Рішення № 59515576, 02.08.2016, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 серпня 2016 р. Справа № 918/517/16

Господарський суд Рівненської області у складі судді Горплюка А.М. розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго"

до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення боргу в сумі 1845,38 грн.

В засіданні приймали участь:

Від позивача : Піхоцький А.Л. (довіреність №91 від 30.12.2015р.).

Від відповідача : не з'явився.

Суть спору: Публічне акціонерне товариство "Рівнеобленерго" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення боргу в сумі 1845,38 грн.

Свою позовну заяву позивач обґрунтовує тим, що працівниками ПАТ "Рівнеобленерго" виявлено порушення відповідачем правил користування електричною енергією, яке полягало у використанні електроенергії на потреби підприємницької діяльності, а оплата спожитого обсягу проводилася по тарифу, як для населення.

Ухвалою суду від 04.07.2016р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження, справу призначено до слухання на 19.07.2016р.

Ухвалою суду від 19.07.2016р. розгляд справи відкладено на 02.08.2016р.

В судовому засіданні 19.07.2016р. представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, вказаних у позовній заяві.

Представник відповідача в судові засідання 19.07.2016р. та 02.08.2016р. не з'явився, відзиву на позов не подав. Проте, до господарського суду Рівненської області повернулись поштові відправлення, якими відповідачу за адресою: 33000, АДРЕСА_1, було направлено ухвали 04.07.2016р. та 19.07.2016р. з довідкою відділення підприємства зв'язку: "За закінченням терміну зберігання".

Разом з тим, з наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що місцем проживання Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2: 33000, АДРЕСА_1.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Отже, за змістом вищезазначеної норми відповідач завчасно та належним чином був повідомлений про місце, дату та час судових засідань, крім того, останньому надавалося достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, письмових пояснень та додаткових документів.

Така сама правова позиція знайшла своє відображення в пункті 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" яким роз'яснено, що за змістом цієї норми (статті 64 ГПК України), зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Суд вбачає, що відповідно до статті 75 ГПК України наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду позовної заяви без участі представника відповідача.

В результаті розгляду матеріалів справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Спірні відносин сторін у даній справі стосуються питань постачання та використання електроенергії, тому регулюються приписами, зокрема, Закону України "Про електроенергетику" (надалі - Закон), Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою НКРЕ України від 31.07.96 № 28 (надалі - Правила, ПКЕЕ), договором.

Так, відповідно до приписів ст. 3 Закону, відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, а також з централізованим диспетчерським (оперативно-технологічним) управлінням, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Законом врегульовано права, обов'язки та відповідальність енергопостачальників, електропередавальних організацій та споживачів.

Так, ст. 26 Закону встановлено, зокрема, що споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником; споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії; споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України. Правила користування електричною і тепловою енергією для населення затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Нормами ст. 27 Закону встановлено, що правопорушення в електроенергетиці тягне за собою встановлену законодавством України цивільну, адміністративну і кримінальну відповідальність та визначено, що правопорушеннями в електроенергетиці є, зокрема, крадіжка електричної і теплової енергії, самовільне підключення до об'єктів електроенергетики і споживання енергії без приладів обліку; пошкодження приладів обліку; порушення правил користування енергією.

За змістом п. 5.1 Правил, які регулюють взаємовідносини в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Відповідно до п. 6.41. ПКЕЕ у разі виявлення під час контрольного огляду або технічної перевірки уповноваженим представником постачальника електричної енергії, від якого споживач одержує електричну енергію, або електропередавальної організації порушень цих Правил або умов договору на місці виявлення порушення у присутності представника споживача оформляється акт порушень. В акті мають бути зазначені зміст виявленого порушення із посиланням на відповідні пункти цих Правил та вихідні дані, необхідні та достатні для визначення обсягу недоврахованої електричної енергії та/або суми завданих споживачем збитків. За необхідності в акті зазначаються заходи, яких необхідно вжити для усунення допущених порушень. Акт складається в двох примірниках, один з яких передається або надсилається споживачеві. Акт підписується представником постачальника електричної енергії (електропередавальної організації) та представником споживача. У разі відмови споживача підписати акт в ньому робиться запис про відмову. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо він підписаний не менше ніж трьома уповноваженими представниками постачальника електричної енергії (електропередавальної організації). Споживач має право подати пояснення і зауваження щодо змісту акта, які зазначаються в акті, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання. Акт підписують тільки особи, які брали участь в контрольному огляді або технічній перевірці.

17.09.2010р. представниками позивача проводилася перевірка дотримання відповідачем вимог Правил користування електричною енергією, за результатами якої виявлено порушення відповідачем правил користування електричною енергією, яке полягало у використанні електроенергії на потреби підприємницької діяльності, а оплата спожитого обсягу проводилася по тарифу, як для населення. Вказаний акт був задокументований Актом про порушення Правил користування електричною енергією № 014948 (а.с. 9).

Згідно з рішенням комісії, яке оформлене протоколом № 86 від 28.09.2010р. було проведено нарахування Відповідачу обсягу та вартості необлікованої електроенергії на суму 1 845 грн. 38 коп. Споживач з протоколом комісії погодився, про що зазначив письмово у даному протоколі (а.с. 10).

29.04.2014р. ОСОБА_2 подано заяву про розбиття нарахування по акту порушення в розмірі 1 845 грн. 38 коп. на період 6 місяців у зв'язку з скрутним матеріальним становищем (а.с. 14).

Як стверджує позивач, вказана заява була погоджена Публічним акціонерним товариством "Рівнеобленерго", однак відповідачем не виконано її умови, що стало підставою для звернення до суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, встановивши обставини справи і давши їм правову оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 цієї статті передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином, не допускаються.

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.

Відповідно до статті 235 ГК України за порушення господарських зобов'язань до суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно-господарські санкції - заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов'язання, що використовуються самими сторонами зобов'язання в односторонньому порядку. До суб'єкта, який порушив господарське зобов'язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.

Частиною першою статті 236 ГК України встановлено види оперативно-господарських санкцій, серед яких - встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, яка порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо.

Згідно з частиною другою статті 236 ГК України перелік оперативно-господарських санкцій, встановлений у її першій частині, не є вичерпним. Сторони можуть передбачити у договорі й інші оперативно-господарські санкції.

За змістом статей 216, 217, 218, 235, 236, 237 ГК України рішення постачальника електричної енергії про нарахування вартості недорахованої спожитої електроенергії є саме оперативно-господарською санкцією. Зазначений висновок підтверджений також постановою Пленуму ВГСУ № 3 від 16 грудня 2015 року "Про узагальнення судової практики вирішення спорів, що виникають у сфері надання послуг з електропостачання".

Статтями 33 та 34 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Таким чином, з урахуванням наведеного до стягнення з відповідача на користь позивача належить сума 1 845 грн. 38 коп.

На відповідача на підставі статті 49 ГПК України покладаються витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 378 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (33000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго" (33013, м. Рівне, вул. Князя Володимира, буд. 71, код ЄДРПОУ 05424874) вартість необлікованої електроенергії в розмірі 1 845 грн. 38 коп. та 1 378 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено "08" серпня 2016 року

Суддя Горплюк А.М.