Постанова № 59516924, 08.08.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/7215/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2016 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд: у складі головуючого судді Єфіменка К.С., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Регіонального сервісного центру МВС в Одеській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на боці відповідачів ОСОБА_2 про визнання дій посадових осіб МРЕВ-1 ОСОБА_3 України в Одеській області протиправними щодо прийняття і розгляду письмової заяви власника транспортного засобу, зняття з обліку для продажу, здавання-приймання номерних знаків тощо 22.01.2008 року по довіреності на імя ОСОБА_4 від 07.12.2007 року Австрія легковий автомобіль BMW 760 LI, зобовязати Головне управління національної поліції в Одеській області зняти незаконно зареєстрований транспортний засіб - легковий автомобіль BMW 760 LI, чорного кольору, номер двигуна НОМЕР_1, кузов WBAHN01070DК90259 з обліку з внесенням відмітки про це до свідоцтва про реєстрацію, вилучити номерні знаки і передати усі матеріали до відповідних слідчих органів для подальшого проведення розслідування,-

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернувся ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, Регіонального сервісного центру МВС в Одеській області, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на боці відповідачів ОСОБА_2 про визнання дій посадових осіб МРЕВ-1 ОСОБА_3 України в Одеській області протиправними щодо прийняття і розгляду письмової заяви власника транспортного засобу, зняття з обліку для продажу, здавання-приймання номерних знаків тощо 22.01.2008 року по довіреності на імя ОСОБА_4 від 07.12.2007 року Австрія легковий автомобіль BMW 760 LI, зобовязати Головне управління національної поліції в Одеській області зняти незаконно зареєстрований транспортний засіб - легковий автомобіль BMW 760 LI, чорного кольору, номер двигуна НОМЕР_1, кузов WBAHN01070DК90259 з обліку з внесенням відмітки про це до свідоцтва про реєстрацію, вилучити номерні знаки і передати усі матеріали до відповідних слідчих органів для подальшого проведення розслідування.

В судовому засіданні 03.08.2014 року представником позивача не було заявлено клопотань про витребування додаткових письмових доказів чи допиту свідків по справі, представники відповідачів та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на їхньому боці були сповіщений належним чином по день, час та місце слухання справи, але в судове засідання не прибув без поважних причин, подали клопотання про розгляд справи за їхньої відсутності (а.с.113,165,194), а тому, згідно положень ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 КАС України, суд ухвалив рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження 08.08.2016 року за наявними в справі доказами та запереченнями.

Дослідивши наявні в справі письмові докази суд встановив наступні факти та обставини:

Відповідачі по справі за функціональними обовязками, на теперішній час є правонаступниками реорганізованого та ліквідованого МРЕВ-1 ДАІ ГУ МВС України в Одеській області, якому згідно ст.1 Закону України «Про міліцію» є місцевими підрозділом центрального органу державної влади та її посадовою особою, яким ст.11 Закону України «Про міліцію», ст.34 Закону України «Про дорожній рух» були надані повноваження щодо здійснення державної реєстрації транспортних засобів, а тому спори щодо оскарження їх рішень, дій або бездіяльності з цього питання, відповідно до положень ст.55 Конституції України п.1 ч.2 ст.17,104 КАС України підвідомчі адміністративним судам та повинні розглядатись у порядку адміністративного судочинства.

Позивач був власником автомобіля BMW 760 LI, , чорного кольору, державний номер НОМЕР_2, № двигуна 60813535, кузов WBAHN01070DK90259, який було зареєстровано 01.03.2006 року в МРЕВ-1 ОСОБА_3 України в Одеській області на імя ОСОБА_1.

09.07.2007 року року у позивача стався інсульт, і його для надання невідкладної медичної допомоги було доставлено в лікарню м. Києва. 31.10.2007 року, у звязку з важким станом здоровя позивача на реанімаційному літаку було перевезено для лікування в приватну лікарню м. Трап, Австрія.

Після проходження реабілітації і часткового відновлення стану здоровя позивач вирішив зясувати місце знаходження майна, що належало йому на праві приватної власності, зокрема вище вказаного авто.

В грудні 2015 року позивачем зроблено запит до Єдиного державного реєстру транспортних засобів МВС Україні з використанням пошукової форми офіційного сайту МВС України за інтернет адресою: http://www.mvs.gov.ua/mvs та отримав на електрону пошту відповідь від МВС Україні про те, що за вказаними параметрами у запиті жодного транспортного засобу на імя запитувача інформації не рахується.

Як стало відомо позивачу пізніше, 22.01.2008 року без згоди та проти волі позивача за участю ОСОБА_4 та субєкта владних повноважень - співробітника МРЕВ-1 ОСОБА_3 України в Одеській області на підставі «австрійської довіреності від 07.12.2007 року на імя сина позивача від першого шлюбу ОСОБА_4 (а.с.17-22), належний позивачу легковий автомобіль BMW 760 LI, чорного кольору, № двигуна 60813535, кузов WBAHN01070DK90259, знято з обліку та відчужено, чим завдано його власнику, тобто позивачу, матеріальної шкоди в особливо великих розмірах і позбавило його можливості використовувати вище вказаний транспортний засіб, зокрема в якості засобу протезування та для задоволення його інших особистих потреб, як інваліда II групи.

Розглянувши надані представниками сторін письмові докази та письмові заперечення представника відповідача суд приходить до висновку про протиправність вчинених дій щодо зняття транспортного засобу з реєстрації з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 34 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1996 року № 3353-XII (далі Закон України № 3353-XII) державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються підрозділами Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України.

Частиною 7 ст.34 Закону України № 3353-XII передбачено, що власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов'язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.

Постановою Кабінету Міністрів України №1388 від 07.09.1998 року (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) затверджено «Порядок державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобіля зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів».

Відповідно до пункту 8 Порядку №1388, державна реєстрація (перереєстрація) транспортних засобів проводиться на підставі заяв власників, поданих особисто, або уповноваженими представниками і документів, що посвідчують їх особу, підтверджують правомірність придбання, отримання, ввезення, митного оформлення (далі - правомірність придбання) транспортних засобів, відповідність конструкції транспортних засобів установленим вимогам безпеки дорожнього руху, а також вимогам, які є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

Зазначений у п.8 Порядку №1388, перелік документів є вичерпним та документами, що підтверджують правомірність придбання транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, є засвідчені підписом відповідної посадової особи, що скріплений печаткою: довідка-рахунок за формою згідно з додатком 1, видана суб'єктом господарювання, діяльність якого пов'язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; договори та угоди, укладені на товарних біржах на зареєстрованих у Департаменті Державтоінспекції бланках, інші засвідчені в установленому порядку документи, що встановлюють право власності на транспортні засоби; копія рішення суду, засвідчена в установленому порядку, із зазначенням юридичних чи фізичних осіб, які визнаються власниками транспортних засобів, марки, моделі, року випуску таких засобів, а також ідентифікаційних номерів їх складових частин; довідка органу соціального захисту населення або управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, що виділили автомобіль або мотоколяску; акт приймання-передачі транспортних засобів за формою згідно з додатком 6, виданий підприємством-виробником або підприємством, яке переобладнало чи встановило на транспортний засіб спеціальний пристрій згідно із свідоцтвом про погодження конструкції транспортного засобу щодо забезпечення безпеки дорожнього руху, із зазначенням ідентифікаційних номерів такого транспортного засобу та конкретного одержувача; вантажна митна декларація на паперовому носії або електронна вантажна митна декларація, або видане митним органом посвідчення про реєстрацію в підрозділах Державтоінспекції транспортних засобів чи їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери; договір фінансового лізингу.

Для державної реєстрації транспортних засобів, що перебували в експлуатації і зняті з обліку в підрозділах Державтоінспекції, крім зазначених у цьому пункті документів, що підтверджують правомірність їх придбання, подається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) та копія реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на пластиковій основі, з відміткою підрозділу Державтоінспекції про зняття транспортного засобу з обліку. Переобладнання (крім переобладнання для роботи на газових паливах), відчуження, передача права користування і (або) розпорядження придбаних транспортних засобів, не зареєстрованих у підрозділах Державтоінспеції, не допускається.

Державна реєстрація транспортних засобів проводиться за умови сплати їх власниками передбачених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів), а також внесення в установленому порядку платежів за проведення огляду транспортних засобів, державну реєстрацію (перереєстрацію), зняття з обліку, відшкодування вартості бланків реєстраційних документів та номерних знаків.

Відповідно до п.8 Порядку №1388 для зняття з обліку приналежного позивачу транспортного засобу 22.01.2008 року була подана заява разом із довіреністю на імя ОСОБА_4, яку посвідчив доктор ОСОБА_5, громадянським нотаріусом м.Грац Штейермарк, апостиль виданий окружним судом у м.Грац Штейермарк Австрія № 9266-25/07 від 12.12.2007 року.

Однак, суд вважає, що посадові особи МРЕВ-1 ДАІ ГУ МВС України в Одеській області не мали права приймати до здійснення реєстраційної дії зняття з обліку транспортного засобу на підставі цієї довіреності, а повинні були відмовити у зняття з обліку з наступних підстав.

Довіреність що вчинена поза межами території України повинна була внесена до реєстру довіреностей. Лише з моменту внесення даної довіреності в Єдиний реєстр довіреностей, вона є такою, що легалізована на території України та на підставі неї можуть вчинятись дії, які мають юридичне значення.

Зазначена вище довіреність була внесена до Єдиного реєстру довіреностей лише 19.11.2010 року, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру довіреностей № 24677601 від 14.06.2013 року.

Підставою для такого висновку є положення Закону України «Про нотаріат», Наказ Міністерства Юстиції України від 28.12.2006 року № 11/5 про запровадження Єдиного реєстру довіреностей та внесення змін і доповнень до деяких нормативно-правових актів Міністерства юстиції України, 05.10.1961 року підписана Конвенція, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів. До цієї Конвенції Україна приєдналася 10.01.2002 року. Для України зазначена Конвенція набрала чинності з 22.12.2003 року. Австрійська Республіка приєдналася до Конвенції 14.11.1967 року (ратифікація), а 13.01.1968 року - набрала чинності. Згідно з текстом Конвенції, держави-підписанти, бажаючи скасувати вимогу дипломатичної або консульської легалізації іноземних офіційних документів, вирішили укласти з цією метою Конвенцію та домовилися про певні положення. Зокрема, у статті 1 зазначено, що Конвенція поширюється на офіційні, документи, які були складені на території однієї з Договірних, держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави. Для цієї Конвенції офіційними документами вважаються: а) документи, які виходять від органу або посадової особи, і що діють у сфері судової юрисдикції держави, включаючи документи, які виходять від органів прокуратури, секретаря суду або судового виконавця; б) адміністративні документи; в) нотаріальні акти; г)офіційні свідоцтва, виконані на документах, підписаних особами, у їх приватній якості, такі як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційні і нотаріальні засвідчення підписів.

При цьому, дія Конвенції не поширюється: а) на документи, складені дипломатичними або консульськими агентами; б) на адміністративні документи, що мають пряме відношення до комерційних або митних операцій.

У статті 2 Конвенції визначено, що кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території. Для цілей цієї Конвенції під легалізацією розуміється тільки формальна процедура, що застосовується дипломатичними або консульськими агентами країни, на території якої документ має бути представлений, для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплено документ.

Єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Однак дотримання згаданої в попередній частині формальної процедури не може вимагатися, якщо закони, правила або практика, що діють в державі, в якій документ представлений, або угода між двома чи декількома договірними державами, відміняють чи спрощують дану формальну процедуру або звільняють сам документ від легалізації.

В листі МЗС України від 12.06.2015 року №71/ВАВ-19-570/1-6041-14 за підписом начальника відділу апостилю, легалізації та витребування документів Управління консульського обслуговування Департаменту консульської служби Міністерства закордонних справ України ОСОБА_6, який у даному випадку є уповноваженою особою Міністерства закордонних справ України, має характер офіційного документу виданого на виконання доручення щодо сприяння в отриманні від компетентних органів країни перебування необхідної позивачу інформації, яким засвідчено повідомлення Земельного суду у цивільних справах м. Грац - державного органу республіки Австрія, уповноваженого засвідчувати документи шляхом проставляння апостилю, зокрема довіреності, для використання їх за межами Австрії в порядку, передбаченому статтею 3 Конвенції 1961 року, яка скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, згода на обов'язковість якої надана Законом України від 10.01.2002 року «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів», набула чинності між Україною і державами-учасницями Конвенції, що не висловили заперечень проти її приєднання, з 22.12.2003 року.

Вище вказаною Конвенцією передбачено, що єдиною формальною Процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставляння апостилю компетентним органом держави, в якій документ був складений, а саме: «Земельний суду цивільних справах м. Грац повідомив Посольство України про те, що довіреність і апостиль повинні бути оформлені як єдиний документ, який зшивається та скріплюється печатками нотаріуса і суду. Нотаріус лише засвідчує особу, яка підписує документ, за зміст довіреності нотаріус не відповідає. У свою чергу, апостиль засвідчує лише особу нотаріуса».

Тобто - єдиним органом, уповноваженим встановлювати і визначати відповідність документу виготовленому або виданому на території Республіки Австрія, є компетентний органом держави, в якій документ був складений, а саме - Земельного судуу цивільних справах м. Грац, яким у такий спосіб надано розяснення всім зацікавленим особам щодо істотних умов і ознак дійсності документів виданих офіційними органами на території Республіки Австрія з метою їх подальшого використання на територіях держав учасників Конвенції.

Таким чином, використовувати вказану довіреність від 07.12.2007 року на Україні можливо було лише за умови підписання її належною посадовою особою Земельного суду у цивільних справах м.Грац Австрія та внесення її до Єдиного реєстру довіреностей.

Станом на 22.01.2008 року у вказаному документі не було підпису посадової особи Земельного суду у цивільних справах м.Грац Австрія та ця довіреність була внесена до Єдиного реєстру довіреностей лише 19.11.2010 року, в звязку із чим, посадові особи МРЕВ-1 ДАІ ГУ МВС України в Одеській області прийняли 22.01.2008 року заяву про зняття транспортного засобу від особи, повноваження якої на представництво ОСОБА_1 не були підтверджені належним чином.

Відповідно до визначень, встановлених ч.3 ст.2 КАС України такі дії посадових осіб повинні визнаватись протиправними, в звязку із чим, аналогічні позовні вимоги підлягають задоволенню на підставі положень ч.2 ст.162 КАС України.

Щодо заявленої позовної вимоги про зобовязання зняти транспортний засіб - легковий автомобіль BMW 760 LI, чорного кольору, номер двигуна НОМЕР_1, кузов WBAHN01070DК90259 з обліку з внесенням відмітки про це до свідоцтва про реєстрацію, вилучити номерні знаки і передати усі матеріали до відповідних слідчих органів для подальшого проведення розслідування, то згідно положень ч.1 ст.162 КАС України, вона не підлягає задоволенню, оскільки на теперішній час відсутні підстави визначені законом для цього.

Так, згідно листа Регіонального сервісного центру МВС України в Одеській області від 15.03.2016 року №31/15-743 (а.с.137), вказаний транспортний засіб зареєстрований за третьою особою по цій справі ОСОБА_2.

Відповідно до п.40 Порядку №1388 передбачені підстави для зняття транспортного засобу з обліку з вилученням номерних знаків. До них відносяться: заява власника транспортного засобу, виконавчий напис нотаріуса, постанова державного виконавця або рішення суду.

У своїх поясненнях по цій справі ОСОБА_2 не зазначав, що він колись подавав заяву про зняття зареєстрованого за ним транспортного засобу з державного обліку. Також в ході розгляду справи не встановлено фактів винесення виконавчого напису нотаріуса, винесення постанови державного виконавця або винесення судом рішення про зняття цього транспортного засобу з державного обліку.

Таким чином, бездіяльність посадових осіб МВС України щодо не зняття цього транспортного засобу з державного обліку є правомірною, в звязку із чим, відсутні підстави для зобовязання їх вчинити ці дії, в звязку із чим, в задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити на підставі положень ч.1 ст.162 КАС України.

Щодо позовної вимоги про зобовязання відповідачів передати усі відповідні матеріали до слідчих органів для подальшого проведення розслідування, суд на підставі положень ч.1 ст.162 КАС України, вважає, що вона не підлягає задоволенню, оскільки згідно надано представником відповідача акту про відбирання на знищення і знищення документів реєстраційно-екзаменаційної роботи ДАІ з обслуговування м.Одеси №1 підпорядкованого Управлінню ДАІ ГУ МВС в Одеській області від 20.04.2013 року №4865 (а.с.180-182) матеріали, за якими здійснювалась реєстраційна дія 22.01.2008 року були знищені у встановленому законом порядку.

Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії посадових осіб МРЕО-1 ОСОБА_3 України в Одеській області щодо прийняття і розгляду письмової заяви власника транспортного засобу, зняття з обліку для продажу, здавання-приймання номерних знаків тощо 22.01.2008 року по довіреності на імя ОСОБА_4 від 07.12.2007 року Австрія легковий автомобіль BMW 760 LI, чорного кольору, номер двигуна НОМЕР_1, кузов WBAHN01070DК90259.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити .

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання повного тексту постанови.

Суддя Єфіменко К.С.