Постанова № 59524536, 03.08.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2016 р. Справа № 917/814/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В.,

при секретарі Курченко В.С.,

за участю представників:

від ініціюючого кредитора (апелянта) - ОСОБА_1 за довіреністю від 19.11.2015р. № 19/3-02/144, ОСОБА_2 за довіреністю від 19.11.2015р. № 19/3-02/148,

від боржника - ОСОБА_3 за довіреністю від 04.01.2016р. № 1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (вх.№1776П/2) на ухвалу господарського суду Полтавської області від 07.06.2016р. у справі № 917/814/16,

за заявою Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", м. Київ,

до Публічного акціонерного товариства "АвтоКраз", м. Кременчук,

про визнання банкрутом,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 07.06.2016р. у справі №917/814/16 (суддя Паламарчук В.В.) відмовлено в порушенні провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "АвтоКраз", вул. Київська, 62, м. Кременчук, 39631, код ЄДРПОУ 05808735. Повернуто Публічному акціонерному товариству "Державний ощадний банк України", вул. Госпітальна, 12г, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 00032129 судовий збір в сумі 13780,00 грн., сплачений меморіальним ордером №1992 від 10.05.2016р. Заяву арбітражного керуючого ОСОБА_4 на участь у справі від 30.05.2016р. (вхід. №6986 від 20.06.2016р.) - залишено без розгляду. Заяву арбітражного керуючого ОСОБА_5 на участь у справі №03-04 від 02.06.2016р. (вхід. №7116 від 06.06.2016р.) - залишено без розгляду.

Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" з вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вих.№ 55/2-08/958 від 15.06.2016р.), в якій, посилаючись порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 07.06.2016р. у справі №917/814/16, справу № 917/814/16 передати на новий розгляд господарському суду Полтавської області на стадію підготовчого засідання.

В обґрунтування заявлених апеляційних вимог ініціюючий кредитор вказує на відповідність поданої ним заяви вимогам ст. 10, ч. 6 ст. 11 ОСОБА_5 України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також відсутність підстав для відмови у порушенні провадження у справі про банкрутство, передбачених ч. 7 ст. 16 вказаного ОСОБА_5.

Зокрема, апелянт зазначає, що враховуючи викладення резолютивної частини рішення господарського суду Полтавської області від 26.07.2011р. у справі №18/41/11 та примусове списання грошових коштів з рахунків боржника в установах банків в межах відкритого виконавчого провадження, а також розмір визнаних грошових вимог кредитора за судовими рішеннями у справах № 19/193 та №917/1000/13, заявлені Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" кредиторські вимоги в розумінні статті 10 ОСОБА_5 України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" є безспірними, що має наслідком наявність підстав для порушення провадження у справі про банкрутство відносно ПАТ "АвтоКраз".

Ініціюючий кредитор також вказує, що у заяві про порушення провадження у справі про банкрутство цілком правомірно зазначена вартість заставного майна боржника, яка дорівнює вартості майна, погодженої сторонами у відповідних договорах застави та іпотеки.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 04.07.2016р. апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" прийнято до провадження, справу призначено до розгляду.

У відзиві на апеляційну скаргу ПАТ "АвтоКраз" просить залишити ухвалу господарського суду Полтавської області від 07.06.2016р. у справі № 917/814/16 без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" - без задоволення (вх. № 7183 від 19.07.2016р.).

В заперечення на апеляційні вимоги боржник зазначає про наявність підстав для відмови в порушенні провадження у справі про банкрутство ПАТ "АвтоКраз" на підставі ч. 7 ст. 15 ОСОБА_5 України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки заявлені ПАТ "Державний ощадний банк України" вимоги не є безспірними, з огляду на наступні обставини справи:

- ініціюючим кредитором при визначенні розміру грошовим вимог до ПАТ "АвтоКраз" безпідставно не враховано вимоги, строк виконання яких не настав та списання з рахунків яких не може бути здійснено відповідно до діючого законодавства. Так, у звязку з розстроченням виконання судового рішення від 02.02.2012р. у справі №19/193 до 01.12.2008р. на час прийняття заяви ПАТ "Ощадбанк" про порушення провадження у справі про банкрутство у боржника ще не виник обовязок сплати 103175461,68 грн. боргу, а заявлені вимоги щодо стягнення 11226800,82 грн. не підлягали примусовому стягненню на протязі трьох місяців до моменту подання заяви кредитора;

- оскільки грошові вимоги, стягнення яких за рішенням суду має відбуватися шляхом звернення на майно через проведення публічних торгів, не можуть вважатися безспірними в розумінні ОСОБА_5 України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", посилання апелянта при обґрунтування заявлених грошових вимог на судове рішення від 26.07.2011р. у справі № 18/41/11, за яким не здійснюється списання грошових коштів з рахунків ПАТ "АвтоКраз", є безпідставним;

- до вирішення питання щодо відстрочки виконання рішення господарського суду Полтавської області від 09.07.2013р. у справі № 917/1000/13 висновок про настання строку його виконання є передчасним;

- ПАТ "Ощадбанк" при встановленні розміру грошових вимог ініціюючого кредитора - заставодержателя, які не забезпечені заставою, помилково керується приблизною вартістю частини заставного майна, вказаної у відповідних договорах.

Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" подано клопотання про відкладення розгляду справи, в якому кредитор просив продовжити строк розгляду справи на пятнадцять днів та відкласти розгляду справи №917/814/16-г на іншу дату (вх.№ 7203 від 19.07.2016р.).

Судова колегія, розглянувши заявлене ініціюючим кредитором клопотання, з метою повного, всебічного та обєктивного розгляду справи, надання можливості учасникам судового процесу надати додаткові письмові пояснення з приводу заявлених у справі вимог та заперечень, дійшла висновку про задоволення клопотання ПАТ "Державний ощадний банк України" про продовження строку розгляду апеляційної скарги та, з урахування явки в судове засідання всіх учасників судового процесу, оголосила перерву до 03.08.2016р.

На підставі протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 02.08.2016р. у звязку з відпусткою судді Фоміної В.О. для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Лакізи В.В., судді Здоровко Л.М., судді Плахова О.В.

Публічним акціонерним товариством "АвтоКраз" подано доповнення до відзиву на апеляційну скаргу (вх.№ 7350 від 25.07.2016р.), в яких боржник додаткового зазначає, що ПАТ "Ощадбанк" в порушення вимог ст. 11 ОСОБА_5 України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не надано доказів щодо суми безспірних вимог та відомостей про розмір вимог кредитора до боржника із зазначенням окремо розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає сплаті, що є підставою для відмови в порушенні провадження у справі про банкрутство.

В судовому засіданні представники ініціюючого кредитора підтримали вимоги апеляційної скарги, просили суд скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 07.06.2016р. у справі №917/814/16 та передати справу № 917/814/16 на новий розгляд господарському суду Полтавської області на стадію підготовчого засідання.

Представник боржника заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив суд ухвалу господарського суду Полтавської області від 07.06.2016р. у справі №917/814/16 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, враховуючи явку сторін в судове засідання, а також надання ними пояснень з приводу заявлених вимог та заперечень, судова колегія дійшла висновку про можливість закінчення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, а також обставини, викладені в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення учасників судового процесу, перевіривши правильність застосування господарським судом Полтавської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

18.05.2016р. Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" звернулось до господарського суду Полтавської області з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "АвтоКраз" (вх.№ 918/16), в якій просило суд прийняти заяву про порушення провадження у справі про банкрутство ПАТ "АвтоКраз" та порушити справу про банкрутство; визнати вимоги ініціюючого кредитора АТ "Ощадбанк" до ПАТ "АвтоКраз" та включити їх до реєстру вимог кредиторів з розподіленням наступним чином:

- 7293,60 грн. судовий збір (1 черга задоволення);

- 560015279,50 грн. конкурсні вимоги кредитора, забезпечені заставою майна боржника (4 черга задоволення);

- 254732468,47 грн. вимоги кредитора, забезпечені заставою майна боржника (позачергове задоволення за рахунок заставного майна, з окремим внесенням до реєстру вимог кредиторів);

- 56883025,02 грн. пеня (4 черга задоволення).

07.06.2016р. винесено оскаржувану ухвалу суду, не погодження з якою з підстав, викладених вище, стало підставою для звернення Публічного акціонерного товариств "Державний ощадний банк України" з даною апеляційною скаргою до Харківського апеляційного господарського суду.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство).

Згідно з статтею 9 ОСОБА_5 про банкрутство справи про банкрутство розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Згідно з пунктами 2, 7 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи про банкрутство; справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Частиною дев'ятою статті 16 Господарського процесуального кодексу України (виключна підсудність справ) передбачено, що справи у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини першої статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями ч. 4 ст. 2 ОСОБА_5 про банкрутство у відповідності до яких суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Судова колегія зазначає, що підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції (стаття 12 Господарського процесуального кодексу України, далі - ГПК). Підсудність визначається колом справ у спорах, вирішення яких віднесено до підвідомчості певного господарського суду (статті 13, 15 і 16 ГПК).

Справи про банкрутство розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника (ч. 6 ст. 15 ОСОБА_5 про банкрутство).

Разом з тим, статтею 16 Господарського процесуального кодексу України визначена виключна підсудність справ, яка є правилом, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним господарським судом. Виключна підсудність означає, що певні категорії справ не можуть розглядатися за правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності.

У відповідності до ч. 5 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах, у яких відповідачем є вищий чи центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються господарським судом міста Києва.

Згідно з ч. 6 ст. 2 ОСОБА_5 про банкрутство провадження у справах про банкрутство боржників, які здійснюють діяльність, пов'язану з державною таємницею, регулюється з урахуванням особливостей, передбачених законодавством про державну таємницю.

За загальним правилом, відповідно до принципу гласності розгляду справ (ст. 4-4 Господарського процесуального кодексу України) розгляд справ у господарських судах є відкритим.

Процесуальним законом (ГПК України) та Законом України "Про державну таємницю" встановлюються винятки, коли судове засідання має проводитися в закритому режимі: коли це суперечить вимогам щодо охорони державної, комерційної або банківської таємниці, або коли сторони чи одна з сторін обґрунтовано вимагають конфіденційного розгляду справи і подають відповідне клопотання до початку розгляду справи по суті.

Вказана частина наголошує на особливому порядку розгляду справ про банкрутство суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють діяльність, пов'язану з державною таємницею.

Так, статтею 34 ОСОБА_5 України "Про державну таємницю" встановлено особливості здійснення органами державної влади їх функцій щодо органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що провадять діяльність, пов'язану з державною таємницею.

Органи державної влади, в тому числі правоохоронні, державного фінансового контролю та суди, з метою охорони державної таємниці мають за погодженням із Службою безпеки України встановлювати порядок здійснення своїх функцій щодо органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, що провадять діяльність, пов'язану з державною таємницею.

Відповідно до ст. 1 цього ж ОСОБА_5 державна таємниця - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою. Звід відомостей, що становлять державну таємницю, затверджено наказом голови Служби безпеки України від 12 серпня 2005 р. N 440. Відповідно до ОСОБА_5 України "Про державну таємницю" Звід відомостей, що становлять державну таємницю (далі - ЗВДТ), є єдиною формою реєстрації цих відомостей в Україні. З моменту опублікування ЗВДТ держава забезпечує захист і правову охорону відомостей, які зареєстровані в ньому. ЗВДТ формується Службою безпеки України на підставі рішень державних експертів з питань таємниць про віднесення інформації до державної таємниці та висновків державних експертів про скасування раніше прийнятих рішень, а у випадках, передбачених ст. 12 ОСОБА_5 України "Про державну таємницю", - на виконання рішень суду.

Судова колегія зазначає, що боржник при зверненні з заявою про порушення справи про банкрутство зобов'язаний додати до своєї заяви копію спеціального дозволу на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, а в разі закінчення терміну дії такого дозволу - довідку про наявність у боржника матеріальних носіїв секретної інформації (технічної документації, виробів, їх дослідних зразків тощо), а при порушенні стосовно боржника справи за заявою кредитора, боржник зобов'язаний додати до відзиву відомості про проведення боржником діяльності, пов'язаної із державною таємницею (ч. З ст. 11, ч. 2 ст. 13 ОСОБА_5 про банкрутство).

Господарський суд призначає розпорядника майна лише за наявності у нього відповідного допуску до державної таємниці (ч. 12 ст. 16, ч. 1 ст. 97 ОСОБА_5 про банкрутство). У разі здійснення боржником діяльності, пов'язаної з державною таємницею, план санації має містити заходи щодо забезпечення охорони державної таємниці (ч. 4 ст. 29 Закон про банкрутство).

У разі провадження банкрутом діяльності, пов'язаної з державною таємницею, ліквідатор вживає заходів з ліквідації режимно-секретного органу. Для цього за погодженням із Службою безпеки України визначає склад ліквідаційної комісії режимно-секретного органу, яка формується в установленому законодавством порядку (ч. 2 ст. 41 ОСОБА_5 про банкрутство). Ліквідатор зобов'язаний забезпечити вилучення, належне оформлення, упорядкування та зберігання матеріальних носіїв секретної інформації, а також здійснення інших заходів щодо охорони державної таємниці (ч. 4 ст. 49 ОСОБА_5 про банкрутство).

Згідно наданого боржником відзиву на заяву про порушення провадження у справі про банкрутство ПАТ "АвтоКраз" відповідно до "Основних показників державного оборонного замовлення на 2016 рік", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.2016р. № 64-1, між Міністерством оборони України на ПАТ "АвтоКраз" укладені державні контракти на виготовлення та поставку військової автомобільної техніки від 16.03.2016р. № 247/1/16/12, від 16.03.2016р. №247/1/16/16. Вказані контракти містять інформацію з обмеженим доступом з грифом "таємно" (т.3, а.с. 32).

Як зазначає боржник, з урахуванням вимог ОСОБА_5 України "Про державну таємницю" та Порядком організації та забезпечення секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2013р. № 393, вказані контракти не можуть бути надані господарському суду Полтавської області, через відсутність у вказаному суді режимно-секретного відділу та відсутністю повноважень щодо роботи з документами, які місять державну таємницю.

Відповідно до ст. 20 ОСОБА_5 України "Про державну таємницю" державним органам, органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям, що провадять діяльність, пов'язану з державною таємницею, за результатами спеціальної експертизи надаються відповідні категорії режиму секретності (перша, друга або третя), що зазначаються Службою безпеки України у дозволах на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею.

Як вбачається з матеріалів справи, боржником подано спеціальний дозвіл на провадження діяльності, повязаної з державною таємницею від 15.04.2016р. № ПЛ 3-2016-15, який наданий Публічному акціонерному товариству "АвтоКраз" на підставі заявки від 29.03.2016р. та акту спеціальної експертизи наявності умов, необхідних для провадження діяльності, повязаної з державною таємницею від 15.04.2016р. (т.3, а.с. 46).

Судова колегія зазначає, що відповідно до преамбули ОСОБА_5 України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" цей Закон встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів.

Статтею 1 ОСОБА_5 про банкрутство визначено, що неплатоспроможність - неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через відновлення його платоспроможності. Банкрутство - визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Системний аналіз положення ОСОБА_5 про банкрутство дає підстави для висновку, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми ОСОБА_5 мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, а тому правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора; за позовом розпорядника майна; за заявою комітету кредиторів; за заявою керуючого санацією; за заявою ліквідатора.

Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю ОСОБА_5 про банкрутство, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, судова колегія, зважаючи на те, що матеріали справи містять документи, якими підтверджується ведення товариством-боржником діяльності, повязаної з державною таємницею, результатом якої є проведених господарських операцій, які містять інформацію з обмеженим доступом (з грифом "таємно"), зокрема, наявність спеціального дозволу на провадження діяльності, повязаної з державною таємницею від 15.04.2016р. № ПЛ 3-2016-15, дійшла висновку, що вирішення питання щодо застосування відносно боржника процедур, визначених Законом про банкрутство, повинно бути здійснено з додержанням спеціального законодавства, повязаного з державною таємницею, в порядку виключної підсудності, встановленою приписами ч. 5 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України, у звязку з чим дана справа не підсудна господарському суду Полтавської області.

Відповідно до ч. 5 ст. 10 ОСОБА_5 про банкрутство якщо справа не підсудна даному господарському суду, матеріали справи надсилаються господарським судом за встановленою підсудністю в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Частиною першою статті 17 Господарського процесуального кодексу України визначено, що якщо справа не підсудна даному господарському суду, матеріали справи надсилаються господарським судом за встановленою підсудністю не пізніше п'яти днів з дня надходження позовної заяви або винесення ухвали про передачу справи.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи а також порушення або неправильне застосування норм матеріального права чи процесуального права, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що ухвала господарського суду Полтавської області від 07.06.2016р. у справі № 917/814/16 прийнята у зв'язку з не правильним застосуванням норм процесуального права, є такою, що не відповідає нормам закону.

Таким чином, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" слід задовольнити частково, оскаржувану ухвалу господарського суду Полтавської області від 07.06.2016р. скасувати, а справу передати до господарського суду міста Києва для розгляду.

Відповідно до п. 20.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011р. N 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" у разі коли непідсудність справи даному місцевому господарському суду виявлено під час апеляційного чи касаційного перегляду судового рішення і останнє в зв'язку з цим скасовується, то матеріали справи підлягають поверненню до місцевого господарського суду, який прийняв рішення, для виконання ним вимог частини першої статті 17 ГПК, про що зазначається в резолютивній частині постанови апеляційної чи касаційної інстанції.

Відповідно до п. 4.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у частині сьомій статті 106 ГПК з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідних апеляційної здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами статті 49 ГПК.

Керуючись ст.ст. 15, 16, 49, 91, 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" задовольнити частково.

Ухвалу господарського суду Полтавської області від 07.06.2016р. у справі №917/814/16 скасувати.

Справу № 917/814/16 направити до господарського суду Полтавської області для виконання вимог ч. 1 ст. 17 Господарського процесуального кодексу України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 08.08.2016р.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Л.М. Здоровко

Суддя О.В. Плахов