Рішення № 59515459, 26.07.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.07.2016р. Справа№ 914/1318/16

За позовом: Публічного акціонерного товариства ІМЕКСБАНК, м.Одеса, в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ ІМЕКСБАНК ОСОБА_1

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю Авенсіс, м.Одеса

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія АЖУР, м.Львів

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, м.Київ

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Державне підприємство Інформаційний центр Міністерства юстиції України, м.Київ

про визнання недійсними договорів та застосування наслідків недійсності правочину

Суддя Кітаєва С.Б.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 представник за довіреністю

від відповідача-1: ОСОБА_3 представник за довіреністю

від відповідача-2: не зявився

від третьої особи-1: не зявився

від третьої особи-2: не зявився.

Права та обов»язки згідно ст..ст.20,22 ГПК України суд роз»яснив представникам позивача та відповідача 1. Заяви про відвід судді не надходили. Клопотання про технічну фіксацію судового процесу від сторін не поступали.

Суть спору: позов заявлено Публічним акціонерним товариством ІМЕКСБАНК, м.Одеса в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ ІМЕКСБАНК ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Авенсіс, м.Одеса, до Товариства з обмеженою відповідальністю Торгова компанія АЖУР, м.Львів про: визнання недійсним договору від 23.12.2014р. про розірвання договору застави майнових прав від 18.02.2014р., укладеного між ПАТ ІМЕКСБАНК, ТзОВ Торгова компанія АЖУР та ТзОВ Авенсіс; визнання недійсним договору від 23.12.2014р. про розірвання договору про уступку права вимоги до договору застави майнових прав від 18.02.2014р., укладеного між ПАТ ІМЕКСБАНК та ТзОВ Авенсіс; застосування наслідків недійсності договору від 23.12.2014р. про розірвання договору застави майнових прав від 18.02.2014р., повернувши сторін у первісний стан, шляхом поновлення у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна запису 14195484 з контрольною сумою ЕДВ98БГ68В про державну реєстрацію обтяження рухомого майна ТзОВ Авенсіс на підставі договору застави майнових прав від 18.02.2014р. з дати вилучення, а саме з 14.01.2015р.

Ухвалою суду від 20.05.2016р. порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 15.06.2016 року. Даною ухвалою до участі у справі в якості третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (01032, м.Київ, бульвар Т.Шевченка,33 Б) та в якості третьої соби 2 без самостійних вимог на предмет спору залучено Державне підприємство Інформаційний центр Міністерства юстиції України (04050, м.Київ, вул.Артема,73).

У зв»язку із неявкою в судове засідання 15.06.2016 року представників відповідачів 1 і 2, третіх осіб 1 і 2, не виконанням ними вимог ухвали від 20.05.2016 року про порушення провадження у справі, ухвалою від 15.06.2016 року розгляд справи відкладався на 04.07.2016 року.

04.07.2016 р. за вх.№28251/16 в документообігу господарського суду Львівської області зареєстровано поступлення від третьої особи 1 без самостійних вимог на предмет спору, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Письмових ( №27028847/16 від 01 липня 2016 р. ) пояснень на позовну заяву про визнання недійсними договорів та застосування наслідків недійсності правочинів, з підстав наведених у яких третя особа 1 підтримує позовні вимоги ПАТ «ІМЕКСБАНК» про визнання недійсними договорів та застосування наслідків недійсності правочину.

04.07.2016 р. за вх.№28322/16 в документообігу господарського суду зареєстровано лист позивача у якому останній повідомляє, що у провадженні господарських судів України, або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, та немає рішення цих органів з такого спору.

З підстав, зазначених в ухвалі суду від 04.07.2016 року розгляд справи відкладався на 14.07.2016 року.

Ухвалою від 14.07.2016 року продовжено строк вирішення спору на п»ятнадцять днів за клопотанням відповідача 1 ( вх.№ 3604/16 від 14.07.2016р. розгляд справи відкладено на 26.07.2016 р.

15.07.2016 року представник відповідача 1 ознайомився із матеріалами справи ( клопотання вх.№3604/16 від 14.07.2016 р. ) , що засвідчив письмово.

18.07.2016 р. в документообігу суду зареєстровано за вх.№30180/16 супровідний лист позивача про долучення до справи копій документів.

26.07.2016 р. в документообігу господарського суду за вх.№31439/16 зареєстровано поступлення від відповідача 1 (ТзОВ «Авенсіс») відзиву на позовну заяву з документами, з підстав наведених у якому в задоволенні позову просить відмовити у повному обсязі.

26.07.2016 р. за вх.№31447/16 в документообігу господарського суду зареєстровано поступлення від третьої особи 1 без самостійних вимог на предмет спору, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, клопотання про розгляд справи без участі представника за наявними матеріалами. В судове засідання 26.07.2016 року представник третьої особи 1 не прибув.

Представник позивача в судове засідання 25.07.2016р. зявився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, зазначених у позовній заяві та наданих суду поясненнях. Ствердив зокрема, що 18.02.2014 року між позивачем та відповідачем-2 ТзОВ Торгова компанія АЖУР укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії №7/14, на підставі якого останньому надано кредитні кошти із умовою їх повернення у визначений договором строк. З метою забезпечення виконання відповідачем-2 взятих на себе за цим договором зобовязань, 18.02.2014 року між позивачем, відповідачем-1 ТзОВ Авенсіс та ТОВ «ТК «Ажур» був укладений договір застави майнових прав, предметом якого виступають : майнові права , що випливають з договору від 01.03.2013 року, укладеного між ТОВ «Авенсіс» та ТОВ « Південінвестсервіс», предметом якого в свою чергу є будівництво об»єкта дольової власності сторін (логістичний та офісно-торгівельний центр за межами населених пунктів на землях Іванівського району Одеської області), зокрема частина двоповерхової будівлі складу №2 з 2 підземними поверхами, орієнтовна площа 24398 кв.м.

Разом із договором застави, 18.02.2014р. між сторонами був також укладений договір про уступку права вимоги до договору застави, згідно з яким заставодавець (ТОВ «Авенсіс») уступає, а заставодержатель (АТ «Імексбанк») приймає в повному обсязі право вимоги на всі майнові права за договором від 01.03.2013р., укладеним між ТОВ «Авенсіс» та ТОВ «Південінвестсервіс», які є забезпеченням виконання зобов»язань за кредитним договором з усіма додатковими угодами до нього, які можуть бути укладені в майбутньому. Зазначені договори розірвано на підставі договорів, підписаних сторонами у грудні 2014 року.

В січні 2015 року Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ ІМЕКСБАНК. В межах наданих законом повноважень, Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів прийнято рішення про визнання вказаних договорів про розірвання договору застави майнових прав та про розірвання договору про уступку права вимоги до договору застави майнових прав нікчемними, про що повідомлено контрагентів. Позивач просить позов задоволити та визнати вказані нікчемні договори недійсними, а також застосувати відповідні наслідки недійсності правочинів.

Представник відповідача 1, який прибув в судове засідання 26.07.2016 року, проти позову заперечив з мотивів, наведених у поданому ним відзиві та наданих суду пояснень. Зокрема, зазначив, що позивачем не доведено, що рішення про визнання спірних договорів нікчемними прийнято Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб протягом тимчасової адміністрації, запровадженої в ПАТ ІМЕКСБАНК. Також звернув увагу на те, що позивачем не доведено, що на момент розірвання договорів застави та уступки права вимоги, боржник прострочив виконання основного зобовязання. Також ствердив, що після розірвання зазначених договорів, в забезпечення виконання зобовязань ТзОВ Торгова компанія АЖУР за кредитним договором, укладено договори іпотеки, за яким передано ПАТ ІМЕКСБАНК як іпотекодержателю інший предмет застави. Таку заміну предмету застави здійснено належним чином. Відтак, вважає визнання спірних договір нікчемними безпідставним, у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Відповідачем-2 явки повноважного представника в судове засідання 26.07.2016р. повторно не забезпечено, письмового відзиву та інших витребуваних судом документів не подано, поважності причин неявки суду не повідомлено, хоча про час та місце судового засідання його повідомлено належним чином.

Третьою особою-2, ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України», явки повноважного представника в судове засідання 26.07.2016р. повторно не забезпечено, письмових пояснень по суті спору не подано, поважності причин неявки суду не повідомлено, хоча про час та місце судового засідання його повідомлено належним чином.

Із клопотаннями, заявами відповідач 2 та третя особа 2 до суду не звертались.

Відповідно до статей 17 та 22-1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» та у зв»язку із розглядом справи №914/1318/16, за електронним запитом за №22065329 станом на 04.07.2016 року судом отримано Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з відомостями про відповідача 2 та встановлено: повне найменування юридичної особи та скорочене найменування (Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «АЖУР», ТОВ «Торгова компанія «Ажур»), ідентифікаційний код юридичної особи 37169227; місцезнаходження юридичної особи:79000, Львівська область, місто Львів, Франківський район, вулиця Героїв УПА, будинок 73; прізвище, ім»я та по-батькові керівника юридичної особи: ОСОБА_4; дані про перебування юридичної особи у процесі провадження у справі про банкрутство, санації; в процесі припинення - в ЄДР відсутні.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвали суду скеровувались відповідачу 2 на адресу, зазначену у позовній заяві та яка відповідає даним про місцезнаходження відповідача 2 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак кореспонденція ( ухвали суду) повертались без вручення ТзОВ «Торгова компанія «Ажур» з відміткою органу поштового зв»язку про причину « за терміном зберігання».

Відповідно до статей 17 та 22-1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» та у зв»язку із розглядом справи №914/1318/16, за електронним запитом за №22065357 станом на 04.07.2016 року судом отримано Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з відомостями про третю особу 2 без самостійних вимог на предмет спору та встановлено: повне найменування юридичної особи та скорочене найменування ( Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України , «Держінформ»юст») ідентифікаційний код юридичної особи 25287988; місцезнаходження юридичної особи:04053, м.Київ, Шевченківський район, вулиця Артема, будинок,73; прізвище, ім»я та по-батькові керівника юридичної особи: ОСОБА_5 голова комісії з припинення або ліквідатор.; дані про перебування юридичної особи в процесі припинення : 16.09.2015 р., в стані припинення, за рішенням засновників.

У відповідності до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Як зазначено у п.2.3 Постанови пленуму ВГСУ №18, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом ( частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з»ясування місцевим господарським судом обставин справи.

За умовами ст.33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення.

Згідно до вимог ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявлені клопотань та здійсненні інших процесуальних прав.

Із врахуванням наведеного, матеріалів у справі, господарським судом дотримано встановлених ст.129 Конституції України, ст.ст.4-2,4-3 ГПК України засад здійснення судочинства та забезпечено сторонам можливість реалізації передбачених ст.22 ГПК України прав сторін в процесі, а тому суд в межах процесуального Закону (ст.ст.43,69, 75 ГПК України) справа розглядається за відсутності представника відповідача 2, третіх осіб 1 і 2 та за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності у відповідності до ст.43 ГПК України, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача 1 , суд встановив наступне.

Між Публічним акціонерним товариством ІМЕКСБАНК (кредитором за договором, позивач по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торгова компанія АЖУР (позичальник за договором, відповідач-2 по справі) укладенено кредитний договір про відкриття кредитної лінії №7/14 від 18.02.2014р., за яким банк зобов'язався надати позичальнику кредит шляхом відкриття кредитної лінії на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, надалі за текстом Кредит або Кредитна лінія (п.1.1).

Умовами договору, а саме п. 1.1.1 (з урахуванням змін, внесених додатковою угодою №5 від 23.12.2014р.), визначено, що надання кредиту здійснюється окремими частинами або в повній сумі на умовах, визначених кредитним договором в межах відновлювальної кредитної лінії з максимальним лімітом заборгованості до 139 488 208,00 грн. зі сплатою фіксованої процентної ставки 17,8% річних та кінцевим терміном повернення заборгованості за всіма траншами до 20.08.2015р. (включно) на умовах, визначених цим договором.

Рішенням господарського суду Одеської області від 28.09.2015р. по справі №916/1422/15-г встановлено, що ПАТ ІМЕКСБАНК належним чином виконав свої зобов'язання за кредитним договором, надав позичальнику кредитні кошти в обумовленому розмірі, однак, останній взяті на себе за договором зобовязання належним чином не виконував. Відтак, рішенням суду позов ПАТ ІМЕКСБАНК до ТзОВ Торгова компанія АЖУР про стягнення заборгованості за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №7/14 від 18.02.2014р. позовні вимоги задоволено в повному обсязі: стягнуто з ТзОВ Торгова компанія АЖУР заборгованість за кредитом в сумі 139488208,00грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом в сумі 13196731,33грн., пеню за прострочення платежів по кредитному договору в сумі 3415737,34грн. Зазначене рішення набрало законної сили, наказ господарського суду Одеської області від 30.10.2015р. у вказаній справі предявлено стягувачем до виконання, 23.12.2015р. відкрито виконавче провадження ВП №49711266.

Позивач стверджує, що станом на 01.04.2016р. заборгованість позичальника за вказаним кредитним договором становить 223004947,68грн., що відображено у поданому ним розрахунку.

Окрім цього, між Публічним акціонерним товариством ІМЕКСБАНК (заставодержатель за договором), Товариством з обмеженою відповідальністю Авенсіс (заставодавець (майновий поручитель) за договором, відповідач-1 по справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торгова компанія АЖУР (боржник за договором) укладено договір застави майнових прав від 18.02.2014р., за умовами якого заставодавець (майновий поручитель) передав в заставу заставодержателю майнові права, що випливають з договору від 01.03.2013р., укладеного між заставодавцем (майновим поручителем) та ТОВ «Південінвестсервіс (п.1.1). Зазначені майнові права заставодавець (майновий поручитель) передає в заставу заставодержателю з метою забезпечення своєчасного та повного виконання ТзОВ Торгова компанія АЖУР зобовязань по кредитному договору про відкриття кредитної лінії №7/14 від 18.02.2014р., з усіма додатковими угодами до нього, які можуть бути укладені в майбутньому (далі кредитний договір) (п.1.2). Згідно з п.1.3 договору застави, заставлені майнові права оцінені сторонами в сумі 113 800 000,00грн.

Разом із цим договором, 18.02.2014р. ПАТ ІМЕКСБАНК (заставодержатель за договором) та ТзОВ Авенсіс (заставодавець (майновий поручитель) за договором) підписано договір про уступку права вимоги до договору застави майнових прав від 18.02.2014р., за яким заставодавець уступає, а заставодержатель приймає в повному обсязі право вимоги на всі майнові права за Договором від 01.03.2013р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Авенсіс та Акціонерним товариством Південінвестсервіс, які є забезпеченням виконання зобов'язань за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №7/14 від 18.02.2014р. з усіма додатковими угодами до нього, які можуть бути укладені в майбутньому.

Водночас, 23.12.2014р. між ПАТ ІМЕКСБАНК (заставодержатель за договором), ТзОВ Авенсіс (заставодавець (майновий поручитель) за договором) та ТзОВ Торгова компанія АЖУР (боржник за договором) укладено договір про розірвання договору застави майнових прав від 18.02.2014р., за умовами якого сторони дійшли згоди розірвати договір застави майнових прав від 18.02.2014р. (п.1) та домовились про те, що розриваючи договір, зазначений в п.1 цього договору, вони свідчать про відсутність будь-яких претензій один до одного з питань, пов'язаних з виконанням своїх обов'язків за вищезазначеним договором (п.2).

Також, 23.12.2014р. між ПАТ ІМЕКСБАНК (заставодержатель за договором) та ТзОВ Авенсіс (заставодавець (майновий поручитель) за договором) укладено договір про розірвання договору про уступку права вимоги до договору застави майнових прав від 18.02.2014р., за яким сторони дійшли згоди розірвати договір про уступку права вимоги до договору застави майнових прав від 18.02.2014р. (п.1) та домовились про те, що розриваючи договір, зазначений в п.1 цього договору, вони свідчать про відсутність будь-яких претензій один до одного з питань, пов'язаних з виконанням своїх обов'язків за вищезазначеним договором (п.2).

Зважаючи на це, 14.01.2015р. на підставі договору розірвання договору застави майнових прав від 18.02.2014р. у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна вилучено запис 14195484 з контрольною сумою ЕДВ98БГ68В про державну реєстрацію обтяжень рухомого майна ТзОВ Авенсіс.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 26.01.2015р. №50 Про віднесення Публічного акціонерного товариства ІМЕКСБАНК до категорії неплатоспроможних, Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 26.01.2015р. №16 Про запровадження тимчасової адміністрації в АТ ІМЕКСБАНК, згідно з яким з 27.01.2015р. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в АТ ІМЕКСБАНК ОСОБА_6

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 21.05.2015р. №330 Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства ІМЕКСБАНК, Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 27.05.2015р. №105 Про початок процедури ліквідації АТ ІМЕКСБАНК та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку, згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ ІМЕКСБАНК та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ ІМЕКСБАНК провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_6 строком на 1 рік з 27.05.2015р. до 26.05.2016р. включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду №189 від 19.10.2015р. призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ ІМЕКСБАНК, визначені Законом, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_1 з 20.10.2015р.

Позивач стверджує, що Уповноваженою особою Фонду встановлено, що протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації в АТ ІМЕКСБАНК за короткий проміжок часу (в основному, протягом листопада-грудня 2014 року) відбулось вилучення ліквідних предметів застави та іпотеки шляхом укладення договорів про розірвання відповідних договорів застави та іпотеки. Відтак, 22.01.2016р. Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ ІМЕКСБАНК направлено ТзОВ Авенсіс та ТзОВ Торгова компанія АЖУР повідомлення про нікчемність правочину, а саме договорів від 23.12.2014р. про розірвання договору застави майнових прав від 18.02.2014р. та про розірвання договору про уступку права вимоги до договору застави майнових прав від 18.02.2014р. Оскільки одним із адресатів вказане повідомлення не отримано, 30.03.2016р. в газеті Голос України опубліковано оголошення, яким позивач додатково повідомив відповідачів-1 та 2 про нікчемність зазначених правочинів.

Позивач вважає такі договори нікчемними в силу норм Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб, оскільки банк безоплатно відмовився від власних майнових вимог. Позивач стверджує, що розірвавши договір застави та договір про уступку права вимоги, банк фактично при непогашеній заборгованості за кредитним договором безпідставно відмовився від власних майнових вимог до заставодавця за дійсним договором забезпечення, а також від своїх прав звернути стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості боржника.

Зазначені вище обставини зумовили звернення ПАТ ІМЕКСБАНК до суду із позовною заявою про визнання недійсним договору від 23.12.2014р. про розірвання договору застави майнових прав від 18.02.2014р., укладеного між ПАТ ІМЕКСБАНК, ТзОВ Торгова компанія АЖУР та ТзОВ Авенсіс; визнання недійсним договору від 23.12.2014р. про розірвання договору про уступку права вимоги до договору застави майнових прав від 18.02.2014р., укладеного між ПАТ ІМЕКСБАНК та ТзОВ Авенсіс; застосування наслідків недійсності договору від 23.12.2014р. про розірвання договору застави майнових прав від 18.02.2014р., повернувши сторін у первісний стан, шляхом поновлення у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна запису 14195484 з контрольною сумою ЕДВ98БГ68В про державну реєстрацію обтяження рухомого майна ТзОВ Авенсіс на підставі договору застави майнових прав від 18.02.2014р. з дати вилучення, а саме з 14.01.2015р.

При вирішенні спору суд виходив з такого.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057-1 ЦК України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України Про приватизацію державного майна, частини другої статті 20 Закону України Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію), частини другої статті 15 Закону України Про оренду землі, статті 12 Закону України Про іпотеку, частини другої статті 29 Закону України Про страхування, статті 78 Закону України Про банки і банківську діяльність, статті 7-1 Закону України Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності тощо.

Відповідно до ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Тобто правочин (договір) є нікчемним виключно в силу прямої вказівки закону, проте, особа не позбавлена права звернутися до суду із позовною заявою про визнання такого договору недійсним.

Згідно зі ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування (ч.1). Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою стороною (ч.5).

Так, згідно з ч.2 ст.38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб (в редакції, чинній на дату вчинення спірних правочинів 23.12.2014р.), протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Так, позивач стверджує, що Уповноваженою особою Фонду встановлено, що протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації в АТ ІМЕКСБАНК відбулось вилучення ліквідних предметів застави шляхом укладення договорів про розірвання відповідних договорів застави, а саме договорів від 23.12.2014р. про розірвання договору застави майнових прав від 18.02.2014р. та про розірвання договору про уступку права вимоги до договору застави майнових прав від 18.02.2014р. Водночас, суд звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які би свідчили про те, що дії, спрямовані на виявлення правочинів, що є нікчемними, вчинено Уповноваженою особою Фонду у відповідності до вищенаведеної ст.38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб саме протягом здійснення тимчасової адміністрації в АТ ІМЕКСБАНК, оскільки, як вбачається з повідомлень про нікчемність правочинів №303 та №304 такі дії вчинено Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ ІМЕКСБАНК ОСОБА_1 21.01.2016р. , тобто після того як Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 27.05.2015р. №105, згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ ІМЕКСБАНК. Про те, що Уповноважена особа Фонду наділена правом заявляти про нікчемність правочинів (договорів) саме протягом дії тимчасової адміністрації, а не ліквідації, зазначено Вищим господарським судом України у постанові від 11.02.2015р. по справі №910/14439/14.

Водночас, надіслання відповідачам повідомлення про нікчемність вищезазначених договорів 22.01.2016р. Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію АТ ІМЕКСБАНК не суперечить п.1 ч.4 ст.38 вказаного Закону, за яким Уповноважена особа Фонду повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів як протягом дії тимчасової адміністрації, так і протягом ліквідації.

Крім того, як на підставу позовних вимог, позивач посилається на п.1 ч.3 ст.38 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб, відповідно до якого правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав: банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог.

Так, у відповідності до Закону України Про заставу, застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом (ч.1 ст.1). В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами (ч.2 ст.1). Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ч.3 ст.1). Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання (ч.3 ст.3).

Пунктом 4.1 договору застави майнових прав від 18.02.2014р. встановлено, що заставодержатель має право звернути стягнення на заставлені майнові права, якщо на момент терміну виконання забезпечених заставою зобов'язань по кредитному договору, вони не будуть виконані, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлений кредитним договором строк суми кредиту; та/або при несплаті або частковій несплаті у встановлені кредитним договором строки сум відсотків, комісій; неустойки (пені, штрафних санкцій).

Відповідно до п.4.3 договору застави звернення стягнення на предмет застави здійснюється: - шляхом уступки заставодавцем (майновим поручителем) заставодержателю вимоги, що випливає з заставлених майнових прав; - шляхом звернення заставодержателя до суду з вимогою переводу на нього заставлених майнових прав.

Відповідно до п.1.3 договору про уступку права вимоги до договору застави майнових прав від 18.02.2014р. права та обов'язки сторін по цьому договору виникають у випадку невиконання / неналежного виконання боржником своїх зобов'язань по кредитному договору, а також невиконання / неналежного виконання заставодавцем своїх зобов'язань по договору застави майнових прав від 18.02.2014р.

Позивачем не надано доказів на підтвердження того, що станом на 23.12.2014р. у ПАТ ІМЕКСБАНК були вимоги до ТзОВ Авенсіс чи до ТзОВ Торгова компанія АЖУР, що виникли внаслідок порушення останнім основного зобов`язання за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №7/14 від 18.02.2014р., зокрема щодо задоволення майнових вимог по погашенню кредиту, відсотків за користування кредитом, пені за прострочення платежів по цьому договору за рахунок звернення стягнення на предмет застави, в тому числі й шляхом подання відповідної позовної заяви до суду. Як встановлено рішенням господарського суду Одеської області від 28.09.2015р. по справі №916/1422/15-г, письмову вимогу про сплату (дострокове повернення) кредитних коштів, несплачених відсотків та пені, отримано ТзОВ Торгова компанія АЖУР лише 15.03.2015р., в той час як договори застави майнових прав від 18.02.2014р. та уступки права вимоги до договору застави майнових прав від 18.02.2014р. розірвано 23.12.2014р.

Відтак, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що станом на дату укладення між сторонами спірних договорів від 23.12.2014р. про розірвання договору застави майнових прав від 18.02.2014р. та про розірвання договору про уступку права вимоги до договору застави майнових прав від 18.02.2014р., у позивача виникли майнові вимоги за договорами застави майнових прав від 18.02.2014р. та уступки права вимоги до договору застави майнових прав від 18.02.2014р. до відповідача-1, в розумінні вищевказаних норм закону. Розрахунок боргу, поданий позивачем, не може бути таким доказом за відсутності первинних документів.

Твердження позивача про те, що при укладенні спірних договорів від 23.12.2014р. про розірвання договору застави майнових прав від 18.02.2014р. та про розірвання договору про уступку права вимоги до договору застави майнових прав від 18.02.2014р. банк безоплатно відмовився від майнових вимог до ТзОВ Авенсіс, матеріалами справи не підтверджено. Зазначений висновок суду узгоджується із правовою позицією Вищого господарського суду України, наведеною у постанові від 16.12.2015р. по справі №916/1244/15-г.

Крім того, суд звертає увагу на те, що позивачем не доведено, що розірвання договорів застави майнових прав від 18.02.2014р. та уступки права вимоги до договору застави майнових прав від 18.02.2014р. може призвести до неможливості виконання ТзОВ Торгова компанія АЖУР зобовязань за кредитним договором, встановлених, зокрема, вищенаведеним рішенням господарського суду Одеської області, а відтак, порушення прав ПАТ ІМЕКСБАНК, а також прав третіх осіб вкладників банку.

Згідно з ч.1 ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Зважаючи на те, що наявність передбачених законом підстав для визнання спірних договорів недійсними не доведена суду у встановленому порядку належними та допустимими доказами, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити за їх безпідставністю.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а відтак, витрати зі сплати судового збору слід покласти на позивача в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.1,2,4-3,12, 22, 33, 34,36, 43,44, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Повне рішення складено 02.08.2016р.

Суддя Кітаєва С.Б.