Рішення № 59506411, 03.08.2016, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/2309/16-ц

Провадження № 2/361/1732/16

03.08.2016

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

/заочне/

03 серпня 2016 року місто Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Селезньової Т.В.,

при секретарі Коваль А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Бровари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми,-

встановив:

Позивач у позовній заяві просив суд стягнути з відповідача на його користь:

заборгованість за кредитним договором № 013/135/02/627 від 09.10.2008 р. в розмірі 56059,86 грн., яка була стягнута за рішенням суду з нього та відповідача ОСОБА_2 солідарно на користь стягувача ВАТ «ОСОБА_3 банк Аваль», і яку він сплатив кредитору стягувачу на виконання судового рішення; а також понесені ним витрати за послуги банку за здійснення даного платежу в сумі 115,12 грн.; інфляційні збитки в розмірі 49144,76 грн., розраховані на всю суму заборгованості відповідача перед ним, наведену вище, у звязку з простроченням боржником виконання грошового зобовязання з підстав, передбачених ст.625 ЦКУ; 25% річних від суми боргу всього в розмірі 34133,54 грн., нараховані за період з 4.02.2014р. (дата, коли позивач як поручитель виконав рішення суду на користь банку) по 20.04.2016р. (звернення до суду з позовом), виходячи з передбаченої договором кредиту процентної ставки (25%) і суми виконаного зобовязання (61830грн.); пеню в сумі 51191,86 грн., нараховану за період з 4.02.2014р. по 20.04.2016р. всього за 806 днів прострочення, виходячи з передбаченої кредитним договором ставки (подвійної облікової ставки НБУ); виконавчий збір 5605,98 грн., який він сплатив на вимогу державного виконавця у відкритому щодо нього виконавчому провадженні, у розмірі 10% від суми, що підлягала стягненню за рішенням суду та оплачені ним виконавчі витрати в сумі 50,00 грн. на вимогу державного виконавця.

Позовні вимоги позивач мотивував тим, що сума заборгованості позичальника за кредитним договором була стягнута з нього як поручителя солідарно з позичальником, дане рішення виконав особисто він, сплативши всю суму, зазначену у рішенні суду, тому до нього, у зв'язку з чим до нього згідно п.2.4 договору поруки і ст.556 ЦК України перейшло право вимоги до боржника за виконаним зобовязанням. Вважає, що виконавши зобовязання замість позичальника до нього перейшли всі права кредитора, і тому він має право на нарахування і отримання від відповідача процентів за ставкою, передбаченою договором кредиту у п.1.1 (25% річних від суми заборгованості), пені за прострочення у виконанні зобовязань за ставкою, передбаченою у договорі кредиту у п.10.2, а також згідно пп.1.2, 2.4. договору поруки.

У подальшому подав заяву про зменшення позовних вимог (в частині зменшення обсягу відповідальності відповідача за невиконане грошове зобовязання), та про залишення частини вимог без розгляду, але збільшив розмір позовних вимог в частині періоду, за який просить стягнути відсотки і інфляційні втрати, передбачені ст.625 ЦК України.

З урахування зменшення та збільшення розміру позовних вимог позивач просить стягнути з відповідача на його користь сплачену ним за рішенням суду суму 56059,86грн. з урахуванням встановленого індексу інфляції за період з 4.02.2014р. по 19.07.2016р. з підстав ст.625 ЦК України збільшивши суму стягнення на 49015,34грн. (інфляційні втрати), стягнути з відповідача 4124грн. нарахованих за цей період процентів за передбаченою у ст.625 ЦК ставкою 3% річних, і судові витрати.

Ухвалою від 3.08.2016р. позовні вимоги в іншій частині залишені без розгляду.

Відповідач в судове засідання не з'явився, подав письмові заперечення, в яких не заперечував той факт, що позивач сплатив заборгованість за кредитним договором у сумі 56059,86 грн. як його поручитель і як солідарний боржник у зобовязаннях перед кредитором за укладеним ним договором кредиту, позовні вимоги в цій частині визнав. Позовні вимоги в частині нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та 25% річних не визнав, мотивуючи тим, що відсутні для цього законі підстави; погоджується, що позивач має право для застосування ст.625 ЦК щодо нарахування інфляційних втрат, але не на вказану ним суму, а лише на дійсно сплачену ним суму заборгованості за рішенням суду, а оскільки позивач такого розрахунку не представив, то вважає, що це є підставою для відмови позивачу у позові в цій частині; оскільки позивач не заявив вимог про стягнення з нього за ст.625 ЦК 3% річних, то відсутні підстави для стягнення з нього будь-яких відсотків.

У подальшому відповідач подав письмові заперечення, в яких позов визнав частково - в сумі 56059,86грн., просив відмовити у позові в частині стягнення інфляційних втрат, посилаючись на те, що позивач не правильно розрахував їх розмір, застосував завищені індекси інфляції; за його, відповідача, розрахунками, згідно зведеним індексам інфляції за 2014, 2015 та 2016 роки дана сама може становити 38849грн.13коп.; заперечень щодо стягнення 3% річних за ст.625 ЦПК не надав.

Відповідач в судове засідання не з,явився, був повідомлений неодноразово, належним чином, суд вважає можливим справу розглянути у його відсутності, заочно, у відповідності до ст.224 ЦПК України.

Судом встановлено, що 09 жовтня 2008 року між ВАТ «ОСОБА_3 Аваль» і ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 013/135-02/627, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 50000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25% річних строком до 03.10.2009 р.

Кредитний договір був забезпечений договором поруки № 013/135-02/79 від 09.10.2008р., відповідно до умов якого ОСОБА_1 взяв на себе зобовязання відповідати перед кредитором по борговим зобовязанням ОСОБА_2, що виникають на підставі кредитного договору № 013/135-02/627 від 09.10.2008 р.

Рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 08.12.2009 р. у справі 2-3038\1-09 з ОСОБА_2 (позичальника) і ОСОБА_1 (поручителя) солідарно стягнуто на користь ВАТ «ОСОБА_3 Аваль» (кредитора) заборгованість за кредитним договором у сумі 55386 грн., та інші витрати, всього 56059,86грн.

Постановою державного виконавця ВДВС Броварського МРУЮ від 12.12.2011 р. відкрито виконавче провадження № 30402528 з виконання виконавчого листа № 3038, виданого 08.12.2009 р. про стягнення з ОСОБА_2 і ОСОБА_1 солідарно на користь ПАТ «ОСОБА_3 Аваль» заборгованості загальною сумою 56059,86 грн.

23 квітня 2013 року державним виконавцем направлена вимога ОСОБА_1 про сплату боргу за кредитним договором у розмірі 56059,86 грн. на користь ПАТ «ОСОБА_3 Аваль».

З квитанцій від 04.02.2014р. видно, що платник ОСОБА_1: сплатив на користь отримувача ПАТ «ОСОБА_3 банк Аваль» суму 56060,19грн., призначення платежу: погашення заборгованості згідно рішення Дніпровського райсуду від 08.12.2009р. у справі №2-3038\1-09; сплатив послуги банку 115,12грн.; сплатив витрати по виконавчому провадженні 50,00грн.; сплатив виконавчий збір 5605,98грн.

Згідно відповіді відділу ДВС Броварського МРУЮ від 08.04.2016р. у виконавчому провадженні за виконавчим листом , виданим за рішенням від 08.12.2009р. у справі № 2-3038 про солідарне стягнення з ОСОБА_2 і ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОСОБА_3 банк Аваль» заборгованості за кредитним договором в розмірі 56059,86грн., сплачено повністю ОСОБА_1. також ним сплачено виконавчий збір 5605,98грн. і витрати 50,00грн. згідно наданих квитанцій.

Статтею 526 ЦК Українипередбачено, що зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першоїстатті 598 ЦК Українизобов'язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно ст.554 ЦК України у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, проценти, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ч.4 ст.543 ЦК України виконання солідарного обовязку у повному обсязі одним з боржників припиняє обовязок решти солідарних боржників перед кредитором. Згідно ч.1 ст.544 ЦК боржник, який виконав солідарний обовязок, має право зворотної вимоги (регресу) до кожного з решти солідарних боржників.

Статтею 555 ЦК України передбачено зобовязання поручителя у разі предявлення до нього кредитором вимоги. Згідно ст. 556 ЦК України (ч.2) до поручителя, який виконав зобовязання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобовязанні, в тому числі і ті, що забезпечували його виконання.

Позивач як поручитель і солідарний з позичальником боржник перед кредитором-позикодавцем, який виконав грошове зобовязання позичальника, забезпечене його порукою, отримав права кредитора до позичальника в межах виконаного ним перед кредитором зобовязання і має право вимагати від позичальника відшкодування суми, сплаченої ним на виконання забезпеченого порукою зобовязання. а також вимагати застосування наслідків невиконання боржником його грошових зобовязань.

Таким чином, є підстави для стягнення з відповідача (позичальника і особи, чиє грошове зобовязання було забезпечене порукою позивача) на користь позивача (поручителя, що виконав забезпечене порукою зобовязання замість позичальника) сплаченої позивачем суми по боргам відповідача, тобто суми, стягнутої на підставі рішення суду (56059,86грн.). При цьому суд виходить з того, що факти та обставини, що встановлені судовим рішенням,- у даному випадку є обовязковими для цих сторін. В цій частині позовні вимоги не оспорюються відповідачем, і підлягають задоволенню.

Статтею 611 ЦК Українипередбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно із ч. 2ст. 625 ЦК в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено у суді, позивач виконав забезпечене порукою зобовязання відповідача 4.02.2014р., коли сплатив кредитору суму заборгованості за кредитним договором, укладеним між банком і позичальником - відповідачем ОСОБА_2, та сплатив банку інші витрати, повязані з виконанням договору кредиту в загальній сумі 56059,86грн. (виконавши рішення суду про солідарне стягнення з нього та позичальника) і відповідно до ч.2 ст.556 та ст.543 ЦК України в той же день набув права вимоги до відповідача про відшкодування йому вказаної суми, сплаченої за боргами відповідача. 04.02.2014р. позивач предявив відповідачу вимогу про відшкодування йому сплаченого замість нього боргу кредитору (позикодавцю). Зі слів позивача він у подальшому неодноразово предявляв вимоги до відповідача з приводу відшкодування йому вказаної суми. Але відповідач дану вимогу не виконав. З поданих відповідачем заперечень видно, що даних обставин відповідач не заперечує, як не заперечує і наявності у нього обовязку відшкодувати позивачу вказану суму та сам факт її сплати поручителем - позивачем.

Таким чином, у відповідача виникло перед позивачем грошове зобовязання, яке згідно ст. 526 ЦК України підлягає належному виконанню, і у разі його невиконання, неналежного виконання, зокрема у разі його прострочення, настають наслідки, передбачені ч.2 ст.625 ЦК України.

Суд вважає, що є підстави для стягнення з відповідача вказаної позивачем суми 56059,86грн. з урахуванням встановленого індексу інфляції за період з лютого 2014р. по день розгляду справи (за уточненими вимогами по липень 2016р.) . Позивач надав розрахунок інфляційних втрат, виходячи з встановлених індексів інфляції за період з лютого 2014р. по червень 2016р. , відповідно за кожен місяць у цей період: 100,6%, 102,2%, 103,3%, 103,8%, 101%, 100,4%, 100,8%, 102,9%, 102,4%, 101,9%, 103%, 103,1%, 105,3%, 110,8%, 114%, 102,2%, 100,4%, 99%, 99,2%, 102,3%, 98,7%, 102%, 100,7%, 100,9%, 99,6%, 101%, 103,5%, 100,1%, 99,8% (у липні 2016р. індекс інфляції не встановлений). (а.с.48) Індекси інфляції є достовірні, є інформацією загального доступу, враховані позивачем вірно. Розрахунок даної суми відповідає вимогам закону. Він здійснений за встановленою програмою обчислення даних сум на підставі визначених на державному рівні індексів інфляції. Позивачем взято для розрахунку щомісячні індекси інфляції, що відповідає вимогам закону, враховуючи, що прострочення є триваючим у часі. Строку позовної давності за даними вимогами позивач не пропустив. Посилання відповідача, що позивачем для розрахунку взяті не ті індекси інфляції, і що за розрахунком на підставі зведених (річних) індексів інфляції, дана сума виходить меншою, судом не приймаються до уваги, як такі, що не відповідають вимогам закону і алгоритму розрахунку згідно ст.625 ЦК- з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення. За уточненим розрахунком позивач застосував правильні індекси інфляції, розрахунки провів на суму боргу (56059,86грн.), правильно визначив період. За який взято індекси інфляції. Тому наданий позивачем уточнений розрахунок інфляційних втрат, (а.с.48), суд приймає до уваги. Сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, згідно ст.625 ЦК, що підлягає стягненню з відповідача, становить 105075,95грн. (в тому числі борг 56059,86грн. і інфляційне збільшення суми боргу з урахуванням індексів інфляції 49016,09грн.).

Також позивач має право, а відповідач зобовязаний, сплатити позивачу на підставі ч.2 ст.625 ЦК України 3% річних за весь час прострочення (невиконання) грошового зобовязання. Позивачем надано розрахунок, який повністю відповідає вимогам закону, не оспорений відповідачем, є правильним і судом приймається до уваги. 3 відсотки річних, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, нараховуються на суму боргу 56509,86грн. за період з 04.02.2014р. по 19.07.2016р. (896днів) і їх загальний розмір становить 4128грн.

Відповідач не представив суду наявності у нього підстав для звільнення від відповідальності, передбаченої у статті 625 ЦК України, в тому числі від сплати інфляційних втрат та 3 % річних.

Таким чином, позов в цій частині вимог підлягає задоволенню, і стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сплачена ним сума на виконання рішення суду 56059,86грн., з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення дана сума становить 105075,95грн., а також три проценти річних від простроченої суми у розмірі 4128грн., всього 109203,95 грн.

Також стягненню з відповідача на користь позивача підлягають судові витрати, які складаються з витрат на оплату судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, згідно ст.88 ЦПК України, тобто у розмірі 1% від суми, яка стягується за даним рішенням на користь позивача: 109203,95 грн. х 1% = 1092,04 грн.

Керуючись ст.554, 543, 556, 625 ЦК України, ст. ст. 11, 14, 60, 88, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити;

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за час прострочення 105075,95грн., три відсотки річних від простроченої суми 4128грн., судові витрати 1092,04грн., всього стягнути 110295, 99 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом за письмовою заявою відповідача, яку він може подати протягом десяти днів з дня отримання копії рішення. Заочне рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на подання даної заяви. Позивачем рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Суддя Т.В. Селезньова