Рішення № 59495335, 08.07.2016, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/4541/16-ц

(2/199/2145/16)

РІШЕННЯ

Іменем України

08.07.2016 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська

У складі: головуючого судді Якименко Л.Г.

при секретарі Лавріщевій Г.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2, третя особа Четверта дніпропетровська державна нотаріальна контора, про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачки про встановлення факту прийняття спадщини та визнання за ним права власності на домоволодіння АДРЕСА_1 та домоволодіння АДРЕСА_1.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що на підставі Акту про денаціоналізацію, виданого 25.05.1923 року Катеринославським міським комунальним господарством за №2726, домоволодіння по АДРЕСА_1 на праві власності належить рідним сестрам ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

При проведенні у 1987 році інвентаризації домоволодіння було встановлено, що воно складається з двох житлових будинків літ. А-1 та літ. Б-1, у зв'язку з чим будинку літ. Б-1 була присвоєна адреса: АДРЕСА_1.

Земельна ділянка площею 459 м.кв. була умовно поділена між співвласниками на вул. Воровського 19 (літ. А-1) та АДРЕСА_1 (літ. Б-1), та відповідно в буд. №19 мешкала ОСОБА_3, а в буд. № 19А - ОСОБА_4.

Між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 10.02.1908 року був зареєстрований шлюб, що підтверджується повторним свідоцтвом про одруження від 16.11.1956 року Від шлюбу у них 28.09.1933 року народилась донька ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про народження, актовий запис №721.

ОСОБА_7 07.06.1960 року вдруге зареєструвала шлюб з ОСОБА_8, актовий запис №69 від 07.06.1960 року, від якого 04.11.1960 року народився син - позивач по справі ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про народження, актовий запис №178 від 25.11.1960 року.

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, актовий запис № №831 від 23.07.1970 року. Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно, що складається з домоволодіння АДРЕСА_1. За своє життя ОСОБА_4 залишила заповіт, яким належний їй житловий будинок заповіла своєму чоловіку ОСОБА_6 та дочці ОСОБА_9.

Після смерті ОСОБА_4 спадкоємці за заповітом вступили в управління та володіння спадковим майном в порядку ст. 549 ЦК України в редакції 1963 року, оскільки на день її смерті мешкали з нею у вказаному домоволодінні АДРЕСА_1, тому із заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини за заповітом не зверталися, свідоцтва про право на спадщину не отримували.

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3, актовий запис №891 від 10.08.1970 року. Мати позивача ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_4, актовий запис №.279 від 23.02.1990 року. Батько позивача ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть, актовий запис №1202 від 02.07.1993 року.

Після смерті ОСОБА_9 відкрилась спадщина на домоволодіння АДРЕСА_1. Позивач зазначає, що він фактично прийняв спадщину в порядку ст. 549 ЦК України в редакції 1963 року, оскільки на день смерті матері проживав разом з нею в будинку по АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою голови квартального комітету №027042 від 22.11.2009 року.

Позивач також зазначає, що ОСОБА_3 є його двоюрідною бабкою, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6, актовий запис №648. Спадкоємцем після її смерті є її донька відповідачка по справі ОСОБА_2. Заповіту ОСОБА_3 не залишила, відповідачка у встановленому законом порядку спадщину не приймала, із заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини не зверталась, фактично спадщину також не приймала, оскільки з 1972 року зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2. На момент смерті ОСОБА_11 позивач проживав у домоволодінні АДРЕСА_1 в будинку літ. Б-1, допомагав їй по господарству, а після її смерті користувався й домоволодінням АДРЕСА_1

Посилаючись на те, що він після смерті матері у встановленому порядку прийняв спадщину, з 1994 року по теперішній час проживає у домоволодінні АДРЕСА_1, відкрито та безперервно користується будинком та господарськими будівлями і спорудами як присадибним будинком та ділянкою, підтримує його в належному стані, постійно користуюсь земельною ділянкою, на якій розташовані будинки, за весь цей час ніким не ставилось питання про його виселення з будинку літ. А-1 по АДРЕСА_1, тому просив суд встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_9 після смерті матері ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, та батька ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3; встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_1 після смерті матері ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4; визнати за ним право власності на домоволодіння АДРЕСА_1, в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4; визнати за ним право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 за набувальною давністю.

Позивач у судове засідання не з'явився, підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив справу слухати у його відсутності, про що надав письмову заяву.

Відповідачка у судове засідання не з'явилась, проти позову не заперечувала, просила справу слухати у її відсутність, про що також надала письмову заяву.

Представник третьої особи - Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори у судове засідання не з'явився, надав письмову заяву, якою просив справу слухати у відсутність третьої особи, також надав інформацію, що після ОСОБА_11, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4, із заявами про прийняття спадщини ніхто не звертався, свідоцтво про право на спадщину не видавалось.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що на підставі Акту про денаціоналізацію, виданого 25.05.1923 року Катеринославським міським комунальним господарством за №2726, домоволодіння по АДРЕСА_1 на праві власності належить рідним сестрам ОСОБА_3 та ОСОБА_4.

При проведенні у 1987 році інвентаризації домоволодіння було встановлено, що воно складається з двох житлових будинків літ. А-1 та літ. Б-1, у зв'язку з чим будинку літ. Б-1 була присвоєна адреса: АДРЕСА_1.

Земельна ділянка площею 459 м.кв. була умовно поділена між співвласниками на вул. Воровського 19 (літ. А-1) та АДРЕСА_1 (літ. Б-1), та відповідно в буд. №19 мешкала ОСОБА_3, а в буд. № 19А - ОСОБА_4.

Між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 10.02.1908 року був зареєстрований шлюб, що підтверджується повторним свідоцтвом про одруження від 16.11.1956 року. Від шлюбу у них 28.09.1933 року народилась донька ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про народження, актовий запис №721.

ОСОБА_7 07.06.1960 року вдруге зареєструвала шлюб з ОСОБА_8, актовий запис №69 від 07.06.1960 року, від якого 04.11.1960 року народився син - позивач по справі ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про народження, актовий запис №178 від 25.11.1960 року.

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, актовий запис № №831 від 23.07.1970 року. Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно, що складається з домоволодіння АДРЕСА_1. За своє життя ОСОБА_4 залишила заповіт, яким належний їй житловий будинок заповіла своєму чоловіку ОСОБА_6 та дочці ОСОБА_9.

Після смерті ОСОБА_4 спадкоємці за заповітом, які також є спадкоємцями першої черги за законом, вступили в управління та володіння спадковим майном в порядку ст. 549 ЦК України в редакції 1963 року, оскільки на день її смерті мешкали з нею у вказаному домоволодінні АДРЕСА_1, тому із заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини за заповітом не зверталися, свідоцтва про право на спадщину не отримували.

ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3, актовий запис №891 від 10.08.1970 року. Мати позивача ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_4, актовий запис №.279 від 23.02.1990 року. Батько позивача ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть, актовий запис №1202 від 02.07.1993 року.

Після смерті ОСОБА_9 відкрилась спадщина на домоволодіння АДРЕСА_1. Позивач фактично прийняв спадщину в порядку ст. 549 ЦК України в редакції 1963 року, оскільки на день смерті матері проживав разом з нею в будинку по АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою голови квартального комітету №027042 від 22.11.2009 року.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України в редакції 1963 року визначається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших спадкоємців.

В силу ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Також судом встановлено, що ОСОБА_3 є двоюрідною бабкою позивача, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6, актовий запис №648. Спадкоємцем після її смерті є її донька - відповідачка по справі ОСОБА_2. Заповіту ОСОБА_3 не залишила, відповідачка у встановленому законом порядку спадщину не приймала, із заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини не зверталась, фактично спадщину також не приймала, оскільки з 1972 року зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується даними Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори від 07.07.2016 року №2368/01-16. На момент смерті ОСОБА_11 позивач проживав у домоволодінні АДРЕСА_1 в будинку літ. Б-1, а після її смерті став користуватися й домоволодінням АДРЕСА_1

Таким чином, на протязі більше 20 років позивач відкрито та на законних підставах володіє об'єктом нерухомого майна, зробив ремонт в будинку літ. А-1 по АДРЕСА_1, підтримує його в належному стані, обробляє город.

Згідно з ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до положень ст.5 ЦК України про дію закону у часі та п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Кодексу України, відповідно до якого правила ст. 344 ЦК України про набувальну давність поширюються на випадки, коли володіння майном розпочалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Згідно з Постановою Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв'язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

ФОП ОСОБА_12 складено технічний паспорт на домоволодіння АДРЕСА_1 від 26.05.2016 року, згідно з яким воно складається з житлового будинку літ. А-1 з прибудовою а-1 та тамбуром а1-1 загальною площею 24,5 м.кв., житловою площею 10,5 м.кв., сараїв літ. В, Д, Е, вбиральні літ. Ж та споруд №1-3; та технічний паспорт на домоволодіння АДРЕСА_1 від 26.05.2016 року, згідно з яким воно складається з житлового будинку літ. Б-1 з прибудовою б-1 та тамбуром б1-1 загальною площею 24,6 м.кв., житловою площею 7,6 м.кв., сараїв літ. Г, З, Л та споруд №1-3.

Як встановлено в судовому засіданні позивач не вчинив будь-якого кримінально-карного діяння, або інших протиправних дій з метою заволодіння спірною частиною будинку, тому суд приходить до висновку, що позивач правомірно володіє вказаним нерухомим майном.

Виходячи з аналізу норм ЦК України ст.ст. 388, 390 ЦК України, які використовують поняття «добросовісність», суд приходить до висновку, що особу, яка заволоділа майном, слід вважати добросовісною, якщо на момент заволодіння майном вона мала всі підстави вважати, що законний власник у майна відсутній, або якщо власник у майна є, то він втратив інтерес до цього майна. Тобто добросовісність володільця такого майна обумовлена відсутністю або власника взагалі, або будь-яких претензій з боку попереднього його володільця, а отже в основу поняття добросовісності володільця покладено: правомірність дій володільця майна, мовчання і бездіяльність попереднього власника протягом усього строку набувальної давності.

Згідно з ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.2 п.1 ч.2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

Правовий аналіз положень ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту своїх прав, а саме: визнання права на домоволодіння за набувальною давністю не суперечить положенням ст. 16 ЦК України. Зокрема, ч. 2 вказаної статті передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Як зазначено у правовій позиції Верховного суду України у постанові від 12.06.2013 року №6-32цс/13, законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Оскільки питання про визнання права власності за набувальною давністю вирішується в судовому порядку, та в ході розгляду справи знайшов своє підтвердження факт того, що ОСОБА_1 постійно, відкрито та безперервно користується домоволодіннями в цілому, та враховуючи, що він належним чином прийняв спадщину після смерті матері ОСОБА_9, тому суд вважає встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_9 після смерті матері ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, та батька ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3; встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_1 після смерті матері ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4; визнати за ним право власності на домоволодіння АДРЕСА_1, в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4; визнати за ним право власності на домоволодіння АДРЕСА_1, за набувальною давністю.

Витрати по справі суд вважає віднести на рахунок сторони, що її понесла.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 61, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2, третя особа Четверта дніпропетровська державна нотаріальна контора, про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності, - задовольнити.

Встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_9 після смерті матері ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, та батька ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3.

Встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_1 після смерті матері ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4.

Визнати за ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, право власності на домоволодіння АДРЕСА_1, яке складається з житлового будинку літ. Б-1 з прибудовою б-1 та тамбуром б1-1 загальною площею 24,6 м.кв., житловою площею 7,6 м.кв., сараїв літ. Г, З, Л та споруд №1-3, в порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4.

Визнати за ОСОБА_1, ІПН НОМЕР_1, право власності на домоволодіння АДРЕСА_1, яке складається з житлового будинку літ. А-1 з прибудовою а-1 та тамбуром а1-1 загальною площею 24,5 м.кв., житловою площею 10,5 м.кв., сараїв літ. В, Д, Е, вбиральні літ. Ж та споруд №1-3, за набувальною давністю.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: