Рішення № 59505203, 04.08.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3279/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Вадовська Л. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Вадовської Л.М.,

суддів - Ващенко Л.Г.,

ОСОБА_2,

при секретарі - Стадніченку А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів на утримання дитини за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 10 листопада 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

Позивач ОСОБА_3, звернувшись 13 січня 2010 року до суду з вищеназваним позовом, вказала, що судовим рішенням ОСОБА_4 зобовязаний до сплати на її користь на утримання дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, аліментів у твердій грошовій сумі, рівній 750,00 грн., щомісячно, починаючи з 22 серпня 2006 року до повноліття дитини, а саме до 9 квітня 2010 року. Посилаючись на прострочення сплати аліментів, позивач ОСОБА_3 просила стягнути з ОСОБА_4 неустойку (пеню) за період з 22 серпня 2006 року по травень 2009 року в загальній сумі 129345,23 грн. (т.1 а.с.2).

9 червня 2010 року ОСОБА_3 доповнила позовні вимоги та просила стягнути неустойку (пеню) за період з 1 червня 2009 року по 9 червня 2010 року в загальній сумі 107117,70 грн. (т.1 а.с.37-42).

16 квітня 2013 року ОСОБА_3 змінила вимоги та просила стягнути за прострочення сплати аліментів за 2009 рік неустойку (пеню) за період 2009-2012 року в загальній сумі 74118,00 грн. (т.1 а.с.124-125, 126-127).

Відповідач ОСОБА_4 позов не визнав.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2014 року позов задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 1 лютого 2012 року по 31 травня 2012 року, з 1 липня 2012 року по 31 серпня 2012 року, з 1 грудня 2012 року по 31 грудня 2012 року в загальній сумі 17848,50 грн. (т.1 а.с.204-205).

Сторони ОСОБА_3 та ОСОБА_4 при проголошенні рішення присутніми в судовому засіданні не були (довідка секретаря судового засідання, т.1 а.с.203).

Відомості про направлення судом на виконання вимог частини 3 статті 222 ЦПК України сторонам копії рішення в справі відсутні.

Виконавчий лист та копію рішення ОСОБА_3 отримала 22 червня 2015 року по заяві від 5 червня 2015 року (т.1 а.с.209).

Копію рішення ОСОБА_4 отримав 19 лютого 2016 року по заяві від 22 грудня 2015 року (т.1 а.с.210).

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення суду подано 10 березня 2016 року (т.1 а.с.211-216).

Ухвалою судді апеляційного суду Одеської області від 21 березня 2016 року апеляційну скаргу залишено без руху для сплати судового збору (т.1 а.с.220).

Ухвалою судді апеляційного суду Одеської області від 8 квітня 2016 року поновлено ОСОБА_4 строк апеляційного оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою на рішення суду (т.1 а.с.229-230).

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Неправильність рішення суду мотивовано невідповідністю висновків суду обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права.

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції, заслухавши пояснення, дослідивши докази, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, встановивши заборгованість по сплаті аліментів за 2009 рік на утримання дочки ОСОБА_6, обґрунтовано виходив з вини платника аліментів у виникненні заборгованості та права стягувача на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Однак суд провів неправильне нарахування неустойки (пені) за спірний період, що згідно п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду.

Встановлено, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с.11).

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 7 квітня 2005 року з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на утримання сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, стягнуто аліменти в розмірі 800,00 грн. щомісячно, починаючи з 17 лютого 2005 року до повноліття старшої дитини.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 17 серпня 2005 року за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_4 розмір аліментів змінено, визначено до стягнення 500,00 грн. щомісячно, починаючи з 17 лютого 2005 року до повноліття сина, а саме до 22 серпня 2006 року.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 17 серпня 2007 року з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на утримання дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, стягнуто аліменти у твердій грошовій сумі, рівній 400,00 грн., щомісячно, починаючи з 22 серпня 2006 року до повноліття дочки, а саме до 9 квітня 2010 року (т.1 а.с.7-8).

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 20 листопада 2007 року за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_3 рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 серпня 2007 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (т.1 а.с.9).

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 25 червня 2008 року, ухваленим в порядку заочного розгляду справи, з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на утримання дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, стягнуто аліменти у твердій грошовій сумі, рівній 750,00 грн., щомісячно, починаючи з 22 серпня 2006 року до повноліття дочки, а саме до 9 квітня 2010 року (т.1 а.с.10-11).

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 24 вересня 2010 року заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25 червня 2008 року скасовано, справу призначено до розгляду в загальному порядку (т.1 а.с.110).

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 24 квітня 2012 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 13 листопада 2012 року, з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 стягнуто на утримання дочки ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1, заборгованість зі сплати аліментів за період з 22 серпня 2006 року по 9 квітня 2010 року в загальній сумі 30132,71 грн. із розрахунку 750,00 грн. щомісячних аліментних платежів (т.1 а.с.119-120, 121-122).

Відповідно до положень статті 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобовязана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

З наявних в справі судових рішень, що мають чинність, розрахунків заборгованості зі сплати аліментів, що проведені державним виконавцем, інформації державного виконавця, письмових вимог ОСОБА_3 тощо, встановлено, що у 2009 році на утримання дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, підлягали сплаті аліменти у твердій грошовій сумі, рівній 750,00 грн., щомісячно, ОСОБА_4 сплачено аліменти:

за квітень 2009 року в сумі 90,00 грн., недоплата становить 660,00 грн.;

за червень 2009 року в сумі 750,00 грн.;

за серпень 2009 року в сумі 200,00 грн., недоплата становить 550,00 грн.;

за вересень 2009 року в сумі 750,00 грн.;

за жовтень 2009 року в сумі 750,00 грн.;

за листопад 2009 року в сумі 750,00 грн. (т.1 а.с.12, 34, 126-127, 128, 165, 190).

ОСОБА_4 не надає інших даних, не заперечує вказані сплати та розмір таких, відтак, з огляду на відсутність іншого, суд виходить з вищевказаних даних сплати аліментів та, відповідно, проводить розрахунок розміру неустойки (пені) за прострочення за період з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року включно сплати щомісячно на утримання дочки аліментів в твердій грошовій сумі, рівній 750,00 грн.

Так, аліменти за:

січень 2009 року в сумі 750,00 грн. не сплачено, прострочення становить 31 день, неустойка рівна 232,50 грн. ( 750,00 грн. х 1% х 31 день);

лютий 2009 року в сумі 750,00 грн. не сплачено, прострочення становить 28 днів, неустойка рівна 210,00 грн. (750,00 грн. х1% х 28 днів);

березень 2009 року в сумі 750,00 грн. не сплачено, прострочення становить 31 день, неустойка рівна 232,50 грн. (750,00 грн. х1% х 31 день);

квітень 2009 року в сумі 750,00 грн. сплачено 90,00 грн., недоплата 660,00 грн., прострочення становить 30 днів, неустойка рівна 198,00 грн. ( 660,00 грн. х 1% х 30 день);

травень 2009 року в сумі 750,00 грн. не сплачено, прострочення становить 31 день, неустойка рівна 232,50 грн. (750,00 грн. х1% х 31 днів);

червень 2009 року в сумі 750,00 грн. сплачено;

липень 2009 року в сумі 750,00 грн. не сплачено, прострочення становить 31 день, неустойка рівна 232,50 грн.;

серпень 2009 року в сумі 750,00 грн., сплачено 200,00 грн., недоплата 550,00 грн., прострочення становить 31 день, неустойка рівна 170,50 грн.;

вересень 2009 року в сумі 750,00 грн. сплачено;

жовтень 2009 року в сумі 750,00 грн. сплачено;

листопад 2009 року в сумі 750,00 грн. сплачено;

грудень 2009 року в сумі 750,00 грн. не сплачено, прострочення становить 31 день, неустойка рівна 232,50 грн.,

всього неустойка рівна в загальній сумі 1741,00 коп.

Заборгованість по аліментам виникла з вини ОСОБА_4, останній відсутність вини не довів, підстави для відмови в позові відсутні.

Доводи ОСОБА_3 щодо відсутності підстав для застосування нині діючої правової позиції з розрахунку неустойки (пені) безпідставні з огляду на наступне.

Правова позиція щодо застосування частини 1 статті 196 СК України була викладена в постановах Верховного Суду України від 11 вересня 2013 року в справі №6-81цс13, від 1 жовтня 2014 року в справі №6-149цс14.

Розглядаючи справу №6-1477цс15, Верховний Суд України прийняв постанову від 3 лютого 2016 року, в якій в порядку вирішення питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права та відступаючи від правової позиції щодо застосування частини 1 статті 196 СК України, викладеної в постановах Верховного Суду України від 11 вересня 2013 року в справі №6-81цс13, від 1 жовтня 2014 року в справі №6-149цс14, прийшов до висновку та, відповідно, виклав правову позицію (нову), зміст якої зводиться до наступного:

«Згідно із частиною 1 статті 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобовязана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. З урахуванням правової природи пені як дієвого стимулу належного виконання обовязку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, за який не сплачено аліменти. При цьому сума заборгованості зі сплати аліментів за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались. Тобто неустойка (пеня) за один місяць обчислюється так: заборгованість зі сплати аліментів за місяць помножена на 1%, помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен з прострочених платежів (за кожен місяць)» (т.2 а.с.4-6).

Таким чином, оскільки Верховний Суд України відступаючи від правової позиції щодо застосування частини 1 статті 196 СК України, яку він викладав раніше, прийняв дещо іншу правову позицію, яку виклав в постанові від 3 лютого 2016 року, прийнятій в справі №6-1477цс15, то застосуванню при даному апеляційному перегляді справи підлягає саме нині діюча правова позиція, викладена за результатами перегляду справи №6-1477цс15, а не правова позиція, від якої Верховний Суд України відступив.

Суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин норму матеріального права як то частину 1 статті 196 СК України, суд апеляційної інстанції при апеляційному перегляді справи теж виходить саме з цієї норми матеріального права, однак перевіряючи правильність нарахування пені враховує правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 3 лютого 2016 року в справі №6-1477цс15, яка є обовязковою.

Позивач ОСОБА_3 від сплати судового збору за подання позовної заяви була звільнена, відтак, несплачений в суді першої інстанції судовий збір в сумі 243,60 грн. в порядку частини 3 статті 88 ЦПК України підлягає присудженню до стягнення з відповідача ОСОБА_4 до спеціального фонду Державного бюджету України.

Керуючись ст.303, п.3 ч.1 ст.307, п.4 ч.1 ст.309, ст.313, ч.2 ст.314, ст.ст.316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 10 листопада 2014 року змінити.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 за прострочення за період з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року включно сплати аліментів на утримання дитини неустойку (пеню) в загальній сумі 1741 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 до спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір в сумі 243 грн. 60 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Л.М.Вадовська

Судді Л.Г.Ващенко

ОСОБА_2