Рішення № 59522251, 03.08.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2016Справа №910/11263/16

За позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" до Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" простягнення 16314,60 грн. суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача не з'явилисьвід відповідача не з'явились

В судовому засіданні 03.08.16, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" до Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" про стягнення 16314,60 грн. страхового відшкодування.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ПрАТ "Страхова компанія "Уніка» на підставі договору добровільного комплексного страхування на транспорті № 826003/4002/0000153 від 19.06.2015, внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля марки «Renault», державний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Цивільна відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля «Mercedes-Benz», державний номер НОМЕР_2, водій якого визнаний винним у скоєнні ДТП, була застрахована ПрАТ "Страхове товариство «Іллічівське». Враховуючи, що відповідачем не відшкодовано заявлену суму збитків, позивач просить стягнути з відповідача 16314,60 грн. в якості виплати страхового відшкодування.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.06.2016 порушено провадження у справі № 910/11263/16 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 03.08.2016.

У судове засідання, призначене на 03.08.2016 представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду не виконали, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляли, хоча про дату, час і місце судового засідання був повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103037017284 та № 0103037017330.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представників сторін не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

19 червня 2015 року за договором добровільного комплексного страхування на транспорті № 826003/4002/0000153 ПрАТ «СК «Уніка» (далі - позивач) було застраховано автомобіль марки «Renault», державний номер НОМЕР_1 ( п.1 Додатку № 1 до договору), страхувальник та вигодонабувач за договором - ТОВ «Агрокультура Мостиська», строк дії договору з 20.06.2015 до 19.06.2016..

Згідно Довідки про дорожньо-транспортну пригоду № 73650504 вих. № 05.10.15, 30.09.2015 у м. Львові на вул. Городоцькій мала місце дорожньо-транспортна пригода - зіткнення за участю автомобілів «Mercedes-Benz», державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_1, під керуванням ОСОБА_2, та «Renault», державний номер НОМЕР_1, що належить ТОВ «Агрокультура Мостиська», під керуванням водія ОСОБА_3.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_2 вимог п.п. 10.9 Правил дорожнього руху України, якого визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП України постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 16.11.2015 у справі № 450/2562/15-п.

30.09.2015 страхувальник звернувся до позивача із повідомленням про подію, що має ознаки страхового випадку та заявою про виплату страхового відшкодування на рахунок СТО.

Відповідно до Висновку № 244/11-15 експертного автотоварознавчого дослідження від 19.11.2015 вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу автомобіля «Renault», державний номер НОМЕР_1 становить 19240,06 грн.

Фактичні витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу марки «Renault», державний номер НОМЕР_1 в результаті його пошкодження при ДТП, відповідно до рахунку-фактури СТО - ТОВ «Ю.Р.К.» від 08.10.15 № ТОВ0000187 склали 16824,60 грн.

За страховим випадком - ДТП, що сталась 30.09.2015 за участю застрахованого автомобіля «Renault», державний номер НОМЕР_1, згідно складеного страхового акту № 00177546 від 25.11.15 позивачем було визначено суму страхового відшкодування в розмірі 16824,60 грн., виплата якого підтверджується платіжним дорученням № 040844 від 26.11.2015.

Частиною 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що якщо страховик, здійснюючи страхове відшкодування, не може оцінити її загальний розмір у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, виплата страхового відшкодування здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна.

У листі Верховного Суду України від 19.07.2011 "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" роз'яснено, що, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Вина водія ОСОБА_2, який керував автомобілем «Mercedes-Benz», державний номер НОМЕР_2, підтверджується постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 16.11.2015 у справі № 450/2562/15-п.

Пунктом 36.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» передбачено, що виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

З матеріалів справи вбачається, що між відповідачем, як страховиком, та ОСОБА_4 як страхувальником, було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що діяв станом на 30.09.2015 (Поліс АІ/5325888), відповідно до якого забезпечений транспортний засіб - автомобіль «Mercedes-Benz», державний номер НОМЕР_2, ліміт відповідальності за заподіяну шкоду майну становить 50 000,00 грн., розмір франшизи 510,00 грн.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля «Renault», державний номер НОМЕР_1, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного комплексного страхування на транспорті № 826003/4002/0000153 від 19.06.2015, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07), а також і у постанові Верховного Суду України № 3-118гс11 від 07.11.2011р. (справа № 48/562), які згідно ч. 2 ст. 82 ГПК України є обов'язкові до врахування судом при прийнятті рішення у справі.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене. В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно - автомобіль «Renault», державний номер НОМЕР_1.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

За договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс АІ/5325888) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 50000 грн., франшиза - 510,00 грн, таким чином з відповідача підлягає стягненню сума страхового відшкодування виплаченого позивачем за вирахуванням франшизи - 16314,60 грн. що і відповідає розміру заявлених позовних вимог.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, за таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 16314,60 грн. страхового відшкодування є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 1378,00 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхове товариство «Іллічівське» (01033 м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 38-Б, ідентифікаційний код 25186738) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (01032 м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 70-А, ідентифікаційний код 20033533) страхове відшкодування в сумі 16 314 (шістнадцять тисяч триста чотирнадцять) грн. 60 коп., судовий збір у розмірі 1 378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.08.2016

Суддя Пукшин Л.Г.