесення самочинно збудованих воріт,

за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю «Коломийська пересувна механізована колона № 82» на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19 травня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

У січні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, у якому зазначав, що 16 вересня 2010 року він придбав нежитлову будівлю (гараж на 25 автомашин) по вул.Тютюнника, 8-в у м.Коломиї Івано-Франківської області.

Актом від 01 вересня 2011 року він погодив межі земельної ділянки, на якій ця будівля розташована, із сусідніми землекористувачами, а 02 вересня 2011 року уклав із Коломийською міською радою Івано-Франківської області договір оренди цієї земельної ділянки.

Посилаючись на те, що Товариство з додатковою відповідальністю «Коломийська пересувна механізована колона № 82» (далі - ТзДВ «Коломийська ПМК № 82») та ОСОБА_5 встановили на проїзді до вказаної нежитлової будівлі ворота, чим перешкоджають йому вільно володіти та користуватися належною йому будівлею, просив зобов'язати відповідачів усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом примусового знесення воріт за рахунок останніх та заборонити їм у майбутньому створювати будь-які перешкоди в користуванні проїздом спільного користування до гаража.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 19 травня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено. Зобовязано ОСОБА_5 та ТзДВ «Коломийська ПМК №82» в особі директора ОСОБА_6 демонтувати за власний рахунок ворота з проїзду спільного користування по вул. Г.Тютюнника, 8-в у м. Коломиї Івано-Франківської області, що ведуть до розташованої на цій вулиці нежитлової будівлі (гаража на 25 автомашин), належної ОСОБА_3, та в подальшому заборонено чинити перешкоди ОСОБА_3 у користуванні проїздом спільного користування до нежитлової будівлі (гаража) по вул. Г.Тютюнника, 8-в у м. Коломия.

На вказане рішення ТзДВ «Коломийська ПМК №82» подало апеляційну скаргу. За твердженням апелянта, після оформлення договору купівлі-продажу гаражів між ОСОБА_3 та керівництвом ВАТ «Коломийська ПМК №82» в усній формі було досягнуто домовленості, що вони погодять і підпишуть відповідну документацію щодо використання та порядку обслуговування прилеглої земельної ділянки, необхідної для здійснення підприємницької діяльності. Однак питання щодо переоформлення на ОСОБА_3 права користування на земельну ділянку не обговорювалось та не вирішувалось. Виключно ТзДВ «Коломийська ПМК №82» залишається єдиним платником податку на землю, у тому числі і тієї частини земельної ділянки, що фактично використовує ОСОБА_3 для заїзду на територію, що підтверджує державний акт на право постійного користування землею. Даний акт на право користування 4,7422 га землі для виробничої діяльності на вул. Г.Тютюнника,8 в м. Коломия ніким не скасовано, зміни в нього не вносились, земельні ділянки із постійного користування ТзДВ «Коломийське ПМК №82» не вилучались, за винятком наданих в оренду ОСОБА_3 і ТзДВ «Коломийська ПМК №82», що свідчить про законність використання та проведення товариством робіт з обслуговування вказаної спірної земельної ділянки. Апелянт зазначив, що керівництвом ТзДВ «Коломийська ПМК №82» неодноразово наголошувалось та проводились переговори із позивачем щодо реальної та більш зручної для всіх можливості використання іншого заїзду до належних йому на праві приватної власності нежитлових приміщень. Останнім пропозицію керівництва товариства проігноровано та не взято до уваги, що свідчить про неможливість та небажання ОСОБА_3 врегулювання конфліктної ситуації у досудовому порядку. Апелянт вказує, що відповідач повідомляв позивача та суд, що на складських приміщеннях, розташованих безпосередньо біля заїзду, де встановлено спірні металеві ворота, знаходяться важливі засоби індивідуального захисту та інші високовартісні матеріали та обладнання, що потребують встановлення підвищених заходів безпеки, зокрема охорони та додаткових огороджень. Крім того між ТзДВ «Коломийська ПМК №82» та ОСОБА_3 на розгляді перебуває ще один спір щодо визнання протиправним та скасування розпорядження міського голови м. Коломия №9-р від 29.01.2015 року «Про усунення перешкоди у користуванні проїздом по вул. Тютюнника».

Апелянт просив оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 01 грудня 2015 року апеляційну скаргу ТзДВ «Коломийська ПМК №82» відхилено, оскаржуване рішення залишено без змін (а.с.263-268, т.1).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 травня 2016 року вищевказану ухвалу апеляційного суду скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (а.с.31, 32, т.2).

При цьому, суд касаційної інстанції прийшов до висновку, що на порушення приписів ст. ст. 212-214, 303 ЦПК України суди не перевірили, хто є користувачем земельної ділянки, на якій розташовані ворота; чи передбачено проїзд загального користування в місці розташування воріт; що це за ворота, коли і ким вони були встановлені; чи не є вони частиною огорожі земельної ділянки, яка передана у користування ТзДВ «Коломийська ПМК № 82», та яке їх цільове призначення; чи не завдасть демонтаж цих воріт шкоди безпеці діяльності товариства; не з'ясували можливі варіанти усунення перешкод позивачу у користуванні своїм майном, зокрема, шляхом надання йому ключів від цих воріт з метою безперешкодного проїзду до своєї будівлі та чи можливі альтернативні варіанти під'їзду позивача до нежитлової будівлі з огляду на те, що в акті погодження зовнішніх меж землекористування в натурі йдеться про наявність двох проїздів спільного користування (а.с. 14, т.1). Будь-які висновки з цього приводу в судових рішеннях відсутні.

В засіданні суду апеляційної інстанції представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав з мотивів, викладених у ній.

Позивач ОСОБА_3 заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив її відхилити, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Представник третьої особи Коломийської міської ради ОСОБА_4 апеляційну скаргу не визнала, просила рішення залишити в силі, а в скарзі відмовити.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, котрі беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду зазначеним вимогам відповідає.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачі самовільно встановили ворота на проїзді спільного користування по вул.Г.Тютюнника, 8 у м.Коломиї Івано-Франківської області, що ведуть до розташованої на цій вулиці нежитлової будівлі (гаража на 25 автомашин), належної позивачу, чим створили перешкоди для останнього в користуванні його власністю.

Такий висновок відповідає обставинам справи та нормам чинного матеріального і процесуального права з огляду на наступне.

Відповідно до п.«г» ч.1 ст.96 ЗК України землекористувачі зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Статтею 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 16 вересня 2010 року ВАТ "Коломийська пересувна механізована колона №82" в особі голови ліквідаційної комісії відповідача ОСОБА_6 передала у власність позивачу ОСОБА_3 нежитлову будівлю (гараж на 25 автомашин) загальною площею 560,6 кв.м., що знаходиться по вулиці ОСОБА_7 № 8-в у м. Коломия Івано-Франківської області та яка розташована на земельній ділянці для обслуговування гаража , площею 0,5113 га (а.с.6-7, т.1).

Відповідно до витягу про державну реєстрацію прав від 20 жовтня 2010 року за позивачем ОСОБА_3 зареєстровано право власності на нежитлову будівлю (гараж на 25 автомашин) за адресою: м. Коломия, вул. Г.Тютюнника, 8-в (а.с.9, т.1).

Рішенням Коломийської міської ради від 30 березня 2011 року №248-4/2011 припинено ВАТ "Коломийська пересувна механізована колона №82" право постійного користування частиною земельної ділянки площею 5656,0 кв.м. за адресою: м. Коломия, вул. Г.Тютюнника, 8-в, у звязку з відчуженням нерухомого майна на підставі поданої заяви та переведено дану земельну ділянку до складу земель запасу міської ради. Також надано дозвіл фізичній особі-підприємцю ОСОБА_3 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 5656,0 кв.м.по вул. Г.Тютюнника, 8-в для обслуговування викупленої нежитлової будівлі (гаража) за рахунок земель міської ради (а.с.114, т.1).

Рішенням міської ради від 30 червня 2011 року № 467-7/2011 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано в оренду позивачу ОСОБА_3 земельну ділянку площею 5656,0 кв.м. по вул. Г.Тютюнника, 8-в, м. Коломия, для обслуговування викупленої нежитлової будівлі (гаража) за рахунок земель міської ради (а.с.115, т.1).

02 вересня 2011 року Коломийська міська рада Івано-Франківської області надала в строкове (десять років) платне користування позивачу ОСОБА_3 земельну ділянку для обслуговування викупленої нежитлової будівлі (гаража) , що знаходиться в м. Коломия по вул. Г.Тютюнника, 8-в. В оренду передана земельна ділянка загальною площею 5656 кв.м. На земельній ділянці, що передана в оренду, знаходяться: будівля площею 0,0637 га, дороги, площадки, проїзди - 0,5019 га. Земельна ділянка передана в оренду з розташованими на ній будівлями та іншими обєктами інфраструктури (а.с.10-11, т.1).

Із кадастрового плану земельної ділянки вбачається, що встановлена межа від літери «Г» до літери «Д» являється проїздом спільного користування (а.с.12, т.1).

Відповідно до акту погодження зовнішніх меж землекористування в натурі від 01 вересня 2011 року всі межі погоджені, в тому числі і представником відповідача ВАТ "Коломийська пересувна механізована колона №82" в особі директора ОСОБА_6 (а.с.14, т.1).

Обгрунтовуючи підстави позову, позивач посилався на те, що відповідачі самовільно зайняли частину земельної ділянки - проїзд спільного користування та самовільно збудували ворота, закрили їх на замок, цим самим перешкоджають йому вільно користуватися його власністю - нежитловою будівлею (гаражем на 25 автомашин) за адресою: м. Коломия, вул. Г.Тютюнника, 8-в.

Як вбачається з листа Коломийської ОДПІ від 28 квітня 2015 року №2433/10/09-07-028/102, позивач ОСОБА_3 сплачує відповідні кошти по орендній платі з фізичних осіб (а.с.99, т.1).

Відповідно до висновку за заявою позивача ОСОБА_3 по факту перешкоджання йому в здійсненні господарської діяльності керівником ТОВ «Коломийська ПМК-82» ОСОБА_5, складеним 29 грудня 2014 року оперуповноваженим СДСБЕЗ Коломийського МВ УМВС ОСОБА_8, встановлено, що між позивачем ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_5 виник спір, який містить ознаки цивільно-правового характеру. Також в даному висновку зазначено, що в ході проведення перевірки було надано запит до Коломийської міської ради та отримано відповідь, відповідно до якої проїзд на територію, де знаходяться бокси позивача ОСОБА_3, являється загального користування, однак відповідач ОСОБА_5 зачиняє ворота навісними замками та перешкоджає позивачу ОСОБА_3 в проїзді транспортом до гаража (а.с.15, т.1).

Про те, що проїзд спільного користування розташований на земельній ділянці, належній територіальній громаді міста, підтвердив позивач та не заперечив представник відповідача. Не заперечив представник відповідача і той факт, що саме відповідачами встановлено ворота, зачинено їх навісними замками, мотивуючи тим, що виключно ТзДВ «Коломийська ПМК-82» витрачає кошти на обслуговування всієї земельної ділянки, залишається єдиним платником податку на землю, у тому числі і тієї частини земельної ділянки, що фактично використовує позивач ОСОБА_3 для заїзду на територію, а також, що на складських приміщеннях, розташованих безпосередньо біля заїзду, де було встановлено спірні металеві ворота, знаходяться важливі засоби індивідуального захисту та інші високовартісні матеріали та обладнання, що потребують встановлення підвищених заходів безпеки, зокрема, охорони та додаткових огороджень.

За змістом ст.83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. До земель,які не можуть передаватися у приватну власність належать землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, тощо).

Судом встановлено, що ділянка, на якій відповідач встановив ворота, є ділянкою, яка належить до комунальної власності, тобто вулицею ОСОБА_7, 8 в м.Коломия, яка веде до нежитлової будівлі (гаража) позивача та багатоквартирних будинків, належних ОСББ, і забудівником яких являється відповідач ТзДВ «Коломийське ПМК №82».

Таким чином, судом вірно встановлено, що відповідачем встановлено ворота на земельній ділянці, що належить до комунальної власності, ворота встановлено на проїзді спільного користування. Крім того апеляційним судом встановлено, що позивач не має іншого заїзду до земельної ділянки, що перебуває у його користуванні і надана для обслуговування нежитлової будівлі (гаражу на 25 автомашин) загальною площею 560,6 кв.м., що знаходиться по вулиці ОСОБА_7 № 8-в у м. Коломия Івано-Франківської області. Даний факт підтвердила і представник Коломийської міської ради.

Враховуючи викладене, місцевий суд дійшов правильного висновку, що відповідачі самовільно встановили ворота на проїзді спільного користування по вулиці Г.Тютюнника, 8-в у м. Коломия Івано-Франківської області, що ведуть до розташованої на цій вулиці нежитлової будівлі (гаража на 25 автомашин), належної ОСОБА_3, чим створили перешкоди для останнього в користуванні його власністю, а тому позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають до задоволення.

Крім того апеляційний суд приходить до висновку, що позивачем правильно обрано спосіб захисту свого порушеного права, оскільки, враховуючи обставини справи, перешкоди повинні бути усунуті саме шляхом демонтування воріт та заборони чинити перешкоди, так як інші способи усунення перешкод у користуванні майном не вирішать спору між сторонами.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції зясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Коломийська пересувна механізована колона № 82» відхилити.

Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 19 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий В.М. Соколовський

Судді: О.В. Пнівчук

ОСОБА_9