Вирок № 59506783, 08.08.2016, Миронівський районний суд Київської області

08.08.2016 Єдиний унікальний № 371/1486/15-к

Провадження №1-кп/371/7/16

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2016 року Миронівський районний суд Київської області

в складі : головуючого - судді Пархоменко В.М.

при секретарі - Овчаренко В.С.

за участю :

прокурора - Ільєнка Ю.Б.

обвинуваченого - ОСОБА_1

захисника - ОСОБА_2

потерпілої - ОСОБА_3

представника потерпілої - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миронівка кримінальне провадження № 42014110000000382 від 12 листопада 2014 року за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Росава, Миронівського району, Київської області, українця, громадянина України, освіта вища, одруженого, не працюючого, військовозобов"язаного, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого -

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України,

встановив:

Згідно обвинувального акта ОСОБА_1 органом досудового розслідування обвинувачується в тому, що він, працюючи на посаді начальника ВДАІ Богуславського РВ ГУ МВС України в Київській області, будучи службовою особою органу державної виконавчої влади, вчинив службове підроблення, тобто вніс до офіційного документу завідомо неправдиві відомості за наступних обставин.

Відповідно до наказу МВС України в Київській області №1034 о/с від 30 серпня 2011 року ОСОБА_1 призначено на посаду ІНФОРМАЦІЯ_2

Згідно вимог ст.ст. 2, 5 Закону України „Про міліцію", ст. 6 Закону України „Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві", ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України ОСОБА_1 під час несення служби зобов'язаний був захищати права, свободи і законні інтереси громадян, запобігати правопорушенням та припиняти їх, виконувати свої завдання неупереджено, у точній відповідності з законом.

Як посадова особа підрозділу, що забезпечує безпеку дорожнього руху повинен дотримуватись законності, мати необхідну професійну підготовку, високі моральні якості, ставитись з повагою до прав та свобод громадян, поважати людську гідність.

Згідно з положеннями ст. 60 Конституції України, ст. 5 Закону України „Про міліцію", ст. 4 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази. У разі одержання наказу, який суперечить закону, працівник міліції не повинен його виконувати. Ніякі виняткові обставини або вказівки службових осіб не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій або бездіяльності працівника міліції.

Однак, ОСОБА_1, грубо ігноруючи конституційні права та свободи людини, відповідно до яких кожен має право на свободу, повагу до гідності, особисту недоторканність, свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, в січні 2014 року виконував явно злочинні накази керівництва та склав завідомо неправдиві документи про вчинення адміністративних правопорушень завідомо невинними особами.

Так, 30 грудня 2013 року командиром взводу № 3 роти ДПС ДАІ із забезпечення супроводження при УДАІ ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_5 складено рапорт на ім'я начальника УДАІ ГУ МВС України в Київській області Дерев'янкіна С.О. про те, що 29 грудня 2013 року під час несення служби на 20 км автошляху Київ-Овруч в с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, водій автомобіля марки „Хонда", номерний знак НОМЕР_1, не виконав його вимогу про зупинку, що надавалась за допомогою жезла та свистка, чим порушив п. 2.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ № 1306 від 10 жовтня 2001 року. При цьому зазначений автомобіль не був зупинений інспектором УДАІ ГУ МВС України в Київській області та особа, яка керувала цим транспортним засобом установлена не була.

Крім цього, 30 грудня 2013 року інспектором взводу № 2 роти ДПС ДАІ із забезпечення супроводження при УДАІ ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_7 складено рапорт на ім'я начальника УДАІ ГУ МВС України в Київській області Дерев'янкіна С.О. про те, що 29 грудня 2013 року під час несення служби на 20 км автошляху Київ-Овруч в с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, водій автомобіля марки „Фольксваген", номерний знак НОМЕР_3, не виконав його вимогу про зупинку, що надавалась за допомогою жезла та свистка, чим порушив п. 2.4 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ № 1306 від 10 жовтня 2001 року. При цьому зазначений автомобіль не був зупинений інспектором УДАІ ГУ МВС України в Київській області та особа, яка керувала цим транспортним засобом установлена не була.

У подальшому працівниками УДАІ ГУ МВС України в Київській області встановлено, що власником автомобіля марки „Хонда", номерний знак НОМЕР_1 є ОСОБА_8, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3, а власником автомобіля „Фольксваген", номерний знак НОМЕР_3 є ОСОБА_3, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4, тому зазначені рапорти відповідно до положень ст. 276 КУпАП направлено до ВДАІ Богуславського РВ Київської області для вирішення питання про притягнення винних осіб, які порушили п. 2.4 ПДР, до адміністративної відповідальності.

Отримавши рапорти інспектора взводу № 2 роти ДПС ДАІ із забезпечення супроводження при УДАІ ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_7 та командира взводу № 3 роти ДПС ДАІ із забезпечення супроводження при УДАІ ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_5 від 30 грудня 2013 року, ОСОБА_1 визначив, що діяння водіїв вищевказаних автомобілів необхідно кваліфікувати за ст. 122-2 КУпАП, як невиконання водієм вимог працівника міліції про зупинку транспортного засобу.

З метою встановлення правопорушників, ОСОБА_1 03 січня 2014 року надіслав виклики за місцем проживання ОСОБА_8 - АДРЕСА_1, та ОСОБА_3 - АДРЕСА_4, однак останні за викликом не з'явилися.

У порушення норм ст.ст. 254, 256 КУпАП без відібрання пояснень у осіб, які притягалися до адміністративної відповідальності та за відсутності будь-яких доказів вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_8 та ОСОБА_3, з кар'єристських спонукань у ОСОБА_1 виник умисел на внесення до офіційних документів - протоколів про адміністративне правопорушення завідомо неправдивих відомостей.

07 січня 2014 року приблизно о 10. 00 год., в приміщенні відділення ДАІ по обслуговуванню Богуславського району при УДАІ ГУ МВС України в Київській області, за адресою: вул. І. Франка, 70, м. Богуслав, Київської області, ОСОБА_1, діючи умисно, вніс до протоколу про адміністративне правопорушення серії АА2 № 141741 та протоколу серії АА2 № 411742 завідомо неправдиві відомості про те, що ОСОБА_3 та відповідно ОСОБА_8 29 грудня 2013 року близько 12 год. 30 хв. на 20 км автодороги Київ-Овруч с. Нові Петрівці Вишгородського району Київської області, вчинили адміністративні правопорушення, передбачені ст. 122-2 КУпАП, а саме не виконали вимогу працівників ДПС ДАІ із забезпечення супроводження при УДАІ ГУ МВС України в Київській області про зупинку транспортних засобів, у той час як останніх на місці вчинення правопорушення зазначеного в протоколі, не було.

У подальшому протоколи про адміністративні правопорушення серії АА2 №411741 та серії АА2 №411742, у яких внесені завідомо неправдиві відомості, були направлені до Богуславського районного суду Київської області для розгляду по суті.

Постановою судді Богуславського районного суду Київської області від 16 січня 2014 року ОСОБА_8 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом на строк 3 (три) місяці.

Постановою судді Богуславського районного суду Київської області від 16 січня 2014 року ОСОБА_3 також визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом на строк 3 (три) місяці.

Постановою судді Апеляційного суду Київської області від 03 березня 2014 року постанову судді Богуславського районного суду Київської області від 16 січня 2014 року щодо ОСОБА_8 скасовано, а провадження по справі закрито на підставі ч. 1, п. 1, ст. 247 КУпАП за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-2 КУпАП.

Постановою судді Апеляційного суду Київської області від 04 березня 2014 року постанову судді Богуславського районного суду Київської області від 16 січня 2014 року щодо ОСОБА_3 також скасовано, а провадження по справі закрито на підставі ч. 1, п. 1, ст. 247 КУпАП за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-2 КУпАП.

Органом досудового розслідування дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.1 ст.366 КК України як службове підроблення, тобто внесення до офіційного документу завідомо неправдивих відомостей.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України не визнав повністю і пояснив, що на той час він працював начальником ВДАІ Богуславського РВ ГУ МВС України в Київській області.

Від УДАІ ГУ МВС України в Київській області надійшло повідомлення про те, що на 20 км автодороги Київ-Овруч водії автомобілів "Хонда" і "Фольксваген" на вимогу працівників ДАІ не зупинилися. Рапорти були складені інспекторами ОСОБА_7 і ОСОБА_5, завізовані заступником начальника УДАІ. Після надходження усного повідомлення він дав вказівку інспекторам ОСОБА_11 та ОСОБА_9 з"ясувати вказані обставини. Вони їздили за місцем проживання ОСОБА_3 і ОСОБА_8 Щодо ОСОБА_3 батько повідомив, що вона дійсно проживає за вказаною адресою, але на даний час знаходиться в м.Києві, дав номер її мобільного телефона і вони спілкувались з нею по телефону. Їй було повідомлено, що вона викликається у відділення ДАІ, але вона сказала, що не з"явиться, всі питання щодо її справи будуть розглядатися в суді. ОСОБА_8 також за місцем проживання не було, але за даними міської ради та адресної довідки вона зареєстрована за вказаною адресою. Він особисто розмовляв з ОСОБА_8 по мобільному телефону, яка повідомила, що вона того дня їхала на автомобілі на вказаній у рапорті дільниці дороги ніби-то на дачу. По телефону вона також була повідомлена з приводу чого вона викликається, на прохання з"явитися у ВДАІ для складання протоколу також відмовилася і сказала, що всі питання її справи будуть розглядатися в суді. Потім він надсилав ОСОБА_3 і ОСОБА_8 офіційні повідомлення через канцелярію Богуславського РВ ГУ про виклик для складання адміністративного протоколу, але останні не з"явилися. Для складання протоколу про адміністративне правопорушення встановлені стислі строки, а тому він склав протоколи в присутності понятих, діючи згідно посадової інструкції. Протоколи були складені на підставі оригіналів рапортів інспекторів ОСОБА_5 та ОСОБА_7, які були завізовані заступником начальника УДАІ, а також даних, які містилися в цих рапортах. Він вважав, що це офіційні документи, на підставі яких потрібно приймати рішення. Будь-яких сумнівів у достовірності складених рапортів у нього не виникало, а ОСОБА_3 та ОСОБА_8 не заперечували факт перебування їх у вказаний у рапортах час на автодорозі Київ-Овруч. Під час розмови з ОСОБА_8 остання підтвердила, що саме вона керувала автомобілем. Після оформлення протоколів вони були зареєстровані в журналі та направлені на розгляд до суду.

Просить його виправдати.

Потерпіла ОСОБА_3 пояснила, що 29 грудня 2013 року вона знаходилась в автомобілі "Фольксваген", який на праві власності належить їй, але ним не керувала, знаходилась на пасажирському сидінні. Хто керував автомобілем-відповідно до ст.63 Конституції України вказувати не бажає. На автодорозі був дуже щільний рух, багато постів ДАІ, але ні один інспектор не подавав знаків на зупинку. На початку січня 2014 року до неї зателефонував інспектор ДАІ ОСОБА_9 і повідомив, що їй потрібно з"явитися у відділ ДАІ для з"ясування обставин незупинки її автомобіля на вимогу інспектора ДПС. Вона сказала, що з"явитися не може, оскільки знаходиться на дорозі до Львова і зможе з"явитися після 8-го числа, але інспектор сказав, що їй потрібно з"явитися 5 чи 6 січня. Вона попросила надіслати письмове повідомлення. Останнє вона отримала 10 січня 2014 року про виклик до ВДАІ на 06 січня 2014 року. Її батько також повідомляв, що приїздили працівники міліції за місцем її проживання. Потім вона отримала виклик до суду, там вона ознайомилась з матеріалами справи, вказувала, що автомобілем керувала не вона. Постанова була винесена на підставі матеріалів, які надав суду ОСОБА_1, а її пояснення до уваги не бралися. Постанову судді вона оскаржила і Апеляційний суд скасував постанову суду першої інстанції.

Свідок ОСОБА_8 пояснила, що на той час, коли був складений рапорт працівником ДАІ, вона не проїздила автодорогою Київ-Овруч, вірніше проїздила, але в інший час. На початку січня, дати не пам"ятає, вона від"їздила за кордон, до неї зателефонував працівник ДАІ і повідомив, що потрібно з"явитися у відділення. Вона йому сказала, що у неї поїзд і вона від"їзджає за кордон. Коли повернулася, зателефонувала в райвідділ міліції, щоб дізнатися, чому її викликали. Її повідомили, що наступного дня у неї суд. Вона з адвокатом ознайомилися з матеріалами справи, в суді вона розповіла про те, що її ніхто не зупиняв, за кермом автомобіля була не вона, а ОСОБА_10, який мав намір купити у неї автомобіль. У подальшому вона оскаржила постанову про притягнення її до адміністративної відповідальності. Ніяких претензій до ОСОБА_1 вона не має.

Свідок ОСОБА_11 пояснив, що працював інспектором Богуславського ВДАІ до липня 2015 року. У грудні 2013 року з УДАІ м.Києва надійшов рапорт про те, що автомобілі рухалися по автодорозі Київ-Чоп у напрямку м.Житомира і не виконали вимогу працівників ДАІ про зупинку. До рапортів були додані дві облікові карточки про транспортні засоби, зареєстровані у Богуславському районі. В цих карточках були зазначені транспортні засоби та їх власники. Після цього начальник ВДАІ ОСОБА_1 доручив йому та ОСОБА_9 виїхати за місцем проживання вказаних власників транспортних засобів. Вони виїздили в с.Мисайлівка за місцем проживання ОСОБА_3 та в м.Богуслав за місцем проживання ОСОБА_8 У с.Мисайлівка до них вийшов чоловік, який представився батьком ОСОБА_3, яка є власницею автомобіля "Фольксваген" та повідомив, що вона тут зареєстрована, але не проживає, підтвердив наявність у дочки автомобіля "Фольксваген". Він залишив йому номер свого мобільного телефона, після чого вони поїхали за іншою адресою в м.Богуслав. Через деякий час до нього зателефонувала ОСОБА_3 і підтвердила, що має зазначений транспортний засіб, що вона їздила у справах вказаною автодорогою. Про те, що не вона керувала транспортним засобом, нічого не говорила. Він попросив її приїхати в м.Богуслав у відділення ДАІ для дачі пояснення по вказаному факту, повідомив, що надійшов рапорт з УДАІ, потрібно розібратися і скласти протокол про адмінправопорушення. На це ОСОБА_3 відповіла, що нікуди їхати не буде, вона зайнята, можливо, приїде в суд. Про це він доповів ОСОБА_1, після чого той склав протокол. Коли вони приїхали за місцем проживання ОСОБА_8 в м.Богуслав, сусіди сказали, що вона живе в м.Києві. ОСОБА_9 залишив номер телефона і вона з ним зв"язувалась, він з ОСОБА_8 не спілкувався.

Свідок ОСОБА_9 пояснив, що також працював на той час інспектором Богуславського ВДАІ до 7 листопада 2015 року. В кінці грудня 2013 року на адресу ВДАІ надійшли рапорти з УДАІ про те, що два автомобілі не зупинилися на вимогу працівників ДПС. За дорученням начальника ВДАІ ОСОБА_1 вони з ОСОБА_11 поїхали за місцем проживання порушників.

Щодо їхнього візиту до потерпілої ОСОБА_3 свідок дав показання, аналогічні показанням свідка ОСОБА_11 щодо ОСОБА_8 пояснив, що її сусіди сказали, що вона за вказаною адресою давно не живе, але вони зідзвонюються з її матір"ю при потребі. Він залишив номер свого мобільного телефона для зв"язку. Через кілька днів до нього зателефонувала ОСОБА_8, він їй пояснив ситуацію, яка склалася і попросив з"явитися до ВДАІ, так як надійшов рапорт про те, що вона не зупинилася на вимогу працівника ДПС. Вона підтвердила наявність у неї вказаного автомобіля і сказала, що рухалася вона у власних справах. Про те, що за кермом була інша особа, нічого не сказала. Чи з"являлася вона до ВДАІ, йому невідомо.

Свідки ОСОБА_7 і ОСОБА_5, які складали рапорти про порушення громадянками ОСОБА_3 та ОСОБА_8 правил дорожнього руху, відповідно вимог ст.63 Конституції України від дачі показань щодо себе відмовилися, посилаючись на те, що відносно них за даним фактом порушено кримінальні провадження.

Свідок ОСОБА_10 на виклики до суду не з"являвся, судом були вжиті всі заходи до його явки та допиту, але останній допитаний не був, ухвали про його привід виконані не були з невідомих причин. У останньому судовому засіданні прокурор відмовився від виклику та допиту вказаного свідка.

Заслухавши пояснення обвинуваченого, потерпілої, свідків, безпосередньо та неупереджено дослідивши та оцінивши в сукупності всі надані сторонами докази, суд прийшов до наступного.

Згідно вимог ст.91 КПК України у кримінальному провадженні обов'язковому доказуванню підлягають:

подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);

винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;

вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;

обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження.

Згідно ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Відповідно до ст.92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених ст.. 91 цього Кодексу за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Згідно ст.11 КК України злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.

Кримінальна відповідальність за ч.1 ст. 366 КК України настає у разі складання, видачі службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів.

Кримінальній відповідальності і покаранню підлягає лише особа, винна у вчиненні злочину, тобто така, що навмисно або з необережності скоїла діяння, визначене кримінальним законом як суспільно небезпечне, тобто однією з необхідних ознак злочину є винність особи, яка вчинила його.

Згідно ст.23 КК України виною є психічне ставлення особи до вчинюваної дії чи бездіяльності, передбаченої цим Кодексом, та її наслідків, виражене у формі умислу або необережності.

Відповідно до ст.24 КК України умисел поділяється на прямий і непрямий, прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання.

Суб"єктивна сторона службового підроблення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України характеризується тільки прямим умислом, бо винний діє завідомо, тобто усвідомлює неправдивий характер тих відомостей, що вносяться ним до офіційних документів, або усвідомлює, що документ, який він видає, повністю чи частково не відповідає дійсності (є неправдивим), отже обов'язковою умовою є усвідомлення обвинуваченим неправдивого характеру таких відомостей.

Внесення до документів неправдивих відомостей означає внесення (включення) до дійсного (справжнього) офіційного документа, який зберігає належну форму та необхідні реквізити, інформації, яка повністю або частково не відповідає дійсності.

За змістом обвинувачення неправдивими відомостями в протоколах відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_8 є всі обставини події - вчинення ними адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-2 КУпАП. Таким чином, вносячи ці недостовірні дані до офіційного документу, винувата особа повинна завідомо усвідомлювати їх неправдивість, тобто заздалегідь, до моменту складання документу, бути безсумнівно обізнаною щодо цього.

Разом з тим, будь-яких доказів про те, що ОСОБА_1 усвідомлював та завідомо знав про неправдивий характер тих відомостей, які вносились ним 07 січня 2014 року до протоколів про адміністративне правопорушення серії АА №411742 щодо ОСОБА_3 та серії АА2 №411741 щодо ОСОБА_8 та що на час складання вказаних протоколів він володів відомостями, які б спростовували викладені у рапортах ОСОБА_5 та ОСОБА_7 обставини щодо поведінки на дорозі водіїв автомобілів "Хонда" та "Фольксваген" стороною обвинувачення суду надано не було.

Крім того, жоден з досліджених доказів, на яких ґрунтується обвинувачення, не підтверджує, що ОСОБА_1, діючи з прямим умислом, вносив відомості до протоколів про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_8

На обгрунтування вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України сторона обвинувачення надала наступні докази :

- адміністративний матеріал на водія ОСОБА_3 від 07 січня 2014 року, в якому міститься рапорт інспектора ДПС ОСОБА_7 про те, що 29 грудня 2013 року біля 12.45 год на 21 км автодороги Київ-Овруч в с.Нові Петрівці водій автомобіля "Фольксваген" д.н.з. НОМЕР_2 не виконав вимогу про зупинку та продовжив рух; протокол про адміністративне правопорушення серії АА2 №411742 від 07 січня 2014 року, складений обвинуваченим ОСОБА_1 на підставі вказаного рапорта відносно ОСОБА_3 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-2 КУпАП; постанова судді Богуславського районного суду Київської області від 16 січня 2014 року, якою ОСОБА_3 визнано винною за ст.122-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на три місяці; постанова судді Апеляційного суду Київської області від 04 березня 2014 року, якою постанова судді Богуславського районного суду від 16 січня 2014 року скасована, а провадження у справі закрито за відсутністю в діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-2 КУпАП. Підставою для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_3 стало невиконання службовою особою, яка його склала, тобто начальником ВДАІ Богуславського РВ ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_1 вимог ст.256 КУпАП;

- адміністративний матеріал на водія ОСОБА_8 від 07 січня 2014 року, в якому міститься рапорт командира взводу ДПС ОСОБА_5 про те, що 29 грудня 2013 року біля 12.30 на 20 км автодороги Київ-Овруч в с.Нові Петрівці водій автомобіля "Хонда" д.н.з НОМЕР_1 не виконав вимогу про зупинку, що надавалась за допопомгою жезла та свистка; протокол про адміністративне правопорушення серії АА2 № 411741 від 07 січня 2014 року, складений обвинуваченим ОСОБА_1 на підставі вказаного рапорта відносно ОСОБА_8 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-2 КУпАП; постанова судді Богуславського районного суду Київської області від 16 січня 2014 року, якою ОСОБА_8 визнано винною за ст.122-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на три місяці; постанова судді Апеляційного суду Київської області від 03 березня 2014 року, якою постанова судді Богуславського районного суду від 16 січня 2014 року скасована, а провадження у справі закрито за відсутністю в діях ОСОБА_8 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-2 КУпАП. Підставою для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_8 стало невиконання службовою особою, яка його склала, тобто начальником ВДАІ Богуславського РВ ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_1 вимог ст.256 КУпАП.

Під час розгляду вказаних адміністративних матеріалів як в суді першої інстанції, так і в Апеляційному суді Київської області ОСОБА_3 та ОСОБА_8 були присутні, не заперечували факту руху належних їм автомобілів 29 грудня 2013 року о 12.30 год на автодорозі Київ-Овруч в с.Нові Петрівці, проте заперечували вимогу працівників ДПС про зупинку, також обидві вказали, що за кермом були інші особи, а не вони. Зокрема, ОСОБА_8 вказувала, що за кермом автомобіля був ОСОБА_10, який хотів придбати у неї автомобіль, а ОСОБА_3 відмовилася вказувати особу, яка керувала належним її автомобілем.

Органом досудового розслідування не надано належної оцінки тих обставин, що підставою для складання протоколів про адміністративне правопорушення за ст.122-2 КУпАП були рапорти працівників міліції ОСОБА_7 та ОСОБА_5, складені ними як суб'єктами владних повноважень при виконанні службових обов'язків, відомості про час, день та місце, марку та номерні знаки автомобілів, водії яких відповідно до складених рапортів вчинили адміністративне правопорушення, були використані обвинуваченим і підстав сумніватися у їх достовірності у нього не було.

Крім того, як пояснив у судовому засіданні обвинувачений та підтвердили свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_9, останні за дорученням ОСОБА_1 приїздили за місцем реєстрації власника автомобіля "Фольксваген" в с.Мисайлівка та за місцем реєстрації власника автомобіля "Хонда" ОСОБА_8 в м.Богуслав, залишали батькові ОСОБА_3 та сусідам ОСОБА_8 номер мобільного телефону для зв"язку, спілкувалися з ними по телефону та повідомляли про необхідність з"явитися до Богуславського ВДАІ для складання протоколів, цього не заперечують і самі ОСОБА_3 та ОСОБА_8, також надсилав повідомлення про виклик поштою, про що не заперечила і потерпіла ОСОБА_3, однак до відділення ДАІ останні так і не з'явилися.

Зміст обвинувачення фактично зводиться до порушення вимог ст.ст.251, 254, 256 КУпАП при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, неналежне зібрання доказів винуватості ОСОБА_3 та ОСОБА_8 у вчиненні адміністративного правопорушення та їх неправильної оцінки, що є підставою для дисциплінарної відповідальності службової особи і складу злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України не утворює.

Вказані докази не підтверджують вини обвинуваченого та не доводять наявності в його діях прямого умислу на внесення до офіційного документу завідомо неправдивих відомостей. Крім того, суб"єктом службового підроблення може бути будь-яка службова особа (частини 3 і 4 ст. 18 КК) незалежно від того, у публічній чи в приватній сфері службової діяльності вчинюється цей злочин, тобто суб"єктом даного злочину може бути лише службова особа.

Разом з тим, будь-яких доказів на підтвердження вчинення вказаного злочину службовою особою, стороною обвинувачення не надано і обвинувачення грунтується виключно на словах обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що він працював на посаді начальника Богуславського ВДАІ. У наданих прокурором доказах відсутні будь-які документи, які б підтверджували службове становище обвинуваченого (накази про приймання на роботу та звільнення, витяг з послужного списку обвинуваченого, характеристика з місця служби, посадова інструкція, тощо), тобто на яких підставах ОСОБА_1 здійснював функції службової особи органу державної влади.

Будь-яких інших доказів, які б свідчили про обставини вчинення обвинуваченим інкримінованих йому діянь, сторона обвинувачення не надала.

Під час підготовчого розгляду вказаного кримінального провадження судом було постановлено ухвалу про повернення обвинувального акта прокурору для усунення вищевказаних недоліків, проте прокурор з доводами суду не погодився та оскаржив ухвалу в Апеляційний суд Київської області з тих підстав, що вказані недоліки можуть бути з"ясовані в судовому засіданні під час розгляду провадження по суті.

Згідно положень ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Презумпція невинуватості є одним із основних принципів сучасного кримінального провадження. Окрім цього, це положення закріплено в п. 2 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, в якій зазначено, що кожен обвинувачений в скоєні кримінального правопорушення вважається невинним, до тих пір поки його винність не буде встановлена в законному порядку.

Згідно ч.ч.2, 4 ст. 17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданий, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Відповідно до вимог ч.7 ст. 284 КПК України, якщо обставини передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 цієї статті, а саме: встановлена відсутність події кримінального правопорушення або відсутність в діянні складу кримінального правопорушення, виявлені під час судового розгляду, суд зобов'язаний ухвалити виправдувальний вирок.

Відповідно до ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що:

1. Вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа;

2. Кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим;

3. В діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

З урахування викладеного, встановлених судом фактичних обставин у справі, враховуючи, що стороною обвинувачення не надані докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, суд приходить до висновку, що в діяннях обвинуваченого відсутній склад злочину, передбачений ч. 1 ст. 366 КК України, а тому його слід виправдати.

При ухваленні вироку судом враховані позиції Апеляційного суду Київської області (справа № 11-кп/780/432/15), Вищого спеціалізованого суду України (справа №5-2740 км15) у даній категорії кримінальних проваджень.

В ході судового розгляду кримінального провадження стороною обвинувачення була надана постанова про визнання речовим доказом від 13 листопада 2014 року (т.2 а.с.7) та постанова про уточнення постанови про визнання речовими доказами від 24 листопада 2014 року (т.2 а.с.18).

Згідно вказаних постанов визнано речовими доказами та постановлено залишити в матеріалах кримінального провадження №42014110000000382: витяг з ЄРДР, протоколи допитів свідків ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_14 та адміністративні матеріали відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_3

Питання про долю речових доказів - адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_3 -суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Що стосується інших речових доказів, а саме: протоколів допиту свідків, обвинуваченого, потерпілої та витягу з ЄРДР, то на думку суду, вони не є речовими доказами в розумінні ст.100 КПК України, оскільки витяг з ЄРДР є процесуальним документом та невід"ємною частиною кримінального провадження; що стосується протоколів допиту, то вони в матеріалах кримінального провадження відсутні, не були надані стороною обвинувачення в процесі судового розгляду, місце їх знаходження суду невідоме. Проте, вказані процесуальні документи не характеризують особу обвинуваченого та не містять доказової інформації стосовно обставин вчинення злочину.

Відповідно ст.23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження отримує усно. За клопотанням прокурора судом були допитані всі зазначені ним свідки (окрім свідка ОСОБА_15). Свої висновки суд може обгрунтовувати показаннями свідків, потерпілого, отриманими в ході судового розгляду безпосередньо, а їх показання, отримані в ході досудового розслідування можуть бути оголошені під час судового розгляду з метою перевірки їх правдивості і з"ясування розбіжностей. Будь-яких клопотань про виклик свідків (крім заявлених у клопотанні прокурора) в ході судового розгляду заявлено не було, зазначені протоколи допитів в якості речових доказів стороною обвинувачення надані не були, питання про приєднання їх до матеріалів кримінального провадження судом не вирішувалось, їх місцезнаходження суду невідоме, а тому суд відповідно до вимог ст.100 КПК України питання про їх долю не вирішує.

На підставі ст.ст.373, 374 КПК України, суд

засудив:

ОСОБА_1 за ч.1 ст.366 КК України визнати невинуватим та виправдати у зв"язку з відсутністю в його діянні складу вказаного злочину.

Речові докази - копії адміністративних матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_8 та ОСОБА_3 залишити в матеріалах даного кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку протягом 30 днів з дня його проголошення в Апеляційний суд Київської області через Миронівський районний суд.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Відповідно до ч.3 ст.376 КПК України роз"яснити учасникам судового провадження, що вони мають право отримати в суді копію цього вироку.

Суддя підпис Пархоменко В.М.

Згідно з оригіналом

Суддя Пархоменко В.М.