Рішення № 59515803, 01.08.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2016 р.Справа № 922/1607/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суярко Т.Д.

при секретарі судового засідання Цвірі Д.М.

розглянувши справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна", м. Київ до Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія", м. Харків про про стягнення коштів у сумі 5963, 74 гривень за участю представників:

позивача: не з'явився,

відповідача: ОСОБА_1, довіреність №677 від 13.05.2016 р.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Приватне акціонерне товариство Страхова компанія Провідна - звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю Міжнародна страхова компанія - про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 5963,74 грн. Окрім того, позивач просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що позивачем було застраховано автомобіль ОСОБА_2, який було пошкоджено внаслідок ДТП автомобілем під керуванням ОСОБА_3 Автомобіль останнього було застраховано відповідачем. У звязку з викладеними обставинами позивачем було виплачено страхову компенсацію власнику пошкодженого транспортного засобу в сумі 15313,00 грн., частину якої в сумі 8349,26 грн. в досудовому порядку, відповідач позивачу відшкодував. Позивач стверджує, що решту матеріальної шкоди в розмірі 5963,74 грн. Відповідач не відшкодував, що й зумовило звернення з позовом у даній справі до суду.

В судовому засіданні 25.07.2016 р. було оголошено перерву до 01.08.2016 р.

Позивач правом на участь в судовому засіданні 01.08.2016 р. не скористався, про причини неявки суд не повідомив, хоча про розгляд справи судом був повідомлений належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення (арк.с.30-33, 73, 110-112).

Відповідач в судовому засіданні 01.08.2016 р. заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (арк.с. 34-35).

Так, відповідач вважає, що між позивачем та застрахованою ним особою не виникло договірних відносин з добровільного страхування, оскільки в першій частині договору добровільного страхування відсутній підпис позивача, та укладений між ними договір не містить всіх істотних умов, відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування».

Відповідач також вважає, що розмір страхового відшкодування, який підлягає сплаті позивачу необхідно визначати, відповідно до ст. 29 Закону України Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, з урахуванням зносу автомобіля; рахунок №РФ-000345 від 15.09.2014 р. є неналежним доказом розміру суми, що підлягає відшкодуванню, у звязку з його невідповідністю вимогам Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.11.2003 N 142/5/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.07.2009 N 1335/5/1159); при визначенні позивачем розміру страхового відшкодування не враховано, що автомобіль ще до ДТП мав ушкодження.

На підтвердження розміру шкоди, завданої внаслідок ДТП відповідач посилається на Висновок експертного автотоварознавчого дослідження №14126 від 04.02.2015 р., відповідно до якого розмір шкоди становить 11219,11 грн. (з урахуванням зносу пошкодженого автомобіля), з яких відповідач, згідно його позиції, повинен відшкодувати позивачу 8349,26 грн., що й було здійснено в досудовому порядку. Відповідну суму відповідач визначив за вирахуванням з зазначеного експертом розміру шкоди франшизи (1000,00 грн.) та суми ПДВ з відновлювальних ремонтних робіт.

Відповідач також зазначив, що розмір шкоди відповідно до Висновку експертного автотоварознавчого дослідження №14126 від 04.02.2015 р. включає в себе вартість складових (з урахуванням ПДВ) та вартість ремонтних робіт (без врахування ПДВ), однак відповідні обставини з калькуляції не вбачаються, що унеможливлює достовірне визначення суми ПДВ. Але навіть без вирахування сум ПДВ, відповідач вважає, що позовні вимоги можуть бути задоволені лише частково в розмірі 2869,85 грн. (різниця між розміром шкоди відповідно до Висновку експертного автотоварознавчого дослідження №14126 від 04.02.2015 р. в сумі 11219,11 грн. та сплаченою відповідачем в досудовому порядку сумою коштів в розмірі 8349,26 грн.).

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника відповідача, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд встановив наступне.

22 серпня 2013 року між позивачем (як страховиком) та ОСОБА_2 було укладено договір №06/6757371/2102/13 добровільного страхування наземного транспорту (далі договір добровільного страхування), відповідно до якого здійснено добровільне страхування транспортного засобу: Saipa Tiba SX, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, 2012 року випуску.

Страхова сума на транспортний засіб визначена в розмірі 70000,00 грн., страховий тариф 7,8%.

Договором добровільного страхування передбачено програму страхування повне КАСКО.

Пунктом 13 договору добровільного страхування передбачено, що вартість відновлювального ремонту розраховується без урахування фізичного зносу деталей.

Франшиза безумовна за страховим випадком ДТП визначена в розмірі 0%.

Період дії договору добровільного страхування з 23.08.2013 р. по 22.08.2014 р.

Відповідно до п. 29.1 договору добровільного страхування, страхове відшкодування здійснюється внаслідок настання страхового випадку на підставі письмової заяви страхувальника та страхового акту, складеного страховиком.

Зі змісту п. 30.2 договору добровільного страхування вбачається, що при пошкодженні застрахованого транспортного засобу розмір прямого реального (матеріального) збитку складається з вартості витрат на відновлювальний ремонт транспортного засобу (в тому числі на придбання запасних частин та матеріалів).

Відповідно до п.п. 30.1, 30.1.1. договору добровільного страхування, за договором страховик відшкодовує прямий реальний (матеріальний) збиток, завданий страхувальникові у звязку з настанням страхового випадку.

В пункті 29.2.1. договору добровільного страхування передбачено, що при визнанні позивачем події страховим випадком, страхове відшкодування виплачується протягом 15 робочих днів з дня складання страхового акту.

19.08.2014 р. в місті Харкові по пр. Московському в районі будинку №105 відбулась дорожньо-транспортна пригода, під час якої, у звязку з невірним обранням безпечної дистанції, транспортним засобом ВАЗ 21099, реєстраційний номер НОМЕР_3, номер кузова НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_3 (страховий поліс №АІ2043540, дійсний до 18.06.2015 р., виданий ТДВ «Міжнародна СК» (відповідач у даній справі) було пошкоджено транспортний засіб Saipa Tiba, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_5, 2012 року випуску (страховий поліс №АС5048035, дійсний до 16.04.2015 р., виданий ПрАТ «СК «Провідна» (позивач у даній справі) (довідка про дорожньо-транспортну пригоду №№ 9426295, б/н, а.с. 12, 13).

20.08.2014 р. (після ДТП 19.08.2014 р.) власник застрахованого транспортного засобу звернувся до позивача із Заявою №2300055129 про факт настання події (арк.с. 15), відповідно до якої просив позивача здійснити виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу.

26.08.2014 р. представником позивача, у присутності власника застрахованого транспортного засобу, було складено акт первинного огляду транспортного засобу (арк.с. 16).

16.09.2014 р. представником позивача, у присутності власника застрахованого транспортного засобу, було складено акт додаткового огляду транспортного засобу (арк.с. 17).

В наведених актах зазначено перелік пошкоджень, завданих внаслідок ДТП від 19.08.2014 р., а також перелік пошкоджень, які транспортний засіб мав до настання ДТП від 19.08.2014 р.

Згідно рахунку №РФ-000345 від 15.09.2014 р. ремонт транспортного засобу, застрахованого позивачем, становить 15313,00 грн. (без ПДВ) (рахунок №РФ-000345 від 15.09.2014 р., арк.с. 18). Даний рахунок не включає в себе відновлювальні роботи, що визначені в акті первинного огляду транспортного засобу як такі, що існували до настання ДТП від 19.08.2014 р.

17.11.2014 р. позивачем було здійснено розрахунок суми страхового відшкодування (арк.с. 19) та 19.11.2014 р. було складено страховий акт №2300055129 (арк.с. 20), згідно яких розмір страхового відшкодування складає 15313,00 грн.

20.11.2014 р. позивач сплатив на користь власника застрахованого транспортного засобу суму страхового відшкодування в розмірі 15313,00 грн. (платіжне доручення №0051772 від 20.11.2014 р. на суму 15313,00 грн., арк.с. 21).

Згідно довідки № 9426295 (арк.с. 12), дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення ОСОБА_3 п. 13.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306 (недодержання дистанції). За фактом правопорушення було складено протокол АБ2№953480 за ст. 124 КУпАП.

Постановою Московського районного суду міста Харкова від 03.09.2014 р. у справі № 643/12762/14-п (провадження № 3/643/2902/14) (арк.с. 14) ОСОБА_3 було визнано винуватим у порушенні п. 13.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306, накладено на нього адміністративне стягнення за ст. 124 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн.

Вказана постанова набрала законної сили.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 (транспортний засіб ВАЗ 21099, реєстраційний номер НОМЕР_3, номер кузова НОМЕР_4) була застрахована відповідачем у даній справі, що підтверджується полісом №АІ/2043540 ОСЦПВВНТЗ з терміном дії з 19.06.2014 р. по 18.06.2015 р. (арк.с. 46). Згідно полісу, розмір франшизи складає 1000,00 (одна тисяча) грн.

З огляду на наведене, позивач вважає, що саме відповідач, як страховик, має відшкодувати йому вартість сплачених відновлювальних ремонтних робіт автомобіля (за вирахуванням франшизи в розмірі 1000,00 грн.) - в сумі 14313,00 грн.

02.03.2015 р. відповідач частково відшкодував вартість сплачених позивачем відновлювальних ремонтних робіт автомобіля в сумі 8349,26 грн. (платіжне доручення №1805 від 02.03.2015 р. на суму 8349,26 грн., арк.с.55).

Позивач стверджує, що решту відновлювальних ремонтних робіт автомобіля в сумі 5963,74 грн. відповідач не відшкодував, що й зумовило звернення до суду з позовом у даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України Про страхування, добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Договором добровільного страхування (арк.с. 95-98) позивач та ОСОБА_2 (як страхувальник) погодили, що внаслідок настання страхового випадку - ДТП за участю транспортного засобу Saipa Tiba SX, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2, 2012 року випуску, позивач відшкодовує завдані пошкодженням транспортного засобу збитки.

Матеріали справи свідчать, що 19.08.2014 р. настав обумовлений позивачем та ОСОБА_2 в договорі добровільного страхування страховий випадок ДТП.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України Про страхування, здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Згідно з п. 29.1 договору добровільного страхування, страхове відшкодування здійснюється внаслідок настання страхового випадку на підставі письмової заяви страхувальника та страхового акту, складеного страховиком.

Так, 20.08.2014 р. (після ДТП 19.08.2014 р.) власник застрахованого транспортного засобу звернувся до позивача із Заявою №2300055129 про факт настання події, відповідно до якої просив позивача здійснити виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування транспортного засобу (арк.с. 15).

19.11.2014 р. позивачем було складено страховий акт №2300055129 (арк.с. 20), згідно якого розмір страхового відшкодування складає 15313,00 грн.

Отже, у позивача були наявні визначені ст. 25 Закону України Про страхування та п. 29.1 договору добровільного страхування підстави для здійснення виплати страхового відшкодування в сумі 15313,00 грн.

20.11.2014 р. позивач сплатив на користь власника застрахованого транспортного засобу суму страхового відшкодування в розмірі 15313,00 грн. (платіжне доручення №0051772 від 20.11.2014 р. на суму 15313,00 грн., арк.с. 21).

Згідно з ч. 1 ст.993 ЦК України та ч. 1 ст. 27 Закону України Про страхування до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат (затрат) переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Зі змісту ч. 1 ст.993 ЦК України та ч. 1 ст. 27 Закону України Про страхування вбачається, що до страховика потерпілої внаслідок ДТП особи переходить право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, а розмір такої вимоги становить сума фактичних витрат, сплачених як страхове відшкодування.

Враховуючи, що фактичні витрати позивача (як старховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування) становлять 15313,00 грн., саме у такій сумі позивач отримав право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як зазначалось вище, застрахований позивачем транспортний засіб було пошкоджено внаслідок винних дій ОСОБА_3 (Постанова Московського районного суду міста Харкова від 03.09.2014 р. у справі № 643/12762/14-п (провадження № 3/643/2902/14) (арк.с. 14), цивільно-правова відповідальність якого була застрахована відповідачем (згідно страхового полісу ОСЦПВВНТЗ серії № АІ/2043540).

Обовязок страховика, який застрахував цивільно-правову відповідальність ОСОБА_3 щодо відшкодування шкоди у разі настання страхового випадку встановлений ст. 22 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Таким чином, спричинену ОСОБА_3 та відшкодовану згідно договору добровільного страхування позивачем внаслідок ДТП шкоду повинен відшкодувати позивачу відповідач.

Враховуючи, що страховим полісом ОСОБА_3 розмір франшизи визначено в сумі 1000,00 (одна тисяча) грн., загальний розмір суми, що підлягає відшкодуванню позивачу відповідачем становить 14313,00 грн.

Як свідчать матеріали справи (платіжне доручення №1805 від 02.03.2015 р. на суму 8349,26 грн., арк.с.55), та визнає сам відповідач, останній частково відшкодував позивачу завдану ОСОБА_3 шкоду в сумі 8349,26 грн.

В матеріалах справи відсутні, а відповідачем, в порушення ст.ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, не надано доказів, які б свідчили про сплату позивачу відповідного відшкодування в більшій частині або в повному обсязі.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі - в сумі 5963,74 грн.

Посилання відповідача на ст. 29 Закону України Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в обґрунтування необхідності врахування зносу автомобіля, застрахованого позивачем, при визначенні розміру страхового відшкодування є необґрунтованими з огляду на наступне.

Правовідносини між страховиком потерпілої особи та страховиком винуватця ДТП щодо відшкодування останнім фактичних витрат страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування, регулюються ч. 1 ст.993 ЦК України та ч. 1 ст. 27 Закону України Про страхування.

Положення ст. 29 Закону України Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що передбачають урахуванням зносу транспортного засобу, врегульовують правовідносини з відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих, що прямо передбачено в преамбулі Закону України Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, учасниками яких є: страхова компанія винуватця; винуватець; потерпілий.

За таких обставин, нормативного обовязку позивача враховувати при визначенні розміру та здійсненні страхового відшкодування за договором добровільного страхування знос деталей чинним законодавством - не передбачено, а обовязок відповідача (як страховика за договором обовязкового страхування ЦПВВНТЗ) відшкодувати фактично понесені позивачем витрати - встановлено ч. 1 ст.993 ЦК України та ч. 1 ст. 27 Закону України Про страхування.

Правову позицію про необхідність врахування зносу деталей автомобіля, застрахованого позивачем відповідач також обґрунтовує посиланням на судову практику Вищого господарського суду України, зокрема, викладену в постанові від 09.02.2016 р. у справі №922/4955/15, якою було скасовано рішення господарського суду Харківської області, залишене без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду, про сягнення з відповідача у справі №922/4955/15 в порядку ст.993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування» фактично понесених позивачем у справі №922/4955/15 витрат на здійснення страхового відшкодування без врахування коефіціенту зносу транспортного засобу/його складових.

Однак, суд зазначає, що практика Вищого господарського суду України щодо застосування ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування», ст. 29 Закону України Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в аналогічних спірним правовідносинах є неоднозначною, містить діаметрально протилежні точки зору.

Так, в постанові від 29 квітня 2015 року у справі № 910/22731/14 Вищий господарський суд України залишив в силі рішення суду першої інстанції щодо стягнення в порядку ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування» з страховика винуватця ДТП на користь страховика потерпілої особи суми фактичних витрат останнього на страхове відшкодування, без врахування коефіцієнту зносу транспортного засобу/його складових.

Постанова Вищого господарського суду України від 29 квітня 2015 року у справі № 910/22731/14 була залишена в силі Постановою Верховного Суду України від 23.09.2015 р. у справі №3-303гс15.

Відповідно до ч. 3 ст. 82 ГПК України, при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу.

З огляду на приписи ч. 3 ст. 82 ГПК України, суд першої інстації повинен враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у Постанові від 23.09.2015 р. у справі №3-303гс15, та застосувати до спірних правовідносин положення ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України «Про страхування», які передбачають відшкодування страхової виплати в розмірі фактично здійснених страховиком потерпілої особи витрат.

Твердження відповідача про необхідність вирахування із суми страхового відшкодування ПДВ вартості ремонтних робіт та деталей є безпідставними з огляду наведені вище на положення ч. 1 ст.993 ЦК України та ч. 1 ст. 27 Закону України Про страхування. Окрім того, як свідчить рахунок №РФ-000345 від 15.09.2014 р. (арк.с. 18), на підставі якого було здійснено розрахунок суми страхового відшкодування та складено страховий акт №2300055129, сума страхового відшкодування в розмірі 15313,00 грн. визначена без ПДВ.

Заперечення відповідача щодо неможливості визначення на підставі рахунку №РФ-000345 від 15.09.2014 р. суми, що підлягає відшкодуванню, у звязку з його невідповідністю вимогам Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.11.2003 N 142/5/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.07.2009 N 1335/5/1159), є юридично неспроможними. Так, відповідний рахунок не є документом, що засвідчує проведення оцінки пошкоджень транспортного засобу відповідно до Методики, а складений на виконання п.п. 14 та 30.3 договору добровільного страхування та є підставою для безпосереднього розрахунку із СТО за проведені ним ремонтні роботи. Страхове відшкодування було здійснено позивачем на підставі письмової заяви страхувальника та страхового акту, складеного страховиком.

Матеріали справи також не свідчать про включення при розрахунку розміру заподіяної шкоди пошкоджень, що не повязані ДТП від 19.08.2014 р.

Так, даний рахунок не включає в себе відновлювальні роботи, що визначені в акті первинного огляду транспортного засобу як такі, що існували до настання ДТП від 19.08.2014 р.

Відповідачем не доведено та не обґрунтовано, що внаслідок ДТП від 19.08.2014 р. не було завдано транспортному засобу пошкоджень, які було відновлено згідно рахунку №РФ-000345 від 15.09.2014 р.(арк.с. 18).

Суд звертає увагу, що відповідно до п. 33.1.4 п. 33.1 ст. 33 Закону України Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, винуватець ДТП (з яким у відповідача укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) зобовязаний був письмово повідомити відповідача про настання ДТП 19.08.2014 р. невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП.

За приписами ч.ч. 34.1, 34.2 Закону України Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідач був зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування. Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про ДТП відповідач був зобов'язаний направити свого представника на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Отже, відповідач мав можливість бути присутнім при здійсненні 26.08.2014 р. та 16.09.2014 р. первинного та додаткового огляду пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу. Відповідні обставини відповідачем не заперечувались та не спростовано матеріалами справи.

Втім, відповідач участі в первинному та додатковому огляді транспортних засобів не приймав, що підтверджується актами первинного та додаткового огляду транспортного засобу від 26.08.2014 р. та 16.09.2014 р. (в яких не містяться відомості про присутність представника відповідача) (арк.с. 16, 17) та не заперечується відповідачем.

Надані відповідачем фотографії транспортного засобу (арк.с.64-65) не свідчать про фото фіксацію транспортного засобу у строки, встановлені ч.ч. 34.1, 34.2 Закону України Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Висновок експертного автотоварознавчого дослідження №14126 від 04.02.2015 р. (арк.с. 47-56) було проведено 04.02.2015 р., в той час як ДТП сталось 19.08.2014 р.

Стосовно тверджень відповідача про неукладеність договору добровільного страхування, як підставу для відмови в задоволенні позовних вимог, суд зазначає, що відповідач не заперечував факту наявності відносин добровільного страхування, коли здійснював часткове відшкодування позивачу сплаченого останнім за договором добровільного страхування страхового відшкодування; наявні в матеріалах справи докази (заява потерпілого про факт настання події; акт первинного огляду представником позивача транспортного засобу; акт додаткового огляду представником позивача транспортного засобу; страховий акт позивача; платіжне доручення про сплату позивачем потерпілому страхового відшкодування) свідчать про виконання договору добровільного страхування. За таких обставин, відсутність підпису страхувальника на одному з примірників копії договору добровільного страхування не може бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст.49 ГПК України, відповідно до якої судові витрати при задоволенні позовних вимог покладаються на відповідача. Таким чином, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі в сумі 1378,00 грн.

З огляду на наведене, відповідно до ст. 993 ЦК України, ст.ст. 5-7, 25, 27 Закону України Про страхування, ст.ст. 22, 34 Закону України Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та керуючись ст.ст. 1, 4, 4-3, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «міжнародна страхова компанія» (61023, м. Харків, вул. Мироносицька, буд. 99 А-3, код ЄДРПОУ 31236795) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» (03049, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 25, код ЄДРПОУ 23510137) 5963,74 грн., судовий збір в сумі 1378,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 05.08.2016 р.

Суддя ОСОБА_4