Ухвала суду № 59497607, 04.08.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 211/4606/15-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/1392/К/16 суддя Папарига В.А.

Категорія № 31 (1) Доповідач - Братіщева Л.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді: Братіщевої Л.А.,

суддів: Грищенко Н.М., Ляховської І.Є.,

секретар: Маслова К.В.

за участю: представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2,

відповідача - ОСОБА_3 та його представника - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 13 травня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди завданої внаслідок вчинення злочину, -

ВСТАНОВИЛА:

В липні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди завданої внаслідок вчинення злочину, який під час розгляду справи неодноразово уточнювала та в обґрунтування позову зазначила, що відповідно до вироку Саксаганського районного суду м. Кривого від 16.01.2015 року, відповідача ОСОБА_3 визнано винним у скоєній дорожньо-транспортної пригоді, яка мала місце 22 березня 2014 року о 17.00 годині в Саксаганському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. Вироком суду встановлено, що ОСОБА_3, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухаючись по вул. Коротченко, наближаючись до регульованого Т-образного перехрестя з пр. 30 річчя Перемоги на дозволяючий зелений сигнал світлофора, попередньо не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху, в порушення п.п. 10.1,16.6 Правил Дорожнього руху України, почав виконувати маневр повороту ліворуч, не надавши дорогу автомобілю «Chevrolet Aveo», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням її сина ОСОБА_5, який рухався у зустрічному напрямку та допустив зіткнення з вказаним автомобілем, внаслідок чого належний їй автомобіль «Chevrolet Aveo», реєстраційний номер НОМЕР_2, отримав механічні пошкодження, а вона отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості.

В останній редакції позовної заяви від 09.03.2016 року (а.с. 68 том 2) ОСОБА_1 зазначила, що сума матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля «Chevrolet Aveo», реєстраційний номер НОМЕР_2, відповідно до висновку експерта № 255/15 від 25 грудня 2015 року становить 126508,55 грн. При цьому ПАТ «Страхова компанія «Український страховий стандарт» їй частково було відшкодовано 42500 грн., а не відшкодовано 500 грн. безумовної франшизи та 84508,55 грн. матеріальної шкоди.

Крім того нею сплачено за надані послуги по проведенню товарознавчого дослідження - 1200 грн. та 1000 грн.; за проведення експертизи - 1500 грн.; за розборку автомобіля для проведення товарознавчого дослідження - 2500 грн.; за доставку автомобіля на евакуаторі в сервіс - 1350 грн.; за відправку телеграм відповідачу 60,60 грн. та 63,24 грн.; за надання юридичної допомоги - 5000 гривень.

Таким чином, просила суд стягнути з відповідача матеріальну шкоду у розмірі 90832,39 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 972,04 грн. та 5000 грн., понесених за надання юридичної допомоги.

Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 13 травня 2016 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди завданої в наслідок вчинення злочину - задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування спричиненої їй матеріальної шкоди - 8558 грн. 40 коп. та в рахунок понесених судових витрат по справі - 1073 грн. 04 коп.

В іншій частині позовні вимоги ОСОБА_1 - залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, поставив питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 97204,77 грн., витрати по оплаті судового збору в розмірі 972,04 грн. та 5000 грн. за надання юридичної допомоги.

Вважає, що судом не враховано те, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Тобто, право вибору способу відшкодування шкоди належить потерпілому і в даному випадку потерпілий вважає за доцільне відновити автомобіль, а відповідач заперечував проти передачі йому пошкодженого автомобіля.

Зазначає, що сума матеріальної шкоди, завданої ОСОБА_1, відповідно до висновку спеціаліста товарознавця, становить 133530,93 грн., яка була частково відшкодована страховиком в розмірі 42500 грн., а не відшкодовано 500 грн. франшизи та 91030,93 грн. матеріальної шкоди. За послуги по проведенню товарознавчого дослідження ОСОБА_1 сплачено 2200 грн., що підтверджується наданими суду квитанціями, а також сплачено 2500 грн. за розборку автомобіля про проведення дослідження, 1350 грн. за доставку автомобіля на евакуаторі в сервіс, 123,84 грн. за відправку телеграм відповідачу та 5000 грн. за надання юридичної допомоги.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду відповідає зазначеним вимогам.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню матеріальна шкода, спричинена пошкодженням автомобіля в результаті ДПТ, яка становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням та ринковою вартістю автомобіля на момент ДПТ в аварійному стані.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду, з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, вироком Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 16 січня 2015року відповідача ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначено покарання в вигляді одного року обмеження волі, із застосуванням ст.ст. 75, 76 КК України, з випробувальним строком на один рік (а.с. 7-9 том 1).

Вказаним вироком встановлено, що ОСОБА_3 22 березня 2014 року о 17.00 годині в Саксаганському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухаючись по вул. Коротченко з боку об'їзної дороги в напрямку вул. Тухачевського, наближаючись до регульованого Т-образного перехрестя з пр. 30 річчя Перемоги на дозволяючий зелений сигнал світлофора, попередньо не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху в порушення п.п. 10.1,16.6 Правил Дорожнього руху України почав виконувати маневр повороту ліворуч, не надавши дорогу автомобілю «Chevrolet Aveo», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_1, що рухався у зустрічному напрямку та допустив зіткнення з вказаним автомобілем, внаслідок чого автомобіль «Chevrolet Aveo», реєстраційний номер НОМЕР_2, отримав механічні пошкодження, а ОСОБА_6 - тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 61 ЦПК України, вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 2.1 ст. 2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (надалі - Закон) передбачено, що, відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Положеннями даного Закону визначено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Страховий поліс - єдина форма внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладання такого договору

Відповідно до ст. 6 вказаного Закону, страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Згідно зі ст. 22.1 Закону, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

06 березня 2016 року між страхувальником ОСОБА_3 на страховиком ПрАТ «Страхова компанія «Український страховий стандарт» (надалі - ПрАТ «СК» «Український страховий стандарт») було укладено поліс АС/9055254 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на строк з 06.03.2014 року по 05.03.2015 року, із страховою сумою (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну 50000 гривень, розмір франшизи 500 гривень (а.с. 139 том 1).

Позивач ОСОБА_1, як власник автомобіля «Chevrolet Aveo», реєстраційний номер НОМЕР_2 (а.с. 11 том 1), звернулась до ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» та їй частково було відшкодовано страховиком 42500 гривень за шкоду, заподіяну пошкодженням майна - автомобіля «Chevrolet Aveo», що сторонами не заперечується (а.с. 141 том 1).

Згідно протоколу узгодження сум страхового відшкодування від 02 червня 2015 року, ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» та ОСОБА_7 досягли згоди про розмір страхового відшкодування в сумі 43000 гривень і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 22.03.2014 року за участю автомобіля НОМЕР_2 та автомобіля «ГАЗ 3110» реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 10, 137, 140 том 1).

Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої неї шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодування).

Пунктом 15 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» передбачено, що, - «якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону № 1961-IV, який згідно зі статтею 8 ЦК (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.

Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди».

Колегія вважає, що суд першої інстанції встановивши, що вимоги позивача щодо визначення розміру заподіяної шкоди, ґрунтуються на встановленій експертом ринковій вартості автомобіля, що фактично свідчить про те, що ОСОБА_1 визнала те, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди належний їй автомобіль «Chevrolet Aveo», реєстраційний номер НОМЕР_2 є фізично знищеним, дійшов обґрунтованого висновку про те, що розраховуючи розмір заподіяних їй збитків, слід виходити з вартості вказаного транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно висновку судової автотоварознавчої експертизи № 255/15 від 25 грудня 2015 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Chevrolet Aveo", реєстраційний номер НОМЕР_2 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 22.03.2014 року, складає 126508,55 грн. Вартість відновлювального ремонту автомобіля «Chevrolet Aveo», реєстраційний номер НОМЕР_2 на момент ДТП 22 березня 2015 року складає 88117,14 грн., що перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, яка складає 67962,68 грн. (а.с. 2-57 том 2).

Відповідно до ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої неї шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодування).

Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що, оскільки ОСОБА_1 отримано від страховика ПрАТ «СК «Український страховий стандарт» за пошкодження її автомобіля 42500 грн. страхового відшкодування, враховуючи ринкову вартість автомобіля на момент його пошкодження - 67962,68 грн., відповідно до положень п. 14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», з урахуванням відсутності заяви відповідача ОСОБА_3, як заподіювача шкоди, про передачу пошкодженого автомобіля після відшкодування збитків йому, як особі, відповідальній за шкоду, необхідно врахувати ринкову вартість пошкодженого автомобіля «Сhevrolet Aveo» на момент ДТП 22.03.2014 року в аварійному стані, яка згідно висновку експерта № 232/15 від 05.11.2015 року складає 17404,28 грн. (а.с. 163-214 том 1), з відповідача на користь позивача слід стягнути в рахунок відшкодування спричиненої їй шкоди пошкодженням автомобіля 8558,40 грн. , яка становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодування) та ринковою вартістю автомобіля «Сhevrolet Aveo» на момент ДТП 22.03.2014 року в аварійному стані (67962,68 - 42500,00 - 17404,28 = 8558,40).

Таким чином, колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що потерпіла ОСОБА_1 вважає за доцільне відновити автомобіль, а відповідач ОСОБА_3 заперечував проти передачі йому пошкодженого автомобіля, оскільки вимоги позивача щодо визначення розміру заподіяної шкоди ґрунтуються на встановленій експертом ринковій вартості автомобіля, що свідчить про те, що вона визнала те, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди належний їй автомобіль «Chevrolet Aveo» є фізично знищеним.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення судових витрат, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позивачем не надано належних доказів щодо понесених витрат за розборку автомобіля для проведення товарознавчого дослідження та доставку автомобіля на евакуаторі в сервіс, а також виходив з пропорційності до розміру задоволених позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з даним висновком, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать також витрати на правову допомогу та витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз.

Статтею 88 ЦПК України передбачено, що стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволені яких позивачеві відмовлено.

Так, на думку колегії, з акту виконаних робіт від 25 жовтня 2014 року за розборку автомобіля на суму 2500 грн. та з рахунку № 1-1 від 25 грудня 2014 року за евакуацію автомобіля на суму 1350 грн., не вбачається, який саме автомобіль піддавався розборці та який був евакуйований, а також з вказаних документів не вбачається факт внесення ОСОБА_1 на рахунок ФОП ОСОБА_8 зазначених грошових коштів.

В той час, колегія вважає, що суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем підтверджено належними доказами понесені нею судові витрати по сплаті судового збору при зверненні з позовом на загальну суму 977,94 грн. (а.с. 1, 75 том 1), витрати на правову допомогу на 5000 грн. ( а.с. 3-6 том 1), а також витрати за надані послуги про проведенню товарознавчого дослідження на загальну суму 2200 грн., за проведення експертизи 1500 грн., за відправку телеграм відповідачу на суму 60,60 грн. та 63,24 грн., всього на загальну суму - 3823,80 грн. (а.с. 14, 15-17, 77 том 1, а.с. 67 том 2).

Виходячи з пропорційності задоволених позовних вимог ОСОБА_1, судом першої інстанції вірно визначений розмір судових витрат, який підлягає стягненню з відповідача на її користь, в загальному розмірі 1073,04 грн.

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та є незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права та обов'язки сторін, що беруть участь у справі, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку і ухвалив обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам закону.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню як недоведена, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 13 травня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Л.А. Братіщева

Судді: Н.М. Грищенко

І.Є. Ляховська