Ухвала суду № 59522475, 21.06.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/8/16-ц

У Х В А Л А

Іменем України

21 червня 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі:

судді доповідача : Джуги С.Д.

суддів: Кожух О.А., Леска В.В.

при секретарі: Волощук В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дата ОСОБА_1» на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 08 квітня 2016 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дата ОСОБА_1» до Фека ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором, -

в с т а н о в и л а :

У січні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дата ОСОБА_1» (надалі ТОВ «Дата ОСОБА_1») звернулося до Ужгородського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 30.09.2014р. і 08.12.2014р. між ПАТ «Альфа-Банк» і TOB «Дата ОСОБА_1» було укладено договір факторингу зі змінами і доповненнями внаслідок чого відбулася заміна кредитора, а саме TOB «Дата ОСОБА_1» набуло статусу нового кредитора за кредитним договором №500382266 від 14.06.2013р. укладеного між ПАТ «Альфа-Банк» і ОСОБА_3

Згідно умов цього кредитного договору ОСОБА_3 був наданий кредит у сумі 20 000 грн., де вона зобов'язалася в порядку та на умовах, що визначені договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки й інші передбачені платежі в сумі, в строки і на умовах визначені цим договором і додатком №1 до нього (Графіком погашення кредиту).

Проте, відповідач порушила умови кредитного договору, свої зобов'язання належним чином не виконує внаслідок чого станом на 09.12.2015р. має прострочену заборгованість у сумі 37 602, 17 грн., що складається з: 16 726,32грн. - тіла кредиту; 4 193грн. - відсотків за користування кредитом; 4 200грн. - штрафу; 12 482,85грн. - комісії за обслуговування кредиту, які просив стягнути з відповідача та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 218грн.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 31 травня 2012 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дата ОСОБА_1» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дата ОСОБА_1» заборгованість в сумі 10 531, 78грн. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дата ОСОБА_1» понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 341,04грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дата ОСОБА_1» на користь ОСОБА_4 понесені витрати на оплату правової допомоги в розмірі 2 182, 32грн

На дане рішення Товариство з обмеженою відповідальністю «Дата ОСОБА_1» (надалі ТОВ «Дата ОСОБА_1») подало апеляційну скаргу, в якій просить змінити зазначене рішення, а саме стягнути з ОСОБА_4 на користь ТОВ «Дата ОСОБА_1» грошові кошти за договором №500382266 від 14.06.2013 року в розмірі 16726,32 грн. тіла кредиту, 4193,00грн. відсотків за користування кредитом, судові витрати в розмірі 1218грн., відмовити у стягненні на користь Феки ОСОБА_5 судових витрат на правову допомогу у розмірі 2183 грн., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи і перевіривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 30.09.2014р. між ПАТ «Альфа-Банк» та TOB «Дата ОСОБА_1» укладено договір факторингу, де додатком №2 від 08.12.2014р. доповнено перелік кредитних договорів, серед яких є кредитний договір №500382266 від 14.06.2013р. з ОСОБА_3

14.06.2013р. між ПАТ «Альфа-Банк» і Фека (теперішнє прізвище ОСОБА_3) В.І. був укладений споживчий кредитний договір №500382266. Згідно умов цього договору і додатку №1 до нього ОСОБА_3 отримала кредит у сумі 20 000грн. під 14,99% річних (пункти 2.1. 2.2 договору) із щомісячною сплатою протягом дії договору комісії в розмірі 3,19% /638грн./ від суми кредиту (пункт 2.8.1. договору), а в разі порушення позичальником своїх зобов'язань передбачено відповідальність у вигляді щомісячних штрафів за кожен поспіль прострочений платіж (пункт 4 договору).

Згідно розрахунку заборгованості станом на 09.12.2015р. відповідачу ОСОБА_3 визначено заборгованість за вказаним договором у сумі 37 602, 17 грн., що складається з: 16 726,32грн. - тіла кредиту; 4 193грн. - відсотків за користування кредитом; 4 200грн. - штрафу; 12 482,85грн. - комісії за обслуговування кредиту, які просив стягнути з відповідача. (а.с.12).

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що 12 482,85грн. - комісії за обслуговування кредиту та 4 200грн. штрафу позивачем нараховані і включені в розрахунок заборгованості неправомірно.

Зокрема, рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 11.04.2014р.,зміненим рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 29.10.2014р., які набрали законної сили, встановлено нікчемність пункту 2.8.1. кредитного договору №500382266 від 14.06.2013р. укладеного між ПАТ «Альфа-Банк» і ОСОБА_3, що передбачав нарахування щомісячної комісії протягом дії договору в розмірі 3,19% (638 грн.) від суми кредиту, а тому вимога TOB «Дата ОСОБА_1» про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості по комісії за управління кредитом в розмірі 12 482,85грн. є безпідставною.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 29.10.2015р. та рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 01.02.2016р., які набрали законної сили, також визнано недійсним з часу укладення кредитного договору №500382266 від 14.06.2013р. між ПАТ «Альфа-Банк» і ОСОБА_3 пункт 4, який передбачав щомісячне нарахування штрафу за неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань, а тому безпідставною є також і вимога позивача про стягнення з ОСОБА_3 заборгованості у вигляді штрафу в сумі 4 200грн.

Із розрахунку заборгованості (графа «Відсотки за користування кредитом») вбачається, що з часу укладення кредитного договору 14.06.2013р. по лютий 2014р. ОСОБА_3 сплачувала належним чином відсотки, а заборгованість по ним у розмірі 4 193грн. виникла за період з лютого 2014р. по грудень 2015р. Однак, 29.10.2014р. набрали законної сили вищенаведені рішення Ужгородського міськрайонного суду від 11.04.2014р. й апеляційного суду Закарпатської області від 29.10.2014р. про нікчемність нарахування щомісячної комісії за користування кредитом в сумі 638грн., внаслідок чого істотно змінено умови договору і зобов'язання ОСОБА_4 по сплаті чергових щомісячних платежів з 1 331,21грн. на 693,21грн. (додаток №1 кредитного договору).

Суд першої інстанції вірно встановив, що починаючи з 29.10.2014р., після зміни на підставі рішень судів умов кредитного договору і зобов'язання ОСОБА_4, остання неодноразово зверталася до ПАТ «Альфа-Банк» (заяви від 31.10.2014р., від 15.01.2015р.) надати їй новий графік погашення кредиту з урахуванням рішень суддів, які набрали законної сили, однак отримувала формальну відписку і відмову з банку (листи від 04.12.2014р. вих.№111304-23.1-6/6, від 16.02.2015р. вих.№14536-23.1 .-б/б), а банк, ігноруючи рішення судів, продовжував неправомірно нараховувати і зараховувати спочатку щомісячні комісії 638грн, щомісячні штрафи 350грн., відсотки, і в останню чергу тіло кредиту, чим призвів до штучного створення умов для утворення заборгованості по щомісячним платежам ОСОБА_4, що також встановлено рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 01.02.2016р., яке набрало законної сили.

Частинами 1 і 4 ст.613 ЦК України передбачено, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він, зокрема не вчинив дій, що встановлені договором чи випливають із суті зобов'язання, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку, та боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

З врахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що починаючи з 29.10.2014р. має місце прострочення кредитора, і боржник не сплачує відсотки за грошовим зобов'язанням за час прострочення кредитора, а тому до стягнення з відповідача підлягають відсотки за період лютий-листопад 2014р. з розрахунку 208,94грн. на місяць, що складає 1 880,46грн. Доводи апеляції в цій частині є безпідставними і не заслуговують на увагу.

Не заслуговують на увагу також доводи апеляції про те, що судом першої інстанції неправильно застосовано зарахування, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст.601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї з сторін.

З розрахунку заборгованості (графа «Комісія за обслуговування кредиту») вбачається про нарахування комісії в сумі 16 948,85грн., з яких 4 466грн. сплачено ОСОБА_3, залишок становить - 12 482,85грн. Оскільки нарахування комісії є незаконним, тому сплачена ОСОБА_3 комісія в сумі 4 466грн. підлягає зарахуванню їй в основний борг.

З матеріалів справи вбачається, що у ОСОБА_3 є безспірна й доведена зустрічна однорідна грошова вимога до кредитора на суму 3 609грн., яка виникла внаслідок кредитного договору №500382266 від 14.06.2013р. згідно рішень суддів і виданих по ним виконавчих листів Ужгородського міськрайонного суду від 02.12.2015р., Новозаводського районного суду м.Чернігова від 09.12.2015р., які не виконані, тому на цю суму підлягає припинення зобов'язання відповідача внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог.

Таким чином суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що із заявлених ТзОВ «Дата ОСОБА_1» до ОСОБА_3 В.1. вимог на суму 37 602,17 грн.. доведеною є вимога по тілу кредиту на 16 726,32грн., частково доведеною є вимога по відсоткам за користування кредитом на 1 880,46грн. із 4 193грн. та повністю безпідставними є вимоги про стягнення заборгованості у вигляді штрафу 4 200грн. і комісії за управління кредитом 12 482,85грн. З урахуванням безспірної і доведеної зустрічної грошової вимоги ОСОБА_3 на 3 609 грн. та безпідставно сплаченою нею банку комісії на суму 4 466грн., з ОСОБА_4 слід стягнути на користь TOB «Дата ОСОБА_1» заборгованість у розмірі 10 531,78 грн. (16 726,32грн. тіло кредиту + 1880,46грн. відсотки = 18 606,78грн. 18 606.78грн - 3 609грн. зустрічна вимога - 4 466грн. безпідставно сплаченої комісії = 10 531,78грн.).

Не заслуговують на увагу доводи апеляції щодо неправильності стягнення з позивача судових витрат на правову допомогу.

Згідно ст.88 ЦПК України в разі часткового задоволення позову, суд пропорційно вирішує питання про судові витрати понесені сторонами по справі, а саме позивачу - до частини задоволених вимог, відповідачу - до частини відмовлених вимог.

Із заявлених позовних вимог на суму 37 602,17грн. задоволено 10 531,78 грн., що складає 28% (37 602,17 /100) = 376,02; 10 531,78 / 376,02 = 28%) для позивача по судовим витратам і 72% для відповідача - по судовим витратам.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем сплачено судові витрати на правову допомогу в розмірі 3 031 грн., а тому суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з позивача на користь відповідача ОСОБА_4 пропорційно понесені нею витрати в сумі 2 182,32грн. (З 031 грн. х 0.72% = 2 182,32).

Отже, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з чинним законодавством.

Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, що у відповідності до положень ст.308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Виходячи з наведеного та керуючись вимогами статей 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦК України, колегія суддів ,-

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дата ОСОБА_1» відхилити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 08 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції .

Суддя - доповідач: Судді :