Рішення № 59521627, 27.07.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2016 року Апеляційний суд м. Києва

у складі:

головуючого Вербової І.М.

суддів Білич І.М.

Поливач Л.Д.

при секретарі Литвиненку Р.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - приватне акціонерне товариство «Технологічна аграрна компанія об'єднана», про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою Семеняки Марини Володимирівни в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14 березня 2016 року, -

у с т а н о в и в :

У вересні 2015 року ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль» звернулося до суду з позовами до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - ПрАТ «Технологічна аграрна компанія об'єднана», про стягнення заборгованості.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 29 лютого 2016 року об'єднано в одне провадження вказані позови (том І, а. с. 248-249).

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 14 березня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ТОВ «Райффайзен ЛізингАваль», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Представник позивача, зокрема, посилаються на ті обставини, що суд першої інстанції дійшов помилково висновку про необґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості, оскільки в договорі поруки чітко встановлено строк припинення поруки. Зазначає, що відсутні підстави для ч. 4 ст. 559 ЦК України, оскільки сторонами у договорі поруки погоджений трирічний строк для пред'явлення вимоги до поручителів, який обраховується з дня настання строку виконання зобов'язань лізингоодержувача перед лізингодавцем.

_____________

Справа № 753/16881/15-ц

№ апеляційного провадження 22-ц/796/6979/2016

Головуючий у суді першої інстанції: Вовк Є.І.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Вербова І.М.

В суді апеляційної інстанції представник ТОВ «Райффайзен ЛізингАваль» -СеменякаМ.В. апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не прибули, про причини неявки суд не повідомили, представника не направили, представником ОСОБА_5 - ОСОБА_9 були подані письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких останній просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги (том ІІ, а. с. 136-138), у зв'язку із чим колегія суддів вважала за можливе слухати справу у їх відсутність на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Представник третьої особи ПрАТ «Технологічна аграрна компанія об'єднана», належним чином повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, у зв'язку із чим колегія суддів вважала за можливе слухати справу у його відсутність на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Перевіривши законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність її задоволення, виходячи з таких підстав.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 27 червня 2013 року між позивачем та третьою особою були укладені договори фінансового лізингу №№ LС8821-06/13, LС8822-06/13, LС8823-06/13, LС8824-06/13, LС8825-06/13, LС8826-06/13, LС 8827-06/13, LС8828-06/13, LС8829-06/13, LС8830-06/13, LС8831-06/13, LС8832-06/13, згідно з п. 1.1 яких лізингодавець (позивач) на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язується придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначаються в специфікації (додаток № 2 до договору), а лізингоодержувач (третя особа) зобов'язується прийняти предмети лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цих договорів.

Також 4 вересня 2013 року між позивачем та третьою особою були укладені договори фінансового лізингу №№ LС9091-09/13, LС9092-09/13.

Лізингодавець (позивач) свої зобов'язання виконав - згідно актів приймання-передачі предмети лізингу передав, а лізингоодержувач (третя особа) прийняв предмети лізингу.

Згідно з п. 4.3 договору, лізингоодержувач протягом строку лізингу щомісяця сплачує лізингодавцю авансом поточні лізингові платежі, які розраховуються на перший робочий день кожного лізингового періоду за поточний місяць та складаються з суми, що ставиться в погашення вартості предмета лізингу та комісії лізингодавця.

Пунктом 4.4 договору передбачено, що розмір комісії для кожного періоду лізингу зстраховується за ставкою, визначеною в п. 4.2 цього договору, від заборгованості лізингоодержувача у грошовому еквіваленті іноземної валюти для відповідного періоду лізингу згідно графіку (додаток 1 до договору). Розрахована таким чином сума комісії перераховується у гривні за курсом продажу з дотриманням умов частини другої цього пункту.

Комісія лізингодавця розрахована у гривнях, не може бути менше різниці між поточним лізинговим платежем у гривні та граничною сумою, яка ставиться в погашення заборгованості лізингоодержувача згідно даних колонки «D» графіку (додаток 1 до договору).

Як визначено п. 4.5. договору, перерахунок лізингових платежів, розрахованих у грошовому еквіваленті іноземної валюти, здійснюється лізингодавцем за курсом розрахунку платежів плюс ставка збору до Пенсійного фонду з купівлі іноземної валюти, що діє на момент виставлення рахунку, та комісія АТ «Райффайзен Банк Аваль» з купівлі валюти, згідно офіційного сайту лізингодавця за адресою в мережі Інтернет: http:/www.гlа.соm.uа.

На підставі п. 4.2 договору, лізингоодержувач сплачує відсотки за фінансування придбання предмета лізингу у період з моменту підписання цього договору до повної виплати лізингоодержувачем заборгованості лізингодавцю, визначеної за правилами цього договору за ставкою LIBOR ЗМ плюс 10 % від всієї суми заборгованості, визначеної в порядку п. 3.1 цього договору. Сума відсотків в грошовому еквіваленті іноземної валюти підлягає перерахунку у гривню за курсом продажу (розділ 1 «Визначення» загальних умов додатку 4 до цього договору), крім того ПДВ.

При цьому, відповідно до п. 4.6. оплата всіх лізингових платежів за цим договором здійснюється лізингоодежувачем в національній валюті України - гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок лізингодавця.

Пунктом 4.8 договору передбачено, що всі додаткові послуги, визначені в загальних умовах (додаток 4 до цього договору), а також ті, які не визначені цим договором та необхідність в яких може виникнути у лізингоодержувача, оплачуються лізингоодержувачем окремо за тарифами лізингодавця, розміщеними на офіційному сайті лізингодавця за адресою в мережі Інтернет: http:/www.гlа.соm.uа.

Судом встановлено, що 27 червня 2013 року з метою забезпечення виконання ПрАТ «Технологічна аграрна компанія об'єднана» умов договорів фінансового лізингу №№ LС8821-06/13, LС8822-06/13, LС8823-06/13, LС8824-06/13, LС8825-06/13, LС8826-06/13, LС 8827-06/13, LС8828-06/13, LС8829-06/13, LС8830-06/13, LС8831-06/13, LС8832-06/13 від 27 червня 2013 року, між ТОВ «Райффайзен ЛізингАваль», ОСОБА_4 та ОСОБА_5 був укладений договір поруки № 8821 (том І, а. с. 41-43, 92-94).

Також 4 вересня 2013 року з метою забезпечення виконання ПрАТ «Технологічна аграрна компанія об'єднана» умов договорів фінансового лізингу №№ LС9091-09/13, LС9092-09/13 від 4 вересня 2013 року, між ТОВ «Райффайзен Лізинг Аваль», ОСОБА_4 та ОСОБА_5 був укладений договір поруки № G9091-9092 (том ІІ, а. с. 9).

Відмовляючи у задоволенні позову, суд дійшов висновку про те, що договори поруки є припиненими у зв'язку з тим, що у правочинах сторони не встановили строк основного зобов'язання, а строк договору встановлений моментом пред'явлення вимоги; вимога кредитора не була пред'явлена поручителям протягом шести місяців від настання строку виконання основного зобов'язання.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не може погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Разом з тим, ухвалене у справі судове рішення не відповідає зазначеним вимогам закону.

Відповідно до положення ч. 1 ст. 806 ЦК України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця

(постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором (ч. 1 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг»).

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингоодержувач зобов'язаний: своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Положеннями ст. ст. 526, 527 ЦК України закріплений обов'язковий характер зобов'язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Третя особа свої зобов'язання за договорами виконувала неналежно, систематично порушуючи встановлені п. п. 1.1, 4.1-4.9 договорів, п. п. 5.1-5.5, п. 8.1.4 загальних умов фінансового лізингу (додаток № 4 до договорів), та п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» обов'язки щодо сплати лізингових платежів.

Листом за вих. № 1548-10/14 від 10 жовтня 2014 року позивач повідомив третю особу про наявність простроченої заборгованості за договорами та вимагав оплатити її. Між тим, вимога позивача була залишена третьою особою поза увагою, заборгованість в повному обсязі не погашена, порушення умов договорів лізингоодержувачем в повному обсязі усунуті не були.

Листом за вих. № 1649-11/14 від 4 листопада 2014 року позивач повторно повідомив третю особу про наявність простроченої заборгованості за договорами та вимагав оплатити її. Вимога позивача виконана не була.

Відповідно до п. п. 6.1.2. п. 6.1. договору лізингодавець має право достроково, в односторонньому порядку розірвати договір фінансового лізингу та/або вилучити у лізингоодержувача предмет лізингу у безспірному порядку, у випадках, коли лізингоодержувач, зокрема, не сплатив лізинговий платіж (частково або у повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 днів.

Вимоги цього пункту договору кореспондуються з нормами чинного законодавства, зокрема, відповідно з ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів.

18 грудня 2014 року позивач листом за вих. № 1881-12/2014 повідомив третю особу про односторонню відмову від виконання договорів фінансового лізингу у зв'язку із наявністю у лізингоодержувача простроченої заборгованості за договорами.

З метою виконання умов договорів, зокрема розділу 5 та п. 10.3.2. додатку № 4 до договорів (загальні умови фінансового лізингу) лізингодавцем було сформовано рахунки-фактури на сплату загальної заборгованості за договорами на загальну суму 25 965 639,18 грн.

Також лізингодавцем було сформовано рахунки-фактури на сплату загальної заборгованості за договорами на загальну суму 1 009 922,72 грн.

5 лютого 2015 року на підставі трьохстороннього договору № 1 про виконання зобов'язань третьою особою, ТОВ «СП Агроекс» частково сплачена заборгованість за договором № LC8832-06/13 від 27 червня 2013 року укладеного між лізингодавцем та лізингоодержувачем, в частині оплати комісії за данимдоговором у розмірі 126 055,37 грн. Також частково сплачена заборгованість за договорами №№ LC9091-09/13, LC9092-09/13 від 27 червня 2013 року укладеного між лізингодавцем та лізингоодержувачем, в частині оплати комісії за даним договором у розмірі 60 764,00 грн.

22 січня 2015 року ПрАТ «Технологічна аграрна компанія об'єднана» сплачено 8 299,48 грн. заборгованості за раніше виставленими рахунками по оплаті додаткових витрат за договорами №№ LC9091-09/13, LC9092-09/13.

Згідно з детальним розрахунком, що міститься в позовній заяві (том І, а. с. 5), загальна заборгованість становить 25 962 983,71 грн., з яких: 25 658 828,19 грн. - борг за основним грошовим зобов'язанням; 135 078,04 грн. - штраф, 169 077,48 грн. - пеня.

Згідно з детальним розрахунком, що міститься в позовній заяві (том ІІ, а. с. 5), загальна заборгованість становить 952 711,50 грн., з яких: 940 940,96 грн. - борг за основним грошовим зобов'язанням; 5210,74 грн. - штраф, 6559,80 грн. - пеня.

Отже, загальна сума заборгованості за договорами становить 26 915 695,21 грн.

Оскільки лізингоодержувачем (третьою особою) були порушені умови договорів лізингу позивач на підставі договору поруки звернувся до поручителів (відповідачів) з листом-вимогою: вих. № 1163-07/2015 від 30 липня 2015 року про виконання зобов'язань.

Вимоги позивача не були виконані поручителями.

Згідно з ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ч. 1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Частина 2 ст. 554 ЦК України визначає, що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до ч. 3 ст. 554 ЦК України особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно п. п. 1.2, 2.1, 2.4, 3.1 договору поруки відповідачі:

на добровільних засадах взяли на себе зобов'язання перед лізингодавцем відповідати по зобов'язанням лізингоодержувача, які виникають за договорів лізингу, включаючи, але не обмежуючись наступним: сплатити лізингові та всі інші платежі на умовах договору лізингу, неустойку (пеню, штрафи) в розмірі, строки та у випадках, передбачених договорами лізингу, а також виконати інші умови договорів лізингу в повному обсязі.

у випадку невиконання лізингоодержувачем взятих на себе зобов'язань за договорами лізингу, поручитель несе солідарну відповідальність перед лізингодавцем у тому ж обсязі, що і лізингоодержувач, включаючи сплату основного боргу за договорами лізингу, нарахованих лізингових платежів та неустойки.

у випадку невиконання лізингоодержувачем боргових зобов'язань перед лізингодавцем за договором лізингу, лізингодавець має право звернутись до поручителя з вимогою про виконання боргових зобов'язань в повному обсязі чи в частині.

Згідно до п. 2.1 договору поруки у випадку невиконання лізингоодержувачем (третьою особою) взятих на себе зобов'язань за договором лізингу, поручитель несе солідарну відповідальність перед лізингодавцем (позивачем) у тому ж обсязі, що і лізингоодержувач (третя особа), включаючи сплату основного боргу за договором лізингу, нарахованих лізингових платежів та неустойки.

Відповідно до умов п. 4.1. договору поруки № 8821 від 27 червня 2013 року, цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами (дата договору) і діє до повного виконання боргових зобов'язань за договором лізингу. Порука за цим договором також припиняється, якщо лізингодавець в межах трирічного терміну з дня настання строку виконання боргових зобов'язань не пред'явить вимоги до поручителя (п. 4 ст. 559 ЦК України) (том І, а. с. 42, 93).

Відповідно до умов п. 4.1. договору поруки № G9091-9092 від 4 вересня 2013 року, цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами (дата договору) і діє до 30 вересня 2019 року. Відповідальність поручителя припиняється лише після виконання боргових зобов'язань в повному обсязі. Порука за цим договором також припиняється, якщо лізингодавець в межах трирічного терміну з дня настання строку виконання боргових зобов'язань не пред'явить вимоги до поручителя (п. 4 ст. 559 ЦК України) (том ІІ, а. с. 9, зворот).

Так, відповідно до п. 10.2. загальних умов фінансового лізингу (додаток № 4 до договору фінансового лізингу), договір достроково припиняється у останній день місяця, в якому має місце: направлення лізингодавцем лізингоодержувачу письмового повідомлення про прийняття лізингодавцем рішення про дострокове припинення договору з підстав, визначених розділом 6 договору.

18 грудня 2014 року мало місце повідомлення позивачем листом за вих. № 1881-12/2014 (том І, а. с. 209) третьої особи про односторонню відмову від виконання договорів фінансового лізингу у зв'язку з наявністю у лізингоодержувача простроченої заборгованості за договорами (вимога отримана третьою особою 22 грудня 2014 року (том І, а. с. 211).

Отже, договір фінансового лізингу вважається припиненим з 1 січня 2015 року, вимоги поручителям про погашення заборгованості направлені 30 липня 2015 року (том ІІ, а. с. 10), тобто в межах строку, встановленого в п. 4.1. договору поруки.

Наведене свідчить про те, що відсутні підстави для застосування ч. 4 ст. 559 ЦК України, оскільки сторонами у договорі поруки погоджений трирічний строк для пред'явлення вимоги до поручителів, який обраховується з дня настання строку виконання зобов'язань лізингоодержувача перед лізингодавцем.

На викладені обставини суд першої інстанції уваги не звернув, внаслідок чого його висновки в цій частині є необґрунтованими.

У зв'язку з викладеним, апеляційний суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «Райффайзен ЛізингАваль» про солідарне стягнення з відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5 заборгованості на загальну суму в розмірі 26 915 695,21 грн. підлягають задоволенню.

Крім того, на підставі ч. 5 ст. 88 ЦПК України, суд апеляційної інстанції вирішує питання про судові витрати, вважаючи стягнути з відповідачів на користь позивача судовий збір в розмірі 3654,00 грн. з кожного (том І, а. с. 91, том ІІ, а. с. 8).

Таким чином, рішення суду назвати законним та обґрунтованим не можна, а тому воно підлягає скасуванню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України з ухваленням нового про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Керуючись статтями 303, 307, 309, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу СеменякиМарини Володимирівни в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» задовольнити.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14 березня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - приватне акціонерне товариство «Технологічна аграрна компанія об'єднана», про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» борг за основним грошовим зобов'язанням у розмірі 26 599 769,15 грн., штраф у розмірі 140 288,78 грн., пеню у розмірі 175 637,28 грн., що разом становить 26 915 695,21 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» судовий збір у розмірі 3654,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_5на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» судовий збір у розмірі 3654,00 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.М. Вербова

Судді: І.М. Білич

Л.Д.Поливач