Рішення № 59528480, 02.08.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/2108/14-ц

Провадження № 22-ц/779/1387/2016

Категорія 41

Головуючий у 1 інстанції Хоминець М.М.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Беркій О.Ю.,

суддів: Пнівчук О.В., Ковалюка Я.Ю.,

секретаря Бойчука Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації, відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Тисменицького районного суду від 30 червня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

У серпні 2014 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.

Позовні вимоги, які у процесі розгляду справи були уточнені, обґрунтовував тим, що 17 вересня 2014 року ОСОБА_3 у заяві, адресованій Всеукраїнській раді УТМР, прокуратурі Івано-Франківської області, УМВС, Івано-Франківській обласній організації УТМР, зазначав, що «наполягаємо і вимагаємо від голови обласної організації ОСОБА_2 до 14 листопада 2014 року повернути Тисменицьку районну базу мисливців, яка будувалася силами мисливців та за кошти райради, від членських внесків, відстрільних карток, а то її прихватизували та передали у користування дружині та племіннику, хто на таку прихватизацію дав згоду».

Також зазначав, що 15 жовтня 2014 року на засіданні Івано-Франківської обласної ради УТМР відповідач заявив: «що ОСОБА_2 вкрав базу «Хомяківка» і передав її своїй сімї».

Крім того, 26 листопада 2014 року на засіданні постійної комісії Івано-Франківської обласної ради з питань розвитку села, аграрної політики, використання земель та регулювання земельних відносин, відповідач повідомив - «що мисливські угіддя на території Тисменицького району не можна надавати ОСОБА_2, тому що ОСОБА_2 хоче їх приватизувати, як раніше приватизував базу «Хомяківка», що ОСОБА_2 не має ні честі, ні совісті, що отим своїм одним оком ОСОБА_2 підпише всі собі документи на прихватизацію мисливських угідь».

Посилаючись на те, що поширена інформація не відповідає дійсності та підриває його ділову репутацію, опорочує честь та гідність, просив визнати відомості, викладені відповідачем в заяві від 17 вересня 2014 року, відомості розповсюджені 15 жовтня 2014 року ОСОБА_3 на засіданні Івано-Франківської обласної ради УТМР та відомості розповсюдженні 26 листопада 2014 року на засіданні постійної комісії Івано-Франківської обласної ради з питань розвитку села, аграрної політики, використання земель та регулювання земельних відносин недостовірною інформацією, що порушує його честь, гідність, ділову репутацію, що спричинила йому моральну шкоду, а також визнати образою, що спричинила йому моральну шкоду, вислів відповідача на засіданні постійної комісії Івано-Франківської обласної ради з питань розвитку села, аграрної політики, використання земель та регулювання земельних відносин 26 листопада 2014 року, а саме: «що отим своїм одним оком ОСОБА_2 підпише всі собі документи» та стягнути на його користь 20 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Тисменицького районного суду від 30 червня 2015 року позов задоволено частково.

Визнано недостовірною інформацією, що порушує честь, гідність, ділову репутацію ОСОБА_2, поширені ОСОБА_3 відомості:

- у заяві від 17 вересня 2014 року на імя голови президії Всеукраїнської ради УТМР ОСОБА_4, а саме «наполягаємо і вимагаємо від голови обласної організації ОСОБА_2 до 14 листопада 2014 р. повернути Тисменицьку районну базу мисливців, яка будувалася силами мисливців та за кошти райради, від членських внесків, відстрільних карток, а то її прихватизували та передали у користування дружині та племіннику і хто на таку прихватизацію дав згоду»;

- 15 жовтня 2014 року на засіданні Івано-Франківської обласної ради УТМР про те, що «ОСОБА_2 вкрав базу «Хомяківка» і передав її своїй сімї»;

- 26 листопада 2014 року на засіданні постійної комісії Івано-Франківської обласної ради з питань розвитку села, аграрної політики, використання земель та регулювання земельних відносин про те, «що мисливські угіддя на території Тисменицького району не можна надавати ОСОБА_2, тому що ОСОБА_2 хоче їх приватизувати, як раніше прихватизував базу «Хомяківка», що ОСОБА_2 не має ні честі, ні совісті, що отим своїм одним оком ОСОБА_2 підпише всі собі документи на прихватизацію мисливських угідь».

Стягнуто з ОСОБА_3 у користь ОСОБА_2 3 000 грн. на відшкодування спричиненої моральної шкоди, 4 384,80 грн. судових витрат, а всього 7 384,80 грн.

У решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі на дане рішення ОСОБА_3 посилається на неповне зясування судом обставин, що мають істотне значення для справи, на порушення норм матеріального права.

Зазначає, що судом не було встановлено у чому полягає порушення права позивача на недоторканість його честі та гідності, а також причинний звязок між інформацією і заподіяним збитком ОСОБА_2

Вважає, що суд не звернув увагу на субєктивність понять гідності, ділової репутації, не врахував, що оціночні судження є відмінними від недостовірної інформації.

Вказує, що судом не вказано які конкретні збитки спричинені позивачу, в чому полягає приниження людської гідності, якими висловами чи діями він принизив позивача, та які наслідки мали його дії.

Зазначає, що його заяви та аналогічні заяви-звернення від колективу мисливців УТМР Тисменицького району стали підставою для відкриття кримінального провадження щодо ОСОБА_2, яке перебуває на стадії досудового розслідування, а тому, як вважає апелянт, рішення ухвалене судом першої інстанції до закінчення кримінального провадження є передчасним.

У звязку з наведеним, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 квітня 2016 року ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 жовтня 2015 року в частині вирішення вимог про визнання недостовірною інформації поширеної 17 вересня 2014 року у заявах ОСОБА_3 на адресу Всеукраїнської ради Українського товариства мисливців та рибалок, прокуратури Івано-Франківської області, Управління Міністерства внутрішніх справ, Івано-Франківської обласної організації Українського товариства мисливців та рибалок, та на засіданні постійної комісії Івано-Франківської обласної ради з питань розвитку села, аграрної політики, використання земель та регулювання земельних відносин 26 листопада 2014 року, відшкодування моральної шкоди скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В іншій частині рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 30 червня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 19 жовтня 2015 року залишено без змін.

Апеляційним судом справа тричі призначалася до судового розгляду.

Так, в судове засідання, призначене на 16 червня 2016 року сторони не зявилися, від апелянта поступила заява про перенесення розгляду справи на інший час у звязку із зайнятістю представника в іншій справі.

В судове засідання, призначене на 19 липня 2016 року зявився апелянт ОСОБА_3, від позивача повернувся конверт за закінченням терміну зберігання.

В судове засідання, призначене на 02 серпня 2016 року зявився представник позивача, від апелянта ОСОБА_3 поступила заява про відкладення розгляду справи у звязку з перебуванням на лікуванні.

А тому з врахуванням наведених обставин, колегія суддів вважала за можливе слухати справу у відсутності апелянта на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Представник ОСОБА_2 ОСОБА_5 в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив, посилаючись на її безпідставність.

Вислухавши доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 у заяві від 17 вересня 2014 року на імя голови президії Всеукраїнської ради Українського товариства мисливців та рибалок, а також 26 листопада 2014 року на засіданні постійної комісії Івано-Франківської обласної ради з питань розвитку села, аграрної політики, використання земель та регулювання земельних відносин інформація поширив недостовірну інформацію щодо позивача, чим порушив його особисті немайнові права та спричинив йому моральну шкоду, розмір якої судом визначено в 3 000 грн.

Проте, повністю з таким висновком суду погодитися не можна.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 17 вересня 2014 року звернувся з заявою, яку адресував Всеукраїнській раді Українського товариства мисливців та рибалок, прокуратурі Івано-Франківської області, Управлінню Міністерства внутрішніх справ, Івано-Франківській обласній організації Українського товариства мисливців та рибалок в якій зазначив, що «наполягаємо і вимагаємо від голови обласної організації ОСОБА_2 до 14 листопада 2014 року повернути Тисменицьку районну базу мисливців, яка будувалася силами мисливців та за кошти райради, від членських внесків, відстрільних карток, а то її прихватизували та передали у користування дружині та племіннику і хто на таку прихватизацію дав згоду».

Крім того, 26 листопада 2014 року на засіданні постійної комісії Івано-Франківської обласної ради з питань розвитку села, аграрної політики, використання земель та регулювання земельних відносин, відповідач повідомив «що мисливські угіддя на території Тисменицького району не можна надавати ОСОБА_2, тому що ОСОБА_2 хоче їх приватизувати, як раніше прихватизував базу «Хомяківка», що ОСОБА_2 не має ні честі, ні совісті, що отим своїм одним оком ОСОБА_2 підпише всі собі документи на прихватизацію мисливських угідь».

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сімї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного звязку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Згідно з положеннями ст. 277 ЦК України і ст. 10 ЦПК України обовязок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права. Поширення недостовірної інформації має місце тоді, коли вона стала доступною третім особам.

Не є поширенням інформації реалізація особою конституційного права, передбаченого ст. 40 Конституції України, на звернення до органів влади, органів місцевого самоврядування, громадських обєднань та посадових і службових осіб цих органів, які компетентні перевіряти інформацію, яка міститься у таких заявах, якщо в них не було завідомо неправдивих відомостей, а також коли для звернення особи до цих органів не було жодних підстав і воно було викликане не наміром виконати свій громадський обовязок або захистити свої права, свободи чи законні інтереси.

Недостовірною може визнаватись така інформація, яка містить повідомлення про конкретні обставини, явища, події, тобто твердження про факти, істинність яких можливо перевірити на їх відповідність дійсності.

Критика, оцінка дій, думки, переконання, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, є оціночними судженнями, які не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності і спростувати, тому вони не можуть бути предметом судового захисту шляхом визнання таких недостовірними.

Таким чином, відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням субєктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Крім того, поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, стаття 10 Європейської конвенції з прав людини захищає і погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість.

Задовольняючи позов та визнаючи недостовірною інформацією, що порушує честь, гідність, ділову репутацію позивача, поширену відповідачем у заяві від 17 вересня 2014 року, яка була адресована голові президії Всеукраїнської ради УТМР ОСОБА_4, прокуратурі Івано-Франківської області, УМВС, Івано-Франківській обласній організації УТМР, а саме «наполягаємо і вимагаємо від голови обласної організації ОСОБА_2 до 14 листопада 2014 р. повернути Тисменицьку районну базу мисливців, яка будувалася силами мисливців та за кошти райради, від членських внесків, відстрільних карток, а то її прихватизували та передали у користування дружині та племіннику і хто на таку прихватизацію дав згоду» суд першої інстанції не врахував, що метою його звернення було доведення до відома органів і посадових осіб порушень в діях позивача прав і законних інтересів членів товариства мисливців та рибалок.

Таким чином, реалізувавши своє право на звернення за захистом прав і законних інтересів членів товариства мисливців та рибалок, факти, викладені у заяві від 17 вересня 2014 року не можна вважати недостовірною інформацією у розумінні ст. 277 ЦК України.

Крім того, визнаючи недостовірною інформацію, що порушує честь, гідність, ділову репутацію позивача, поширеної ОСОБА_3 26 листопада 2014 року на засіданні постійної комісії Івано-Франківської обласної ради з питань розвитку села, аграрної політики, використання земель та регулювання земельних відносин про те, «що мисливські угіддя на території Тисменицького району не можна надавати ОСОБА_2, тому що ОСОБА_2 хоче їх приватизувати, як раніше прихватизував базу «Хомяківка», що ОСОБА_2 не має ні честі, ні совісті, що отим своїм одним оком ОСОБА_2 підпише всі собі документи на прихватизацію мисливських угідь», суд першої інстанції не врахував, що висловлені відомості фактично зводились до критичної оцінки дій позивача без зазначення в них конкретних фактів, істинність яких можливо перевірити.

А тому рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недостовірною інформації, поширеної 17 вересня 2014 року та на засіданні постійної комісії Івано-Франківської обласної ради з питань розвитку села, аграрної політики, використання земель та регулювання земельних відносин 26 листопада 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Згідно вимог ч. ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до розяснень Верховного Суду України висловлених в Постанові Пленуму Верховного суду № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Враховуючи те, що внаслідок розповсюдження відповідачем недостовірної інформації, поширеної 15 жовтня 2014 року на засіданні Івано-Франківської обласної ради Українського товариства мисливців та рибалок про те, що «ОСОБА_2 вкрав базу «Хомяківка» і передав її своїй сімї» позивач перетерпів душевні страждання, був змушений витрачати час на відновлення своїх порушених прав та виходячи з принципів розумності, виваженості і справедливості, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, а саме в розмірі 1 000 гривень.

У звязку з цим, рішення суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди слід змінити.

Крім того, підлягає до зміни і рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат.

Так, відповідно до ч. 5 ст. 88 ЦПК України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З врахуванням часткового задоволення вимог позивача, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню понесені судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 1 787,20 коп., які складаються із 487,20 грн. за подання позовної заяви та 1 300 грн. витрат на правову допомогу.

Керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Тисменицького районного суду від 30 червня 2015 року в частині задоволення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недостовірною інформації, поширеної 17 вересня 2014 року у заявах ОСОБА_3 на адресу Всеукраїнської ради Українського товариства мисливців та рибалок, прокуратури Івано-Франківської області, Управління Міністерства внутрішніх справ, Івано-Франківської обласної організації Українського товариства мисливців та рибалок, та на засіданні постійної комісії Івано-Франківської обласної ради з питань розвитку села, аграрної політики, використання земель та регулювання земельних відносин 26 листопада 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання недостовірної інформації, поширеної 17 вересня 2014 року у заяві ОСОБА_3 на імя голови президії Всеукраїнської ради УТМР ОСОБА_4, а саме «наполягаємо і вимагаємо від голови обласної організації ОСОБА_2 до 14 листопада 2014 р. повернути Тисменицьку районну базу мисливців, яка будувалася силами мисливців та за кошти райради, від членських внесків, відстрільних карток, а то її прихватизували та передали у користування дружині та племіннику і хто на таку прихватизацію дав згоду» та інформації, поширеної 26 листопада 2014 року на засіданні постійної комісії Івано-Франківської обласної ради з питань розвитку села, аграрної політики, використання земель та регулювання земельних відносин про те, «що мисливські угіддя на території Тисменицького району не можна надавати ОСОБА_2, тому що ОСОБА_2 хоче їх приватизувати, як раніше прихватизував базу «Хомяківка», що ОСОБА_2 не має ні честі, ні совісті, що отим своїм одним оком ОСОБА_2 підпише всі собі документи на прихватизацію мисливських угідь» - відмовити.

Рішення суду в частині стягнення спричиненої моральної шкоди та розподілу судових витрат змінити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1 000 грн. на відшкодування спричиненої моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 487, 20 грн. сплаченого судового збору та 1 300 грн. витрат на правову допомогу, а всього стягнути 1 787, 20 коп.

Рішення набирає законної сили з часу проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання ним законної сили.

Головуюча О.Ю. Беркій

Судді: О.В. Пнівчук

ОСОБА_6