Ухвала суду № 59521242, 04.08.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 686/3324/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Салоїд Н.М.

Суддя-доповідач: Матохнюк Д.Б.

04 серпня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Матохнюка Д.Б.

суддів: Сапальової Т.В. Боровицького О. А. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Стаднік Л.В.,

представника відповідача: Клюцук В.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому про зобов'язання призначити пенсію по втраті годувальника,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2016 року ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому (УПФ України в м. Хмельницькому) про визнання протиправними дії відповідача щодо відмови у призначені позивачу пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 14 січня 2016 року та зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 14 січня 2016 року.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 березня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати вказану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Позивач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач була дружиною ОСОБА_4, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу.

Так, ОСОБА_4, як військовозобов'язаного, було призвано на військові збори, для виконання військового обов'язку по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Відповідно до довідки МСЕК від 12 лютого 1998 року ОСОБА_4 встановлена ІІІ група інвалідності, захворювання пов'язане з виконанням військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 помер і відповідно до експертного висновку Львівської регіональної міжвідомчої комісії, ОСОБА_4 помер внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

При цьому, позивач починаючи з 10 квітня 2010 року перебуває на обліку в УПФ України в м. Хмельницькому та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

14 січня 2016 року позивач звернулась до УПФ України в м. Хмельницькому із заявою про призначення їй пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Проте, листом від 18 січня 2016 року УПФ України в м. Хмельницькому відмовило позивачу у призначені пенсії по втраті годувальника, мотивуючи тим, що до кола осіб, які мають право на призначення пенсії за нормами ст. 3 пункту «г» Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» віднесені військовозобов'язані, призвані на навчальні, спеціальні або перевірочні збори, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при виконанні службових обов'язків у період проходження цих зборів, та членів їх сімей. При цьому, відповідно до Закону України «Про обов'язків військовий обов'язок і військову службу» відсутній такий вид військової служби, як перебування військовозобов'язаних на військових зборах пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС.

Вказана відмова слугувала підставою для звернення позивачем до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що померлий чоловік позивача мав статус військовослужбовця відповідно до норм Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому питання призначення пенсії дружині померлого військовослужбовця регулюються спеціальним законом, а не Законом України «Про загальний військовий обов'язок і військову службу».

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

При цьому, згідно з приміткою до цієї статті до військовослужбовців належать, зокрема, військовозобов'язані, призвані на військові збори.

Згідно абзацу 6 пункту 3 розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які брали участь у бойових діях, а також ті, що стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи виконанням інтернаціонального обов'язку, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи виконанням інтернаціонального обов'язку, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років для чоловіків і не менше 20 років для жінок.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років мають, зокрема, дружини (якщо вони не взяли повторний шлюб) військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які померли внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

При цьому, ч. 1 ст. 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Враховуючи те, що позивач є дружиною військовозобов'язаного, який був призваний на військові збори та помер внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, досягла 50-річного віку, має загальний стаж роботи більше 20 років, після смерті чоловіка повторний шлюб не брала, а тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Крім того, колегія суддів вважає безпідставним посилання відповідача в обґрунтування апеляційної скарги на те, що чоловік позивача не був військовослужбовцем, оскільки згідно примітки до ст. 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» військовозобов'язані, призвані на військові збори для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є військовослужбовцями.

При цьому, можливість отримання пільги, передбаченої абзацом шостим пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», зокрема, для дружини, якщо вона не взяла повторний шлюб, військовослужбовця, який помер після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, законодавець не пов'язує з видом військової служби, тривалістю її проходження, військовим званням та посадою, а також часом, що сплинув після звільнення особи з військової служби.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 01.03.2016р. (№21-1887а15).

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому залишити без задоволення, а постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 березня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 05 серпня 2016 року.

Головуючий Матохнюк Д.Б. Судді Сапальова Т.В. Боровицький О. А.