Постанова № 59505320, 01.08.2016, Каховський міськрайонний суд Херсонської області

Справа № 658/755/16-а

(провадження № 2-а/658/18/16)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2016 року м. Каховка

Каховський міськрайонний суд Херсонської області у складі:

головуючого-судді Подіновської Г.В.,

за участю: секретарів Левицької Н.Я., Марчук В.І.,

позивача ОСОБА_1,

відповідачів Палиги Н.П., Потапенко Г.О.,

представника Каховського об'єднаного управління ПФУ Херсонської області Поремської Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Каховка Херсонської області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до керівників Каховського об'єднаного управління Пенсійного фонду Херсонської області Палиги Н.П., Потапенко Г.О., ОСОБА_8 щодо невірності перерахунку пенсії по виконанню постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2015 року,

встановив:

Позивач звернувся до керівників Каховського об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в Херсонської області з позовом про визнання дій неправомірними, зобов'язання керівників управління здійснити перерахунок пенсії з 17 червня 2014 року по теперішній час із зазначенням складових показників такого розрахунку, виплатити пенсію.

Позовні вимоги (з урахуванням уточнень) мотивовано тим, що ОСОБА_1 з 15 квітня 1991 року перебуває на обліку в Каховському об'єднаному Управлінні Пенсійного фонду України в Херсонської області (далі - Управління) та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1. На підставі постанови Одеського апеляційного адміністративного суду Управління зобов'язано провести перерахунок пенсії позивача відповідно до положень ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон) з 17 червня 2014 року та виплатити недоотриману суму пенсії з урахуванням сплачених коштів. Проте під час виконання вказаної постанови суду Управлінням та перерахунку пенсії позивача, помилково взято середній дохід за 2007 рік, тоді як відповідно до вимог ч. 2 ст. 40 Закону необхідно робити перерахунок із врахуванням середньої заробітної плати за 2013 рік, тобто рік що передує зверненню за призначенням пенсії, а тому основна його пенсія повинна становити 2 322,20 грн. (Формула розрахунку: 2 764,53 грн. Х 1.47556 Х 0.60863). Однак Управління після перерахунку визначило основну пенсію позивача в розмірі 1 365,25 грн. та відповідно за вказаний період було виплачено різницю між вже сплаченою пенсію та перерахованою загальною сумою 8 136,88 грн. Крім того вказує, що виплати: за ненормований стаж повинні становити 268,50 грн., за статус дитина війни повинна становити 322,20 грн. Отже, його пенсію на 17 червня 2014 року повинна бутив у розмірі 2 912,90 грн. Таким чином вважає, що постанова суду є невиконаною, а проведений перерахунок відповідачами суперечить чинному пенсійному законодавству України внаслідок чого ним не було отримано пенсійні виплати з урахуванням індексації за: 2014 рік в розмір 31 384,43 грн.; 2015 рік в розмірі 57 701,16 грн.; за 2016 рік в розмірі 20 994,56 грн.

За вказаних обставин просив визнати неправомірність дій відповідачів по перерахунку пенсії до постанови від 26 листопада 2015 року; зобов'язати керівників Управління особисто здійснити перерахунок пенсії керуючись постановою суду від 26 листопада 2015 року та ст.ст. 27, 40, 107 ЗУ «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» із зазначенням розміру виплати з 17 червня 2014 року по теперішній час та індексації; виплатити кошти в розмірі 101 811,32 грн. в триденний термін.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 на задоволенні позову наполягав з підстав, викладених у позові та заяві про збільшення позовних вимог від 21 квітня 2016 року.

Відповідачі Палига Т.П., Потапенко Т.О. у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, пояснили, що на виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2015 року ОСОБА_1 у відповідно до вимог чинного законодавства виконано перерахунок пенсії та виплачено належні позивачеві кошти у сумі 6708, 46 грн..

Представник Управління в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала з підстав, викладених в письмових запереченнях від 01 квітня 2016 року, просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Також пояснила, що особа на прізвище ОСОБА_8 у штаті Управління не перебувала та не перебуває.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши обставини справи, оцінивши докази у їх сукупності, приходить до висновку, що вимоги адміністративного позову не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 15 квітня 1991 року знаходиться на обліку в управлінні, як одержувач пенсії за віком та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2015 року зобов'язано Управління провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 відповідно до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 17 червня 2014 року та виплатити недоотриману суму пенсії з урахуванням сплачених коштів (а.с. 10 - 13).

Як вбачається з листа начальника Управління від 28 січня 2016 року пенсія позивача була перерахована на виконання вимог постанови суду від 26 листопада 2015 року з 17 червня 2014 року. Так, з 17 червня 2014 року розмір пенсії позивача складає 1 365,25 грн., з 01 вересня 2015 року становить 1 427,88 грн. У зв'язку з перерахунком пенсії за період з 17 червня 2014 року по 31 січня 2016 року різниця між виплаченими пенсійними виплатами та перерахованими становить 6 708,46 грн. (а.с. 14 - 15).

Відповідно до протоколу від 18 січня 2016 року № 111760 позивачу призначена до виплати сума в розмірі 6 708,46 грн. (а.с. 43).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, місцевого самоврядування,їхні посадові та службові особи повинні діяти в порядку та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом (ч. 1 ст. 46 Конституції України).

Як вбачається зі ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

За ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Пенсійне забезпечення громадян України, в тому числі порядок призначення та виплати пенсій, визначення розміру пенсії, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон) та іншими нормативно-правовим актами.

Відповідно до ст. 27 Закону, розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп * Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Згідно до ст. 25 Закону коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п'яти знаків після коми за формулою: Кс= (См х Вс)/(100% х 12), де: Кс - коефіцієнт страхового стажу;См - сума місяців страхового стажу;Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі тільки в солідарній системі величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1,35%, а за період участі в солідарній і накопичувальній системах пенсійного страхування - 1,08%.

Для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв (ст. 40 Закону).

Відповідно до ст. 28 Закону мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі зменшується на розмір зазначеної пенсії.

За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення соціального захисту населення» від 23 квітня 2012 року № 327 встановлено, що пенсії, призначені (перераховані) до 2008 року із застосуванням показників середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2005-2006 роки відповідно до Законів України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей) та із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, у тому числі в сільському господарстві, за 2003-2006 роки відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», перераховуються із застосуванням показників відповідно середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2007 рік та середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, у тому числі в сільському господарстві, за 2007 рік.

Як вбачається з матеріалів справи, Управління, перераховуючи пенсію позивача з 17 червня 2014 року для виконання постанови сулу на підставі Закону виходило з наступного.

Так, Управління, визначаючи основний розмір пенсії за віком з 17 червня 2014 року в розмірі 1 075,81 грн., взяло до уваги такі показники: середню заробітну плату в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2007 рік; індивідуальний коефіцієнт заробітної плати за період роботи з 01 січня 1985 року по 31 березня 1990 року в розмірі 1,47556; коефіцієнт страхового стажу в розмірі 0,60863 за 45 років 01 місяць трудової діяльності, які відповідають вимогам ст. 27 Закону.

Крім того, виходячи з положень ст. 28 Закону Управління перерахувало доплату за понаднормативний стаж, яка склала 189,80 грн.

Також, під час перерахунку Управління збільшило пенсійні виплати враховуючи зміну прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб з 01 вересня 2015 року, та включило до таких виплат суму індексації.

За вказаних обставин, суд вважає, що при перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі постанови суду від 26 листопада 2015 року з урахуванням Закону з 17 червня 2014 року, Управління діяло в межах своїх повноважень та у відповідності до вимог чинного пенсійного законодавства України на момент таких перерахунків та з урахуванням наявних документів в пенсійній справі.

Доводи позивача з приводу того, що управлінням при перерахунку його пенсії безпідставно застосовано середня заробітна плата в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2007 рік, а не середня заробітна плати за 2013 рік, як то передбачає ч. 2 ст. 40 Закону безпідставні, та не приймаються до уваги судом з наступних підстав.

Так, правила ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при перерахунку пенсії застосовуються виключно з метою визначення періоду страхового стажу, за який може бути обчислена заробітна плата (дохід).

Ч. 1 ст. 40 Закону передбачає, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 01 липня 2000 року, незалежно від перерв, та за весь період страхового стажу, починаючи з 01 липня 2000 року.

Відповідно до ч. 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» одним з показників, який враховується в формулі визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії, є середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення не за перерахунком, а за призначенням пенсії. При цьому термін «обчислення пенсії» у правовому розумінні слід вважати тотожним терміну «призначення пенсії», а не «перерахунку».

Отже, при перерахунку пенсії не підлягає врахуванню показник середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески, та яка відповідно до Закону враховується для призначення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії, у зв'язку з визнанням даних змін до Закону неконституційними, оскільки приписами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції чинній з 22 травня 2008 року, застосування такого показника при перерахунку пенсії не передбачене.

Правове розуміння понять «середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України» та «показник середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка, відповідно до цього закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії» є різними правовими категоріями.

За змістом вказаних норм Закону, правила частини першої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при перерахунку пенсії застосовуються з метою визначення періоду страхового стажу, за який може бути обчислена заробітна плата (дохід), а частина друга цієї ж статті передбачає формулу для обчислення, а не перерахунку пенсії з застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України.

Середня заробітна плата працівників, зайнятих в галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії, використовується як складова для призначення пенсії відповідно до частини другої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і є величиною постійною, не змінною при перерахунку пенсії, на відміну від інших показників, які використовуються при визначенні заробітної плати (доходу) застрахованої особи для обчислення пенсії. Тобто, під час перерахунку пенсії величина середньої заробітної плати (доходи) враховується та, яка використовувалася під час призначення пенсії.

Наведений висновок відповідає правовій позиції, неодноразово висловлений Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 20 березня 2012 року, від 4 березня 2014 року, від 14 жовтня 2014 (справи № 21-62а12, № 21-26а14, № 21-443а14) та ін., який, за вказаних правовідносин та нормативного регулювання, констатував відсутність правових підстав для перерахунку пенсії позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, так і показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2009 рік.

Висновки Верховного Суду України є обов'язковими в силу приписів статті 244-2 КАС України.

З приводу вимог позивача щодо неправомірності дій Управління щодо нарахування підвищення дітям війни у розмірі 66,43 грн. суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Управління визначаючи розмір такого підвищення, керувалося ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» та постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення» від 28 грудня 2011 року № 1381, якими встановлено, що вказана виплата встановлюється у розмірі 66,43 грн., отже законних підстав для збільшення зазначеної виплати не має, а твердження позивача про невідповідність розміру вказаної виплати необґрунтоване та спростовані дослідженими доказами під час судового розгляду.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 до керівників Каховського об'єднаного управління Пенсійного фонду Херсонської області Палиги Н.П., Потапенко Г.О., ОСОБА_8 щодо невірності перерахунку пенсії по виконанню постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2015 року необхідно залишити без задоволення у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 46, 124 Конституції України, ст.ст. 1, 2, 7 - 12, 69 - 72, 160, 163, 244-2, 254 КАС України,

постановив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до керівника Каховського об'єднаного управління Пенсійного фонду Херсонської області Палиги Н.П., Потапенко Г.О., ОСОБА_8 щодо невірності перерахунку пенсії по виконанню постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.11.2012 року - залишити без задоволення у повному обсязі.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвали оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: Г.В. Подіновська