Постанова № 59516952, 08.08.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/3165/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2016 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Марина П.П.

секретар судового засідання Гацанюк К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Селянського фермерського господарства «Моряк» до Ізмаїльської обєднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.11.2015 року №0000551502, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Селянського фермерського господарства «Моряк» до Ізмаїльської обєднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.11.2015 року №0000551502 щодо стягнення з СФГ «Моряк» 6250,63 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскільки суму податку на додану вартість за жовтень 2014 року позивачем сплачено 29.11.2014 року згідно платіжного доручення №108 від 29.11.2014 року, яке виконано банком лише 01.12.2014 року, то сплату грошового зобов'язання здійснено позивачем у встановлені податковим законодавством строки, у зв'язку з чим у податкового органу відсутні правові підстави для застосування до позивача штрафу в розмірі 10% за затримку сплати суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість. Так, згідно п.129.7 ст.129 Податкового кодексу України, не вважається порушенням строку перерахування податків, зборів, платежів з вини банку порушення, вчинене внаслідок регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до нестачі вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку. Якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік строку зарахування податків, зборів та інших платежів розпочинається з моменту такого відновлення.

На підставі вищевикладеного, Селянське фермерське господарство «Моряк» вважає, що ДПІ безпідставно зроблено висновки щодо порушення позивачем термінів сплати узгодженого грошового зобовязання, а тому податкове повідомлення-рішення від 27.11.2015 року №0000551502 щодо стягнення з СФГ «Моряк» 6250,63 грн., прийняте на підставі хибних висновків податкового органу, є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідач надав до суду заперечення (а.с. 28-29), в яких зазначив, що за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, оскільки ПКУ не передбачено такої підстави, як перенесення строку сплати грошового зобовязання у разі коли останній день припадає на вихідний або святковий день, а отже, оскільки граничний термін сплати припадав на 30.11.2014 року неділя, термін надання платіжних доручення про сплату ПДВ припадав на 28.11.2014 року, при цьому позивачем надано копії платіжних доручень лише 02.12.2014 року, з яких вбачалось, що позивачем сплачено зобовязання 01.12.2014 року. Податковим органом було надіслано запит до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» щодо надання інформації неперерахування або несвоєчасного перерахування банком суми ПДВ та згідно відповіді останнім повідомлено, що типовими Договорами банківського обслуговування в Системі Інтернет-банкінг, які укладалися з клієнтами передбачено, серед іншх умов, і приймання до виконання електронних розрахункових документів наступного Банківського (операційного) дня, якщо електронний документ надійшов до банку не в банківський (операційний) день, а тому Ізмаїльська ОДПІ при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у звязку з чим відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Представником відповідача подано клопотання про розгляд справи за його відсутності (а.с.37).

Враховуючи відсутність клопотань та заяв, а також у звязку з відсутністю потреби заслухати свідка чи експерта, суд вважає що немає перешкод для розгляду справи, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином сповіщені, а тому вирішено розглянути справу в порядку письмового провадження, відповідно до ч.6 ст.128 КАС України.

Суд, дослідивши доводи адміністративного позову, наявні матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив наступні факти та обставини.

Селянське фермерське господарство «Моряк» зареєстровано як юридична особа, перебуває на обліку в Ізмаїльській обєднаній ДПІ ГУ ДФС в Одеській області, є платником податку на додану вартість, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами по справі.

Так, 12.11.2015р. головним державним інспектором відділу контролю за декларуванням ПДВ управління оподаткування юридичних осіб Ізмаїльської обєднаної ДПІ ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_1 проведено перевірку платника ПДВ Селянського фермерського господарства «Моряк» стосовно дотримання умов діючого законодавства з питань своєчасності перерахування до бюджету узгодженої суми податкового зобов'язання з ПДВ по декларації з ПДВ за жовтень 2014 року №9068290248 від 22.11.2014 року.

За результатами перевірки 12.11.2015р. Ізмаїльською ОДПІ складено Акт від 12.11.2015р. №1006/15-02-15-02, яким встановлено, що позивачем порушено граничний строк сплати узгодженого грошового зобовязання по податку на додану вартість по терміну слпати 30.11.2014 року, фактично сплачено 01.12.2014 року, згідно поданої декларації з ПДВ за жовтень 2014 року №9068290248 від 22.11.2014 року, чим порушено п.203.2 ст. 203 Податкового кодексу України (а.с.7).

На підставі наведеного акту перевірки та встановлених порушень, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.11.2015 року №0000551502, яким до позивача зобовязано сплатити штраф у розмірі 6250,63 грн. що складає 10% суми грошового зобовязання, сплаченого із затримкою в 1 календарний день (а.с.8).

Не погоджуючись з рішенням податкового органу, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно п. 8.1 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні " № 2346 (далі - Закон України № 2346) банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України № 2346 ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів:

1) платіжне доручення;

2) платіжна вимога-доручення;

3) розрахунковий чек;

4) платіжна вимога;

5) меморіальний ордер.

Національний банк України має право встановлювати інші види розрахункових документів.

Пунктом 22.4 ст. 22 Закону України № 2346 закріплено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним:

для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника;

для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Пунктом 54.1 ст. 54 ПКУ закріплено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно п. 57.1 ст. 57 ПКУ платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податковий борг, згідно з п. п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України, - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно п.п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Згідно із п. 49.20 ст.49 ПК України якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Позивачем податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2014 року подано 22 листопада 2014 року.

Так, за порушення строку подання вказаної декларації до позивача застосовано фінансові санкції згідно податкового повідомлення-рішення №000005/15-02 від 15.01.2015 року у сумі 1020,00 грн., сума яких перерахована до бюджету, що не заперечується сторонами.

Таким чином, відповідно до положень п. 49.20 ст. 49 ПК України 20 листопада 2014 року вважається останнім днем строку подання податкової декларації.

Відповідно до п. 203.2 статті 203 ПК України сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Десятим календарним днем, що настав за 20 листопада 2014 року, є 30 листопада 2014 року.

З огляду на зазначене, позивач був зобов'язаний сплатити суму грошового зобов'язання з ПДВ, зазначену в декларації, до 30 листопада 2014 року.

Відповідно п. 38.1 ст. 38 ПК України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем подано платіжне доручення до банку від 29.11.2014 року № 109 на суму 63777,00 грн., що підтверджується матеріалами справи (а.с.39).

Згідно виписки з рахунку позивача за період з 01.12.2014 року по 23.12.2014 року, вказана сума перерахована банком 01.12.2014 року (а.с.40).

Відповідно до п.129.6. ст.129 ПКУ, за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Згідно з п. 129.7. ст. 129 Кодексу не вважається порушенням строку перерахування податків, зборів, платежів з вини банку порушення, вчинене внаслідок регулювання Національним банком України (далі НБУ) економічних нормативів такого банку, що призводить до нестачі вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку.

Якщо у майбутньому банк або його правонаступники відновлюють платоспроможність, відлік строку зарахування податків, зборів та інших платежів розпочинається з моменту такого відновлення.

Таким чином, за порушення строків зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" № 2346, з вини банку (крім випадків, передбачених п. 129.7 ст. 129 Податкового кодексу) такий банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, установлених ст. 126 Податкового кодексу, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або не в повному обсязі внесення таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції. Також законодавством закріплено, що не вважається порушенням строку перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) з вини банку порушення, вчинене внаслідок регулювання Національним банком України економічних нормативів такого банку, що призводить до нестачі вільного залишку коштів на такому кореспондентському рахунку

Згідно п. 56.21 ст. 56 ПКУ у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

За результатами розгляду справи, судом встановлено, що платіжне доручення по сплаті зобов'язання з єдиного податку було своєчасно подано позивачем банку для перерахування грошей до бюджету, але з вини банку зазначене платіжне доручення не було виконано вчасно.

Вищенаведене вказує на невідповідність дій контролюючого органу приписам чинного податкового законодавства України та невмотивованість і надуманість обставин, які слугували підставою для визначення позивачу податкового боргу та прийняття оскаржуваної вимоги.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, доводи позивача і надані ним докази підтверджують зазначені в позовній заяві обставини та свідчать про відсутність законних підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, з урахуванням вимог встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що позовні вимоги Селянського фермерського господарства «Моряк» підлягають задоволенню.

Судові витрати розподілити відповідно до ст.94 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 9, 11, 69-72, 86, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Селянського фермерського господарства «Моряк» до Ізмаїльської обєднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.11.2015 року №0000551502 задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ізмаїльської обєднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області від 27.11.2015 року №0000551502.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя П.П. Марин