Постанова № 59516913, 05.08.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/714/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2016 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Бойко О.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Суворовського районного відділу Одеського міського управління внутрішніх справ ГУМВС України в Одеській області про визнання незаконними дій щодо невиплати вихідної допомоги, зобовязання провести розрахунок,-

СУТЬ СПОРУ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області, Суворовського районного відділу Одеського міського управління внутрішніх справ ГУМВС України в Одеській області в якомупозивач з урахуванням уточнень до позову просив суд:

1. Визнати незаконними дії Головного управління МВС України в Одеській області, щодо не виплати вихідної допомоги ОСОБА_1 при звільненні.

2. Стягнути з Головного управління МВС України в Одеській області, код ЄДРПОУ 08592268, вихідну допомогу при звільненні ОСОБА_1 в сумі 6372,71 грн.

3. Стягнути з Головного управління МВС України в Одеській області, код ЄДРПОУ 08592268, середній заробіток за весь час затримки фактичного розрахунку, з 07.11.2015 року по 30.05.2016 року при звільненні ОСОБА_1 в сумі 26229,75 грн.

4. Стягнути з Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, код ЄДРПОУ 08674525, матеріальну допомогу на оздоровлення ОСОБА_1, під час вибуття в чергову відпустку за 2010, 2011, 2012, 2013, 2014, 2015 роки в сумі 13219,17 грн.

5. Стягнути з Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, код ЄДРПОУ 08674525, матеріальну допомогу, для вирішення соціально побутових питань ОСОБА_1, за 2010, 2011, 2012, 2013, 2014, 2015 роки в сумі 14181,67 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне.

З 2006 року позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України. Останнє місце служби на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Хаджибеївського ВМ Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області.

Наказом УМВС України в Одеській області від 04.11.2015 року № 1500 о/с, капітан міліції ОСОБА_1 звільнений з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил через скорочення штатів.

Згідно з довідкою ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Одеській області грошове забезпечення ОСОБА_1 на момент звільнення складає 1862,44 грн.

Вислуга років ОСОБА_1 на момент звільнення у календарному обчислені становить 13 років 01 місяць 29 днів. У звязку з цим нарахована грошова допомога при звільненні в сумі 12105,86 грн.

Однак, позивач не погоджується з розміром нарахованої грошової допомоги при звільненні, оскільки розрахунок грошового забезпечення проведений, виходячи із загальних складових виплат на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку з вислугою 13 років 01 місяць 29 днів , без врахування доплат, які нараховувались ОСОБА_1 протягом року.

Позивач у позовній заяві зазначив, що мав право на щорічну оплачувану відпустку, а також на матеріальну допомогу для вирішення соціально побутових питань та матеріальну допомогу при наданні основної відпустки на оздоровлення, але Суворовський РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області в порушення вимог трудового законодавства не надав матеріальну допомогу для вирішення соціально побутових питань за 2010, 2011, 2012, 2013, 2014, 2015 роки; матеріальну допомогу при наданні основної відпустки на оздоровлення за 2010, 2011, 2012, 2013, 2014, 2015 роки.

Позивач в судове засіданні не зявився, 30.05.2016 року через канцелярію суду надав заяву про розгляд справи без його участі та зазначив, що позовні вимоги підтримує.

Представник відповідачів у судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити з підстав викладених у письмових запереченнях на адміністративний позов (а.с.57-59).

Представник відповідачів в обґрунтування письмових заперечень зазначив, що позивач у 2015 році знаходився у відпустках за 2013, 2014,2015 роки, в 2011 році перебував у відпустках за 2010 та 2011 роки. За 2011, 2015 роки матеріальна допомога на оздоровлення нарахована та виплачена. Матеріальна допомога не являється виплатою обовязкового характеру та надається в межах кошторисних призначень рік в рік та на наступний рік не переноситься.

Також представник відповідачів зазначив, що одноразова грошова допомога при звільненні нарахована ОСОБА_1 за 13 років календарної служби у збройних силах та органах внутрішніх справ та виплачена згідно з видатковим касовим ордером. У звязку з викладеним вбачається, що з позивачем зроблені всі розрахунки.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Водночас, відповідно до ч.4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Таким чином, зважаючи на надану з боку позивача заяву про розгляд справи за його відсутності, враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, а також відсутність перешкод для розгляду справи за відсутності учасників процесу, суд відповідно до положень ст.122, ст.128 КАС розглянув справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до часткового задоволення. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Наказом ГУМВС України в Одеській області № 1500 о/с від 04.11.2015 року згідно з пунктами 10 та 11 розділу XІ Закону України «Про Національну поліцію » та відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з 06.11.2015 року у запас Збройних Сил за п. 64 «г» (через скорочення штатів) капітана міліції ОСОБА_1 оперуповноваженого карного розшуку Хаджибеївського відділу міліції Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в області (а.с.8).

Вислуга років на день звільнення позивача у календарному обчисленні склала 13 років 1 місяць 29 днів, у пільговому обчисленні 14 років 04 місяці 29 днів.

Згідно з довідкою ліквідаційної комісії ГУ МВС України в Одеській області грошове забезпечення ОСОБА_1 на момент звільнення складає 1862,44 грн.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам, суд враховує наступне.

По-перше, щодо позовної вимоги про виплату вихідної допомоги при звільненні позивача суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" №2262-ХІІ від 09.04.1992р. особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Зазначена норма кореспондується з п. 10 постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" № 393 від 17.07.1992р., відповідно до якого військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби;

Згідно з п.1. Постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Таким чином, суд зазначає, що для обчислення грошової допомоги при звільненні треба враховувати доплати які нараховувалися позивачу протягом року.

Суд встановив, що відповідно до довідки від 01.10.2015 року вих. № 77 його зарплата за 2015 рік становила: квітень 2592,29 грн., травень 2814,92, грн.., червень - 2814,92 грн., липень 2815,31 грн., серпень 2814,92 грн., вересень - 2814,92 грн.(а.с.9).

Відповідно до п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 р. (надалі Порядок № 100), у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Таким чином, розрахунок вихідної допомоги позивачу при звільненні складає: грошове забезпечення за вересень, жовтень складає 5629,84 /2 (50% місячного грошового забезпечення)*13 (13 календарних років) = 18296,98 грн.

18.04.2016 року в Суворовському РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області відповідно до видаткового касового ордеру ОСОБА_1 отримав 11924,27 грн. вихідної допомоги, таким чином, залишок суми виплати вихідної допомоги складає 6372,71 грн. (18296,98 грн.-11924,27 грн. = 6372,71 грн. ).

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 року №730 Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ, постановлено ліквідувати Головне Управління МВС України в Одеській області та утворити Головне Управління Національної поліції в Одеській області.

Відповідачі : ГУМВС України в Одеській області (код СДРПОУ 08592268), Суворовський РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області( код СДРПОУ 08674525) з 07.11.2015 року перебувають у стані припинення. Проте на теперішній час запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про припинення юридичної особи ГУМВС України в Одеській області, Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області не внесений.

По-друге, щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області матеріальної допомоги на оздоровлення ОСОБА_1 під час вибуття у чергову відпустку за 2010, 2011, 2012, 2013, 2014, 2015 роки суд вважає, що вона належить до часткового задоволення наступних підстав.

Згідно з п.п.3 п.5 Постанови Кабінету Міністрів України №1294 від 07.11.2007р. « Про упорядкування структури та забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» керівникам державних органів надано право у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Відповідно до п. 2.16.1.Інструкції "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ", затвердженої наказом МВС від 31.12.2007 N 499 (надалі - Наказ №499): «Особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надається матеріальна допомога у межах асигнувань що виділяються на їх утримання, для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення на день виплати, та один раз на рік - допомога для оздоровлення при щорічній основній відпустці в розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення».

В пункті 2.16.3 Наказу №499 вказано: «Допомога для оздоровлення особам рядового і начальницького складу надається у розмірі, що не перевищує грошового забезпечення, яке особа отримувала на день виплати».

При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до пункту 2.16.5 Наказу №499 фактичні витрати на матеріальну допомогу відповідно до вимог бюджетного законодавства проводяться тільки в межах затвердженого кошторисом фонду грошового забезпечення.

Відповідач надав в матеріали справи довідку члена ліквідаційної комісії Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області від 27.04.2016р. №31/24-14-11. В данній довідці вказано, що позивачу сплачена матеріальна допомога на оздоровлення при наданні основної відпустки за 2011 рік 956, 25 грн. (а.с.62). Крім того, відповідно до матеріалів справи (відпускних посвідчень (а.с. 11)) позивач у 2015 році вибув у відпустку за 2013, 2014, 2015 роки. У відповідності до грошового атестату (а.с.10) він отримав матеріальнудопомогу - 962,50 грн.

Таким чином, на підставі встановлених обставин та з урахуванням правових норм Наказу №499, суд дійшов висновку, що позивачу належить до виплати матеріальнадопомога на оздоровлення за 2010, 2012 роки.

При цьому суд не бере до уваги твердження відповідача, Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, про те, що у 2011 році позивач перебував у відпустці в т.ч. і за 2010р., оскільки, будь-яких доказів що до підтвердження даного факту відповідач не надав. Так само, відповідач не наддав жодного доказу що до відсутності коштів у фонді грошового забезпечення на час вибуття позивача у щорічну відпустку у 2010 та 2012 роках. В своїх запереченнях та в судовому засіданні відповідач не заперечував проти того факту, що позивач в 2012 році скористався своїм правом на щорічну відпустку та перебував уній.

Відповідно до вимог частини 2 статті 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, з урахуванням викладеного, матеріальна допомога на оздоровлення в разі вибуття в чергову відпустку за 2010 та 2012 роки обчислюється наступним чином. Грошове середньомісячне забезпечення : за 2010 рік - 2287,63 грн., за 2012 рік- 2287,63 грн., Загальна сума, що належить до стягнення складає 4 575,26 грн.(2287,63 грн.+2287,63 грн.).

По-третє, що до позовної вимоги про стягнення з Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань позивача за 2010, 2011, 2012, 2013, 2014, 2015 роки суд дійшов висновку, що вона не належить до задоволення. При цьому суд застосовує п.2.16.2. Наказу №499, згідно з яким: «Матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань особам рядового і начальницького складу надається протягом року за мотивованим рапортом особи рядового чи начальницького складу у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення, яке особа отримувала на день виплати».

Отже, з аналізу зазначеної норми, суд робить висновок, що обовязковою передумовою надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань є мотивований рапорт позивача.

Разом з тим, з огляду на довідку члена ліквідаційної комісії Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області від 27.04.2016р. №31/24-14-1, до фінансового сектору РВ рапорти позивача на виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за період 2010-2015 роки не надходили. Позивач впродовж судового розгляду справи не вказував на те, що подавав такі рапорти та відповідно - не надав будь-яких доказів їх подання відповідачу.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАСУ: «Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу».

По-четверте, щодо позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки фактичного розрахунку суд вважає її такою, що належить до задоволення.

Так, відповідно до вимог ст. 116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним

Частиною 1 статті 117 Кодексу законів про працю України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП України обовязок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

До того ж при наявності спору про розміри належних звільненому працівнику сум власника бо уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене у статті 11 КЗпП України відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду України від 15.09.2015 року у справі №21-1765а15.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 21 листопада 2011 року у справі №6-60цс11, встановивши, що працівникові в день звільнення не були сплачені всі належні від підприємства суми, суд на підставі ст. 117 Кодексу законів про працю України стягує на його користь середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутність у цьому своєї вини.

В пункті 20 постанови від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» Пленум Верховного Суду України розяснив, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскільки з довідкою Суворовського районного відділу Одеського міськрайонного управління ГУ МВС України в Одеській області середній заробіток позивача становить 127,95 грн., то за час затримки розрахунку за період з 07.11.2015р. по 05.08.2016р. за 189 робочих днів, середній заробіток становить 24 182, 55 грн.

Частиною 3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 86, 122, 158-163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити частково .

1. Визнати незаконними дії Головного управління МВС України в Одеській області щодо не виплати вихідної допомоги ОСОБА_1 при звільненні в повному обсязі.

2. Стягнути з Головного управління МВС України в Одеській області, код ЄДРПОУ 08592268, вихідну допомогу при звільненні ОСОБА_1, в сумі 6372 (шість тисяч триста сімдесят дві),71 грн.

3. Стягнути з Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, код ЄДРПОУ 08674525, матеріальну допомогу на оздоровлення ОСОБА_1 під час вибуття в чергову відпустку за 2010, 2012 роки, в сумі 4 575 (чотири тисячі пятсот сімдесят пять),26 грн.

4. Стягнути з Головного управління МВС України в Одеській області, код ЄДРПОУ 08592268, середній заробіток за весь час затримки фактичного розрахунку при звільненні ОСОБА_1 з 07.11.2015 року по 05.08.2016 рік в сумі 24 182 (двадцять чотири тисячі сто вісімдесят дві), 55 грн.

5. У решті позовних вимог відмовити.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-другої, четвертої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя О.Я. Бойко