Рішення № 59510706, 27.07.2016, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/3118/16-ц

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2016 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Ларіонової Н. М.,

при секретарі Калашніковій Л.Д.,

за участю представника позивача Серебрянської М.В.,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в місті Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» (надалі АТ «Укрексімбанк») до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить, стягнути з відповідача заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії до карткового рахунка у рамках зарплатного проекту № 0382008526БН/2011-03 від 25.03.2011 р. у загальній сумі розмірі 31 308,35 грн., що виникла станом на 05.02.2016 р. Свої вимоги мотивує тим, що 25 березня 2011 року між ПАТ «Укрексімбанк» та відповідачем був укладений договір про відкриття кредитної лінії до карткового рахунку в рамках зарплатного проекту № 0382008526БН/2011-03 (надалі за текстом - договір), за умовами якого позивачем відкрито відповідачу кредитну лінію для проведення останнім операцій з використанням платіжної картки з лімітом заборгованості по кредиту не більше 9900 грн. на строк до 28.02.2013 року включно, зі сплатою процентної ставки, яка становила 28,00 % річних тасплачувати у випадках та у розмірах, передбачених Кредитним договором, штрафні санкції, а саме пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня . Позивач в повному обсязі виконав свої зобов'язання за Кредитним договором, відкрив відповідачу позичковий (поточний) рахунок № НОМЕР_1 та йому надав кредит в сумі 9 900,0 грн. Відповідач по справі зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути позивачу зазначені кредитні кошти у строки, передбачені договором, а також сплатити відповідну плату за користування кредитними коштами і виконати всі інші зобов'язання, визначені договором. Відповідач порушив взяті зобов'язання по своєчасній та повній сплаті кредиту, процентів за користування кредитом, внаслідок чого станом на 05.02.2016 року у відповідача виникла перед позивачем заборгованість в розмірі 21478,97 грн., з яких: 9 419,63 грн. - заборгованість за основним боргом; 4 043,12 грн. - заборгованість за процентами; 1 844,25 грн. - пеня, нарахована на прострочену заборгованість за процентами; 8 180,24 грн. - пеня, нарахована на прострочену заборгованість за основним боргом; 955,8 грн. - три проценти річних; 6 865,32 - інфляційне збільшення суми боргу. Банк звернувся до Позичальника з письмовою вимогою здійснити погашення простроченої заборгованості в повному обсязі, направивши відповідачу лист-повідомлення № 040-10/4112 від 10.06.2013, претензію № 040-10/8353 від 20.11.2013 р., однак, отримавши, відповідач вимогу її не виконав. Оскільки, відповідач свої зобов'язання перед банком в добровільному порядку невиконав, позивач змушений був звернутися до суду з даним позовом.

В судовому засіданні представником позивача уточнені позовні вимоги, зменшивши їх суми, за якими просить стягнути з відповідача заборгованість, яка виникла станом на 05.02.2016 р., в розмірі 21 478,97 грн., з яких: 6 593,74 грн. - заборгованість за основним боргом; 4 027,99 грн. - заборгованість за процентами; 1 557,66 грн. - пеня, нарахована на прострочену заборгованість за процентами; 3 439,95 грн. - пеня, нарахована на прострочену заборгованість за основним боргом; 706,81 грн. - три проценти річних; 5 152,83 - інфляційне збільшення суми боргу. Суду надані пояснення, аналогічні викладеним в позові обставинам, додавши, що відповідачем не виконувались умови укладеного кредитного договору з 30.11.2013 р. (був останній платіж з боку позивача). Пеня розрахована в межах річного строку позовної давності (з 06.02.2016 р. по 05.02.2016 р.), 3 відсотки річних та інфляційне збільшення нараховані в межах загального строку позовної давності (з 01.01.2014 р. по 05.02.2016 р.)

В судовому засіданні представник відповідача позов не визнала, просила в позові відмовити, через канцелярію суду подала заперечення, в яких обґрунтована позиція таким. Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 31 308,35 грн., посилаючись на: договір про відкриття кредитної лінії до карткового рахунку в рамках зарплатного проекту № 0382008526БН/2011-03 від 25.03.2011 року; розрахунок заборгованості за Договором про відкриття кредитної лінії до карткового рахунку в рамках зарплатного проекту № 0382008526БН/2011-03 від25.03.2011 р.; поточна виписка за контрактом за період з 01.01.2013 р. по 05.02.2016 р; виписка з карткового рахунку; копія заяви відповідача на відкриття кредитної лінії від 16.03.2011 р.; копія листа-повідомлення № 040-10/4112 від 10.06.2013 р.; копія претензії № 040-10/8353 від 20.11.2013 р. По-перше, позивач надає як доказ копію претензії № 040-10/8353 від 20.11.2013р. Проте претензія як документ досудового врегулювання спору використовується в господарському процесі, а не в цивільному. Крім того за змістом вона не відповідає ГПК України, а також немає повідомлення про її вручення. Тому належним доказом документ вважати не можна.По-друге, позивач надає як доказ копію листа-повідомлення № 040-10/4112 від 10.06.2013 р., проте повідомлення про вручення зазначеного документа немає. Отже доказом вказаний документ також вважати не можна.По-третє, позивач надає як доказ поточну виписку за контрактом за період з 01.01.2013 р. по 05.02.2016 р. Наданий документ також не можна вважати належним доказом, оскільки між позивачем і відповідачем будо укладено Договір про відкриття кредите карткового рахунку в рамках зарплатного проекту № 0382008526БН/2011-03 від 25.03.2011 р. про який контракт йдеться, та чому в такому випадку не надано його копію, невідомо.По-четверте, позивач в своїй заяві посилається на копію заяви ОСОБА_3 на відкриття кредитної лінії від 16.03.2011 р., проте вказану заяву не долучено до позовної заяви, тому вважати за доказ, який надано, даний документ не можна.По-п' яте, позивач в своїй заяві посилається на Розрахунок заборгованості Договором про відкриття кредитної лінії до карткового рахунку в рамках зарплатного 0382008526БН/2011-03 від 25.03.2011 року. Протенезрозуміло з чого виходить сума основного боргу, оскільки в позові позивач зазначає, що заборгованість становить 6 593,74 гри., а потім при визначенні суми боргу зазначає - 9 419,63 грн. (завищена подвійна ставка НБУ, що діяла на період виникнення боргу;договором не передбачено нарахування трьох відсотків річних(в розрахунку це чомусь трактується як «проценти»);п. 6.1.3. Договору передбачено, що інфляційне збільшення суми здій- виключно після негайного письмового повідомлення позичальника. Посилається Постанову Пленуму Верховного Суду «Про судове рішення в цивільній справі» №14 від 18.12.2009 року передбачено, що відповідно до принципу безпосередності судового розгляду рішення може бути обгрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в тому судовому засіданні, в ухвалюється рішення.Крім того, в наданому позивачем розрахунку заборгованості здійснюється нарахування пені та інших штрафних санкцій, проте відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України - стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлюється спеціальний строк позовної дав один рік. Тому таке нарахування не може здійснюватись в зазначений період, а саме з 30.11.2013 року по 05.02.2016 року. Тому наданий розрахунок також не можна вважати за нал доказ, оскільки таким чином. Представником відповідача надані пояснення по справі, які повністю відображають позицію викладену у запереченнях.

Суд, дослідивши письмові докази, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, оцінивши їх у сукупності, приходить до таких висновків.

16 березня 2011 року відповідачем надана згода на відкриття кредитної лінії до зарплатного карткового рахунку №0382008526 з розміром заборгованості в сумі 9900 грн. терміном на два роки, дану згоду відповідач закріпив підписом.

25 березня 2011 року між позивачем та відповідачем був укладений договір про відкриття кредитної лінії до карткового рахунку в рамках зарплатного проекту №0382008526БН/2011-03.

За умовами (п.п. 2.1, 2.2, 2.3, 5.2.4, 7.1,7.2) Кредитного договору позивачем відкрито відповідачу кредитну лінію для проведення останнім операцій з використанням платіжної картки з лімітом заборгованості по кредиту не більше 9900 грн. на строк до 28.02.2013 року включно зі сплатою процентної ставки, яка становила 28,00 % річних, та сплачувати у випадках та у розмірах, передбачених Кредитним договором, штрафні санкції, а саме пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відповідач по справі зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути позивачу зазначені кредитні кошти у строки, передбачені договором, а також сплатити відповідну плату за користування кредитними коштами і виконати всі інші зобов'язання, визначені договором.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання та надав відповідачу кредит в обумовленій договором сумі та строк.

Відповідно до пункту 2.4 Кредитного договору кредит надається для оплати будь-яких проведених операцій за картковим рахунком у разі недостатності власних грошових коштів Позичальника на картковому рахунку для оплати відповідних операцій.

Згідно із пунктами 7.1 та 7.2 статті 7 Договору при неповерненні Кредиту в строки, значені Договором, а також за прострочення визначених Договором термінів сплати процентів за користування Кредитом, позичальник (Відповідач) сплачує кредитору (Позивачу) за кожен день прострочки, включаючи день сплати, пеню. Пеня нараховується на суму прострочених платежів із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з виникнення простроченої заборгованості до дати здійснення платежу за Кредитом у повному обсязі, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 2.2 статті 2 та підпункту 5.2.4 статті 5 Договору Відповідач зобов'язався сплачувати щомісяця Позивачу проценти за користування Кредитом в розмірі 28,00 % річних, не пізніше останнього робочого дня місяця, наступного за місяцем, в якому вони були нараховані. Нарахування процентів за користування Кредитом Клієнтом здійснюється Банком щомісяця, в останній Банківський день місяця та в дату остаточного повернення Кредиту. Проценти нараховуються з дня видачі- Кредиту по останній робочий день місяця або дату, яка передує даті повного повернення Кредиту (включно) (п. 3.7. Договору).

Кредитним договором не передбачається одностороння відмова або одностороння зміна Позичальником своїх зобов'язань, вони мають бути виконані у строк.

Як вбачається з наданих документів, відповідач, як позичальник, не дотримувався умов договору, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем, в зв'язку з чим, враховуючи наявність порушень умов договору, позивач направив відповідачу лист-повідомлення від 10.06.2013 р. № 040-10/4112 про наявну прострочену заборгованість за кредитною лінією станом у сумі 6 593,74 грн. та прострочену заборгованість за процентами у сумі 1 071,46 грн.

Листом-претензією від 20.11.2013 р. за вих.№ 040-10/8353 відповідач повідомив відповідача про необхідність погашення заборгованості за вищевказаним договором, яка виникла станом на 26.11.2013 р., з яких 6 593,74 грн. - сума простроченої заборгованості за кредитною лінією, 1 899,36 грн. - нараховані проценти.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що станом на 05.02.2016 р. виникла перед позивачем заборгованість в розмірі 21 478,97 грн., з яких: 6 593,74 грн. - заборгованість за основним боргом; 4 027,99 грн. - заборгованість за процентами; 1 557,66 грн. - пеня, нарахована на прострочену заборгованість за процентами; 3 439,95 грн. - пеня, нарахована на прострочену заборгованість за основним боргом; 706,81 грн. - три проценти річних; 5 152,83 - інфляційне збільшення суми боргу.

Згідно ст. 257 ЦП України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Статтею 258 ч.1 п.1 ЦПК України встановлений спеціальний строк позовної давності, який становить 1 рік, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 19.03.2014 р. (справа № 6-14 цс14), відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі, погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (ст.257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст.261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

В судовому засіданні встановлено, що строк дії картки, виданої позивачеві за договором від 25.03.2011 р., закінчився в березні 2014 р., що визнали сторони у справі.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, суми пені, які просить стягнути позивач з відповідача, розраховані за період з 06.02.2015 р., а суми інфляційного збільшення та трьох відсотків - з 01.01.2014 р.

Таким чином, вимоги заявлені в межах строку позовної давності та в межах позовних вимог.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки визначені в ст. 611 ЦК України, зокрема розірвання договору.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Статтею 629 ЦК України встановлена обов'язковість виконання договору сторонами.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або фінансова установ (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, одним з яких є сплата неустойки.

Статтями 546, 547 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Умовами договору від 25.03.2011 р. сторони передбачили відповідальність позивача, як позичальника, за порушення термінів сплати кредиту та процентів за користування кредитом у вигляді сплати пені.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуваннямвстановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи, що відповідач (позичальник), отримавши кредит та користуючись грошовими коштами, в порушення умов Кредитного договору не виконав своїх зобов'язань щодо вчасного повернення суми кредиту та сплати всіх належних платежів за Кредитним договором, вказані обставини, виходячи з вимог чинного законодавства України та положень Кредитного договору, є законною підставою для стягнення з відповідача частини кредиту, що залишилась, процентів за користування кредитом, пені, трьох процентів річних та пінфляціного збільшення.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що відповідач порушив взяті зобов'язання по своєчасній та повній сплаті кредиту, процентів за користування кредитом, в зв'язку з чим у відповідача перед позивачем заборгованість, загальний розмір якої станом на 05.02.2016 р. становить 21 478,97 грн. Наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідає вимогам закону та умовам договору.

Суд не приймає до увагу заперечення представника відповідача в частині того, що позивачем не доведені обставини позовних вимог, оскільки наявність заборгованості відповідача перед позивачем підтверджена позивачем вищенаведеними доказами, а відповідачем не спростовані надані позивачем документи та не надано жодного належного та допустимого доказу, в т.ч. і про сплату сум на погашення заборгованості за договором від 25.03.2011 р. Суд не приймає до уваги заперечення представника відповідача в частині того, що заявлені позивачем суми пені не відповідають строку позовної давності, як безпідставні, оскільки судом встановлено, що позивачем не пропущений строк позовної давності по заявленим позовним вимогам.

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають повному задоволенню, оскільки вони є обґрунтованими, заснованими на законі та знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.

Крім того, відповідно до вимог ст.88 ЦПК України стягненню з відповідача на користь Публічного акціонерного товариства «Укрексімбанк» підлягають витрати, понесені позивачем по оплаті судового збору у розмірі 1378,00 грн.

На підставі викладеного, ст.ст.526, 610-611, 625, 629, 1049, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст.3, 10, 11, 15, 58, 59, 60, 88, 208-209, 212, 213, 214-215, 218 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України" (код ЄДРПОУ 00032112) заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 0382008526БН/2011-03 від 25.03.2011 р. у розмірі 21 478,97 грн. (двадцять одна тисяча чотириста сімдесятвісім грн. 79коп.), яка виникла станом на 05.02.2016 р. та складається з: 6 593,74 грн. - заборгованість за основним боргом; 4 027,99 грн. - заборгованість за процентами; 1 557,66 грн. - пеня, нарахована на простроченузаборгованість за процентами; 3 439,95 грн. - пеня, нарахована на простроченузаборгованість за основним боргом; 706,81 грн. - три процентирічних; 5 152,83 грн. - інфляційнезбільшеннясуми боргу.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІПН НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України" (код ЄДРПОУ 00032112) судовий збір урозмірі 1 378,00 грн. (одна тисячатриста сімдесят вісім грн. 00 коп.).

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через Подільський районний суд м.Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано протягом встановленого законом строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Н. М. Ларіонова