Постанова № 59518557, 01.08.2016, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2016 р. м. Чернівці справа № 824/31/16-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Левицького В.К.;

за участю секретаря судового засідання Мандрик І.А..;

сторін:

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

відповідача - Ткача О.В.

представника відповідача - Гринюка І.В.

треті особи - не з'явилися

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до державного реєстратора прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції Ткача Олександра Васильовича,

другий відповідач управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5, ОСОБА_6

про визнання рішення протиправним та скасування його, зобов'язання вчинити дії.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із вказаним позовом (з урахуванням поданої позовної заяви в новій редакції), в якому просить визнати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 24322663 від 10.09.2015 р. державного реєстратора прав на нерухоме майно Ткач О.В. протиправним та скасувати його, при цьому зобов'язати державного реєстратора Ткача О.В. скасувати номер запису про право власності: НОМЕР_3 від 10.09.2015 р., згідно з яким зареєстровано право власності за ОСОБА_5 на нежилі приміщення розташованих за адресою: АДРЕСА_1 реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: НОМЕР_2, стягнути з відповідача судові витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1515,82 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 6250,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час державної реєстрації прав на нерухоме майно державний реєстратор прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції Ткач О.В. не здійснив повну перевірку факту виконання правочину, на підставі якого виніс протиправне рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Державним реєстратором прав на нерухоме майно Реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції Ткачем О.В. (далі - відповідач) подано письмові заперечення проти позову, відповідно до яких вважає позовні вимоги необґрунтованими і безпідставними та просив суд у задоволенні позову відмовити, зазначаючи, що під час розгляду заяви про державну реєстрацію права власності на об'єкт нерухомого майна ним були здійснені пошуки у реєстрах до 2013 р., пошук заяв у базі даних заяв і запитів, пошук в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна про податкові застави. Оскільки причин для зупинення розгляду заяви та відмови у державній реєстрації встановлено не було, ним прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 24322663 від 10.09.2015 р.

Ухвалою суду від 19.04.2016 р. залучено до участі у справі як другого відповідача управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області (далі - другий відповідач).

В судовому засіданні представник другого відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та просив у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 08.02.2016 р. залучено до участі у справі, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_5.

Ухвалою суду від 07.06.2016 р. занесеною до журналу судового засідання залучено до участі у справі, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_6.

Треті особи в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи приписи ст. 128 КАС України, суд вважає, що неприбуття третіх осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, не є перешкодою для розгляду і вирішення справи за наявними у справі матеріалами.

Вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

19.04.2013 р. між ОСОБА_7 (продавець) та ОСОБА_5 (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень, а саме нежилі приміщення 87-1 - 87-4 загальною площею 72,10 кв. м., вартістю 246733,00 грн., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Дослідженням вказаного договору встановлено, що він не посвідчений нотаріально.

Як зазначав у позовній заяві позивач, 07.05.2013 р. він звернувся до Сокирянського районного суду Чернівецької області з позовом до ОСОБА_7 про стягнення боргу в сумі 342524,00 грн.

Ухвалою Сокирянського районного суду Чернівецької області від 08.05.2013 р. у справі № 722/982/13-ц (номер провадження 2/722/357/13) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_7 про стягнення боргу, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на нерухоме майно - нежилі приміщення 87-1 - 87-4 загальною площею 72,10 кв. м, вартістю 246733,00 грн., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, власником яких на підставі договору купівлі-продажу від 24.09.2010 р., ВРВ/029290, посвідченого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу ОСОБА_8 та зареєстровано в реєстрі за N 8117, є ОСОБА_7, мешканець АДРЕСА_2. Копію цієї ухвали для виконання вирішено надіслати до Першотравневого відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції та в Сокирянську державну нотаріальну контору Чернівецької області, а також для відома сторонам.

13.05.2013 р. державним виконавцем Першотравневого відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження серія та номер ВП №37882461 з примусового виконання ухвали Сокирянського районного суду Чернівецької області від 08.05.2013 р. у справі № 722/982/13-ц (номер провадження 2/722/357/13) про забезпечення позову.

Дослідженням Інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна в порядку доступу державних виконавців від 27.08.2015 р. встановлено, що на підставі постанови Першотравневого відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 13.05.2013 р., серія та номер ВП №37882461, 13.05.2013 р. державним реєстратором Реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції Чернівецької області Товарницькою А.А. накладено обтяження: арешт на нерухоме майно, що належить ОСОБА_7 (номер запису про обтяження: 905173 (спеціальний розділ).

З позовної заяви вбачається, що рішенням Сокирянського районного суду Чернівецької області від 11.08.2013 р. у справі № 722/982/13-ц (номер провадження 2/722/357/13) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_7 про стягнення боргу позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 346064,60 грн.

На підставі вищевказаного судового рішення, 19.09.2013 р. Сокирянським районним судом Чернівецької області видано виконавчий лист у справі № 722/982/13-ц (номер провадження 2/722/357/13) про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 основного боргу за договором позики від 05.04.2010 р. в розмірі 316420,00 грн., 3 % річних від простроченої суми боргу в розмірі 26104,65 грн. та судовий збір в розмірі 3539,95 грн., а всього 346064,60 грн.

03.10.2013 р. державним виконавцем Першотравневого відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження серія та номер ВП №40017218 з примусового виконання виконавчого листа у справі № 722/982/13-ц (номер провадження 2/722/357/13) виданого Сокирянським районним судом Чернівецької області 19.09.2013 р. про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 боргу в сумі 346064,60 грн. (Т. 2 а.с. 202).

З Інформаційної довідки з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна в порядку доступу державних виконавців від 27.08.2015 р. вбачається, що 13.01.2014 р. відкрито номер запису про обтяження: 4228015 (спеціального розділу) та внесено запис про обтяження: арешт нерухомого майна нежилі приміщення 87-1 - 87-4 загальною площею 72,10 кв.м., АДРЕСА_1, підстава виникнення обтяження: ухвала суду, серія та номер: 722/982/13-ц від 08.05.2013 р., видавник: Сокирянський районний суд.

Дослідженням інформації про виконавче провадження, що міститься в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень встановлено, що 02.10.2014 р. старшим державним виконавцем Першотравневого відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції у виконавчому провадженні ВП №40017218 при примусовому виконанні виконавчого листа Сокирянського районного суду Чернівецької області виданого 19.09.2013 р. у справі № 722/982/13-ц (номер провадження 2/722/357/13) про стягнення з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 боргу в сумі 346064,60 грн. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на нежитлові приміщень 87-1 - 87-4 загальною площею 72,10 кв. м., АДРЕСА_1, що належать ОСОБА_7

На підставі вказаної постанови, 06.10.2014 р. державним реєстратором Реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції Чернівецької області Тодосюк А.Г. накладено обтяження: арешт на нерухоме майно, що належить ОСОБА_7 (номер запису про обтяження: 7228904 (спеціальний розділ).

Судом також встановлено, що рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 09.07.2014 р. у справі № 725/3467/14-ц (номер провадження 2/725/795/14) у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7 та ОСОБА_12 про визнання дійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень 87-1 - 87-4 загальною площею 72,10 кв.м., АДРЕСА_1, у задоволенні позову відмовлено.

27.08.2014 р. рішенням Апеляційного суду Чернівецької області у справі № 22ц-1217 апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено частково. Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 09.07.2014 р. скасовано. Визнано дійсним договір купівлі-продажу нежитлових приміщень від 19.03.2013 р., укладеного між ОСОБА_7 як продавцем та ОСОБА_5 як покупцем, згідно якого покупець продав, а покупець купив нежилі приміщення, які позначені в технічному паспорті 87-1 - 87-4, загальною площею 72,10 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

З матеріалів справи слідує, що ухвалою Сокирянського районного суду Чернівецької області від 23.10.2014 р. у справі № 722/2145/14-ц (номер провадження 2-зз/722/3/14), залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 03.12.2014 р., в задоволенні заяви ОСОБА_5 про скасування заходів забезпечення позову, вжитих у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_7 - відмовлено.

Рішенням Першотравневного районного суду м. Чернівці від 23.06.2015 р. у справі № 725/2449/15-ц (номер провадження 2/725/511/15) за позовом ОСОБА_5 до Першотравневого ВДВС Чернівецького міського управління юстиції, ОСОБА_7, ОСОБА_1, третя особа реєстраційна служба Чернівецького міського управління юстиції про зняття арешту, в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 27.08.2015 р. у справі № 22ц-794/1063/15 р. апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено. Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 23.06.2015 р. скасовано та ухвалити нове рішення. Позов ОСОБА_5 до Першотравневого ВДВС Чернівецького міського управління юстиції, ОСОБА_7, ОСОБА_1, третьої особи реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції про зняття арешту задоволено. Знято арешти з нежитлових приміщень, які позначені в технічному паспорті 87-1 - 87 - 4 загальною площею 72,10 кв. м, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 та скасовано записи про обтяження зазначеного об'єкту нерухомого майна № 905173 від 13.05.2013 р. (спеціального розділу) про накладання арешту на майно боржника Першотравневим ВДВС Чернівецького МУЮ (ВП № 37882461) та № 4228015 від 13.01.2014 р. (спеціального розділу) про накладення арешту на майно боржника Сокирянським районним судом Чернівецької області (згідно ухвали суду № 722/982/13-ц).

На підставі рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 27.08.2015 р., 09.09.2015 р. державним виконавцем Першотравневого відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції Вакараш Д.Н. винесено постанову про звільнення майна з-під арешту, а саме нежилі приміщення 87-1 - 87-4, загальною площею 72,10 кв. м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 10.09.2015 р. ОСОБА_5 в особі уповноваженої особи (ОСОБА_14.) звернулася до Реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 № 87-1 - 87 - 4 та подала документи, що підтверджують право власності, а саме: рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 27.08.2014 р. у справі № 22ц-1217, договір купівлі-продажу нежилих приміщень від 19.04.2013 р. та технічний паспорт № б/н від 08.08.2010 р.

Як вказував в письмових запереченнях проти позову та в судовому засіданні відповідач, під час розгляду заяви ним були здійснені пошуки у Реєстрах до 2013 р., пошук заяв у базі даних заяв і запитів, пошук в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна про податкові застави. Оскільки причини для зупинення розгляду заяви та відмови у державній реєстрації не було, ним як державним реєстратором було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 24322663 від 10.09.2015 р. на підставі прийнятого рішення були внесені записи до Державного реєстру прав, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Вважаючи прийняте державним реєстратором Ткачем О.В. рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень протиправним та таким, що порушує його права як стягувача у виконавчому провадженні, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Крім того, судом встановлено, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.11.2015 р. у справі №725/2449/15-ц за позовом ОСОБА_5 до Першотравневого ВДВС Чернівецького міського управління юстиції, ОСОБА_7, ОСОБА_1, третьої особи реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції про зняття арешту, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Чернівецької області від 27.08.2015 р., касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення апеляційного суду Чернівецької області від 27.08.2015 р. скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З метою виконання ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25.11.2015 р у справі №725/2449/15-ц, 19.01.2016 р. державним виконавцем Першотравневого відділу державної виконавчої служби Чернівецького міського управління юстиції Савкою М.С. винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, а саме нежилі приміщення 87-1 - 87-4, загальною площею 72,10 кв. м., які знаходяться за адресою: вул. Кармелюка Устима, 110-Б в м. Чернівці.

Ухвалою апеляційного суду Чернівецької області від 20.01.2016 р. у справі № 22ц-117/2016 рік за позовом ОСОБА_5 до Першотравневого ВДВС Чернівецького міського управління юстиції, ОСОБА_7, ОСОБА_1, третьої особи реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції про зняття арешту, апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилено. Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 23.06.2015 р. залишено без змін.

Окрім того, судом встановлено, що ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.02.2016 р. у справі №725/3467/14-ц за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7 та ОСОБА_12 про визнання дійсним договору купівлі-продажу нежитлових приміщень 87-1 - 87-4 загальною площею 72,10 кв.м. по АДРЕСА_1, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 27.08.2014 р., касаційну скаргу задоволено частково. Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 09.07.2014 р. та рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 27.08.2014 р. скасовано, справу передано на новий розгляду до суду першої інстанції (Т. 2 а.с. 129-130).

Під час судового розгляду справи судом також встановлено, що 05.01.2016 р. між ОСОБА_5 (дошлюбне прізвище "ОСОБА_5", далі - продавець) та ОСОБА_17 (далі - покупець) укладено договір купівлі-продажу приміщень, який посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_18 та зареєстрований в реєстрі за № 3. На умовах вказаного договору продавець передав у власність покупця, а покупець прийняв у власність нерухоме майно - нежилі приміщення 87-1 - 87-4 загальною площею 72,10 кв. м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Згідно вказаного договору продавець одержав від покупця за продаж майна 248529,00 грн.

На підставі вказаного договору купівлі-продажу приміщень, а також поданої 05.01.2016 р. ОСОБА_17 заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, 11.01.2016 р. державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом ОСОБА_18 винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 27784442, яким проведено державну реєстрацію права власності, форма власності приватна, на нежилі приміщення з реєстраційним номером НОМЕР_2, що розташовані по АДРЕСА_1, за суб'єктом ОСОБА_17, податковий номер НОМЕР_1.

Вказана обставина не заперечувалася сторонами та підтверджується дослідженим в судовому засіданні Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 11.01.2016 р. індексний № 51510165.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-ІV (далі - Закон № 1952-ІV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 цього Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону № 1952-ІV обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, а саме право власності на нерухоме майно.

Момент набуття права власності за договором врегульовано ст. 334 Цивільного кодексу України. Так, ч. 3 та 4 цієї статті Кодексу визначено, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Згідно ч. 3 ст. 3 та ч. 9 ст. 15 Закону № 1952-ІV державна реєстрація прав у результаті вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об'єктом незавершеного будівництва проводиться нотаріусом, яким вчинено таку дію. Державна реєстрація прав, їх обтяжень у результаті вчинення нотаріальної дії (надання відмови в ній) проводиться одночасно з вчиненням такої дії.

Частина 1 ст. 19 Закону № 1952-ІV визначає підстави для державної реєстрації прав та їх обтяжень. Зокрема, державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Відповідно до правового висновку висловленого Верховним Судом України у постанові від 30.01.2013 р. у справі № 6-162цс12, вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації. Момент вчинення таких правочинів згідно зі статтею 210, частиною третьою статті 640 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними й не створюють прав та обов'язків для сторін. Договір купівлі-продажу житлового будинку (або його частини) підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, а тому не може бути визнаний дійсним на підставі частини другої статті 220 ЦК України.

Судом встановлено, що договір купівлі-продажу нежилих приміщень укладений 19.04.2013 р. між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 нотаріально не посвідчений, державна реєстрація в момент його вчинення не проводилась.

З досліджених матеріалів справи видно, що 10.09.2015 р. ОСОБА_5 в особі уповноваженої особи (ОСОБА_14.) звернулася до Реєстраційної служби Чернівецького міського управління юстиції із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нерухоме майно, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 № 87-1 - 87 - 4 та подала документи, що підтверджують право власності, а саме: рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 27.08.2014 р. у справі № 22ц-1217 про визнання дійсним договору купівлі - продажу приміщень від 19.04.2013 р., договір купівлі-продажу нежилих приміщень від 19.04.2013 р. та технічний паспорт № б/н від 08.08.2010 р.

Таким чином, враховуючи правовий висновок Верхового Суду України висловлений у постанові від 30.01.2013 р. у справі № 6-162цс12 та положення норми ч. 1 ст. 19 Закону № 1952-ІV, суд вважає, що рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 27.08.2014 р. у справі № 22ц-1217 про визнання дійсним договору купівлі - продажу приміщень від 19.04.2013 р. не є підставою для проведення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно за ОСОБА_5

Поряд з цим, ч. 2 ст. 9 Закону № 1952-ІV передбачено, що державний реєстратор, в т.ч. встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом), наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Суд приходить до переконання, що державний реєстратор (відповідач) під час прийняття оскаржуваного рішення не встановив відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення, оскільки договір купівлі-продажу нежилих приміщень укладений 19.04.2013 р. між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 нотаріально не посвідчений, а державна реєстрація в момент його вчинення не проводилась.

Порядок відмови в державній реєстрації прав врегульовано ст. 24 Закону № 1952-ІV. Так, пунктом 4 ч. 1 цієї статті Закону визначено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено, в т.ч. у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав. Відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною першою цієї статті, заборонена (ч. 2, 4 ст. 24 Закону № 1952-ІV).

Таким чином, у відповідача були всі підстави для прийняття рішення про відмову ОСОБА_5 в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що приймаючи оскаржене рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 24322663 від 10.09.2015 р., відповідач діяв не на підставі, у межах повноважень та у спосіб передбачений Законом № 1952-ІV, без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, відтак оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Суд також зазначає, що Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 26.11.2015 р. № 834-VIII, який набрав чинності 01.01.2016 р., Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень викладено в новій редакції.

Так, ч. 2 ст. 26 Закону № 1952-ІV передбачено, що у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 1 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Процедуру прийняття і розгляду заяв щодо внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) та скасування записів (далі - заява) Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав), перелік документів, необхідних для внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації прав та скасування записів Державного реєстру прав, права та обов'язки суб'єктів, що є учасниками зазначеної процедури визначає Порядок прийняття і розгляду заяв про внесення змін до записів, внесення записів про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 12.12 2011 року №3502/5, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12.12.2011 р. за №1429/20167 (далі - Порядок №3502/5).

Внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється державним реєстратором за заявою, форму та вимоги до заповнення якої встановлює Мін'юст.

Для внесення записів про скасування державної реєстрації прав державний реєстратор вносить до відповідного розділу Державного реєстру прав такі відомості:

1) підстава для скасування державної реєстрації прав: назва документа; дата видачі документа; номер документа; ким виданий (оформлений) документ; додаткові відомості про документ;

2) реєстраційний номер, дата та час реєстрації заяви, на підставі якої вносяться записи про скасування державної реєстрації прав;

3) підстава для внесення записів про скасування державної реєстрації прав: назва рішення; дата формування рішення; індексний номер рішення;

4) прізвище, ім'я та по батькові державного реєстратора;

5) найменування органу державної реєстрації прав або найменування нотаріальної контори, назва нотаріального округу.

У результаті внесення записів про скасування державної реєстрації прав у відповідному розділі Державного реєстру прав державний реєстратор робить відмітку про скасування державної реєстрації прав.

У зв'язку із скасуванням Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у справі №725/3467/14-ц рішення Апеляційного суду Чернівецької області від 27.08.2014 р., яке було підставою для державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за ОСОБА_5, до Державного реєстру прав має бути внесено запис про скасування державної реєстрації прав, який здійснюється державним реєстратором.

Таким чином, в суду відсутні підстави для задоволення вимоги позивача стосовно зобов'язання державного реєстратора Ткача О.В. скасувати номер запису про право власності: НОМЕР_3 від 10.09.2015 р., згідно з яким зареєстровано право власності за ОСОБА_5 на нежилі приміщення розташованих за адресою: АДРЕСА_1 реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: НОМЕР_2.

Відмовляючи в цій частині позовних вимог, суд також звертає увагу на те, що відповідач на час розгляду справи перебуває на посаді головного спеціаліста управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області та не є державним реєстратором в розумінні вимог Закону № 1952-ІV.

Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 6250,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 87 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Положеннями ст. 90 КАС України визначено, що витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Так, ст. 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" (далі - Закон № 4191-VI) визначено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Із наведеного випливає, що компенсація витрат на правову допомогу в адміністративних справах здійснюється виходячи із часу, протягом якого така допомога надавалась у судовому засіданні, під час вчинення окремої процесуальної дії чи ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, квитанція про гонорар в сумі 6250,00 грн., видана адвокатом 20.01.2016 р., що відбулося до моменту звернення до суду з позовною заявою.

Згідно ч. 2 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

В обґрунтування понесених витрат на правову допомогу представник позивача надав договір про надання правової допомоги №2-16 від 05.01.2016 р., за умовами якого ОСОБА_1 доручає, а адвокат ОСОБА_2 приймає на себе зобов'язання щодо надання адвокатських послуг.

Cуд зазначає, що, не зважаючи на порядок визначення гонорару у договорі, суд для обчислення суми компенсації витрат повинен керуватись вимогами Закону № 4191-VI.

При цьому, виходячи з приписів норм глави 6 розділу II та глави 3 розділу III КАС України, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами із наданням, зокрема, розрахунків (калькуляції) вартості правової допомоги, а не лише з визначенням загальної вартості наданої допомоги. Такий розрахунок може бути відображений у звіті про виконану роботу, розрахунку чи акті виконаних робіт із конкретизацією кожної вчиненої процесуальної дії.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, звіту про надання правової допомоги представником позивача не надано, як не надано і розрахунків (калькуляції вартості правової допомоги), акту виконаних робіт відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України № 590 від 27.04.2006 р. "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" та ст. 1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах".

Наявний в матеріалах справи акт прийому - передач наданих послуг від 20.01.2016 р. не може бути належним доказом виконаних робіт, оскільки в ньому відсутня конкретизація кожної вчиненої процесуальної дії.

Окрім цього, суд зазначає також, що квитанція про гонорар в сумі 6250 грн., видана адвокатом 20.01.2016 р., не є розрахунком (калькуляцією) виконаних робіт за договором про надання правової допомоги №2-16 від 05.01.2016 р. чи звітом про виконану роботу по справі № 824/31/16.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в сумі 6250 грн. задоволенню не підлягає.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача судових витрат пов'язаних зі сплатою судового збору у розмірі 1515,82 грн., суд зазначає наступне

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Як свідчать матеріали справи, при обчисленні судових витрат пов'язаних зі сплатою судового збору у розмірі 1515,82 грн. позивач включає 413,40 грн. та 1102,42 грн. (551,20 грн. + 551,20 грн.)

З дослідженої в судовому засіданні квитанції № 5 від 20.01.2016 р. видно, що позивачем сплачено судовий збір за подання заяви про забезпечення позову в сумі 413,40 грн.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 09.02.2016 р., залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30.03.2016 р., в задоволенні клопотання про забезпечення адміністративного позову відмовлено.

За приписами ст. 87 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Отже, в даному випадку сплачений судовий збір в сумі 413,40 грн. за подання заяви про забезпечення позову, не може бути стягнутий з відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що за подання вказаного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1102,42 грн. (551,20 грн. + 551,20 грн.), що підтверджується платіжними дорученням № 5 від 20.01.2016 р. та № 0.0.497325380.1 від 28.01.2016 р.

Оскільки позов задоволено частково, суд присуджує на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 551,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 94, 158 - 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Ткача О.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 24322663 від 10.09.2015 р.

4. Присудити на користь ОСОБА_1 судові витрати (судовий збір) у сумі 551,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області.

5. В решті позовних вимог відмовити.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 254 КАС України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова, згідно ст. 186 КАС України, може бути оскаржена в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.К. Левицький

Постанова в повному обсязі складена 03.08.2016 р.