Постанова № 59516829, 04.08.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2016 року м. Львів № 813/2111/16

17 год. 40 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Клименко О.М. за участю секретаря судового засідання Дорош Х.Р. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник ОСОБА_1;

відповідача: представник ОСОБА_2;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕМА» до Личаківської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕМА» (далі ТОВ «ТЕМА») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Личаківської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі Личаківська ОДПІ), в якому просить визнати протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені №0005681302 від 11.05.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що спірне рішення прийнято в порушення вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», оскільки у позивача в період з 21.04.2015 року по 22.06.2015 року не існувало жодної недоїмки. Вважає, що виправлення помилок при поданні звіту за травень 2015 року жодним чином не може бути підставою для застосування відповідачем штрафу, передбаченого п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне неперерахування) єдиного внеску.

Крім цього просить врахувати, що відповідно до висновків акта перевірки ГУ ДФС у Львівській області від 22.04.2016 року № 63/13-01-14-01/22334316 жодних порушень позивачем щодо правомірності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 31.12.2015 року не встановлено. Тому прийняте рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені від 11.05.2016 року № НОМЕР_1 просить визнати протиправним та скасувати. Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив адміністративний позов задовольнити.

Відповідач позов заперечив повністю з підстав, викладених в письмових запереченнях, зміст яких зводиться до такого. Вказав, що обчислення єдиного внеску здійснюється щомісяця на підставі бухгалтерських та інших документів і законодавством не передбачений перерахунок ЄВ за минулий період з метою застосування понижуючого коефіцієнту. ТОВ «ТЕМА» звіти за березень 2015 року та квітень 2015 року подано без понижуючого коефіцієнта, у звязку з чим коригування звітом за травень 2015 року, в якому підприємство застосувало понижуючий коефіцієнт за попередні звітні періоди є законодавчо необґрунтованим. Зазначив, що у позивача виник борг в сумі 194135,33 грн. Тому оскаржуване рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені прийнято із урахуванням вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» та Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року №449.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечення підтримав, зазначив, що вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Суд заслухав пояснення представників сторін, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності і встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ТОВ «ТЕМА» з метою застосування понижуючого коефіцієнту у березні, квітні 2015 року було виконано всі умови, встановлені Законом України «Про внесення змін до розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці» №219-VIII від 02 березня 2015 року, у зв'язку з чим підприємство отримало право на застосування понижуючого коефіцієнта у березні - 0,485, у квітні 0,509.

Як стверджує позивач, суму нарахованого ЄСВ за березень та квітень 2015 року було своєчасно і у повному обсязі сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту, а саме у березні 2015 року 173983,24 грн., у квітні 2015 року 177691,92 грн.

При цьому, як пояснив позивач, у звіті за березень та у звіті за квітень 2015 року у програмі « 1с-Звіт», за допомогою якої звіти відправляються до контролюючого органу, помилково було сформовано автоматичний розрахунок полів, через що після закриття звітів програма самостійно перерахувала звіти згідно проценту нарахування, встановленому для підприємства, без врахування понижуючого коефіцієнта, тобто податковий орган отримав звіти з помилковими показниками.

Так, у звіті про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за березень 2015 року у рядку 8 «Загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті» відображено 327493,09 грн., а у поданому звіті за квітень 2015 року у рядку 8 «Загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті» відображено суму 318343,64 грн.

Внаслідок допущених у попередніх звітних періодах помилок, позивачем у звіті про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування до фіскальних органів за травень 2015 року було зменшено суму єдиного внеску у графі 7 на 294161,56 грн., та надано пояснення про зміст допущених помилок.

Личаківською ОДПІ скеровано до ТОВ «ТЕМА» рішення № НОМЕР_1, яким на підставі ч. 10 та п. 2 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування застосовано до позивача штраф у розмірі 58107,65 грн. та за період з 21.04.2015 року до 22.06.2015 року пеню у розмірі 5760,90 грн., яке позивач оскаржив в судовому порядку.

Вирішуючи у зв'язку з наведеним спір по суті, суд виходить з наступного.

Так, відповідно до статті 4 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі по тексту - Закон № 2464-VI) позивач є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно із підпунктами 1, 4 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів у строки, в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади.

Частиною 8 статті 9 Закону № 2464-VI передбачено, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом для позивача є календарний місяць.

Разом з тим, з 13.03.2015 набрав чинності Закон України від 02 березня 2015 року «Про внесення змін до розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці» №219-VIII (далі по тексту - Закон № 219-VIII).

Так, розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» доповнено пунктом 9-5 такого змісту:

« 9-5. По 31 грудня 2015 року при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або при нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами, допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами розмір єдиного внеску, встановлений частиною п'ятою та абзацом другим частини шостої статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" для платників єдиного внеску, визначених в абзацах другому, третьому, четвертому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, застосовується з понижуючим коефіцієнтом (далі - коефіцієнт), якщо платником виконуються одночасно такі умови:

а) база нарахування єдиного внеску в розрахунку на одну застраховану особу в звітному місяці (далі - БН(зо) збільшилась на 20 і більше відсотків порівняно з середньомісячною базою нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік в розрахунку на одну застраховану особу (далі - СмБН(зо)2014);

б) після застосування коефіцієнта середній платіж на одну застраховану особу в звітному місяці (далі - СП(зо)м) складе не менше ніж середньомісячний платіж на одну застраховану особу платника за 2014 рік (далі - СмП(зо)2014);

в) кількість застрахованих осіб у звітному місяці, яким нараховані виплати, не перевищує 200 відсотків середньомісячної кількості застрахованих осіб платника за 2014 рік (далі - СмК(зо)2014). Ця умова не застосовується до платників єдиного внеску, визначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону.

Коефіцієнт щомісячно обчислюється платниками самостійно, за такою формулою:

коефіцієнт = СмБН(зо)2014/БН(зо), де:

СмБН(зо)2014 - середньомісячна база нарахування єдиного внеску для платника у 2014 році в розрахунку на одну застраховану особу - це сума нарахованої заробітної плати, винагород за виконану роботу (надані послуги) за цивільно-правовими договорами, допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами, на яку нараховується єдиний внесок / кількість звітних місяців платника в 2014 році / СмК(зо)2014;

БН(зо) - база нарахування єдиного внеску на одну застраховану особу за місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід) та/або винагорода за цивільно-правовим договором, - це сума нарахованої заробітної плати, винагород за виконану роботу (надані послуги) за цивільно-правовими договорами, допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами, на яку нараховується єдиний внесок у звітному місяці 2015 року / кількість застрахованих осіб платника у звітному місяці 2015 року, яким нараховані виплати;

СмК(зо)2014 - середньомісячна кількість застрахованих осіб платника за 2014 рік - це сумарна кількість застрахованих осіб, яким нараховані виплати у кожному місяці в 2014 році / кількість звітних місяців платника в 2014 році;

СмП(зо)2014 - середньомісячний платіж на одну застраховану особу у 2014 році - це сума нарахованого єдиного внеску за 2014 рік / кількість звітних місяців платника в 2014 році / СмК(зо)2014;

СП(зо)м - середній платіж на одну застраховану особу у звітному місяці - це сума нарахованого єдиного внеску у звітному місяці 2015 року / кількість застрахованих осіб у звітному місяці 2015 року, яким нараховані виплати.

Якщо в результаті розрахунку коефіцієнта його значення складає менше ніж 0,4, то платник застосовує коефіцієнт 0,4.

Коефіцієнт застосовується в тому числі при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи.

Коефіцієнт не застосовується платниками єдиного внеску, вказаними в абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, які виплачують грошове забезпечення.

Розрахований коефіцієнт та розмір єдиного внеску зазначаються з трьома знаками після коми.

При розрахунку коефіцієнта показники за 2014 рік визначаються на підставі звітності платника єдиного внеску, яка подається відповідно до вимог цього Закону.

У разі застосування коефіцієнта платник єдиного внеску зазначає про це в звіті.

Платник єдиного внеску, що застосував коефіцієнт та не сплатив нарахований єдиний внесок у встановлені Законом строки, позбавляється права в майбутньому застосувати коефіцієнт до повної сплати такої недоїмки (боргу). Право на застосування коефіцієнта поновлюється з місяця, в якому сплачено таку недоїмку (борг).

З 1 січня 2016 року при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або при нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами ставки єдиного внеску, встановлені частиною п'ятою та абзацом другим частини шостої статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» для платників єдиного внеску, визначених в абзацах другому, третьому, четвертому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, застосовуються з коефіцієнтом 0,6».

Тобто, положеннями зазначеного Закону платникам єдиного внеску надано право на зменшення навантаження на фонд оплати праці, шляхом застосування роботодавцем коефіцієнта понижуючої ставки єдиного внеску.

В даному випадку, ТОВ «ТЕМА» з метою застосування понижуючого коефіцієнту у березні, квітні 2015 року було виконано всі умови, встановлені Законом України «Про внесення змін до розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці» №219-VIII від 02 березня 2015 року, у зв'язку з чим підприємство отримало право на застосування понижуючого коефіцієнта у березні - 0,485, у квітні 0,509.

Як вже зазначалось, при складанні позивачем ОСОБА_3 про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за березень та квітень 2015 року була допущена технічна помилка, а саме не було враховано понижуючого коефіцієнту.

Зокрема, після закриття звітів програма самостійно перерахувала звіти та при розрахунку суми єдиного внеску було зазначено суму єдиного внеску за березень 2015 року в розмірі - 327493,09 грн., а у квітні 2015 року - 318343,64 грн., без врахування понижуючих коефіцієнтів.

Таким чином, позивачем було помилково завищено суму єдиного внеску у зв'язку з не врахуванням понижуючих коефіцієнтів, тобто належна сума єдиного внеску, яка підлягала сплаті, складала у березні 2015 року 173983,24 грн., у квітні 2015 року 177691,92 грн., сплата якої була здійснена вчасно і в повному обсязі, що відображено в інтегрованій картці платника і не спростовано відповідачем.

Наведені обставини стосовно виконання позивачем умов для застосування понижуючого коефіцієнту, а також числові показники звітів та правильність обрахування їх позивачем, факт сплати позивачем сум єдиного внеску з урахуванням понижуючого коефіцієнту відповідачем в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, жодним чином не заперечувалися та не спростовані належними та допустимими доказами.

Також суд враховує, що у Розділі VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» передбачено, що у разі застосування понижуючого коефіцієнта платник єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування зазначає про це в звіті.

Однак, додатком 4 (форма звіту) Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування (п. 3.1. розділу 3) до травня 2015 року не передбачено можливості зазначити інформацію про застосування понижуючого коефіцієнта та його розмір.

Тільки наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 року № 435, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 23.04.2015 року «Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» було затверджено форму звіту, яка передбачає можливість зазначення застосування понижуючого коефіцієнту.

Отже, позивач від незалежних від нього обставин не мав можливості зазначити у звіті за березень, квітень 2015 року застосування понижуючого коефіцієнту.

Також, в контексті наведеного суд зазначає, що об'єктом правопорушення, визначеного пунктом 2 частини 11 статті 25 Закону № 2464-VI, є правовідносини щодо несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску.

Об'єктивна сторона даного правопорушення сформульована як бездіяльність - несплата грошових зобов'язань у передбачених Законом розмірах. Відповідальність за частиною 2 пункту 11 статті 25 цього Закону настає, якщо платник податків не сплатить або несвоєчасно сплатить передбачені Законом суми. В цьому випадку сума штрафу становитиме 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Враховуючи вищевикладене, можна зробити висновок, що позивачем було сплачено єдиний внесок з юридичних осіб з врахуванням понижуючого коефіцієнта. Технічна помилка, допущена у звітах з єдиного внеску з юридичних осіб, не є правопорушенням у розумінні пункту 2 частини одинадцятої статті 25 Закону № 2464-VI, оскільки визначена позивачем сума грошового зобов'язання перерахована до бюджету у визначений Законом строк та у повному обсязі.

Також судом враховує, що відповідно до висновків акта перевірки ГУ ДФС у Львівській області від 22.04.2016 року № 63/13-01-14-01/22334316 жодних порушень позивачем щодо правомірності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2014 року по 31.12.2015 року не встановлено

З наведеного вбачається, що рішення відповідача не ґрунтується на нормах законодавства України та фактично призводить до нарахування штрафів за відсутності порушення законодавства, що суперечить вимогам частини 2 статті 19 Конституції України.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування спірного рішення.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягають присудженню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Личаківської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області № НОМЕР_1 від 11.05.2016 року.

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Личаківської обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕМА» (вул. Ковельська, 109 А, м. Львів, 79056, код ЄДРПОУ 22334316) судовий збір у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 08.08.2016 року.

Суддя Клименко О.М.