Ухвала суду № 59498512, 02.08.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 137/710/16-ц Провадження № 22-ц/772/2493/2016Головуючий в суді першої інстанції Гопкін П. В.Категорія 2Доповідач Вавшко В. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

ГоловуючогоВавшка В.С.,суддів:Луценко В.В., Панасюка О.С.,При секретарі:Маркевич Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Літинського районного суду Вінницької області від 15 червня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Бруслинівської сільської ради Літинського району Вінницької області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за заповітом та за зустрічним позовом ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про визнання права на обов'язкову частку у спадковому майні,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 15 червня 2016 року позов ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Бруслинівської сільської ради Літинського району Вінницької області про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування за заповітом задоволено частково. Визнано за ОСОБА_6 в порядку спадкування за заповітом право власності на 89/96 частки спадкового майна, що складається із житлового будинку літера "А" загальною площею 79,8 кв.м., житловою площею 35,2 кв.м., веранди літера "а", ганку, веранди літера "а1", ганку, гаражу літера "Б", сараю літера "В", погребу "п/В", вбиральні літера "Г", сараю літера "Д", сараю "д", огорожі №1, хвіртки № 2, воріт № 3, криниці № 4 та розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та рахуються за ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позов ОСОБА_8 до ОСОБА_6 про визнання права на обов'язкову частку у спадковому майні задоволено частково. Визнано за ОСОБА_8 право власності на обов'язкову частку в спадковому майні після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_10, що складається із 7/96 частки житлового будинку літера "А" загальною площею 79,8 кв.м., житловою площею 35,2 кв.м., веранди літера "а", ганку, веранди літера "а1", ганку, гаражу літера "Б", сараю літера "В", погребу "п/В", вбиральні літера "Г", сараю літера "Д", сараю "д", огорожі №1, хвіртки № 2, воріт № 3, криниці №4 та розташоване за адресою: АДРЕСА_1 та рахуються за ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнуто солідарно з Бруслинівської сільської ради Літинського району Вінницької області, ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 2006 грн. 11 коп. у відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 40 грн. 19 коп. у відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Зобов'язано Управління Державного казначейства у Літинському районі Головного управління Державного казначейства України у Вінницькій області повернути ОСОБА_6 кошти зі сплати судового збору в розмірі 157,79 грн., що сплачений згідно квитанції за № 0.0.499763687.1 від 03.02.2016 року в ГУ ДКСУ у Вінницькій області.

На таке рішення ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити первісний позов, у задоволенні зустрічного позову відмовити, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_11 та ОСОБА_10 перебували у шлюбі, що підтверджується записом акту про шлюб по Бруслинівській сільській раді Літинського району Вінницької області № 8 від 14.06.1954 року.

Відповідно до показань сторін у справі, допитаних у судовому засіданні свідків та виписок з по господарської книги з № 320-2/21 по № 336-2/21 від 19.04.2016 р. виданих Бруслинівською сільською радою Літинського району Вінницької області (а.с. 82-98), у складі сім'ї ОСОБА_9 та ОСОБА_10 перебували четверо дітей, з них: ОСОБА_12, 1941 р.н., дочка ОСОБА_10 від першого шлюбу; ОСОБА_8, 1947 р.н., ОСОБА_6, 1949 р.н., ОСОБА_7, 1954 р.н. - спільні діти ОСОБА_9 та ОСОБА_10

Рішенням Бруслинівської сілької ради Літинського району Вінницької області від 26.05.1995 року ОСОБА_9 безкоштовно передано у приватну власність земельну ділянку загальною площею 0,45 га, яка знаходиться в межах с. Бруслинів в тому числі: для обслуговування житлового будинку 0,25 га, для ведення особистого підсобного господарства 0,20 га.

Згідно заповіту від 21.10.1999 року ОСОБА_9 заповів все його майно його дочці ОСОБА_6

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_9, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, виданим Вербівською сільською радою Літинського району Вінницької області, актовий запис № 29.

Відповідно до технічного паспорту на індивідуальний житловий будинок за АДРЕСА_1, будинок побудовано у 1973 році. З характеристики будинку, господарських будівель та споруд вбачається, що будинковолодіння складається із житлового будинку літера "А" загальною площею 79,8 кв.м., житловою площею 35,2 кв.м., веранди літера "а", ганку, веранди літера «а1», ганку, гаражу літера «Б», сараю літера «В», погребу «п/В», вбиральні «Г», сараю «Д», сараю «д», огорожі № 1, хвіртки № 2, воріт № 3, криниці № 4 (а.с. 13-16).

Суд врахував, що ОСОБА_9 та ОСОБА_10 належало по 1/2 частки домоволодіння, оскільки воно вважалось таким, що нажите подружжям під час спільного проживання.

Відповідно до ч.1 ст. 529 ЦК УРСР спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_9 були: дружина ОСОБА_10, дочка ОСОБА_8, дочка ОСОБА_6 та син ОСОБА_7

При спадкуванні за законом спадкове майно ОСОБА_9 підлягало б розподілу на 4 частини, а обов'язкова частка повинна становити не менше двох третин частки, яка належала б кожному з них при спадкоємстві за законом. Тоді обов'язкова частка дружини у майні померлого чоловіка становить (1/2 * 1/4) * 2/3 = 1/12.

Таким чином, успадкована частка ОСОБА_6 після смерті батька у домоволодінні ( за життя матері та за виключенням обов'язкової частки матері(1/12) після смерті батька) становить 1/2 - 1/12 = 5/12, а частка матері у спільному майні подружжя (1/2) разом з обов'язковою часткою після смерті чоловіка (1/12) становить 1/2+1/12= 7/12.

Заповітом від 21.10.1999 р. ОСОБА_10 на випадок своєї смерті все належне їй майно заповіла своїй дочці ОСОБА_6

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_10, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2, виданим 17.03.2015 р. виконавчим комітетом Бруслинівської сільської ради Літинського району Вінницької області.

Відповідно до ч.1 ст. 1261 ЦК України, спадкоємцями за законом після смерті ОСОБА_10 були: дочка ОСОБА_12, дочка ОСОБА_8, син ОСОБА_7, дочка ОСОБА_6

ОСОБА_6 та ОСОБА_8 подали заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини, після їх матері ОСОБА_10

ОСОБА_7 та ОСОБА_12 подали заяву до нотаріальної контори про відмову від прийняття спадщини після їх матері ОСОБА_10

Суд дійшов висновку, що ОСОБА_8 належить обов'язкова частка у майні після померлої матері, яка становить 7/96.

ОСОБА_6 у спадковому майні при прийняті спадщини після смерті матері (7/12), за виключенням обов'язкової частки належної ОСОБА_8 (7/96), становить 49/96.

Ззагальна частка ОСОБА_6 у бидинковолодінні при прийняті спадщини після смерті батька (5/12) та прийнятті спадщини після смерті матері (49/96) становить 89/96.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_6 та зустрічний позов ОСОБА_8, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_6 не може нотаріально оформити свої спадкові права, а частина спадкоємців, які мають право на обов'язкову частку у спадщині відмовились від своєї обов'язкової частки у спадщині, а також спадкові права ОСОБА_8 теж порушені.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи та відповідні їм правовідносини та правильно застосовані норми матеріального права.

Правилами ст. 10 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини. У разі коли спадщина, яка відкрилась до набуття чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Оскільки ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, то відповідно до Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України на вказані правовідносини поширюється дія ЦК УРСР від 1963 року.

Статтею 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України визначено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Згідно ст. 28Кодексу про шлюб та сім'ю України у разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Відповідно до ст. 529 ЦК УРСР спадкоємцями за законом першої черги є, в рівних частках, діти та дружина померлого.

Відповідно до ст. 549 ЦК УРСР спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_9 та ОСОБА_10 перебували у шлюбі.

Після смерті ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1, його дружина ОСОБА_10 залишилась проживати у будинку за адресою: АДРЕСА_1, тобто вона вступила у володіння та управління спадковим майном шляхом догляду за спірним житловим будинком і шляхом проживання в ньому.

Колегія суддів вважає неаргументованими доводи апеляційної скарги про те, що спірний будинок був побудований за власні кошти ОСОБА_9 і він був єдиним власником будинку, оскільки відповідних доказів цьому не надано. Натомість, з наявних у справі доказів (допити свідків) вбачається, що будинок був побудований ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за спільні кошти та спільними зусиллями під час перебування у шлюбі і за життя ОСОБА_9 не оспорював право власності своєї дружини.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що ОСОБА_10 після смерті ОСОБА_9 отримала у власність частку в спільно нажитому майні в шлюбі та обов'язкову частку у спадщині, шляхом вступу в фактичне володіння спадковим майном, а після смерті її чоловіка ОСОБА_9 прийняла спадщину відповідно до вимог ст. 549 ЦК України як особа, яка постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Тобто, стала власником 7/12 частин вказаного будинку.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_8 як спадкоємиця на час звернення до суду з позовом не зверталася до нотаріуса з письмовою заявою про видачу свідоцтва на частку майна у спільній сумісній власності та не отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій, оскільки спір фактично виник між спадкоємцями та зводиться до поділу часток у спадщині на будинок, на який відсутні правовстановлюючі документи.

Суд першої інстанції вірно встановив усі обставини справи, правильно визначив частки спадкоємців у спадковому майні та ухвалив справедливе по суті і законне рішення.

За таких обставин, та в силу ст.308 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним та обґрунтованим, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування не має.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6відхилити.

Рішення Літинського районного суду Вінницької області від 15 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя : (підпис) В.С. Вавшко

Судді : (підпис) В.В. Луценко

(підпис) О.С. Панасюк

З оригіналом вірно :