Постанова № 59516665, 01.08.2016, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2016 року о 12 год. 58 хв.Справа № 808/543/13-а СН/808/24/16 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Семененко М.О.

за участю секретаря судового засідання Бірюкової І.В.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління ДФС

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2013 року Публічне акціонерне товариство «Мотор Січ» (далі позивач, ПАТ «Мотор Січ») звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Державної податкової служби, в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення від 20.09.2012 №0000660025 та №0000670025.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 25.03.2013, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2015, позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомленнярішення від 20.09.2012 №0000660025 та №0000670025.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.03.2015 відмовлено у відкритті провадження за касаційною скаргою відповідача.

Постановою Верховного Суду України від 06.10.2015 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 25.03.2013, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2015 та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 24.03.2015 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду.

Справа надійшла до Запорізького окружного адміністративного суду з Верховного Суду України 17.03.2016.

Судом допущено процесуальне правонаступництво та здійснено заміну відповідача на належного - Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі відповідач, СДПІ).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність висновків контролюючого органу про нереальність господарських операцій з контрагентом ФОП ОСОБА_4, оскільки товари від контрагента фактично отримані, оплачені та використані в господарській діяльності позивача. Також зазначає про наявність всіх передбачених законодавством первинних документів, які дають право на віднесення сум податку на додану вартість по даних операціях до складу податкового кредиту, а висновок відповідача про порушення позивачем приписів Податкового кодексу України (далі ПК України) базується виключно на припущеннях. Вважає, що відсутність товарнотранспортних накладних не може бути підставою для висновків про нереальність господарських операцій між контрагентами. Також, позивач зазначає, що здійснення контролю за правомірністю використання субєктами літакобудування за призначенням сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги при ввезенні товарів на митну територію України, відноситься до повноважень митних органів, а не податкових, у звязку з чим застосування відповідних штрафних санкцій відповідачем є протиправним. Крім того зазначає, що своєчасно та в повному обсязі подав до митного органу у встановленому законодавством порядку інформацію про використання не за цільовим призначенням товарів на суму 685143,00 грн, ввезених на митну територію України без сплати ввізного мита. В судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги.

Відповідач проти позову заперечує. В обґрунтування заперечень посилається на те, що встановлено відсутність фактичного здійснення господарських операцій позивача з контрагентом ФОП ОСОБА_4, оскільки до перевірки не надано товарно-транспортні накладні та подорожні листи, які б свідчили про постачання товарів. Також посилається на отриману в установленому законодавством порядку податкову інформацію, яка свідчить про нікчемність угод контрагента позивача ФОП ОСОБА_4 з постачальником ТОВ «Декос Альянс», у звязку з чим контролюючий орган дійшов висновку, що ФОП ОСОБА_4 здійснював діяльність, спрямовану на вчинення операцій, повязаних з наданням податкової вигоди третім особам. Зазначене, на думку відповідача, свідчить про відсутність факту реального вчинення господарських операцій, що унеможливлює формування податкового кредиту на підставі документів, виписаних від імені ФОП ОСОБА_4 Крім того, під час проведення перевірки було встановлено, що позивачем станом на 03.09.2012 не надано до перевірки первинні документи: вантажні митні декларації за листопад 2010 року, лютий-грудень 2012 року, січень червень 2012 року з імпорту пільгових товарів, оборотно-сальдові відомості за червень 2012 року, відомості синтетичного та аналітичного обліку імпортованих товарів по рахункам, прибуткові ордери на імпортовані товари, акти на списання в виробництво в червні 2012 року імпортованих товарів в листопаді 2010 року, лютому грудні 2012 року, січні червні 2012 року, ввезених в пільговому режимі. Також документальне підтвердження використання товарів не було надано на письмовий запит СДПІ. Згідно Звіту ПАТ Мотор Січ позивачем в червні 2012 року використовувались не за цільовим призначенням товари, ввезені в пільговому режимі як субєктом літакобудування в листопаді 2010 року червні 2012 року, у звязку з чим було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та застосовано відповідні штрафні (фінансові) санкції. В судовому засіданні представник відповідача підтримала викладені письмово заперечення та просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з такого.

З матеріалів справи судом встановлено, що ПАТ «Мотор січ» зареєстроване 25.05.1994 виконавчим комітетом Запорізької міської ради, на момент проведення перевірки перебувало на податковому обліку в СДПІ та було платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва № 100340962 від 24.06.2011. Основний вид діяльності виробництво летальних апаратів, включаючи космічні.

Співробітниками СДПІ на підставі направлень від 10.08.2012 №0296, від 10.08.2012 №0297 та наказу від 09.08.2012 №319 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ «Мотор Січ» з питання правомірності нарахування відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту за червень 2012 року та бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2012 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у червні 2012 року, за результатами якої складено акт №337/25-2/14307794 від 05.09.2012 (далі акт перевірки).

Згідно висновків акту перевірки встановлено такі порушення податкового законодавства:

п.185.1 ст.185, п.190.1 ст.190, п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.3, абз. «а» п.200.4 ст.200, п.201.4, п.201.10 ст.201, п.4 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2010 №680 «Питання ввезення на митну територію України товарів субєктами літакобудування», п.2 розділу ІХ, п.3.9 п.3 розділу V «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 №1492 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25.12.2011 за №1490/20228, у звязку з чим позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2012 року на суму 691139,00 грн.;

п.185.1 ст.185, п.190.1 ст.190, п.4 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, п.1 Постанови КМУ від 21.07.2010 №680 «Питання ввезення на митну територію України товарів субєктами літакобудування», п.3.9 п.3 розділу V «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 №1492 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 25.12.2011 за №1490/20228, в результаті чого встановлено використання позивачем сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги не за призначенням у сумі 685143,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення, а саме:

№0000660025 від 20.09.2012, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 691139,00 грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 345569,50 грн.;

№0000670025 від 20.09.2012, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 685143,00 грн., в т.ч. за основним платежем 0,00 грн. та 685143,00 грн. за штрафними санкціями.

Позивач, не погодившись з прийнятими податковими повідомленнямирішеннями оскаржив їх в адміністративному порядку до Головного управління ДПС у Запорізькій області та Державної податкової служби України, разом з тим, рішеннями Головного управління ДПС у Запорізькій області та Державної податкової служби України скарги позивача залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомленнярішення без змін.

Не погодившись з прийнятими податковими повідомленнямирішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС), відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки акта перевірки, для вирішення позовних вимог суд вважає необхідним дослідити обґрунтованості цих висновків.

1. Під час розгляду справи судом встановлено, що порушення позивачем п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 ПК України в частині завищення податкового кредиту за червень 2012 на суму 5996,00 грн контролюючий орган обґрунтовує відсутністю реального здійснення господарських операцій з ФОП ОСОБА_4, оскільки такі операції, на думку контролюючого органу, укладені лише з метою отримання податкової вигоди з податку на додану вартість.

Так, в акті перевірки контролюючий орган зазначає, що за результатами проведеної фахівцями ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя перевірки ФОП ОСОБА_4 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.07.2011 по 31.12.2011 (акт від 26.04.2012 № 227/17-2-22-2643123177) встановлено, що ФОП ОСОБА_4 у своїй діяльності використовував працю одного найманого робітника, основним постачальником ФОП ОСОБА_4 у перевіряємий період було ТОВ «Декос Альянс».

За результатами проведеної ДПІ у Печерському районі м. Києва перевірки ТОВ «Декос Альянс» встановлено формування податкового кредиту підприємцям-покупцям за період з 08.02.2011 по 31.12.2011 в загальній сумі 42500024,95 грн., а також формування податкового кредиту за рахунок підприємств-транзитерів в загальній сумі 8009288,32 грн. Податкові зобовязання та податковий кредит не підтверджено у звязку з ненаданням (відсутністю) у ТОВ «Декос Альянс» підтверджуючих документів. Загальна чисельність працюючих на ТОВ «Декос Альянс» відповідно до даних 1-ДФ склала одна особа, фактично відсутні трудові ресурси, виробниче, транспортне та торгівельне обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності. ТОВ «Декос Альянс» станом на 26.01.2012 не звітує, за юридичною та фактичною адресою не знаходиться. Відповідно до протоколу допиту свідка від 09.11.2011, отриманого старшим о/у відділу БКОЗ УСБУ в Полтавській області, допитаний засновник та директор ТОВ «Декос Альянс» повідомив, що підприємство не реєстрував. Своєї згоди на призначення на посаду директора та головного бухгалтера не давав, будь-яких статутних документів не підписував, банківські рахунки не відкривав, фінансово-господарські документи від імені даного товариства не підписував, податкову звітність не подавав і нікому не доручав. Виходячи з наведеного, контролюючий орган дійшов висновку, що ТОВ «Декос Альянс» здійснював діяльність, спрямовану на здійснення операцій, повязаних з наданням податкової вигоди третім особам.

На думку контролюючого органу, оскільки поставку автозапчастин від ТОВ «Декос Альянс» на ФОП ОСОБА_4 не підтверджено, неможливо підтвердити поставку автозапчастин ФОП ОСОБА_4 на ПАТ «Мотор Січ» у звязку з відсутністю у підприємця таких товарів та відсутністю необхідних умов для здійснення такої реалізації.

На момент перевірки не надано документи на відвантаження та оприбуткування по податковим накладним № 2 від 06.12.2011 та № 3 від 06.12.2011, крім того не надано товарно-транспортних накладних або подорожніх листів на перевезення товару, отриманого від ФОП ОСОБА_4

На підставі вищенаведеного відповідач дійшов висновку про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_4

Суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані ПК України.

Відповідно п. 14.1.181 ст. 14 ПК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Аналіз значених норм дає підстави дійти висновку, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення господарських операцій з метою їх використання у власній господарській діяльності, оформлення таких операцій всіма необхідними документами первинного бухгалтерського обліку, наявність належним чином складеної податкової накладної.

З матеріалів справи судом встановлено, що між ПАТ «Мотор Січ» та ФОП ОСОБА_4 укладений договір постачання №10695/11-Д (ТПУ) від 01.09.2011, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник ФОП ОСОБА_4 поставляє, а покупець ПАТ «Мотор Січ» купує запасні частини та автомобільне обладнання до вантажних та легкових автомобілів, автобусів та вантажних кранів (а.с.152-154, т.1).

Відповідно до пункту 4.1 договору постачання №10695/11-Д (ТПУ) від 01.09.2011 постачальник на протязі 7 календарних днів з моменту отримання заявки, постачає товар на склад покупця.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ФОП ОСОБА_4 представник позивача до матеріалів справи надано податкові накладні №10 від 02.09.2011, №20 від 26.12.2011, №3 від 06.12.2011, №2 від 06.12.2011, видаткові накладні №РН-0000149 від 28.09.2011, №РН-0000265 від 26.12.2011, №РН-0000239 від 09.12.2011, №РН-0000238 від 22.12.2011, рахунки-фактури №СФ-0000152 від 11.08.2011, №СФ-0000273 від 24.11.2011 (а.с.75, 77, 78, 80, 83, 85, 86, 88, 89, 91, т.1).

Оплата за поставлений товар підтверджується наданими до матеріалів справи платіжними дорученнями та виписками з банку (а.с.79, 84, 92-94, т.1).

Отримання придбаного у ФОП ОСОБА_4 товару підтверджується наданими до матеріалів справи витягами з журналу видачі довіреностей ПАТ «Мотор Січ», прибутковими ордерами №500006822 від 08.06.2012, №5000072225 від 26.06.2012, №5000072224 від 26.06.2012, №5000072895 від 03.07.2012, №5000075209 від 11.07.2012, №50/72895 від 03.07.2012 (а.с.76, 81, 82, 87, 90, 95-97, т.1, а.с.35-36, т.2).

Як встановлено з умов договору поставки товару, товар постачався ФОП ОСОБА_4 власними силами та засобами на склад ПАТ «Мотор Січ». Суд зазначає, що на підтвердження транспортування придбаного товару позивачем до матеріалів справи надано лист ФОП ОСОБА_4, в якому зазначено, що протягом 2011 2012 років він здійснював доставку матеріальних цінностей та малогабаритних вантажів на адресу ПАТ «Мотор Січ», за договором №10695/11-Д (ТПУ) від 01.09.2011, власним транспортом (а.с.73, т.1, а.с.33, т.2).

На підтвердження наявності у ФОП ОСОБА_4 власних транспортних засобів, за допомогою яких здійснювалось перевезення матеріальних цінностей, до матеріалів справи надано копії свідоцтв про реєстрацію за ОСОБА_4 транспортних засобів (а.с.74, т.1).

Надані до матеріалів справи копії податкових накладних, які виписані ФОП ОСОБА_4 по даним господарським операціям, містять відомості про адресу місцезнаходження покупця/замовника та продавців/підрядників, одиниці виміру товару/послуг, кількість товару, ціну товару, та в повному обсязі відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних контролюючим органом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів відсутні, що не заперечується і відповідачем в акті перевірки. Податкові накладні видані особою, яка на час здійснення господарських операцій зареєстрована суб'єктом підприємницької діяльності, платником податку на додану вартість, та внесені до Єдиного реєстру податкових накладних.

Суд зазначає, що наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплата грошових коштів не може слугувати підставою для формування податкового кредиту за відсутності факту придбання товару.

Водночас, сама по собі наявність або відсутність окремих документів не може бути підставою і для висновків про відсутність господарської операції та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства у зв'язку з його господарською діяльністю.

Під час розгляду справи судом встановлено, що товар (запчастини та автомобільне обладнання) придбаний позивачем у ФОП ОСОБА_4 використовувався у власній господарській діяльності позивача, а саме підчас ремонту власного автомобільного транспорту ПАТ «Мотор Січ», що підтверджується наданими до матеріалів справи копіями лімітних карток, номенклатура яких відповідає наданим прибутковим ордерам, а також вимогам на відпуск товарно-матеріальних цінностей зі складу (а.с.35-53, т.2).

Таким чином, наявність вищенаведених первинних документів в їх сукупності свідчить про рух активів позивача у процесі здійснення господарських операцій з ФОП ОСОБА_4, тобто про те, що мали місце реальні зміни майнового стану платника податків, які є обов'язковою ознакою господарської операції.

Щодо посилання представника відповідача на акт №227/17-2-22-2643123177 від 26.04.2012 складений ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя Запорізької області ДПС перевіркою ФОП ОСОБА_4, з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01.07.2011 по 31.12.2011, в якому контролюючий орган дійшов висновку про нікчемність правочинів між ФОП ОСОБА_4 з ТОВ «Декос Альянс» та ФОП ОСОБА_4 та ПАТ «Мотор Січ», а також податкову інформацію ДПІ у Печерському районі м. Києва за результатами перевірки ТОВ «Декос Альянс» суд зазначає, що в силу закону отримання контролюючим органом податкової інформації, яка свідчить про наявність ознак фіктивної господарської діяльності, відсутність факту реального вчинення господарських операцій, вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в податковій звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий контролюючий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону. Сама по собі податкова інформація не має преюдиціального значення при розгляді справи судом та не може вважатись такою, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності, а висновки, зроблені на підставі такої інформації, підлягають доведенню.

Згідно з п.86.1 ст.86 ПК України, пп.4,6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації №984 від 22.12.2010, який був чинним на момент складення акта перевірки, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з п.6 Порядку №984 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Отже, податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, тому посилання податкового органу на інформацію щодо контрагента позивача, що не зазнала правових наслідків, не може вважатись доказом у розумінні ст.69 КАС України.

Крім того, в разі наявності у органу контролюючого органу інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватися саме щодо цієї особи, адже сама по собі несплата податку контрагентами продавця (у тому числі, протиправна у разі ухилення від сплати), або невиконання ними обовязку щодо подання до контролюючих органів податкової звітності при фактичному здійсненні господарської операції не може мати негативний вплив для покупця у разі дотримання ним вимог податкового законодавства з урахуваннями приписів ст.61 Конституції України, якою встановлений індивідуальний характер відповідальності.

При цьому суд звертає увагу, що навіть за наявності факту не відображення контрагентом платника податку податкових зобов'язань, зазначена обставина не позбавляє такого платника податку права на формування податкового кредиту і валових витрат за операціями з таким контрагентом.

Використання позивачем придбаного товару у власній господарській діяльності відповідачем не спростовується, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. Доказів порушень відображення вищевказаних господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку товариства матеріали справи не містять.

Також суду не надано доказів наявності обвинувального вироку відносно контрагента позивача та наявності рішення суду про визнання угод недійсними.

Контролюючий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з ФОП ОСОБА_4 було одержання позивачем податкової вигоди.

Щодо посилань відповідача відсутність товарно-транспортних накладних та подорожніх листів, якими б підтверджувалось транспортування товару, як на підставу висновків про нереальність здійснення господарських операцій, суд зазначає, що товарно-транспортна накладна є обовязковим документом, який надає право платникам податку на прибуток для відображення витрат на перевезення вантажів при розрахунку оподатковуваного прибутку, як це передбачено пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України. Разом з тим, жодного пливу на формування податкового кредиту з податку на додану вартість товарно-транспортна накладна не має. Суд зазначає, що певні недоліки в оформленні товарно-транспортної накладної та/або відсутність такої накладної не можуть мати вирішального значення для висновків про нереальність господарської операції, якщо інші первинні документи надають змогу прийти до висновків про те, що поставка товару була реально здійснена.

З матеріалів справи вбачається, що укладений позивачем з ФОП ОСОБА_4 договір відповідає вимогам чинного законодавства України, має своїм наслідком зміну у майновому стані позивача, є економічно виправданими, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними та податковими документами.

Таким чином, твердження контролюючого органу про нереальність господарських операцій між позивачем та ФОП ОСОБА_4 з поставки товарів спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи, право позивача на включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по господарських операціях з ФОП ОСОБА_4 підтверджено належним чином оформленими первинними документами, у звязку з чим суд приходить до висновку про правомірність формування позивачем податкового кредиту по операціях з даним контрагентом.

2. Позиція контролюючого органу про порушення позивачем п.185.1 ст.185, п.190.1 ст.190 ПК України, п.1 Постанови КМУ від 21.07.2010 №680 «Питання ввезення на митну територію України товарів субєктами літакобудування», п.3.9 п.3 Розділу V «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011, що призвело до заниження податкових зобовязань за завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ червня 2012 року на суму 685143 грн., обґрунтовується ти, що станом на 03.09.2012 позивачем не надано до перевірки первинні документи: вантажні митні декларації за листопад 2010 року, лютий-грудень 2012 року, січень червень 2012 року з імпорту пільгових товарів, оборотно-сальдові відомості за червень 2012 року, відомості синтетичного та аналітичного обліку імпортованих товарів по рахункам, прибуткові ордери на імпортовані товари, акти на списання в виробництво в червні 2012 року імпортованих товарів в листопаді 2010 року, лютому грудні 2012 року, січні червні 2012 року, ввезених в пільговому режимі. Також документальне підтвердження використання товарів не було надано на письмовий запит СДПІ. Згідно Звіту ПАТ «Мотор Січ» в червні 2012 року використано товари не за цільовим призначенням, ввезені в пільговому режимі в листопаді 2010 року червні 2012 року.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 2 Закону України «Про розвиток літакобудівної промисловості», цей Закон застосовується до юридичних осіб - резидентів України, які здійснюють діяльність у галузі літакобудівної промисловості та згідно із законом мають відповідні ліцензії, а також відповідні сертифікати на право розробки або виробництва, або ремонту, або переобладнання, або модифікації, або технічного обслуговування авіаційної техніки та авіаційних двигунів (далі - суб'єкти літакобудування) та відповідають хоча б двом з таких критеріїв: а) здійснюють розробку авіаційної техніки та авіаційних двигунів, виробництво авіаційної техніки та авіаційних двигунів, ремонт авіаційної техніки та авіаційних двигунів; б) виконують державне або оборонне замовлення на розробку авіаційної техніки та авіаційних двигунів, виробництво авіаційної техніки та авіаційних двигунів, ремонт авіаційної техніки та авіаційних двигунів; в) забезпечують виконання Україною міжнародних зобов'язань з реалізації міжнародних контрактів з розробки авіаційної техніки та авіаційних двигунів, постачання авіаційної техніки та авіаційних двигунів, виробництва авіаційної техніки та авіаційних двигунів, ремонту авіаційної техніки та авіаційних двигунів. Перелік суб'єктів літакобудування, щодо яких запроваджено тимчасові заходи державної підтримки, формує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної промислової політики, та затверджує Кабінет Міністрів України.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №405 від 09.06.2010, ПАТ «Мотор Січ» віднесено до субєктів літакобудування, щодо яких запроваджуються тимчасові заходи державної підтримки.

Відповідно до п.1 Постанови Кабінету Міністрів України №680 від 21.07.2010 «Питання ввезення на митну територію України товарів субєктами літакобудування», ввезення на митну територію України товарів суб'єктами літакобудування, які підпадають під дію статті 2 Закону України «Про розвиток літакобудівної промисловості», без сплати ввізного мита здійснюється до 1 січня 2016 року за умови дотримання вимог щодо обсягів їх ввезення та цільового використання. При цьому відчуження таких товарів третім особам, крім відчуження у складі авіаційної техніки, створеної на момент затвердження їх обсягів, вважається використанням товарів не за призначенням.

Відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України №680 від 21.07.2010 «Питання ввезення на митну територію України товарів субєктами літакобудування», суб'єкти літакобудування подають щомісяця до 20 числа наступного періоду митному органові, що здійснив митне оформлення товарів, погоджений Міністерством промислової політики звіт про використання їх за призначенням у трьох примірниках, два з яких з відміткою про ввезення товарів надсилаються митним органом щомісяця до 25 числа наступного періоду зазначеному Державному агентству та органові державної податкової служби за місцем реєстрації такого суб'єкта. Форма звіту затверджується Державною митною службою за погодженням з Державною податковою службою.

Відповідно до п.4 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України, тимчасово, до 01.01.2016, суб'єкти літакобудування, що підпадають під дію норм ст. 2 Закону України «Про розвиток літакобудівної промисловості», звільняються від сплати податку на додану вартість по операціях з: ввезення на митну територію України в митному режимі імпорту товарів, крім підакцизних, що використовуються для потреб літакобудівної промисловості, якщо такі товари є звільненими від оподаткування ввізним митом згідно із пп. 2 п. 4 Прикінцевих і перехідних положень Митного кодексу України; постачання на митній території України результатів науково-дослідних і дослідницько-конструкторських робіт, які виконуються для потреб літакобудівної промисловості. У разі порушення вимог, встановлених цим підрозділом, до платників податку - суб'єктів літакобудування застосовуються норми розділу II цього Кодексу.

Відповідно до п.61.1 ст. 61 ПК України під час здійснення митного контролю, митний орган здійснює заходи податкового контролю з метою перевірки правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати податків і зборів. У випадку нецільового використання товару, звільненого від оподаткування при імпорті саме митний орган на підставі поданої за формою відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №680 звітності та вантажно-митних декларацій здійснює податковий контроль за повнотою та правильністю нарахування податкових зобов'язань під час здійснення імпорту таких товарів та приймає відповідні рішення, щодо сплати таких зобов'язань. При цьому податкові зобов'язання сплачуються та адмініструються на рахунках саме митного органу.

Статтею 41 ПК України визначено контролюючі органи, якими, згідно пп.41.1.1 п.41 ПК України є органи податкової служби щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а згідно із пп.41.1.2 п.41.1 є митні органи щодо мита, акцизного податку, податку на додану вартість, інших податків, які відповідно до податкового законодавства справляються у разі ввезення (пересилання) товарів і предметів на митну територію України.

Згідно з ч.2 ст.282 Митного кодексу України (тут і в подальшому в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі порушення підприємствами порядку цільового використання товарів, звільнених від оподаткування, або умов, за яких надається умовне повне або часткове звільнення від оподаткування митом, до цих підприємств, незалежно від притягнення їх посадових осіб до адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом, застосовуються норми пункту 30.8 статті 30 та статті 123 ПК України.

Статтею 30 ПК України, а саме п.30.8. визначено, що контролюючі органи здійснюють контроль за правильністю надання та обліку податкових пільг, а також їх цільовим використанням, за наявності законодавчого визначення напрямів використання (щодо умовних податкових пільг) та своєчасним поверненням коштів, не сплачених до бюджету внаслідок надання пільги, у разі її надання на поворотній основі.

Відповідно до ст.123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або відємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених пп.54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу. Використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору (обов'язкового платежу) додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті, - тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів (обов'язкових платежів), що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги.

Згідно п.54.3 ст.54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або відємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством.

В разі несплати або неправильної сплати до бюджету платежів при митному декларуванні товарів, у відповідності до статей 54, 55 Митного Кодексу України, митні органи наділені повноваженнями приймати відповідні рішення про коригування.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що в даному випадку митний орган наділений повноваженнями щодо визначення грошових зобовязань з податку на додану вартість при митному оформленні товарів, які перетинають митний кордон, а отже контролюючим органом в зазначених правовідносинах є митний орган, а не податковий.

Відповідно до п.46.1 ст.46 ПК України вантажно-митна декларація є податковою декларацією в частині податків та зборів, що справляються під час переміщення товарів через митний кордон України, в якій зокрема і зазначаються в графі 47 розмір зобов'язань з податку на додану вартість. Оскільки при поданні звітності відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №680 здійснюється подальше митне оформлення товару зі складанням аркушу коригування та доповнення за формою МД-6, зазначення в них податку на додану вартість, сплаченого митному органу, виключає його повторне декларування у складі зобов'язань у податковій звітності, що дозволяє уникнути подвійного оподаткування.

З матеріалів справи встановлено, що ПАТ «Мотор Січ» самостійно повідомило митні органи про використання не за цільовим призначенням товарів на суму 685143,00 грн, ввезених на митну територію України без сплати ввізного мита за оформленими вантажними митними деклараціями, а також здійснило всі необхідні платежі до бюджету у звязку з не цільовим використанням товарів (а.с.98-131, 180-181, 226-227, т.1).

Враховуючи викладене, контролюючий орган дійшов необгрунтованого висновку про порушення позивачем п.185.1 ст.185, п.190.1 ст.190 ПК України, п.1 Постанови КМУ від 21.07.2010 №680 «Питання ввезення на митну територію України товарів субєктами літакобудування», п.3.9 п.3 Розділу V «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість».

З урахуванням викладеного, судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень рішень відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішень, у звязку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 71, 86, 158-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомленнярішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Держаної податкової служби від 20.09.2012 №0000660025 та №0000670025.

Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті девяносто чотири гривні 00 коп.), присудити на користь Публічного акціонерного товариства «Мотор Січ» за рахунок бюджетних асигнувань Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального Головного управління ДФС.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.О. Семененко