Рішення № 59515071, 02.08.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.08.16р. Справа № 904/4914/16

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА СТРАХУВАННЯ", м. Київ

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дім страхування", м. Дніпропетровськ

про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 20 448,59 грн.

Суддя Назаренко Н.Г.

Секретар судового засідання Гриценко І.О.

Представники:

Від позивача:не з'явився

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА СТРАХУВАННЯ" звернулось до господарського суду з позовом в якому просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дім страхування" матеріальні збитки в сумі 20 448,59 грн. завданої в результаті ДТП в порядку регресу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно договору добровільного страхування наземного транспорту №3715233\05АВ від 04.12.2015 року, укладеному між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА СТРАХУВАННЯ" та ОСОБА_1, застраховані майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), повязані з володінням користуванням і розпорядженням транспортним засобом, а саме автомобілем НОМЕР_1.

09.01.2016 року стався страховий випадок, внаслідок якого згідно страхового акту №1.003.16.00225/АХА2000675 виплачено страхове відшкодування на загальну у сумі 21 448,59 грн. Оскільки страхова подія, внаслідок якої було здійснено страхову виплату, виникла з вини ОСОБА_2, цивільно-правова відповідальність якого, як зазначає позивач, застрахована в Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Дім страхування" згідно полісу ОСЦПВ, відповідно до якого ліміт передбачений 50 000,00 грн. та розмір франшизи за яким становить 1 000,00 грн., позивач просить стягнути з відповідача суму виплаченого страхового відшкодування у порядку регресної вимоги, в межах ліміту відповідальності та за вирахуванням наведеної суми франшизи, у розмірі 20 448,59 грн.

Позивач у судові засідання не зявися, направив до суду клопотання про розгляд справи без його участі та заперечення на відзив на позов, в якому позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач 04.07.2016р. надав відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечив та зазначив що на його думку Позивачем надано невірну правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами по справі.

Так, Відповідач зазначив, що обґрунтування позиції Позивача зводиться до того, що останнім було відшкодовано збитки власнику пошкодженого транспортного засобу на підставі Договору добровільного страхування наземного транспорту, він отримав до Відповідача самостійне (саме самостійне та не пов'язане з потерпілим) право вимоги.

Дана позиція Позивача є необґрунтованою та не узгоджується з усталеною практикою Верховного суду України, а також практикою інших вищих спеціалізованих судів господарської та загальної юрисдикції.

Також Відповідач зазначає, що на адресу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дім страхування" надходила Претензія № ЛВ0021806 від 18.04.2016р. на суму 21 448,59 грн. по страховому випадку, що мав місце 09.01.2016р. за участю застрахованого в ПАТ "СК"АХА Страхування" транспортного засобу Хюндай, д.н.з. НОМЕР_2.

Крім того, в якості додатку до Претензії № ЛВ0021806 від 18.04.2016р. надавався Рахунок ДО0-000014 від 14.01.2016р., який за своїм юридичним змістом не посвідчує факт здійснення оплати за ремонтні роботи пошкодженого транспортного засобу. Вказаний рахунок взагалі не містив переліку рекомендованих ремонтних робіт, до рахунку не надавалось ні експертного висновку, ні калькуляцій, ні фотографій пошкодженого транспортного засобу, які б посвідчували перелік наявних пошкоджень та надали б можливість ПрАТ "СК"Дім Страхування" встановити обставини страхового випадку та розмір заподіяного збитку.

Надана копія рахунку в самостійному своєму вираженні без складання відповідного акту виконаних робіт/ наданих послуг, не є документом, що посвідчує факт надання послуг та сплати за них грошових коштів, та може оцінюватись виключно з інформативною метою про можливу вартість деталей та ремонтних робіт.

Відповідач також зазначив, що забезпечений в ПрАТ "СК"АХА Страхування" транспортний засіб Хюндай, д.н.з. НОМЕР_2 на момент дорожньо - транспортної пригоди має строк експлуатації 8 років, а відтак, до розрахунку страхового відшкодування має бути застосований коефіцієнт фізичного зносу складників, що підлягають заміні чи ремонту.

Однак, як вбачається зі змісту надісланої претензії, при розрахунку страхового відшкодування застосовується коефіцієнт фізичного зносу 0, що є грубим порушенням вимог законодавства та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.

На підставі викладеного, Відповідач просить відмовити в задоволенні позову та розглянути справу без участі представника.

02.08.2016р. Відповідач у судове засідання не зявися, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином на підставі наступного.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.(п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р.)

Так, ухвалу про порушення провадження у справі № 904/4914/16 від 13.06.2016р. відповідач отримав 30.06.2016р., про що свідчить поштове повідомлення № 4900041773966 (а.с. 44), ухвалу про відкладення розгляду справи від 12.07.2016р. отримав 21.07.2016р., про що свідчить поштове повідомлення № 4900044814035 (а.с. 62).

Відповідно до приписів ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами та вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).

Отже, приймаючи до уваги, що відповідач знав про наявність в господарському суді справи, він не був позбавлений можливості після отримання ухвали про порушення провадження у справі зясувати як в телефонному режимі, так і на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень про стан розгляду справи та надати свої заперечення на позов та докази в їх обґрунтування.

Також в ухвалах, які були отримані відповідачем зазначено, що інформацію про дату та час розгляду справи можна отримати за електронною адресою суду: http://dp.arbitr.gov.ua/sud5005/spisok/csz\.

Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України, за відсутності представників сторін, оскільки про час та місце розгляду справи останні повідомлені належним чином.

У судовому засіданні 12.07.2016р. розгляд справи відкладався на 02.08.2016р.

Клопотання про здійснення технічної фіксації сторонами не заявлялось.

В судовому засіданні 02.08.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

09.01.2016 року в м. Харкові по пр.-т Московський, в районі будинки 86-А, сталася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої відбулося зіткнення застрахованого в позивача автомобіля "Hyundai Accent", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля "ЗАЗ Daewoo", державний реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2

Згідно довідки 3 роти 2 батальйону УПС МВС у м. Харкові, автомобіль марки "Hyundai Accent", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження, а саме: бокової правої частини.

Пошкоджений автомобіль належить ОСОБА_1, застрахований в приватному акціонерному товаристві Страховій компанії "АХА СТРАХУВАННЯ" згідно договору добровільного страхування наземного транспорту №3715233\05АВ від 04.12.2015 року.

Вигодонабувачем за даним договором є ОСОБА_1.

Строк дії договору з 06.12.2015 року по 05.12.2016 року (п. 10 договору). Строк дії договору відповідає строку дії періодів страхування, зазначених у розділі 16 договору, за умови сплати страхувальником кожного наступного страхового платежу.

Відповідно до постанови Московського районного суду м. Харкова винною в данній ДТП визнано водія автомобіля "ЗАЗ Daewoo", державний реєстраційний номер НОМЕР_3, ОСОБА_2 та стягнуто з нього штрафу у розмірі 340,00 грн. (а.с. 36).

Отже, вина ОСОБА_2 у дорожньо-транспортній пригоді встановлена у судовому порядку.

Дорожньо-транспортна пригода, яка спричинила пошкодження автомобілю марки "Hyundai Accent", державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_1, відповідно до умов договору є страховим випадком.

Згідно ремонтної калькуляції № 1.003.16.0 від 15.01.2016р., вартість матеріальних збитків, завданих власнику автомобіля "Hyundai Accent" становить 23 024,47 грн.

Відповідно до рахунку №ДО0-000014 від 14.01.2016р року вартість виконаних робіт з ремонту пошкодженого автомобіля, виконаного ФОП ОСОБА_3, склала 23 024,47 грн.

22.01.2016 року позивачем складено страховий акт №АХА2000675, відповідно якого сума страхового відшкодування згідно наведеного розрахунку, а також розрахунку суми матеріального збитку становить 21 448,59 грн.

На підставі страхового акту № АХА2000675 від 22.01.2016 року, згідно платіжного доручення №218928 від 22.01.2016 року позивачем було перераховане страхове відшкодування в сумі 21 448,59 грн. на користь ФОП ОСОБА_3

Отже, сума виплаченого страхового відшкодування на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №3715233\05АВ від 04.12.2015 року складає 21 448,59 грн.

Відповідно до полісу серії АС №8971677 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного між приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Дім страхування", як страховиком, та ОСОБА_2 як страхувальником, застраховано цивільно-правову відповідальність останнього щодо транспортного засобу "ЗАЗ Daewoo", державний реєстраційний номер НОМЕР_3

Відповідно до п.1.4 ст. 1 Закону України "Про обов'язкове стахування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Доказів неправомірності керування автомобілем "ЗАЗ Daewoo", державний реєстраційний номер НОМЕР_3, ОСОБА_2 до матеріалів справи не залучено, відповідачем з даного приводу заперечень не надано, а отже судом приймається правомірність керування даним транспортним засобом ОСОБА_2

Згідно даних МТСБУ поліс серії АС №8971677 є діючим на 09.01.2016 року.

Ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну 50 000,00 грн.

Франшиза становить 1 000,00 грн.

Посилаючись на ст. 27 Закону України "Про страхування", ст.993, п.1 ст. 1191 Цивільного кодексу України, позивач вважає, що у нього, як страховика за договором майнового страхування та особи, що виплатила страхове відшкодування, є право зворотної вимоги до винної особи в розмірі виплаченого страхування, проти чого заперечує відповідач, що і є причиною спору.

Частиною першою статті 25 Закону України "Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування", яка узгоджується з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За загальним правилом, передбаченим ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 названого Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

За визначеннями, наведеними у ст. 9 Закону України "Про страхування", франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Відповідно до п. 12.1. ст. 12 Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Як встановлено вище, цивільно-правова відповідальність особи, винної в дорожньо-транспортній пригоді, за шкоду, заподіяну майну третіх осіб під час експлуатації забезпеченого транспортного засобу, застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Дім страхування".

Таким чином, після виплати страхового відшкодування у позивача виникло право вимоги до особи, винної у дорожньо-транспортній пригоді, про відшкодування завданої шкоди в порядку регресу.

Обов'язок повідомити відповідача про страховий випадок встановлено ст.26 Закону України "Про страхування" для страхувальника, а не для відповідача.

Обставини неповідомлення відповідача його страхувальником про настання дорожньо-транспортної пригоди у строки, визначені у пп. 33.1.2 п. 33.1 ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (редакція на дату виникнення спірних правовідносин) не є підставою для відмови у виплаті відповідачем позивачу страхового відшкодування в порядку регресу.

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, наведеною у постанові Верховного Суду України від 26.09.2012 року, прийнятій за результатами перегляду постанови Вищого господарського суду України від 27.03.2012 року у справі № 4/17-3520-2011.

У разі неповідомлення у встановлений строк страховика про настання ДТП в останнього виникає право на пред'явлення регресного позову до страхувальника або водія транспортного засобу, який спричинив ДТП (правова позиція Верховного Суду України, наведена у постанові Верховного Суду України від 07.10.2014 року, прийнятій за результатами перегляду постанови Вищого господарського суду України від 10.06.2014 року у справі № 914/3831/13).

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у звязку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, повязані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Згідно платіжного доручення №218928 від 25.01.2016 року позивачем виплачено на користь ФОП ОСОБА_3 страхове відшкодування ОСОБА_1, у розмірі 21 448,59 грн.

Відповідно до наданих позивачем до суду відомостей щодо полісу серії АС № 8971677 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів розмір франшизи становить 1000,00 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь відшкодування завданої шкоди у розмірі 20 448,59 грн., оскільки вищеназваним полісом за шкоду майну складає 50 000,00 грн. та франшиза 1 000,00 грн.

Зважаючи на те, що цивільно-правова відповідальність винної у скоєнні ДТП особи на момент настання страхової події була застрахована відповідачем за полісом серії АС №8971677 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, вимоги позивача до відповідача про відшкодування завданої шкоди у розмірі виплаченого страхового відшкодування за вирахуванням франшизи підлягають задоволенню у повному обсязі у сумі 20 448,59 грн.

Заперечення відповідача, щодо неправомірності здійснення страхового відшкодування на підставі рахунку СТО, судом не приймаються з наступних підстав.

Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу (оціночну), але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу.

Відповідно до п. 20.1. Договору страхове відшкодування виплачується страховиком згідно з Договором на підставі Повідомлення про подію, письмової заяви стразу валька (його правонаступника), вигодо набувача і страхового акту, який складається страховиком.

У відповідності до п. 20.15. Договору при пошкодженні ТЗ страхове відшкодування сплачується страхувальникові шляхом перерахування на рахунок СТО, обраної відповідно до п. 20.11. договору, згідно з належним чином оформленими документами, наданими відповідними підприємствами, про витрати на компенсацію скоєних збитків (наряд-замова, рахунок, акт виконаних робіт, тощо) якщо інше не погоджено між страхувальником та вигодо набувачем. Вказані документи повинні містити повний перелік робіт, їх вартість, а також вартість запчастин та матеріалів, використаних під час ремонту. При цьому, вибір СТО страхувальник повинен погоджувати зі страховиком (з урахуванням умов п. 20.11. Договору).

У заяві страхувальника від 22.01.2016р., ОСОБА_1 просив АТ «СК «АХА СТРАХУВАННЯ» провести ремонт автомобіля "Hyundai Accent", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 по страховій справі № 1.003.16.00225 на СТО ФОП ОСОБА_3 (Автотрейдінг Харків).

У відповідності до рахунку на оплату № ДО0-000014 від 14.01.2016р. ФОП ОСОБА_4 на суму 23 024,47 грн., вартість відновлюваного ремонту транспортного засобу "Hyundai Accent", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 визначена у розмірі 23 024,17 грн.

Також матеріали справи містять ремонту калькуляцію № 1.003.16.0. від 15.01.2016р., яка складена на основі компютерної програми Audateх, яка рекомендована п. 59 додатку 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003р., згідно якої вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля та використаних при цьому деталей, запасних частин та матеріалів склала 23 024,47 грн.

Крім того, ремонт автомобіля "Hyundai Accent", державний реєстраційний номер НОМЕР_2 підтверджується актом виконаних робіт № ДОТО16000 від 04.04.2016р. ФОП ОСОБА_3, де сума фактично виконаних ремонтних робіт складає 21 448,59 грн., який є документом який посвідчує факт надання послуг та сплати на них грошових коштів.

Підтвердження виплати суми страхового відшкодування, є платіжне доручення № 218928 від 25.01.2016р. на суму 21 448,59 грн.

Згідно до ст.. 9 Закону України «Про страхування» - франшиза це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Відповідно до п. 12 Договору за страховим ризиком ДТП, зокрема, безумовна франшиза становить 1 575,88 грн. (1% від страхової суми).

Як свідчать матеріали справи, страховиком ПАТ «Страхова компанія «АХА СТРАХУВАННЯ» складено та підписано страховий акт № 1.003.16.00225 від 22.01.2016р., відповідно до якого вищезазначена ДТП кваліфікована згідно договору страхування як страховий випадок та прийнято рішення про виплату страхувальнику ОСОБА_1 страхового відшкодування в сумі 21 448,59 грн.

Тобто розрахунок розміру страхового відшкодування визначається виключно з відновлення пошкодженого ТЗ на базі СТО, яка уповноважена здійснити ремонт та обслуговування ТЗ певної марки згідно вимог заводу-виробника за цінами офіційного дилера на підставі рахунку-фактури.

Сума необхідна для відновлення ремонту застрахованого транспортного засобу, відповідно до умов договору добровільного страхування, була перерахована на банківський рахунок ФОП ОСОБА_3, що підтверджується платіжним дорученням.

Отже, позивач виконав умови договору страхування та відшкодував реально завдані збитки, які мають відшкодовуватись страховиком відповідно до розміру матеріального збитку встановленого на підставі рахунку-фактури відповідно до ринкової вартості деталей на момент ремонту транспортного засобу.

Що стосується заперечень відповідача щодо безпідставності застосування коефіцієнту фізичного зносу щодо розрахунку розміру страхового відшкодування, то суд зазначає наступне.

Нормою ст. 29. Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у звязку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, повязані з відновлювальнм ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку. Встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Проте, здійснення позивачем виплати страхового відшкодування (з урахуванням зносу0 на користь страхувальника не суперечить приписам ст.. 29 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки, по-перше, вказаний закон не поширюється на правовідносини, що виникли за договором добровільного страхування наземного транспорту № 3715233\05АВ від 04.12.2015р., а Закон України «Про страхування» відповідних застережень не містить. Адже, з приписів вищевказаних норм Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вбачається, що обовязки, повязані з оцінкою шкоди, не стосуються позивача (страховика за договором добровільного страхування майна), дії якого не регулюються цим законом, а тому в даній правовій ситуації відсутні правові підстави перекладати на позивача обовязки відповідача, який є страховиком за полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Крім того, Законом України «Про страхування» не передбачено обовязкового проведення субєктами оціночної діяльності незалежної професійної оцінки шкоди, завданої транспортному засобу внаслідок ДТП, тобто необхідність відшкодування шкоди не ставиться у залежність від попереднього проведення такої оцінки.

Також, слід відзначити, що вказаними нормами врегульовано правовідносини, повязані у тому числі з визначенням розміру збитків у правовідносинах у сфері обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Натомість, правовідносини позивача і страхувальника, виникли на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту № 3715233\05АВ від 04.12.2015р., отже є добровільним страхуванням. Вказані правовідносини не регулюються нормами Закону України Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Добровільним же страхуванням, згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про страхування», є страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Статтею 25 Закону України «Про страхування» визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Наведеним спростовується твердження відповідача про виплату позивачем страхового відшкодування безпосередньо на рахунок потерпілої особи у завищеному розмірі встановленому рахунком ФОП ОСОБА_3 № ДО0-000014 від 14.01.2016р.

Закон України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює не спірні регресні правовідносини у даній справі, а правовідносини, у яких обовязок проведення професійної оцінки встановлюється для відповідача саме у разі виконання ним зобовязання безпосередньо відшкодувати шкоду потерпілій особі, взятого за договором обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Отже закон України «Про страхування» не містить положень, які б зобовязували страховика за договором добровільного страхування визначати розмір страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу.

При цьому, доказом фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які (витрати) виникли внаслідок ДТП є платіжні доручення та акти виконаних робіт.

Наведені правової позиції дотримується Вищий господарський суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах зі спорів про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу, що виникають з подібних правовідносин страхування (постанови ВГСУ від 14.07.2016р. у справі № 910/29550/15, від 10.05.2016р. у справі № 910/27732/15, від 14.04.2016р. у справі № 910/22188/15)

Крім того, наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд України при здійсненні перегляду рішень у справах зі спорів про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу, що викають з правовідносин страхування (постанова ВСУ від 15.04.2015р. у справі № 910/7163/14).

Зокрема у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015р. у справі № 3-50rc15 викладено правову позицію про те, що Законами України «Про страхування» та «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено зобовязання страховика за договором добровільного страхування визначити розмір страхового відшкодування тільки в розмірі суми, встановленої звітом про оцінку транспортного засобу, оскільки цей звіт є попереднім оціночним документом, що визначає можливу, але не остаточну суму, необхідну для відновлення транспортного засобу. Тому виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору добровільного страхування страховик набуває права зворотної вимоги до страховика винної особи у сумі виплаченого страхового відшкодування, але у межах фактичних затрат із вирахуванням франшизи.

За викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у розмірі 1 378,00 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 9 Закону України "Про страхування", статтями 9, 12, 22, 29, 33 Закону України "Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" статтями 1, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Дім страхування" (49101, м. Дніпропетровськ, вул. Короленко, 21, ідентифікаційний код 21870998) на користь Приватного акціонерного товариство "Страхова компанія "АХА СТРАХУВАННЯ" (04070, м. Київ, вул.. Іллінська, 8, ідентифікаційний код 20474912) виплачене страхове відшкодування у сумі 20 448,59 грн. (двадцять тисяч чотириста сорок вісім грн. 59 коп.) та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 378,00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім грн. 00 коп.), про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України,

- 05.08.2016р.

Суддя ОСОБА_5