Ухвала суду № 59515522, 02.08.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

02.08.2016Справа № 910/24180/15Суддя Отрош І.М., розглянувши скаргу Публічного акціонерного товариства «Трест Київпідземшляхбуд-2» на дії Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві у справі № 910/24180/15

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»

до Публічного акціонерного товариства «Трест Київпідземшляхбуд-2»

про стягнення 5125 грн. 19 коп.

Представники сторін:

від скаржника (боржника): Дзера С.М. - представник за довіреністю № 222-1 від 16.09.2015;

від стягувача: не з'явились.

від Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві: Клітченко О.А. - представник за довіреністю б/н від 20.05.2016.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.11.2015 позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» задоволено повністю; стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Трест Київпідземшляхбуд-2» страхове відшкодування у розмірі 5125 грн. 19 коп. та судовий збір у розмірі 1218 грн. 00 коп.

27.11.2015 на виконання вказаного рішення видано наказ.

10.06.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Публічного акціонерного товариства «Трест Київпідземшляхбуд-2» надійшла скарга на дії Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, в якій скаржник (боржник) просив суд визнати дії державного виконавця щодо винесення постанови про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, від 11.04.2016 ВП№50655698 незаконними та визнати недійсною вказану постанову; визнати дії державного виконавця щодо винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 11.04.2016 ВП№50655698 незаконними та визнати недійсною вказану постанову.

Крім того, у скарзі на дії Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві заявник (боржник) просив суд відновити пропущений строк на подання скарги, та зазначає, що оскаржувані постанови йому не надсилались поштою, а заявнику (боржнику) стало про них відомо під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження ВП№50655698 01.06.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2016 відмовлено скаржнику (боржнику) у задоволенні заяви про відновлення строку на подання скарги на дії Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві з огляду на встановлення факту не пропущення строку на подання скарги; розгляд скарги призначено на 05.07.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2016, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд скарги відкладено на 19.07.2016.

18.07.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві надійшли копії матеріалів виконавчого провадження ВП№50655698 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 27.11.2015 у справі № 910/24180/15.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2016, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд скарги відкладено на 02.08.2016.

У судовому засіданні представник ВДВС долучив до матеріалів справи письмові пояснення, в яких зазначив, що розрахунок витрат на проведення та організацію виконавчих дій здійснюється відповідно до ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» та Наказу № 150/6 від 14.03.2016 Головного територіального управління юстиції «Про затвердження розрахунку витрат на проведення виконавчих дій». При цьому, державний виконавець навів детальний розрахунок витрат на проведення та організацію виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП№50655698 на суму 250 грн. 72 коп. (відповідно до постанови про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій від 11.04.2016).

Представник скаржника (боржника) у судовому засіданні 01.08.2016 надав усні пояснення по скарзі, скаргу просив задовольнити.

Представник Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві у судовому засіданні 01.08.2016 надав усні пояснення по скарзі, проти задоволення скарги заперечив.

Представник стягувача у судове засідання 01.08.2016 не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0103039224058.

Обгрунтовуючи скаргу, скаржник (боржник) зазначив, що 29.03.2016 державним виконавцем Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№50655698 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 27.11.2015 у справі № 910/24180/15, в якій державним виконавцем було встановлено строк для добровільного виконання боржником вказаного наказу протягом семи днів після відкриття виконавчого провадження.

Однак, скаржник (боржник) зазначив, що вказану постанову про відкриття виконавчого провадження він отримав лише 16.05.2016, та про наявність виконавчого провадження дізнався 06.04.2016 (під час прийому представника скаржника у ВДВС), тобто, як стверджує боржник, він дізнався про відкрите виконавче провадження ВП№50655698 вже після закінчення строку, встановленого для добровільного виконання наказу Господарського суду міста Києва від 27.11.2015 у справі № 910/24180/15.

При цьому, скаржник (боржник) зазначив, що наступного дня, після того, як йому стало відомо про відкрите виконавче провадження ВП№50655698, тобто 07.04.2016, він перерахував грошові кошти у розмірі 6343 грн. 19 коп. (сума, присуджена до стягнення рішенням суду у справі № 910/24180/15) на рахунок Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, однак вказана сума грошових коштів була перерахована ВДВС на користь стягуюча лише 25.04.2016 відповідно до платіжного доручення № 2863 від 21.04.2016.

При цьому, з огляду на фактичне виконання рішення суду, виконавче провадження ВП№50655698 було закінчене постановою про закінчення виконавчого провадження ВП№50655698 від 27.04.2016.

Однак, як стверджує скаржник (боржник), 01.06.2016 при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження ВП№50655698, ним було встановлено, що 11.04.2016 державним виконавцем Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві було винесено постанову про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, у розмірі 250 грн. 72 коп. та постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 634 грн. 32 коп. Вказані грошові кошти були списані ВДВС з депозитного рахунку ВДВС, на якому містились грошові кошти скаржника (боржника) у рамках зведеного виконавчого провадження № 34537204.

Скаржник (боржник) зазначає, що у державного виконавця були відсутні підстави для винесення постанови про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, від 11.04.2016 та постанови про стягнення виконавчого збору від 11.04.2016, оскільки стягнення виконавчого збору та витрат на проведення та організацію виконавчих дій можливе лише за фактично здійснені державним виконавцем заходи з примусового виконання рішення суду, тоді як заборгованість була сплачена скаржником (боржником) добровільно, та державним виконавцем не вчинялись жодні дії з примусового виконання рішення суду не вчинялись.

З огляду на викладене, скаржник (боржник) просить суд визнати дії державного виконавця щодо винесення постанови про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, від 11.04.2016 ВП№50655698 незаконними та визнати недійсною вказану постанову; визнати дії державного виконавця щодо винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору від 11.04.2016 ВП№50655698 незаконними та визнати недійсною вказану постанову.

Розглянувши скаргу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, суд дійшов висновку про її часткове задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до керівника відповідного органу державної виконавчої служби вищого рівня чи до суду.

Згідно з ч. 4 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Державний виконавець роз'яснює особам, які беруть участь у виконавчому провадженні або залучаються до проведення виконавчих дій, їхні права згідно з вимогами цього Закону. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Судом встановлено, що на підставі поданої стягувачем заяви про прийняття до виконання виконавчого документу, відкриття виконавчого провадження та застосування заходів примусового виконання рішення суду, 29.03.2016 державним виконавцем Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Васильченком Михайлом Михайловичем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП№50655698 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 27.11.2015 у справі № 910/24180/15 про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Трест Київпідземшляхбуд-2» грошових коштів у розмірі 6343 грн. 19 коп.

При цьому, у вказаній постанові про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем було встановлено строк для самостійного виконання боржником рішення суду - протягом семи днів після відкриття виконавчого провадження, та зазначено, що при невиконанні рішення в наданий для самостійного виконання строк, рішення буде виконано в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Відповідно до ч. 5 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Судом встановлено, що постанова про відкриття виконавчого провадження ВП№50655698 від 29.03.2016 була надіслана боржнику 14.05.2016 та отримана скаржником (боржником) 16.05.2016, що підтверджується долученими скаржником до матеріалів скарги витягом з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень (за ідентифікатором доступу 0209413634497) та копією поштового конверту.

При цьому, як стверджує скаржник (боржник), про наявність виконавчого провадження він дізнався 06.04.2016 (під час прийому представника скаржника у ВДВС).

Доказів того, що постанова про відкриття виконавчого провадження ВП№50655698 від 29.03.2016 була направлена боржнику / отримана боржником в інші дати (зокрема, не пізніше наступного робочого дня від дня її винесення) державним виконавцем суду не надано.

Судом встановлено, що 07.04.2016 скаржник (боржник) перерахував грошові кошти у розмірі 6343 грн. 19 коп. (сума, присуджена до стягнення рішенням суду у справі № 910/24180/15) на рахунок Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві, що підтверджується платіжним дорученням № 643 від 07.04.2016 (призначення платежу - погашення заборгованості на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» згідно з рішенням № 910/24180/15 від 09.11.2015).

Судом встановлено, що вказані грошові кошти у сумі 6343 грн. 19 коп. були перераховані Дніпровським районним відділом Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві на користь стягувача 21.04.2016, що підтверджується платіжним дорученням № 2863 від 21.04.2016 на суму 6343 грн. 19 коп. (копія долучена скаржником до матеріалів скарги).

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Судом встановлено, що 27.04.2016 державним виконавцем Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП№50655698 (на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження»).

Як стверджує скаржник (боржник) у скарзі, 01.06.2016 при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження ВП№50655698, ним було встановлено, що 11.04.2016 державним виконавцем Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві було винесено постанову про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, у розмірі 250 грн. 72 коп. та постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 634 грн. 32 коп. Вказані грошові кошти були списані ВДВС з депозитного рахунку ВДВС, на якому містились грошові кошти скаржника (боржника) у рамках зведеного виконавчого провадження № 34537204 (у підтвердження списання вказаної суми грошових коштів скаржником (боржником) долучено до матеріалів скарги копії відповідних паотіжних доручень).

Судом встановлено, що 11.04.2016 державним виконавцем Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Васильченком Михайлом Михайловичем винесено постанову про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, ВП№50655698, якою стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Трест Київпідземшляхбуд-2» грошові кошти у розмірі 250 грн. 72 коп.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з: 1) коштів виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 28 цього Закону; 2) авансового внеску стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 3) стягнутих з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій; 4) інших надходжень, що не суперечать законодавству.

Згідно з п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, які використовуються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» до витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, належать кошти, за рахунок яких здійснено оплату: 1) перевезення, зберігання і реалізації майна боржника; 2) послуг експертів, суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до провадження виконавчих дій; 3) поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум; 4) проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; 5) розміщення оголошення в засобах масової інформації; 6) виготовлення та пересилання документів виконавчого провадження, ведення Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень; 7) інших витрат, необхідних для забезпечення належної організації виконання рішень органами державної виконавчої служби.

У судовому засіданні представник ВДВС долучив до матеріалів справи письмові пояснення, в яких зазначив, що розрахунок витрат на проведення та організацію виконавчих дій здійснюється відповідно до ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» та Наказу № 150/6 від 14.03.2016 Головного територіального управління юстиції «Про затвердження розрахунку витрат на проведення виконавчих дій». При цьому, державний виконавець навів детальний розрахунок витрат на проведення та організацію виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП№50655698 на суму 250 грн. 72 коп. (відповідно до постанови про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій від 11.04.2016).

Крім того, судом встановлено, що 11.04.2016 державним виконавцем Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві було винесено постанову про стягнення виконавчого збору ВП№50655698, якою стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Трест Київпідземшляхбуд-2» виконавчий збір у розмірі 634 грн. 32 коп.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» кошти виконавчого провадження складаються з: 1) коштів виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 28 цього Закону; 2) авансового внеску стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 3) стягнутих з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій; 4) інших надходжень, що не суперечать законодавству.

Згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно зі ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.

Суд зазначає, що з урахуванням положень ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішення розпочинається після спливу строку, встановленого для добровільного виконання рішення.

Так, строк для добровільного виконання рішення суду у даній справі встановлений у ч. 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» - у строк до семи днів з моменту винесення постанови.

Як встановлено судом, постанова про відкриття виконавчого провадження ВП№50655698 була винесена державним виконавцем Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві 29.03.2016, була направлена боржнику 14.05.2016 та отримана боржником 16.05.2016, що не було спростовано державним виконавцем у судових засіданнях та письмових поясненнях.

Як встановлено судом, скаржник (боржник) перерахував грошові кошти у розмірі 6343 грн. 19 коп. (сума, присуджена до стягнення рішенням суду у справі № 910/24180/15) на рахунок Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві 07.04.2016, тобто, до дати направлення державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження боржнику.

Суд зазначає, що встановлений Законом України «Про виконавче провадження» семиденний строк для добровільного (самостійного) виконання боржником рішення суду передбачений саме для того, щоб боржник мав можливість реалізувати своє право на добровільне (самостійне) виконання рішення суду, та таке право не може обмежуватися несвоєчасним надсиланням державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження боржнику.

Як встановлено судом, боржник дізнався про відкриття виконавчого провадження ВП№50655698 06.04.2016, та вже наступного дня (07.04.2016) сплатив грошові кошти, присуджені до стягнення наказом Господарського суду міста Києва від 27.11.2015 у справі № 910/24180/15 у повному обсязі (6343 грн. 19 коп.). При цьому доказів направлення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження до моменту винесення оскаржуваних постанов (про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчого провадження) державним виконавцем суду не надано.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що боржник виконав рішення суду у справі № 910/24180/15 в межах строку, встановленого законом для добровільного (самостійного) виконання рішення.

Статтею 25 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження в якій вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Згідно з п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

З огляду на викладені положення ст. ст. 41, 27, 28 Закону України «Про виконавче провадження», суд дійшов висновку, що підставою для стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, а також виконавчого збору, є саме невиконання боржником у строки, встановлені законодавством для добровільного (самостійного) виконання рішення, відповідного рішення суду та початок примусового виконання рішення суду.

Однак, як встановлено судом, боржник (Публічне акціонерне товариство «Трест Київпідземшляхбуд-2») виконав рішення суду у справі № 910/24180/15 в межах строку, встановленого законом для добровільного (самостійного) виконання рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Оскільки, як встановлено судом, боржник виконав рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2015 у справі № 910/24180/15 в межах строку, встановленого для добровільного виконання рішення суду, підстави для стягнення з нього виконавчого збору та витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, відсутні.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Однак, суд зазначає, що вказані положення законодавства стосуються випадків, коли боржником не було добровільно виконано рішення суду у строки, встановлені для добровільного (самостійного) його виконання, тобто після настання строку для примусового виконання рішення суду навіть у випадку невчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, тоді, як встановлено судом, скаржником (боржником) рішення Господарського суду міста Києва від 09.11.2015 у справі № 910/24180/15 було виконано у повному обсязі у строки, встановлені для добровільного виконання рішення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку в обґрунтованості вимог скаржника (боржника) щодо визнання недійсною постанови державного виконавця Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Васильченка Михайла Михайловича від 11.04.2016 про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, у розмірі 250 грн. 72 коп. у виконавчому провадженні ВП№50655698 та визнання недійсною постанови державного виконавця Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Васильченка Михайла Михайловича від 11.04.2016 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 634 грн. 32 коп. у виконавчому провадженні ВП№50655698.

Що стосується заявлених скаржником (боржником) вимог про визнання незаконними дій державного виконавця Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Васильченка Михайла Михайловича з винесення постанови від 11.04.2016 про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, у розмірі 250 грн. 72 коп. у виконавчому провадженні ВП№50655698 та визнання незаконними дій державного виконавця Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Васильченка Михайла Михайловича з винесення постанови від 11.04.2016 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 634 грн. 32 коп. у виконавчому провадженні ВП№50655698, суд не вбачає підстав для їх задоволення з огляду на таке.

У відповідності з п. 9.1, 9.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" прийняття органами Державної виконавчої служби, їх посадовими особами будь-яких рішень (постанов тощо) в процесі здійснення виконання судових рішень господарських судів підпадає в розумінні статті 121-2 ГПК під ознаки дій цих органів та осіб, тому відповідні рішення також підлягають оскарженню до названих судів. За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що у випадку, коли дії державного виконавця мають певну процесуальну форму - у даному випадку це постанова про стягнення виконавчого збору та постанова про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій,- об'єктом оскарження має бути саме відповідна постанова державного виконавця, а не його дії щодо винесення такої постанови (аналогічним чином оскаржується рішення суду, а не дії суду щодо його ухвалення). Саме оскарження постанови державного виконавця в даному випадку є належним та ефективним способом захисту, спрямованим на реальне відновлення положення, яке існувало до порушення прав стягувача, водночас оскарження дій щодо винесення постанови не може розглядатись як самостійний спосіб захисту, та не є необхідним (або акцесорним) способом захисту при зверненні до суду з вимогою про визнання недійсною постанови державного виконавця. Таким чином, при визначенні належності обраного способу захисту необхідним є встановлення критерію ефективності та достатності. Саме таким критеріям відповідає вимога про визнання постанов державного виконавця недійсними.

Таким чином, вимоги скаржника (боржника) про визнання дій державного виконавця щодо винесення оскаржуваних постанов є необгрунтованими та задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 86, 1212 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Скаргу Публічного акціонерного товариства «Трест Київпідземшляхбуд-2» на дії Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві у справі № 910/24180/15 задовольнити частково.

2. Визнати недійсною постанову державного виконавця Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Васильченка Михайла Михайловича від 11.04.2016 про стягнення з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, у розмірі 250 грн. 72 коп. у виконавчому провадженні ВП№50655698.

3. Визнати недійсною постанову державного виконавця Дніпровського районного відділу Державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Васильченка Михайла Михайловича від 11.04.2016 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 634 грн. 32 коп. у виконавчому провадженні ВП№50655698.

4. В іншій частині скарги відмовити.

Суддя І.М. Отрош