Ухвала суду № 59508050, 01.08.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 368/1958/15-ц Головуючий у І інстанції Кириченко В. І.Провадження № 22-ц/780/3812/16 Доповідач у 2 інстанції Воробйова Н. С.Категорія 26 01.08.2016

УХВАЛА

Іменем України

01 серпня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Воробйової Н.С.

суддів: Верланова С.М., Гуля В.В.

при секретарі Якимчук Ю.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Кагарлицького районного суду від 27 квітня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом,-

встановила :

Позивач звернувся до відповідачів з названим позовом, посилаючись на те, що відповідно до кредитного договору №014/06-11/2537 від 15.09.2006 року Акціонерним поштово- пенсійним банком « Аваль» відповідачу ОСОБА_2 надано кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 17700 дол. США на строк 84 місяців з 15 вересня 2006 року по 13 вересня 2013 року із сплатою 12% річних за користування кредитом . Позичальник зобов'язався належним чином використати та повернути суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісію згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов'язання в порядку та строки, визначені договором. Позичальник належним чином не виконував умов кредитного договору,не здійснював щомісячну сплату кредиту та не сплачував відсотки за користування кредитом. Тому станом на 05.10.2015 року виникла заборгованість.

В забезпечення належного виконання ОСОБА_2 зобов'язання було укладено договір поруки від 15.09.2006 року, згідно якого відповідач ОСОБА_3 виступила поручителем ОСОБА_2

Позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_2 і ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором у сумі 30 041,80 дол. США, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку становить 635 307,25 грн. , у тому числі: заборгованість за кредитом - 15 313,52 дол. США (в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку становить 323841,79 грн., заборгованість по сплаті відсотків - 14728,28 дол. США (в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку становить 311 465,46 грн.)

В судовому засіданні позивач уточнив та зменшив позовні вимоги, просив суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість, що виникла по сплаті відсотків за користування кредитом за період з 5.10.2012 року по 5.10. 2015 року у розмірі 114708,38 грн. ( в еквіваленті за курсом НБУ на 5.10.2015 року становить 5424,22 дол. США).

Уточнення вимог обгрунтовував тим, що рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 10.10.2008 року було стягнуто солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором. Але після винесення рішення суду, яке на даний час не виконано, відповідач ОСОБА_2 продовжував не виконувати умови щодо сплати відсотків за користуванням кредитом.

Представник відповідачів проти позову заперечував та пояснив, що 13.03.2008 року позивачем було направлено відповідачу ОСОБА_2 лист - попередження про дострокове повернення заборгованості за кредитним договором і тому 12.04.2008 року кредитний договір припинив свою дію, тобто через 30 календарних днів з моменту надіслання такого повідомлення відповідно до п.5.5 кредитного договору. І з вказаної дати позивач втратив можливість нарахування та стягнення відсотків. Строк позовної давності, який переривався у зв'язку з рішенням суду про стягнення заборгованості, сплив 21.10.2011 року. Просив відмовити у задоволенні позову також у зв'язку з пропуском строку позовної давності. Порука припинилась відповідно до положень ст.559 ч.4 ЦК України, так як кредитор протягом 6 місяців від дня настання строку основного зобов'язання не пред'явив вимоги до поручителя.

Рішенням Кагарлицького районного суду від 27 квітня 2016 року позов задоволено частково .

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства « Райффайзен Банк Аваль » заборгованість за кредитним договором №014/06-11/2537 від 15.09.2006 року по процентах за користування кредитом за період з 28.10.2012 року по 5.10. 2015 року у розмірі 114708,38 грн. ( що в еквіваленті за курсом НБУ на 5.10.2015 року становить 5424,22 дол. США).

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства « Райффайзен Банк Аваль » по 860,31 грн. з кожного судові витрати.

В апеляційній скарзі відповідачі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права, просили скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні вимог про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості по відсотках за користування кредитом у повному обсязі.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ч.ч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, 3підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу.

В силу ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказується при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

По справі встановлено, що відповідно до кредитного договору №014/06-11/2537 від 15.09.2006 року Акціонерним поштово- пенсійним банком « Аваль», правонаступником якого є позивач, відповідачу ОСОБА_2 надано кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 17700 дол. США на строк 84 місяців з 15 вересня 2006 року по 13 вересня 2013 року із сплатою 12% річних за користування кредитом . Позичальник зобов'язався належним чином використати та повернути суму отриманого кредиту відповідно до графіка погашення кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісію згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов'язання в порядку та строки, визначені договором. Відповідач ОСОБА_2 належним чином свої кредитні зобов»язання належним чином не виконував та допустив заборгованість по поверненню кредиту, відсотків за користування кредитом та іншим платежам, визначеним умовами договору. .

На забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов'язання по кредитному договору, між банком та ОСОБА_3 було укладено договір поруки від 15.09.2006 року , згідно якого відповідач ОСОБА_3 виступила поручителем ОСОБА_2 і зобов'язалась нести солідарну відповідальність перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, нарахованих відсотків за користування кредитом.

Відповідно до п.4.1 договору поруки порука припиняється , якщо кредитор в межах трирічного терміну з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя

Кредитні зобов»язання ОСОБА_2 забезпечувалися також заставою транспортного засобу-автомобіля марки Chevrolet Aveo SF 48Y, 2006 року випуску,р.н. НОМЕР_1.

З матеріалів справи видно, що рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 10 жовтня 2008 року з відповідачів на користь ВАТ « Райффайзен Банк Аваль », правонаступником якого є позивач, відповідно до положень ст.1050 ч.2 ЦК України, солідарно стягнуто заборгованість за кредитом в сумі 82147,63 грн. , 15 155,92 грн. - за відсотками , пеню за простроченя кредиту - 20441,95 грн. , пеню за прострочення сплати відсотків 17048,65 грн., а всього 134794,15 грн., вирішено питання про судові витрати.

В рахунок погашення Кредитної заборгованості звернуто стягнення на автомобіль-предмет застави, що належить ОСОБА_2. Вказане рішення набрало законної сили.

Судом встановлено, що на час розгляду даної справи рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 10 жовтня 2008 року щодо погашення кредитної заборгованості у сумі 134794 грн. у повному обсязі не виконано.

Судом також встановлено, що станом на 28.10.2012 року - заборгованість за кредитом становила 15 626,05 дол. США . Після вказаної дати боржником сплачено на погашення кредиту 30.11.2012 року - 29,06 дол. США, 17.01.2013 року - 29,06 дол. США, 31.01.2013 року - 31,31 дол. США, 15.02.2013 року - 29,24 дол. США, 6.03.2013 року - 29,24 дол. США, 24.04.2013 року - 29,24 дол. США, 30.05.2013 року - 29,24 дол. США, 8.07.2013 року - 29,24 дол. США, 21.08.2013 року - 38,49 дол. США, 6.06.2014 року - 24,55 дол. США, 16.06.2014 року - 13,86 дол. США.

Проценти за користування кредитом за період з 28.10.2012 року по 5.10. 2015 року не сплачувались.

Нараховані проценти за користування кредитом становлять - 15.12.2012 року - 153, 56 дол. США, 15.01.2013 року - 158,72 дол. США, 15.02.2013 року - 158,53 дол. США, 15.03.2013 року - 142,67 дол. США, 15.04.2013 року - 157,75 дол. США, 15.05.2013 року - 152,46 дол. США, 15.06.2013 року - 157,30 дол. США, 15.07.2013 року - 152,01 дол. США, 15.08.2013 року - 156,80 дол. США, 13.09.2013 року - 146,44 дол. США, 13.10.2013 року - 151,42 дол. США, 13.11.2013 року - 156,46 дол. США, 13.12.2013 року - 151,42 дол. США, 13.01.2014 року - 156,46 дол. США, 13.02.2014 року - 156,47 дол. США, 13.03.2014 року - 141,32 дол. США, 13.04.2014 року - 156,46 дол. США, 13.05.2014 року - 151,42 дол. США, 13.06.2014 року - 156,41 дол. США, 13.07.2014 року - 151,05 дол. США, 13.08.2014 року - 156,07 дол. США, 13.09.2014 року - 156,07 дол. США, 13.10.2014 року - 151,04 дол. США, 13.11.2014 року - 156,07 дол. США, 13.12.2014 року - 151,04 дол. США, 13.01.2015 року - 156,07 дол. США, 13.02.2015 року - 156,07 дол. США, 13.03.2015 року - 140,97 дол. США, 13.04.2015 року - 156,07 дол. США, 13.05.2015 року - 151,04 дол. США, 13.06.2015 року - 156,07 дол. США, 13.07.2015 року - 151,04 дол. США, 13.08.2015 року - 156,07 дол. США, 13.09.2015 року - 156,07 дол. США, 5.10.2015 року - 110,76 дол. США, що підтверджується розрахунком заборгованості, наданим позивачем.

Вирішуючи питання щодо розміру заборгованості за процентами за користування кредитом, з урахуванням дати звернення позивача до суду, а саме 28 жовтня 2015 року та визначеного законом строку позовної давності, суд дійшов висновку, що до позовних вимогах за період з 5.10.2012 року по 27.10.2012 року сплив строк позовної давності 3 роки; у зв»язку з заявою відповідачів про застосування строку позовної давності, відповідно до положень ст.267 ч.4 ЦК України, це є підставою для відмови в цій частині позову. Загальний розмір процентів за користування кредитом за період з 28.10.2012 року по 5.10. 2015 року підлягає сплаті в розмірі 5424,22 дол. США (станом на 5.10.2015 року 1 дол. США в еквіваленті за курсом НБУ становить 21,147447 грн,), а тому сума заборгованості по відсотках в національній валюті України складає -114708,38 грн).

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача частково, та з урахуванням обставин справи, положень ЦК України, зокрема, ч.1 ст.1054, ч.2 ст.1056-1, ст..554 ЦК України, умов кредитного договору та договору поруки, вважав, що на користь позивача слід стягнути з відповідачів в солідарному порядку заборгованість по відсотках за користування кредитом за період з 28.10.2012 року по 5.10. 2015 року у розмірі 114708,38 грн., що в еквіваленті за курсом НБУ на 5.10.2015 року становить 5424,22 дол. США).

Даний висновок суду відповідає вимогам закону та обставинам справи.

Суд обґрунтовано відхилив доводи представника відповідача про те, що у зв»язку з достроковим стягнення з позичальника - боржника за кредитним договором суми кредиту, позивач втратив право на стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом.

Дострокове присудження до виконання основного зобов'язання в натурі не тягне його припинення з дня набрання законної сили рішенням суду і не виключає стягнення процентів, пені та збитків, а також інших штрафних санкцій, передбачених угодою, до дня фактичного задоволення (повного розрахунку). Звернення до суду з вимогою про дострокове повернення всіх сум за кредитним договором у зв'язку з порушенням умов договору згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК не означає односторонньої відмови від договору, а є наслідком невиконання чи неналежного виконання боржником своїх договірних зобов'язань. Це спосіб цивільно-правової відповідальності боржника.

Колегія погоджується також з висновком суду про необґрунтованість доводів відповідачів щодо припинення поруки.

Відповідно до п.4.1 договору поруки порука припиняється, якщо кредитор в межах трирічного терміну з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя .

Строк дії кредитного договору визначений сторонами до 13 вересня 2013 року. З даним позовом позивач звернувся 28.10.2015 року.

Крім того, кредитор пред'являв таку вимогу, що стверджується рішенням Кагарлицького районного суду від 10.08.2008 року, а тому відповідно до положень ст.559 ч.4 ЦК України, у даному випадку, відсутні підстави для визнання порука припиненою.

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Рішення суду відповідає вимогам закону, підстав до його скасування при апеляційному розгляді справи не встановлено.

В апеляційній скарзі не приведено доводів, які б спростували висновки суду, викладені в рішенні.

Керуючись ст..ст.307, 308 ЦПК України, колегія

Ухвалила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Кагарлицького районного суду від 27 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді