Ухвала суду № 59508034, 01.08.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 377/1246/15-ц Головуючий у І інстанції Малишенко Т.О.Провадження № 22-ц/780/3713/16 Доповідач у 2 інстанції Воробйова Н. С.Категорія 18 01.08.2016

УХВАЛА

Іменем України

01 серпня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Воробйової Н.С.

суддів: Верланова С.М., Гуля В.В.

при секретарі Якимчук Ю.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приват Банк" на заочне рішення Славутицького міського суду Київської області від 17 березня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приват Банк" про захист прав споживачів та стягнення коштів,-

встановила :

У листопаді 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства КБ «ПРИВАТБАНК» про стягнення грошових коштів.

Посилався на те, що 27.12. 2012 року між ним та відповідачем було укладено депозитний договір №SAMDN25000731822758 (Вклад «Стандарт, 12 міс.) відповідно до якого позивач розмістив на рахунках відповідача 20 000,00 доларів США на строк 12 місяців з 27.12.2012 року по 27.12.2013 року за ставкою 10 % річних. Для внесення грошових коштів Банком на ім.,я клієнта було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_3, факт внесення коштів підтверджується платіжним дорученням № НОМЕР_1 від 27.12.2012 року. 07.10.2013 року ОСОБА_2 було збільшено суму вкладу на 30 613,49 доларів США.

Станом на 04.05.2014 року загальна сума вкладу та нарахованих процентів становить 51 050,29 доларів США, що підтверджується довідкою Банку № 13935675 від 04.05.2014 року.

Крім того між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством КБ «ПРИВАТБАНК» 27.12.2012 року було укладено Договір № SAMDN25000731822991 (Вклад «Стандарт, 12 міс.) відповідно до якого позивач розмістив на рахунках відповідача 20 000,00 доларів США на строк 12 місяців з 27.12.2012 року по 27.12.2013 року за ставкою 10 % річних. Для внесення грошових коштів Банком на ім.,я клієнта було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_4, факт внесення коштів підтверджується платіжним дорученням № НОМЕР_2 від 27.12.2012 року. Пунктом 6 укладених Договорі передбачено, що у випадку, якщо після закінчення строку вкладу клієнт не заявить банку про відмову в продовженні строку вкладу, вклад вважається продовженим на строк в 12 місяців в порядку п.1 укладених Договорів.

24.12.2014 року позивач звернувся до відповідача із заявою про відмову в продовженні строку вкладу за договорами №SAMDN25000731822758 та № SAMDN25000731822991 та намір отримати депозитні вклади та нараховані відсотки. Однак відповідач відмовив повернути позивачу депозитні вклади надавши на його заяву письмову відповідь, мотивуючи тим, що у зв,язку з припиненням діяльності банку на території АРК та м. Севастополя у зв,язку з їх тимчасовою окупацією. Припинення діяльності банку обумовлено постановою Правління Національного банку України №260 від 06.05.2014 року. Відповідно до ч.6 ст.5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», відповідальність за порушення визначених Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина на тимчасово окупованій території, відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації юридичним особам, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладаються на державу, що здійснює окупацію, відповідно до норм і принципів міжнародного права.

Відмову банку позивач вважає необґрунтованою, оскільки він є громадянином України, договір укладав з банком, який також знаходиться на території України, з 06 травня постійно проживає в м.Слувутичі, Київської області.

Просив задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, стягнути з відповідача на його користь суму вкладу та нараховані проценти за договором № SAMDN25000731822991 від 27.12. 2012 року в розмірі 51050,29 дол.США, що за офіційним курсом НБУ становить 1532019,20 грн.; а також за договором № SAMDN25000731822991 від 27.12.2012 року стягнути суму вкладу та нараховані проценти в розмірі 20172,60 дол.США, що за курсом НБУ становить 605379,73 грн.

У судове засідання позивач не з»явився, надав суду письмову заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі. На заперечував в разі відсутності відповідачів ухвалити заочне рішення.

Відповідачі письмових заперечень проти позову не подали, у судове засідання свого представника не направили, клопотання про розгляд справи за їх відсутності не надіслали, у зв'язку з чим за згодою позивача,відповідно ст. 224 ЦПК України суд ухвалив заочне рішення на підставі наявних доказів.

Рішенням Славутицького міського суду від 17 березня 2016 року позов задоволено у повному обсязі.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилався на те, що позивач не довів належними доказами факт укладання договорів банківського владу між сторонами, факту внесення заявлених сум грошових коштів на рахунки за договором.

Вказував, зокрема, на те, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно - правовими актами у сфері банківської діяльності (банківським правилам) і звичаями ділового обору. Такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснює касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення операції в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ. Проте позивачем надано лише копії договорів та копії квитанцій про внесення грошових коштів по кожному договору; крім того, позивачем не надано докази тому, що грошові кошти взагалі перебували на рахунках банку.

На думку апелянта, позивачем не було надано жодного належного допустимого доказу наявності залишків грошових коштів на банківському рахунку на момент його звернення до суду першої інстанції.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

По справі встановлено, що 27 грудня 2012 року між позивачем та відповідачем було укладено депозитний договір №SAMDN25000731822758 (Вклад «Стандарт, 12 міс.) відповідно до якого позивач розмістив на рахунках відповідача 20 000,00 доларів США на строк 12 місяців з 27.12.2012 року по 27.12.2013 року за ставкою 10% річних. 07.10.2013 року ОСОБА_2 було збільшено суму вкладу на 30 613,49 доларів США. Крім того між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством КБ «ПРИВАТБАНК» 27.12.2012 року було укладено Договір № SAMDN25000731822991 (Вклад «Стандарт, 12 міс.) відповідно до якого позивач розмістив на рахунках відповідача 20 000,00 доларів США на строк 12 місяців з 27.12.2012 року по 27.12.2013 року за ставкою 10% річних.

24.12.2014 року позивачем було подано заяви про відмову в продовженні строку вкладу видачу суми вкладів та нарахованих процентів. Зазначена заява отримана відповідачем.

Листом відповідача від 30.12.2014 року №20.1.0.0.0/7-20141230/150 ОСОБА_2 відмовлено в поверненні депозитних вкладів та нарахованих відсотків.

Матеріали справи також містять довідку №13935675 від 04 травня 2014 року щодо наявності в ПАТ КБ «ПриватБанк» на зазначену дату рахунків на ім.»я ОСОБА_2 , у т.ч. рахуноки «Стандарт» від 27 грудня 2012 року на суму 20172,60 дол.США та на суму 51050,29 дол.США. Довідка підписана начальником департамента по координації роботи з клієнтами Кримського РУ та засвідчено печаткою. У ході розгляду справи в апеляційній інстанції у позивача були витребувані оригінали договорів строкового депозитного вкладу №№SAMDN25000731822758, SAMDN25000731822991 від 27.12.2014р.

Згідно п.10 умов зазначених договорів, він оформлений у двох екземплярах, один екземпляр видається Клієнту, другий-зберігається у банку. При .укладенні договору банком використовується факсимільне відтворення підпису Голови правління банку, а також відтворення відтиску печатки Банку технічними друкованими засобами.

У зв»язку з викладеним, не можна вважати обґрунтованими доводи відповідача про те, що надані позивачем документи належним чином не оформлено, в них відсутні оригінальні (мокра печатка) та оригінальний підпис уповноваженого працівника банку.

Як вже наголошувалося, довідка про наявність рахунків у банку на ім»я ОСОБА_2, оригінали договорів та оригінали квитанцій (платіжних доручень) оформлені відповідно до умов договорів та особливостей програмного забезпечення, діючого в ПАТ КБ « ПриватБанк».

Статтею 1 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до ч.1, 3 ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановленому договором. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.2 ст.1060 ЦК України за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов,язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.

Відповідно до ч.1,4,5 ст.1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав. Проценти на банківський вклад виплачуються вкладникові на його вимогу зі спливом кожного кварталу окремо від суми вкладу, а не витребувані у цей строк проценти збільшують суму вкладу, на яку нараховуються проценти, якщо інше не встановлено договором банківського вкладу. У разі повернення вкладу виплачуються усі нараховані до цього моменту проценти.

Згідно ч.1,3 ст.1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Відповідно до ст.1070 цього Кодексу за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка або законом. Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором, - зі спливом кожного кварталу. Проценти сплачуються банком у розмірі, встановленому договором, а якщо відповідні умови не встановлені договором, - у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.

Згідно ст.1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.

За статтею 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду у випадках, вставлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1075 ЦК України, договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.

При цьому, відповідно до п. 20.7 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах» від 12 листопада 2003 року N 492 вкладні (депозитні) рахунки клієнтів у разі залучення строкових вкладів закриваються після закінчення строку зберігання вкладу та повернення коштів вкладнику. У разі залучення вкладу на умовах його видачі на першу вимогу вкладний (депозитний) рахунок закривається після повернення коштів вкладнику.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.04.1996 р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» до відносин, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів» належать, зокрема, ті, що виникають із договорів про надання фінансово - кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг).

Відповідно до ч.2 ст.1058 ЦК України, договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором.

Частина 1 ст.633 ЦК України дає визначення поняття публічний договір: публічний договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Згідно з ч.2 ст.633 ЦК України умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» клієнт банку - будь-яка фізична чи юридична особа, що користується послугами банку.

Виходячи з вищенаведеного, вкладник за договором банківського вкладу є споживачем послуг банку (клієнт банку), зокрема у сфері залучення коштів на депозитні рахунки. Відповідно, захист його прав як споживача регламентовано Законом України «Про захист прав споживачів» та відповідними нормами Цивільного Кодексу України.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника; продукція - будь-які виріб товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб.

Пунктом 13 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначається: належна якість товару, роботи або послуги - властивість продукції, яка відповідає вимогам, встановленим для цієї категорії продукції у нормативно-правових актах і нормативних і:ментах, та умовам договору із споживачем.

Згідно з п.2 ч.1 ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на належну якість обслуговування.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Згідно листа НБУ 25-Ш/18824 від 23 квітня 2014 року , у випадку пред»явлення Клієнтом довідки про зміну місця проживання/перебування фізичної особи, затвердженої наказом МВС України від 22 листопада 2012 №1077 «Про затвердження Порядку реєстрації місця проживання та місмця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів», Банк зобов»язаний розблокувати рахунки клієнтів, які переселилися с АРК та м.Севастополя. Аналогічна позиція міститься у листі НБУ №47-604/41267 від 31.07.2014 року.

Як вже наголошувалося, позивачем на адресу відповідача було надіслано заяви від 24 .12.2014 року на ім.»я голови Правління ПАТ КБ «ПриватБанк» про відмову в продовженні строку вкладу та видачу суми вкладів та нарахованих процентів. Зазначена заява отримана відповідачем. Листом відповідача від 30.12.2014 року №20.1.0.0.0/7-20141230/150 ОСОБА_2 відмовлено в поверненні депозитних вкладів та нарахованих відсотків )а.с.8-15,17).

06.02.2015 року заяву про розблокування депозитних рахунків згідно депозитних договорів від 03.01.2014, від 27.12.2012 року ОСОБА_2 на ім.»я голови Правління банку надіслано повторно. При цьому до заяви долучено довідку про реєстрацію місця перебування від 06.05.2014 року Славутицького МС УДМС України в Київській області та ксерокопію паспорта про реєстрацію місця проживання з 08.10.2014 року в АДРЕСА_1 (а.с.21-25).

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд виходив з вимог закону, обставин справи та дійшов висновку щодо правомірності вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь суми банківських вкладів за договорами від 27 грудня 2012 року № SAMDN25000731822758, від 27 грудня 2012 року № SAMDN25000731822991 оскільки депозит був правомірно внесений у іноземній валюті - доларах США, поверненню він підлягає також у іноземній валюті, тому суд вважає за можливе стягнути суму депозитних вкладів та відсотків за ним саме у доларах США.

Суд обґрунтовано відхилив доводи відповідача про те, що ПАТ КБ «ПриватБанк» не повинен повертати депозит, оскільки кошти вносились у відділенні банку на території АРК Крим, яка на даний період часу є окупованою, оскільки договори депозиту були укладені між позивачем та ПАТ КБ «ПриватБанк» як юридичною особою, місцезнаходження якої розташоване у м. Дніпропетровську, а позивач ОСОБА_2 є громадянином України, його місце проживання зареєстроване у АДРЕСА_1

Відповідно до ст. 95 ЦК України, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Відповідно до п. 5 Постанови Правління Національного Банку України від 06.05.2014 року № 260 «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя», банки, в тому числі ПАТ КБ «Приватбанк», зобов'язані припинити діяльність відокремлених підрозділів банків, розташованих на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, та протягом місяця з дня набрання чинності цією постановою забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів.

Тобто, на час отримання довідки ОСОБА_2 про наявність рахунків в ПАТ КБ «Приватбанк» на його ім»я (04.05.2014 р.) Симферопольське відділення банку працювало в звичайному режимі. У зв»язку з цим, посилання відповідача на те, що на час видачі довідки від 04.05.2014 року у відповідального працівника були відсутні повноваження на підписання такої довідки є безпідставними.

Тим більше, що згідно довідки Славутицького МС УДМС України в Київській області від 06.05.2014 року місце перебування ОСОБА_2 у визначеному законом порядку зареєстровано з 06.05.2014 по 06.11.2014 року в АДРЕСА_2.

08.10.2014р.- він був знятий з реєстрації місця проживання та постійно зареєстрований в АДРЕСА_1

При цьому, суд правомірно вважав безпідставними посилання відповідача на положення ч.6 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», згідно якої відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об'єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на Російську Федерацію як на державу, що здійснює окупацію, оскільки позивач не заявляв вимоги про стягнення матеріальної чи моральної шкоди.

Заслуговує на увагу також посилання суду на ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», згідно якій суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Зокрема, у справі ZOLOTAS ПРОТИ ГРЕЦІЇ (No 2) Європейський суд з прав людини зазначив наступне: «Суд зазначає, що на підставі статті 830 Цивільного кодексу, якщо особа, яка кладе суму грошей у банк, передає йому право користування нею, то банк має її зберігати і, якщо він використовує її на власну користь, повернути вкладнику еквівалентну суму за умовами угоди. Отже, власник рахунку може добросовісно очікувати, аби вклад до банку перебував у безпеці, особливо якщо він помічає, що на його рахунок нараховуються відсотки. Закономірно, він очікуватиме, що йому повідомлять про ситуацію, яка загрожуватиме стабільності угоди, яку він уклав з банком, і його фінансовим інтересам, аби він міг заздалегідь вжити заходів з метою дотримання законів і збереження свого права власності. Подібні довірчі стосунки невід'ємні для банківських операцій і пов'язаним з ними правом. Суд водночас нагадує, що принцип правової певності притаманний усій сукупності статей Конвенції і є одним з основоположних елементів правової держави (Nejdet Sahin і Perihan Sahin проти Туреччини, [ВП], № 13279/05, § 56, 20 жовтня 2011 року).

Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін , якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Рішення суду відповідає вимогам закону. Підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

В апеляційній скарзі не наведено доказів, які б спростували висновки суду, викладені в рішенні.

Керуючись ст..ст.307, 308 ЦПК України, колегія

Ухвалила :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приват Банк" - відхилити.

Заочне рішення Славутицького міського суду Київської області від 17 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді