Постанова № 59521066, 02.08.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2016 року Справа № 876/14211/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Довгополова О.М.,

суддів Богаченка С.І., Ільчишин Н.В.,

з участю секретаря судового засідання Бедрій Х.П.,

представника відповідача Тістечка Ю.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Львівської митниці Міндоходів на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Техніка Монтажу» до Львівської митниці Державної митної служби України, Головного управління Державного казначейства України у Львівській області про скасування рішень, стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Фірма «Техніка Монтажу» звернулось до суду з позовом до Львівської митниці Державної митної служби України, Головного управління Державного казначейства України у Львівській області, яким просило: визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості від 03.07.2013 року № 209000003/2013/900064/2; визнати протиправною та скасувати оформлену Львівською митницею картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 209120000/2013/00304; стягнути з Державного бюджету України на його користь надмірно сплачені суми мита в розмірі 1511,40 грн. та податку на додану вартість в розмірі 6347,90 грн. (всього 7859,30 грн.) на підставі платіжного доручення від 03.07.2013 року № 3031.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року позов задоволено.

Постанова мотивована тим, що Львівською митницею не було дотримано процедури при обранні методу визначення митної вартості товару, що є порушенням прав декларанта. Також суд зазначив, що відповідно до положень ст. 58 Митного кодексу України перший метод визначення митної вартості може бути використаний лише за умови, якщо дані, заявлені декларантом, підтверджені документально та є достовірними, підтверджені документально або визначені кількісно і достовірні та/або наявна хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. Оскільки декларант подав документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору, Суд дійшов висновку, що відповідач не мав правових підстав для застосування резервного методу. Доводи позивача, якими митний орган обґрунтовує правомірність своїх рішень, в судовому засіданні не знайшли підтвердження належними та допустимими доказами. За таких обставин суд дійшов висновку, що вимога про визнання протиправним та скасування рішення про визначення митної вартості, є обґрунтованою. Відповідно скасуванню підлягає і картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а надмірно сплачені суми мита і податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів - поверненню.

Постанову в апеляційному порядку оскаржила Львівська митниця Міндоходів, яка є правонаступником Львівської митниці Державної митної служби України. Вважає, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить постанову скасувати і прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що ТзОВ «Фірма «Техінка Монтажу» правомірно визначено митну вартість ввезеного товару за шостим (резервним) методом, який передбачає, що визначення митної вартості повинно ґрунтуватись на раніше визнаних митними органами митних вартостях. На думку апелянта, задекларована позивачем митна вартість товару не підтверджувалась наданими документами, а саме, не було подано транспортні (перевізні) документи (договір на транспортне перевезення), банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Крім того, за результатами здійснення порівняння рівня заявленої митної вартості товарів виявлено, що задекларована митна вартість товару значно відрізнялась від рівня митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено; виявлено, що договір перевезення стосується іншого суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД); про проведення консультацій з декларантом свідчить скерування декларанту в електронному вигляді повідомлень про надання наявної інформації. За таких обставин апелянт вважає оскаржені рішення законними.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановив суд, 05.09.2012 року Компанія FABORY SHANGHAI CO., LTD. (продавець) і ТзОВ «Фірма «Техніка Монтажу» (покупець) уклали контракт № FB_2012_005, відповідно до умов якого продавець виробляє та продає, а покупець купує метричну продукцію на умовах FOB порт Китаю (INKOTERMS 2000), відповідно до обумовлених специфікацій, які є невід'ємною частиною контракту.

Також контрактом було передбачено, що вартість товару встановлюється в доларах США і включає вартість товару, пакування, витрати по завантаженню до транспортного засобу покупця, виконанню всіх формальностей по передачі товару, зокрема, отримання експортних ліцензій, митної реєстрації та інших дозволів, необхідних для продукування та експорту і перевозки товару до України. Сума товару, що може бути поставлений по даному контракту, складає 400000 доларів США та включає в себе вартість упакування та маркування товару. Покупець оплачує вантаж безготівковим банківським переказом.

26.12.2012 року сторони уклали додаток № 2 до вказаного контракту на виробництво, постачання та купівлю товару на загальну суму 30089,67 доларів США, а також погодили обов'язок покупця сплатити 6000 доларів США авансу до 28.12.2012 року.

22.03.2013 року сторони уклали додаток № 2/1 до контракту на виробництво, постачання та купівлю товару на загальну суму 7836,32 доларів США та погодили обов'язок покупця сплатити 1836,32 доларів США авансу до 09.05.2013року.

12.03.2013 року продавець виставив покупцю комерційну пропозицію на товар, згідно з комерційним інвойсом від 25.03.2013 року № FB120028000 загальна вартість товару, що підлягає поставці, становить 7836,32 доларів США.

Платіжними дорученнями в іноземній валюті від 27.12.2012 року № 601 та від 07.03.20013 року № 611 ТзОВ «Фірма «Техніка Монтажу» сплатило FABORY SHANGHAI CO., LTD вартість товару, що підлягав поставці згідно з контрактом.

Листом № 345 від 17.12.2012 року ТзОВ «Фірма «Техніка Монтажу» звернулось до Львівської торгово-промислової палати з проханням надати цінову довідку по вартості товару без сплати обов'язкових митних платежів та податку на додану вартість, що постачається по контракту від 05.09.2012 року № FB_2012_005, інвойс від 24.10.2012 року № FB12005000, а саме гвинти з чорних металів, фосфатовані, головка «під потай», з хрестоподібним шліцем.

Листом № 19-09/1289 від 21.12.2012 року Львівська торгово-промислова палата надала відповідь, вказавши, що значення вартості оцінюваного товару без сплати обов'язкових митних платежів та податку на додану вартість, станом на дату оцінки складає вартість угоди у відповідності до контрактної документації, а саме 40234,89 дол. США.

Після цього ТзОВ «Фірма «Техніка Монтажу» подало до митного оформлення електронну митну декларацію № 100250000/2013/015722 на вантаж.

На підтвердження заявленої митної вартості товару до митної декларації було додано: контракт від 05.09.2012 року № FB_2012_005, інвойс компанії виробника-постачальника від 24.10.2012 року № FB12005000 з додатками до нього, платіжні доручення в іноземній валюті від 27.12.2012 року № 601 та від 07.03.20013 року № 611, пакувальний лист від 25.03.2013 року, договір від 12.08.25009 року № 00/15 на транспортно-експедиційне обслуговування, оригінал сертифікату походження від 10.04.2013 року № G133112101390018 із зазначенням країни походження товару і зазначенням відправника та отримувача, комерційну пропозицію від постачальника від 12.03.2013 року, митну декларацію країни відправника від 11.04.2013 року № 223120130810173131, іменний коносамент від 14.04.2013 року № CNSHA034223, довідку про транспортні послуги, надані ТзОВ «Глобал Оушен Лінк».

Опрацювавши дані документи, Львівська митниця дійшла висновку про їх недостатність для визначення митної вартості товару, у зв'язку із чим митним органом сформовано електронне повідомлення-вимогу про необхідність подання додаткових документів, за умови яких може бути визначено митну вартість товару, а саме: виписку з бухгалтерської документації, за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; каталоги, специфікації; прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

03.07.2013 року ТзОВ «Фірма «Техніка Монтажу» надало Львівській митниці додаткові документи, а саме: копію додатку до контракту від 26.12.2012 року № 2, витяг біржових організацій від 03.07.2013 року про вартість сировини, виписки з бухгалтерської документації, платіжне доручення від 27.12.2012 року № 601, висновок Львівської торгово-промислової палати з додатками.

З врахуванням додатково поданих документів Львівська митниця 03.07.2013 року прийняла рішення № 209000003/2013/900064/2 про коригування митної вартості товарів, в якому було зазначено, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв'язку із відсутністю відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та з неподанням повного переліку основних документів, що підтверджують митну вартість. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме метод 2а з причини відсутності у митного органу інформації про ідентичні. Під час розгляду документів були виявлені розбіжності, а саме: відмінність печаток на контракті та фактурі. Договір на перевезення стосується іншого суб'єкта ЗЕД. Висновок Львівської торгово-промислової палати від 21.12.2013 року № 19-09/1289 не може розглядатися як такий, що підтверджує митну вартість товарів, оскільки в ньому зазначено, що даний документ обмежується використанням в рамках іншого інвойсу. Необхідно зазначити, що надана комерційна пропозиція, а не прайс-лист. Декларанту був наданий перелік додаткових документів, на підставі яких митна вартість може бути визнана: виписку з бухгалтерської документації, за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Коригування митної вартості ґрунтується на раніше визначених митними органами митних вартостях згідно з митною декларацією від 25.06.2013 року № 100250000/2013/15722.

На підставі цього рішення Львівська митниця видала картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 209120000/2013/00304.

Також на підставі зазначеного рішення ТзОВ «Фірма «Техніка Монтажу» згідно з платіжним дорученням від 03.07.2013 року № 3031 додатково сплатило мито в розмірі 1511,40 грн. та податок на додану вартість в розмірі 6347,90 грн. (всього 7859,30 грн.).

Колегія суддів вважає помилковим і необґрунтованим висновок суду першої інстанції про неправомірність оскаржуваних рішень Львівської митниці з таких підстав.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положеннями ст. 54 цього Кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Відповідно до ст. 55 цього Кодексу у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів.

Як встановив суд, під час митного оформлення імпортованого позивачем товару митний орган вчинив дії згідно з положеннями ст. ст. 361, 362 Митного кодексу України щодо аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, а саме перевірив наявність розбіжностей у документах, які підтверджують митну вартість товарів, вивчив характеристику товарів, які впливають на рівень їх митної вартості; порівняли рівень заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено і відомості про які містяться у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі ЄАІС Державної митної служби України.

Внаслідок проведеного аналізу було встановлено, що у документах, наданих ТзОВ «Фірма «Техніка Монтажу» для підтвердження заявленої ним митної вартості були наявні розбіжності, зокрема, за результатами здійснення порівняння рівня заявленої митної вартості товарів було виявлено, що задекларована митна вартість товару значно відрізнялася від рівня митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, а також під час розгляду документів було виявлено, що договір на перевезення стосується іншого суб'єкта ЗЕД. Крім того, встановлено відмінність печаток на контракті та фактурі.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач довів та належним чином обґрунтував наявність об'єктивних підстав ставити під сумнів відомості, зазначені у поданих ТзОВ «Фірма «Техніка Монтажу» документах, у зв'язку з чим позивача було зобов'язано надати додаткові документи для належного контролю визначення митної вартості імпортованого ним товару.

В зв'язку з наведеними вище обставинами митний орган відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України сформував електронне повідомлення-вимогу про необхідність подання додаткових документів, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом, а саме: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації; прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Дану вимогу було відіслано на електронну пошту декларанта ТзОВ «Фірма «Техніка Монтажу» ОСОБА_3 згідно з електронним декларуванням.

На виконання зазначеної вимоги декларант, як зазначено вище, надав наступні додаткові документи: копію додатку до контракту, витяг біржових організацій про вартість сировини, виписки з бухгалтерської документації, платіжне доручення про переоплату, висновок Львівської торгово-промислової палати з додатками.

Щодо належності зазначених документів колегія суддів зазначає наступне.

Митний орган вимагав у позивача надати додатково прайс-лист виробника (постачальника) товару, однак позивач надав лише комерційну пропозицію.

Крім того, як правильно зазначає апелянт, наданий позивачем витяг з сайту стосовно ціни на метал не може вважатись інформацією біржових організацій, оскільки дана інформація підтверджена будь-якими доказами (висновками, аналізом тощо).

Також, на думку колегії суддів, митний орган обґрунтовано не взяв до уваги наданий позивачем висновок Львівської торгово-промислової палати від 21.12.2012 № 19-09/1289, оскільки в цьому висновку зазначено, що він обмежується використанням в рамках інвойсу від 24.10.2012 № БВ 12005000, не стосується спірної поставки, а тому не може враховуватись на підтвердження задекларованої позивачем митної вартості товарів згідно з контрактом від 05.09.2012 року № FB_2012_005.

Крім того, позивач, доводи якого врахував суд першої інстанції, зазначає, що транспортування товару відбувалося ТзОВ «Глобал Оушен Лінк» (експедитор) відповідно укладеного з ним договору від 12.08.2009 року № 00/15 на транспортно-експедиційне обслуговування, за умовами даного договору експедитор організовує перевезення різними видами транспорту, перевалки у портах та транспортно-експедиційному обслуговуванні зовнішньоторгових вантажів клієнта ТзОВ «Фірма «Техніка Монтажу», в тому числі у великотоннажних контейнерах. Довідкою про транспортні витрати № 386 від 31.05.2013 року засвідчено ставку морського фрахту Шанхай (Китай) через Одеський порт (Україна) на адресу ТМ-Сервіс, м. Львів, для 1х20фт контейнера ECMU1315566, що складає 2172,53 грн.

Однак, як правильно вказує апелянт, дана довідка про транспортні витрати не стосується предмету спору в даній справі, оскільки стосується іншого суб'єкта ЗЕД.

Положеннями ст. 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Враховуючи положення наведених вище норм в контексті обов'язку митного органу довести можливість послідовного застосування кожного з наведених методів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 58 цього Кодексу метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Таким чином, оскільки декларант не надав додаткових документів, які вимагав митний орган і на підставі яких можна було б визначити митну вартість товару за першим методом (за ціною контракту), колегія суддів погоджується з доводами відповідача про те, що застосування цього методу було неможливим.

При цьому, колегія суддів вважає безпідставним висновок суду першої інстанції про те, що Львівська митниця визначила митну вартість ввезеного ТзОВ «Фірма «Техніка Монтажу» товару за шостим (резервним) методом, оскільки, як встановлено з пояснень сторін та наявних в матеріалах справи письмових доказів, митна вартість вказаного товару була визначена за третім методом, а саме за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Відповідно до ст. 59 цього Кодексу, яка визначає підстави і порядок застосування другого методу визначення митної вартості товару, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Оскільки на час здійснення митного оформлення товару у митного органу була відсутня, а позивач не дав інформації про ціну товарів, ідентичних тим, що ввозились, колегія суддів погоджується з доводами відповідача про те, що у нього не було можливості визначити митну вартість цього товару за другим методом - за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Відповідно до ст. 60 цього Кодексу, яка визначає підстави і порядок застосування третього методу визначення митної вартості товару, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Як зазначено в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, таке коригування ґрунтується на раніше визначених митними органами митних вартостях згідно з митною декларацією від 25.06.2013 року № 100250000/2013/15722, тобто за ціною подібних (аналогічних) товарів.

Оцінивши надані сторонами пояснення і письмові докази, колегія суддів вважає, що Львівська митниця правомірно на підставі ст. 60 Митного Кодексу України визначила митну вартість на імпортований позивачем товар з врахуванням вартості операцій з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Також колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про недотримання та порушення Львівською митницею процедури проведення консультацій з декларантом у випадку наявності сумнівів у достовірності задекларованої вартості, оскільки, як встановлено судом, відповідач надав позивачу вимоги про подання додаткових документів на підтвердження задекларованої вартості товару, на які ТзОВ «Фірма «Техніка Монтажу» надавало відповіді та наявні у нього документи.

Твердження суду першої інстанції про те, що надіслання митним органом декларанту в електронному вигляді повідомлення-вимоги про надання додаткових документів не може вважатися частиною процедури консультацій, передбачених ч. 4 ст. 57 Митного кодексу України, на думку колегії суддів, також є помилковим, так як витребовування додаткових документів та обґрунтувань митної вартості товарів є видом консультацій між митним органом і декларантом.

Враховуючи наведені вище обставини та положення нормативно-правових актів, колегія суддів вважає неправильним висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для скасування рішення Львівської митниці від 03.07.2013 року № 209000003/2013/900064/2 про коригування митної вартості товарів і картку відмови у прийнятті вантажної митної декларації № 209120000/2013/00304.

Також колегія суддів зазначає, що оскільки суд визнав правомірними зазначені вище рішення Львівської митниці, відсутні підстави для задоволення вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету на його користь надмірно сплачені до державного бюджету 1511,40 грн. ввізного мита та 6347,90 грн. податку на додану вартість.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки вона прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Львівської митниці Міндоходів задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2013 року у справі № 813/6079/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Техніка Монтажу» до Львівської митниці Державної митної служби України, Головного управління Державного казначейства України у Львівській області про скасування рішень, стягнення коштів - скасувати і прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий О.М. Довгополов

Судді С. І. Богаченко

Н. В. Ільчишин

Постанова складена в повному обсязі 08.08.2016 року