Рішення № 59505191, 13.07.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1581/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1 Доповідач Фальчук В. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2016 року м. Одеса

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого - Фальчука В.П.,

суддів Таварткіладзе О.М., Кравця Ю.І.,

секретаря Лопотан В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні Апеляційного суду Одеської області апеляційні скарги ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 вересня 2013 року, в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення грошової суми та штрафу,-

встановила;

08.07.2015 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_5 на її користь грошову суму у розмірі 958800 грн., що еквівалентно 120000 дол. США, штраф у розмірі 958800 грн., що еквівалентно 120000 дол. США, та сплачені судові витрати. При цьому вона посилалася на те, що 20.03.2013 року уклала з відповідачем попередній нотаріально посвідчений і зареєстрований у реєстрі за №414 договір, за умовами якого ОСОБА_2 зобовязалася продати їй житловий будинок №30-А по вул. Рішельєвській у м. Одесі за 6791500 грн., що еквівалентно 850000 дол. США, не пізніше 10.04.2013 року. На підтвердження своїх намірів придбати вказаний будинок позивач передала відповідачу до укладання попереднього договору купівлі продажу грошові кошти у розмірі 958800 грн., що еквівалентно 120000 дол. США, і вказана обставина підтверджується розписку, написаною власноруч відповідачем.

Позивач зазначає, що за умовами попереднього договору, у разі порушення умов договору, сторона, яка порушила ці умови, зобовязана сплатити іншій стороні штраф у розмірі 958800 грн., що еквівалентно 120000 дол. США.

Приймаючи до уваги, що відповідач порушила умови попереднього договору купівлі-продажу вказаного житлового будинку, в результаті чого не був укладений і нотаріально посвідчений основний договір купівлі-продажу, та відмовилася повернути отримані грошові кошти та сплатити штраф, позивач вимушена була звернутися до суду із цим позовом для захисту своїх майнових прав.

В позовній заяві, як на підставу своїх вимог, ОСОБА_4 посилалася на ст.ст.526,615,635, 549,599 ЦК України.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10.09.2013 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволені у повному обсязі. Суд стягнув з відповідача на користь позивача сплачені грошові кошти у розмірі 958800 грн., що еквівалентно 120000 дол. США, та штраф у розмірі 958800 грн. за порушення умов договору, що еквівалентно 120000 дол. США, а всього 1927600 грн. З відповідача на користь позивача стягнуті судові витрати у розмірі 3441 грн.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 14.08.2015 року виправлено описку в рішенні цього ж суду від 10.09.2013 року в частині загальної суми стягнення, з 1927600 грн. - на 1917600 грн..

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 16.06.2015 року заява ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 вересня 2013 року залишена без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати у звязку з порушенням судом норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що вона не укладала попереднього договору з позивачем у справі, не отримувала від неї грошових коштів у розмірі 958800 грн., та не писала письмових розписок на отримання цих коштів. В судовому засіданні Апеляційного суду Одеської області апелянт вимагала від позивача надати оригінал укладеного попереднього договору купівлі-продажу та оригінал розписки про отримання грошей.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, який участі у справі не приймав, просить рішення суду скасувати у звязку з порушенням судом норм матеріального і процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі вказуючи, що суд першої інстанції без його участі вирішив питання про його права та обовязки щодо домоволодіння №30-А по вул. Рішельєвській у м. Одесі. Апелянт не визнав обставин того, що він надавав своїй дружині згоду на продаж позивачу вказаного житлового будинку.

За правилами ч.1ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлене неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обовязковою підставою для скасування рішення ч.3ст.303 ЦПК України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, який доповів зміст рішення, що оскаржене, доводи апеляційної скарги, межі, в яких повинні проводитися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково, за наступних підстав;

Відповідно до вимог п.1п.4ч.1ст.309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне зясування судом обставин, що мають значення для розгляду справи, та порушення судом норм матеріального і процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_2 не виконала умов попереднього договору купівлі-продажу житлового будинку, і тому зобовязана повернути позивачу отримані за цим договором гроші та сплатити штраф, за порушення умов договору, оскільки цей договір не був укладений із вини відповідача, яка не підготувала необхідного переліку документів для вчинення цього правочину.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, так як судом неповно встановлені обставини, які мають значення для розгляду справи, та порушені норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно з ч.1ст.65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є обєктом права спільної сумісної власності за взаємною згодою.

При укладанні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя, дружина, чоловік має право звернутися до суду з позовом про визнання договору не дійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Для укладання одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово.

Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сімї, створює обовязки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сімї.

Як визначено у ч.3ст.61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сімї, то гроші, інше майно, в тому числі і гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є обєктом спільної сумісної власності подружжя.

Приписами ч.2ст.73 СК України визначено, що стягнення може бути накладене на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сімї і те, що було одержане за договором, використано на її потреби.

Судом першої інстанції вказані норми права дотримані не в повному обсязі.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_2 і ОСОБА_3, як подружжя, є співвласниками житлового будинку №30-А по вул.Рішельєвській у м. Одесі.

Згідно інформації, яка викладена в Державному реєстрі іпотек, 19.12.2012 року Приватним нотаріусом ОСОБА_6 зареєстрований договір іпотеки за РN №11265 і РN №11502 з ТОВ «УніКредитБанком», за умовами якого ОСОБА_2 передала в іпотеку банку житловий будинок №30-А по вул.Рішельєвській у м. Одесі для забезпечення кредитних зобовязань свого чоловіка ОСОБА_3

20.03.2013 року ОСОБА_2 уклала з ОСОБА_4 попередній договір купівлі-продажу, за умовами якого відповідач взяла на себе зобовязання продати позивачу вказаний житловий будинок №30-А по вул.Рішельєвській у м. Одесі, який знаходиться в іпотеці банку. Вказаний договір сторони посвідчили нотаріально.

За умовами укладеного договору ОСОБА_2 зобовязалася продати ОСОБА_4 вказаний житловий будинок за 6791500 грн., що еквівалентно 850000 дол. США, із розрахунку 7,993 грн. за 1 долар США, не пізніше 10.04.2013 року.

Як зазначено у п.6 попереднього договору, позивач до укладення договору на підтвердження своїх намірів щодо придбання зазначеного обєкта нерухомості передала відповідачу грошову суму у розмірі 958800 грн., що еквівалентно 120000 дол. США. Крім того, позивач у позовній заяві зазначила, що доказом передачі вказаних коштів відповідачу до підписання попереднього договору є розписка про отримання цих коштів, написана власноруч ОСОБА_2

Як зазначено у п.15 попереднього договору, він вчинений за згодою чоловіка продавця ОСОБА_3, який виразив свою згоду окремою заявою на продаж вказаного будинку за зазначеною ціною, та не заперечував, щоб його дружина - ОСОБА_2 отримала від покупця до укладання основного договору купівлі - продажу 958800 грн..

У звязку із встановленими обставинами колегія суддів вважає, що спір, який виник між сторонами у справі, стосується і інтересів ОСОБА_3, оскільки укладався попередній договір купівлі-продажу майна подружжя, яке належить також і йому (ОСОБА_3Г.) на праві спільної сумісної власності.

Крім того, і заявлені ОСОБА_4 позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача 958800 грн. та штрафу у такому ж розмірі стосуються також інтересів ОСОБА_3, оскільки зобовязання, які витікають із умов вказаного договору обовязкові також і для іншого співвласника будинку (договір вчинений одним із подружжя створює обовязки для другого з подружжя).

Відповідно до вимог ст.30 ЦПК України, сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.

Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо;

1) предметом спору є спільні права чи обовязки кількох позивачів або відповідачів;

2) права і обовязки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави;

3) предметом спору є однорідні права і обовязки ч.2ст.32 ЦПК України.

Згідно ч.1ст.33 ЦПК України суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов предявлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача

Після заміни відповідача або до залучення до участі у справі співвідповідача справа за клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розглядається спочатку.

Суд сприяє всебічному і повному зясуванню обставин, справи: розяснює особам, які беруть участь у справі їх права та обовязки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом - ч.4ст.10 ЦПК України.

Суд першої інстанції не у повному обсязі встановив обставини, які мають значення для справи, а саме:

- що належним співвідповідачем у справі має бути залучений ОСОБА_3, права та обовязки якого, як співвласника житлового будинку №30-А по вул. Рішельєвській у м. Одесі вирішуються у зазначеній цивільній справі;

- нерозяснив представнику позивача право про залучення до участі у справі усіх відповідачів, яких стосується цей спір;

- не попередив представника позивача про наслідки не вчинення процесуальних дій щодо не залучення до участі у справі усіх відповідачів, які мають відповідати за позовом;

- не сприяв представнику позивача у вчиненні процесуальних дій щодо залучення до участі у справі співвідповідача ОСОБА_3.

Встановлені обставини справи та вказані вище норми матеріального і процесуального права є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки до участі у справі не був залучений інший співвласник житлового будинку №30-А по вул. Рішельєвській у м. Одесі, інтересів якого стосується спір, що виник між позивачем та відповідачем.

Крім викладеного колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне:

Відповідно до вимог ч.1ст.635 ЦК України, попереднім є договір, сторони якого зобовязуються протягом певного строку (у певний термін) укласти в майбутньому основний договір на умовах, встановлених попереднім договором.

Згідно ч.2ст.635 ЦК України сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані прострочення, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.

Разом із тим, ч.1ст.546 ЦК України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою гарантією, заставою, притриманням чи завдатком.

Якщо буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом ст.570 ЦК України.

Оскільки, як вбачається із позовної заяви ОСОБА_4, основний договір купівлі-продажу вказаного вище житлового будинку укладений між сторонами не був, а сторони лише домовилися укласти такий договір в майбутньому, грошова сума, повернення якої вимагає позивач є авансом.

Статтею 16 ЦК України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, до яких відносяться:

- визнання права; визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обовязку в натурі; зміна правовідношення, яке існувало до порушення; примусове виконання обовязку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових чи службових осіб.

Згідно вказаної норми права кожна сторона має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового інтересу. У разі порушення цивільного права чи інтересу у особи виникає право на застосування конкретного способу захисту, який залежить від виду порушення та від наявності чи відсутності між сторонами зобовязальних правовідносин. Тобто особа, права якої порушено не звертається з усіма передбаченими вимогами до суду, а обирає той спосіб захисту, який відповідає характеру порушення її права чи інтересу.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем неправильно обраний спосіб захисту цивільних прав, який не відповідає характеру правововідносин, що виникли між сторонами у справі.

З цією метою суд повинен зясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Але суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про можливість захисту порушеного права позивача в обраний ним спосіб, застосувавши положення ст.с.526,635 ЦПК України.

Вказані вище способи захисту мають універсальний характер, тому вони можуть застосовуватися до всіх чи до більшості відповідних субєктивних прав.

Системний аналіз матеріалів цивільної справи та положень ст.535 і ст.570 ЦК України дозволяє прийти до висновку, що грошова сума, на передачі якої наполягає позивач, є авансом, тому у даному випадку підлягають застосуванню норми права, які регулюють правовідносини щодо повернення авансу. Вказана позиція колегії суддів узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеній у справі №6-176цс12, яка відповідно до статті 216 ЦПК України є обовязковою для застосування судами.

Отже, належним способом захисту прав позивача при предявленні ним позову до суду є стягнення переданої суми авансу (у разі доведеності обставин) із застосуванням механізму, передбаченого ст.570 ЦК України, а не посилання на загальні способи захисту цивільних прав, які визначені ст.ст.16, 635 ЦК України. Проте суд першої інстанції ухвалюючи рішення у справі не звернув уваги на ці обставини, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів також зазначає, що цивільна справа розглянута судом першої інстанції без витребування у позивача оригінала попереднього договору купівлі-продажу та оригіналу розписки ОСОБА_2 про отримання нею грошових коштів у розмірі 6791500 грн. Вказані документи не були надані позивачем та її представником і в суді апеляційної інстанції.

На підставі встановлених вище обставин та вказаних норм матеріального і процесуального права рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, у звязку з порушенням судом норм матеріального і процесуального права, з ухваленням нового рішення про відмову позивачу у задоволенні позову у повному обсязі, оскільки до участі у справі у якості належного співвідповідача не залучений співвласник житлового будинку ОСОБА_3, та позивачем обраний неналежний спосіб захисту його цивільних справ.

Керуючись ст.304, п.2ч.1ст.307, п.1п.4ч.4ст.309 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

вирішила:

Апеляційні скарги ОСОБА_2 і ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10 вересня 2013 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення грошової суми та штрафу відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів, з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суду Одеської області: В.П. Фальчук

ОСОБА_7

ОСОБА_8