Постанова № 59518915, 05.08.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 серпня 2016 року 11:45 №826/6582/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Кобилянського К.М., суддів: Мазур А.С, Федорчука А.Б., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Міністерства аграрної політики та продовольства Українидо Міністерства юстиції Українипро визнання протиправними та скасування постанов,ВСТАНОВИВ:

Міністерство аграрної політики та продовольства України звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України, в якій просить суд визнати протиправними та скасувати постанову відповідача від 31.03.2016 ВП №49740474 про накладення штрафу та постанову від 31.03.2016 ВП №49740474 про стягнення виконавчого збору.

У судовому засіданні суд протокольною ухвалою від 13.06.2016 замінив неналежного відповідача відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України на належного - Міністерство юстиції України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані постанови від 31.03.2016 ВП №49740474 про накладення штрафу та про стягнення виконавчого збору є такими, що винесені із порушенням приписів чинного законодавства, а тому підлягають скасуванню.

Відповідач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, заперечень проти позову не надав, як і витребуваних судом копій матеріалів виконавчого провадження, у межах якого винесено оскаржувані постанови.

Суд, встановивши відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, керуючись частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України Борейка Максима Валерійовича від 25.12.2015 відкрито виконавче провадження №49740474 з виконання виконавчого листа №826/8483/15 виданого 28.10.2015 Київським апеляційним адміністративним судом.

Міністерство аграрної політики та продовольства України 02.02.2016 звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою №31-4/105 про роз'яснення резолютивної частини постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.07.2015 №826/8483/15 та до відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України із заявою №31-4/109, у якій просило звернутись до Окружного адміністративного суду міста Києва із поданням про встановлення способу і порядку виконання постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.07.2015 №826/8483/15 та зупинити виконавче провадження №49740474.

31.03.2016 відділом примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України в межах виконавчого провадження №49740474 прийнято постанови про накладення штрафу та про стягнення виконавчого збору.

Позивач вважаючи, зазначені постанови протиправними, звернувся до суду з даним позовом.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Частиною першою статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Як встановлено частинами першою та другою статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою виконавчі документи, в тому числі і виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

Положеннями частини першої та абзацу 2 частини другої статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. При цьому, державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

25.12.2015 головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України Борейко Максим Валерійович виніс постанову про відкриття виконавчого провадження №49740474 з виконання виконавчого листа №826/8483/15 виданого 28.10.2015 Київським апеляційним судом.

Згідно частини 2 резолютивної частини постанови від 25.12.2015 ВП №49740474, боржника зобов'язано самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення (отримання) постанови.

У судовому засіданні представник позивача зазначив, що постанову від 25.12.2015 про відкриття виконавчого провадження №49740474 Міністерство аграрної політики та продовольства України отримало 11.01.2016, тобто строк для добровільного виконання рішення суду закінчується 18.01.2016.

Частиною першою статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Пунктом 6 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 №3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби» встановлено, що судам необхідно враховувати, що постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору та накладення штрафу належать до видів відповідальності за невиконання рішення самостійно та за невиконання без поважних причин рішення, що зобов'язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі. Виконавчий збір - це санкція відповідальності майнового характеру, що накладається на боржника за невиконання рішення у строк, встановлений для його самостійного виконання. Для застосування виконавчого збору виконавець приймає постанову, яка, у разі її невиконання самостійно, виконується примусово в установленому Законом України «Про виконавче провадження» порядку.

В даному випадку виконавчий лист Київського апеляційного адміністративного суду від 28.10.2015№826/8483/15 не був виконаний добровільно у визначений строк, внаслідок чого посилання позивача на відсутність підстав для стягнення виконавчого збору та штрафу є безпідставними.

Також, суд відхиляє посилання позивача, як на підставу для скасування спірних постанов на те, що ним була подана заява до Окружного адміністративного суду міста Києва про роз'яснення резолютивної частини постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.07.2015 №826/8483/15, яка зупиняє перебіг строку, встановленого для виконання судового рішення, з огляду на те, що заява була подана 02.02.2016, в той час, як строк для добровільного виконання постанови закінчився 18.01.2016.

Отже, постанови відповідача від 31.03.2016 ВП №49740474 про накладення штрафу та про стягнення виконавчого збору винесенні у відповідності до приписів частини першої статті 28 та частин першої та другої статті 75 Закону України «Про виконавче провадження», відтак є правомірними та не підлягають скасуванню.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про правомірність винесених постанов від 31.03.2016 ВП №49740474 про накладення штрафу та про стягнення виконавчого збору.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 181, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Міністерства аграрної політики та продовольства України відмовити повністю.

Судові витрати присудженню не підлягають.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Головуючий суддя К.М. Кобилянський

Судді А.С. Мазур

А.Б. Федорчук