Рішення № 59522015, 02.08.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.08.2016Справа №910/11373/16

За позовом Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

До Київського міського військового комісаріату

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних сил України.

Про стягнення 179 945,04 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Денисенко О.В. представник за довіреністю № 158/1/03-62 від 06.01.16.

Від відповідача: Мельник А.І. представник за довіреністю № 1372 від 03.06.16.

Від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київського міського військового комісаріату (далі - відповідач) про стягнення 179 945,04 грн. заборгованості за Договором № 2130 від 26.11.14. про надання послуг з розподілу теплової енергії, розрахункового обслуговування за спожиту теплову енергію, технічного обслуговування системи теплопостачання та теплоспоживання, своєчасне споживання вартості послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.16. порушено провадження у справі № 910/11373/16 та призначено її до розгляду на 13.07.16.

12.07.16. відповідачем через відділ діловодства суду було подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому Київський міський військовий комісаріат проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві.

В судовому засіданні 13.07.16. на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 21.07.16.

21.07.16. позивачем через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.

За результатами судового засідання 21.07.16. судом було залучено до участі в розгляд даної справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних сил України та відкладено розгляд справи на 02.08.16., про що судом було прийнято відповідну ухвалу.

Позивач в судовому засіданні 02.08.16. підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні 02.08.16. проти позову заперечував.

Третя особа в судове засідання 02.08.16. не з'явилась, про причини неявки суд не повідомила, письмових пояснень по суті спору не надала, про дату, час та місце проведення судового засідання була повідомлена належним чином.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 ГПК України, не знаходить підстав для повторного відкладення розгляду справи.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/11373/16.

В судовому засіданні 02.08.16. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.11.14. між позивачем (далі - Виконавець) та відповідачем (далі - Споживач) було укладено Договір № 2130 про надання послуг з розподілу теплової енергії, розрахункового обслуговування за спожиту теплову енергію, технічного обслуговування системи теплопостачання та теплоспоживання, своєчасне споживання вартості послуг (далі - Договір), відповідно до умов якого (п. 2.1) предметом Договору є надання Виконавцем послуг з розподілу теплової енергії, розрахункового обслуговування за спожиту теплову енергію, з технічного обслуговування системи теплопостачання та теплоспоживання (гарячого водопостачання) нежитлового приміщення в нежитловому будинку за адресою: м. Київ, вул. Зрошувальна, 17 ()далі - Об'єкт), а Споживачем - своєчасне відшкодування вартості послуг, наданих Виконавцем, за встановленими тарифами у строк та на умовах, що передбачені Договором та чинним законодавством України.

Відповідно до приписів пунктів 4.1-4.7 Договору, розрахунки за послуги з розподілу теплової енергії, з розрахункового обслуговування за спожиту теплову енергію, з технічного обслуговування системи теплопостачання та теплоспоживання проводяться виключно у грошовій формі. Споживач щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у Виконавця (за адресою: вул. Артема, 58/2-Д, договірно-розрахунковий відділ Дирекції) два примірники актів звірки (на вимогу Споживача) на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки Споживач повертає Виконавцю), розрахунок нарахувань за спожиту теплову енергію за попередній період (за вимогою Споживача), платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії та технічного обслуговування за звітній період, а також передплата на підставі орієнтовної вартості теплової енергії, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду та акт приймання-передачі наданих послуг (далі - Акт). До початку опалювального сезону, а також до початку кожного місяця під час опалювального сезону, Споживач сплачує на рахунок Виконавця передплату на підставі орієнтовної вартості теплової енергії, яка визначається Виконавцем в платіжній вимозі-доручення. Відшкодування вартості наданих послуг за вказаними в п. 4.2 цього Договору документами, Споживач виконує не пізніше 18 числа поточного місяця. При отриманні послуг з розподілу теплової енергії, Споживач розраховується за діючими тарифами на теплову енергію. Споживачу пред'являється до сплати фактична кількість спожитої ним теплової енергії (в тому числі розрахунок теплових втрат на абонентському уводі), відповідно до відсотку споживання загальної кількості наданої енергопостачальною організацією теплової енергії в будинок, показники якої міститься в обліковій картці енергопостачальної організації або(та) звітних відомостях. Крім відшкодування вартості наданих послуг з розподілу теплової енергії Споживач відшкодовує вартість наданих послуг з технічного обслуговування системи теплопостачання та теплоспоживання на рахунок Виконавця відповідно до Додатку «Тарифи на теплову енергію та технічне обслуговування системи теплопостачання та теплоспоживання» та оформленням Акту. Споживач зобов'язується прийняти та оплатити фактично надані послуги по цьому Договору. Отримання Споживачем наданих послуг підтверджується Актом.

Згідно з пунктами 4.8, 4.9 Договору, Споживач протягом трьох робочих днів з моменту отримання Акту у двох примірниках, в порядку визначеному п. 4.2 Договору, повинен надати Виконавцю оформлений відповідним чином один примірник Акту. Якщо в строк, передбачений п. 4.8. цього Договору, Споживач не надав Виконавцю відповідним чином оформлений один примірник Акту або обґрунтовану письмову відмову в прийнятті наданих послуг, послуги вважаються такими, що були надані в повному обсязі згідно з цим Договором. Не повернення Акту чи необґрунтована відмова від підписання Акту не звільняє Споживачу від його обов'язку повної оплати наданих послуг згідно з цим Договором.

Додатками № 1, № 1/1 до Договору сторони погодили тарифи на теплову енергію, (гаряче водопостачання) та технічне обслуговування системи теплопостачання та теплоспоживання.

На виконання умов Договору наявними в матеріалах справи листами позивач повідомляв відповідача про тарифи на теплову енергію, вартість технічного обслуговування систем теплопостачання та їх абонентських уводів.

Строк дії Договору сторонами погоджено в. п. 9.1 з моменту його укладення і діє протягом одного календарного року. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік. Умови Договору застосовуються до відносин щодо фактично наданих послуг між ними з 01.05.14. (п. 9.2 Договору).

Додатковою угодою до Договору сторони погодили продовжити дію Договору до 31.12.15. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік.

В зв'язку з тим, що відповідач несвоєчасно сплатив грошові кошти позивачу за Договором за листопад, грудень 2015 року, з врахуванням наявної станом на листопад 2015 року заборгованості відповідача перед позивачем за Договором, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення 179 945,04 грн. заборгованості за Договором № 2130 від 26.11.14. про надання послуг з розподілу теплової енергії, розрахункового обслуговування за спожиту теплову енергію, технічного обслуговування системи теплопостачання та теплоспоживання, своєчасне споживання вартості послуг.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Приписами п. 1 ч. 3 ст. 20 та п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" на споживачів та на виконавців житлово-комунальних послуг покладено зобов'язання по укладенню договорів про надання житлово-комунальних послуг.

На виконання умов Договору позивачем було вчасно та в повному обсязі надано відповідачу послуги за Договором, проте, відповідач вказані послуги не оплатив.

На виконання умов Договору позивачем надано відповідачу послуг за Договором, що підтверджується наявними в матеріалах справи розрахунками нарахувань за спожиту теплову енергію, актами прийому виконаного опалення та технічного обслуговування, які направлялись відповідача та зауваження на які ним надано не було, платіжні вимоги-доручення за Договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивачем відповідачу направлено претензію № 155/1/03-1167 від 12.02.16. з вимогою погасити наявну заборгованість.

В силу ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності боргу перед позивачем у розмірі, заявленому до стягнення.

При здійсненні перерахунку судом враховано часткові проплати, які здійснювались відповідачем у відповідності на наявних в матеріалах справи виписках по рахункам позивача.

Судом враховано, що відповідачем розмір пред'явленої до стягнення заборгованості не оспорюються.

Проте, заперечуючи проти позову відповідач вказує на те, що відповідно до акту № 19 приймання-передачі основних засобів від 30.10.15., позивач передав в експлуатацію третій особі нежилий триповерховий будинок за адресою м. Київ, вул. Зрошувальна, б. 17 літера Н, з огляду на що Київський міський військовий комісаріат вважає, що саме третя особа зобов'язувана оплачувати надані за Договором послуги.

Проте, зміни в Договір в частині зміни Споживача не вносились, до кінця грудня 2015 року він не розривався і не припинявся, а тому відповідач як сторона за Договором зобов'язаний виконати свої зобов'язання в частині оплати наданих позивачем за Договором послуг.

Неприбутковість відповідача та відсутність його фінансування не звільняє Споживача від обов'язку сплатити надані за Договором послуги.

Додатково суд відзначає, що Договір може бути припинений у випадку звільнення або передачі Споживачем Об'єкту іншому суб'єкту господарської діяльності (фізичний особі). Виконавець має бути належно повідомлений у триденний строк з моменту такого звільнення або передачі зі зверненням та копією акта приймання-передачі Об'єкта. Договір буде припинений тільки при повній сплаті Споживачем заборгованості за послуги, надані за Договором, та належного повідомлення Виконавця. Споживач зобов'язується належно повідомити Виконавця про передачу Споживачем Об'єкту або його частини правонаступнику Споживача. Правонаступник Споживача та Споживач зобов'язуються укласти з Виконавцем додаткову угоду про заміну Споживача на його правонаступника за Договором (п. п. 9.3, 9.4 Договору).

Далі, суд звертає увагу на те, що листом від 25.12.2015 року № 303/25-5221 Київське квартирно-експлуатаційне управління повідомило про бажання укласти прямі договори з ПАТ «Київенерго» на опалення, зокрема, в будинку в м. Києві по вул. Зрошувальна, 17. Листом від 25.12.2015 року № 303/25-5222 Київське квартирно-експлуатаційне управління повідомило про те, що розрахунки за спожиті райвійськкоматами енергоносії Київське КЕУ буде починати з січня 2016 року. Листом від 14.04.2016 року № 303/25-1650 Київське квартирно-експлуатаційне управління повідомило Головне квартирно-експлуатаційне управління ЗС України про те, що з 01.01.2016 року Київське КЕУ здійснює оплату комунальних послуг, що використовується Київським міськими районними у м.Києві комісаріатами. Крім того, в листі зазначено, що, КЕУ не має можливості погасити заборгованість, яка існує станом на 01.01.2016 року, за спожиті послуги Київським міським військоматом. Листом від 05.02.2016 року № 883 Київський міський військовий комісаріат повідомляв Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України про те, що він має заборгованість за спожиті енергоносії та комунальні послуги за 2015 рік. Крім того, в листі зазначено, що Київський міський військовий комісаріат має продовжити розрахунки за спожиті РВК у місті Києві комунальні послуги та енергоносії до кінця 2015 року згідно з укладеними угодами, наданими кошторисними призначеннями та виділеними коштами.

З п. 4 рішення Київської міської ради від 14.05.2015 року № 460/1324 «Про передачу до сфери управління Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України нежилих будинків та приміщень комунальної власності територіальної громади міста Києва та погодження комунальному підприємству «Київжитлоспецексплуатація» списання заборгованості», вбачається, що позивачу погоджено списання заборгованості Київського міського військового комісаріату в сумі 1369158,74 грн., у тому числі з орендної плати 5142,49 грн., компенсації витрат підприємства 1349999,33 грн. та компенсації витрат підприємства за користування земельною ділянкою 14016,92 грн., а не заборгованості з послуг розподілу теплової енергії, з розрахункового обслуговування за спожиту теплову енергію, з технічного обслуговування системи теплопостачання та тепло споживання нежитлового приміщення в нежитловому будинку за адресою: м. Київ, вул. Зрошувальна, 17 (які є предметом Договору).

З огляду на викладене у сукупності, у позивача відсутні правові підстави вимагати від третьої особи сплати заборгованості в розмірі 179 945,04 грн. за Договором, а доводи відповідача, викладені в письмовому відзиві, є необґрунтованими.

Таким чином, судом встановлено, що станом на час звернення з даним позовом до суду заборгованість відповідача за пред'явлений до стягнення період становить 179 945,04 грн., яку останнім не погашено станом на час прийняття судового рішення.

Отже, позов нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню повністю, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 179 945,04 грн. заборгованості по сплаті за надані за Договором послуги.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Київського міського військового комісаріату (04112, м. Київ, вул. Шамрила, 19; ідентифікаційний код 07774420) на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01034, м. Київ, вул. Володимирська, б. 51-А; ідентифікаційний код 03366500) 179 945 (сто сімдесят дев'ять тисяч дев'ятсот сорок п'ять) грн. 04 коп. заборгованості та 2 699 (дві тисячі шістсот дев'яносто дев'ять) грн. 18 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 04.08.16.

Суддя Т.М. Ващенко