Постанова № 59518920, 05.08.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

05 серпня 2016 року 08:10 справа №826/21007/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Іглмосс Едішенз”

до

Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Іглмосс Едішенз” (далі по тексту – позивач, ТОВ “Іглмосс Едішенз”) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративними позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту – відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18 березня 2015 року №0001912203 та від 27 серпня 2015 року №0006752212.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 вересня 2015 року відкрито провадження у справі №826/21007/15, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 30 листопада 2015 року представники позивача позовні вимоги підтримали, представник відповідача до суду не прибув, у зв’язку із чим, на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі від 18 березня 2015 року №0001912203 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, за порушення пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1, 201.10, 201.12 статті 201 Податкового кодексу України ТОВ “Іглмосс Едішенз” зменшено суму від’ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2014 року у розмірі 31 145,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі від 27 серпня 2015 року №0006752212 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, за порушення пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1, 201.10, 201.12 статті 201 Податкового кодексу України ТОВ “Іглмосс Едішенз” зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 641 126,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 24 лютого 2015 року №65/26-59-22-03/30383741 “Про результати документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю “Іглмосс Едішенз”, код за ЄДРПОУ 30383741, з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013 по 30.09.2014” (далі по тексту – акт перевірки) та з урахуванням рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги від 30 липня 2015 року №16034/6/99-99-10-01-04-25.

У висновку акта перевірки встановлено порушення позивачем пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1, 201.10, 201.12 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку на загальну суму 1 413 850,00 грн., в тому числі: лютий 2013 року – 44 211,00 грн., березень 2013 року – 274 540,00 грн., квітень 2013 року – 185 758,00 грн., травень 2013 року – 102 635,00 грн., червень 2013 року – 132 334,00 грн., липень 2013 року – 66 446,00 грн., серпень 2013 року – 49 588,00 грн., вересень 2013 року – 18 182,00 грн., жовтень 2013 року – 25 924 грн., листопад 2013 року – 114 695 грн., грудень 2013 року – 111 172,00 грн., січень 2014 року – 95 274,00 грн., лютий 2014 року – 13 160,00 грн., березень 2014 року – 57 234,00 грн., квітень 2014 року – 54 592,00 грн., травень 2014 року – 6 783,00 грн., червень 2014 року – 8 653,00 грн., липень 2014 року – 14 002,00 грн., серпень 2014 року – 21 344,00 грн., вересень 2014 року – 17 323,00 грн.; пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1, 201.10, 201.12 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту за вересень 2014 року на суму 31 145,00 грн.

Висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України мотивовані тим, що ТОВ “Іглмосс Едішенз” неправомірно включило до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних (митних декларацій), виписаних терміном, що перевищує 365 календарних днів.

Позивач вважає протиправними податкові повідомлення-рішення, мотивуючи позовні вимоги наступним: відповідно до норм пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку може включити суми податку на додану вартість до податкового кредиту на підставі бухгалтерської довідки, якщо такі товари/послуги починають використовуватись в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності без часових обмежень; правильність формування позивачем податкового кредиту підтверджена за результатами перевірок підприємства, що проводились раніше; суми в оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в основній частині обчислені, виходячи з операцій експорту товарів, придбаних за межами митної території України, придбання яких підтверджено митними деклараціями, а не податковими накладними.

Відповідач у письмовому запереченні проти позову повністю дотримав висновки акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, виходить із наступних міркувань.

Як вбачається із матеріалів справи, за перевірений період ТОВ “Іглмосс Едішенз” здійснювало господарську діяльність з видання журналів, періодичних публікацій та торгівлі цими виданнями.

Позивач зазначає, що для здійснення господарської діяльності придбаває на території України, а також імпортує на митну територію України товари (папір, іграшки, картки, вкладки, наклейки, диски тощо) з метою подальшого використання при виробництві та з наступним продажем на території України та експортом за межі митної території України друкованих видань, в ціні яких сплачується податок на додану вартість. Суми податку на додану вартість, сплачені в ціні товарів, які придбаваються, відображаються у податковій декларації з податку на додану вартість в рядку 10.2 “Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження, створення) з податком на додану вартість на митній території України для здійснення операцій, які звільнені від оподаткування” та рядку 13.1 “Ввезені на митну територію України товари з метою їх використання для здійснення операцій, які звільнені від оподаткування – обсяг придбання товару, податок на додану вартість про якому сплачений митним органам”.

У випадках, коли частина накладу журналу не була продана на митній території України та була повернена позивачу розповсюджувачами, позивач реалізує повернені залишки такої продукції за межі митної території України, у зв’язку із чим у позивача виникає право на відновлення податкового кредиту – віднесення сум податку на додану вартість, відображених у вантажних митних деклараціях та податкових накладних на підставі бухгалтерських довідок відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України.

На думку відповідача, згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України позивач втратив право на податковий кредит, оскільки з дня складання податкових накладних минуло 365 календарних днів.

За визначенням підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (тут і далі – в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов’язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Таким чином, за загальним правилом право на включення до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість на підставі податкової накладної, зберігається за платником податку протягом 365 календарних днів з дати складання такої податкової накладної.

Разом з тим, Податковий кодексу України передбачає також інший порядок та особливі строки на відображення податкового кредиту.

Так, згідно з абзацом першим-п’ятим пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об’єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу);

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Абзац шостий пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України передбачає, що платник податку може включити на підставі бухгалтерської довідки до податкового кредиту виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, що не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов’язання відповідно до цього пункту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів.

Відповідно до абзацу сьомого пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України з метою застосування цього пункту податкові зобов’язання і податковий кредит визначаються на дату початку фактичного використання товарів/послуг, необоротних активів, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”.

З норм пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України слідує, що платник податку має право включити до складу податкового кредиту на підставі бухгалтерської довідки суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності на дату початку такого фактичного використання відповідно до первинних документів.

Тобто, в даному випадку право на податковий кредит виникає з моменту початку використання приданого товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, який може бути більшим ніж 365 днів.

При цьому суд звертає увагу, що зазначене правило підлягає застосуванню за умови, що суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, необоротних активів не були включені до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, необоротних активів, та/або з яких були визначені податкові зобов’язання відповідно до норм абзаців першого-п’ятого пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України (операції, що не є об’єктом оподаткування, операції, звільнені від оподаткування, операції, що не є господарською діяльністю платника податку).

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

В якості доказів підтвердження права на податковий кредит позивач надав суду копії бухгалтерських довідок про відновлення податкового кредиту, частина яких разом із довідкою інформацією про розрахунок відновленого податкового кредиту, оборотно-сальдовими відомостями та попередньою калькуляцією вартості продукції.

Разом з тим, суд звертає увагу, що надані документи не дають змоги встановити, що у за перевірений період ТОВ “Іглмосс Едішенз” збереглося право на податковий кредит поза межами 365-денного строку, а саме: позивач не надав суду доказів, які б підтверджували, що зазначені у бухгалтерських довідках суми податку на додану вартість були сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг, зокрема первинні, звітні, податкові та платіжні документи; у справі відсутні будь-які докази, що свідчать про початок та момент початку використання придбаних товарів у межах господарської діяльності підприємства; позивач також не надав суду доказів, які підтверджують, що суми податку, сплачені (нараховані) у вартості товарів/послуг не були раніше включені позивачем до складу податкового кредиту при придбанні або виготовленні таких товарів/послуг, або з них були визначені податкові зобов’язання відповідно до норм абзаців першого-п’ятого пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України (операції, що не є об’єктом оподаткування, операції, звільнені від оподаткування, операції, що не є господарською діяльністю платника податку); матеріали справи не місять податковий накладних та митних декларацій, згідно з якими сформовано спірний податковий кредит.

У свою чергу суд зауважує, що всі необхідні докази були витребувані у позивача ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва про відкриття провадження у справі, однак, позивач не надав таких доказів, не повідомив про неможливість їх надання та не просив суд посприяти в їх наданні.

Посилання позивача на довідки ДПІ у Шевченківському районі, складені за результатами перевірки достовірності бюджетного відшкодування податку на додану вартість ТОВ “Іглмосс Едішенз”, складені до виникнення спірних правовідносин, не приймаються судом до уваги в якості безперечного підтвердження правомірності податкового кредиту, тому що інформація викладена, у цих довідках є суб’єктивною думкою особи, яка проводила перевірку та не підтверджена документально, крім того у довідках контролюючий орган не досліджував обставин поновлення права на податковий кредит, зокрема щодо початку використання придбаних товарів у межах оподатковуваних операцій.

Враховуючи викладене, суд погоджується із висновками акта перевірки про порушення позивачем пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1, 201.10, 201.12 статті 201 Податкового кодексу України в частині завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, та завищення від’ємного значення різниці між сумою податкового зобов’язання та сумою податкового кредиту.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ “Іглмосс Едішенз” про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Шевченківському районі від 18 березня 2015 року №0001912203 та від 27 серпня 2015 року №0006752212 документально не підтверджуються.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Шевченківському районі доведено правомірність та обґрунтованість прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ “Іглмосс Едішенз” задоволенню не підлягає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю “Іглмосс Едішенз” відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко