Рішення № 59493863, 27.07.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/8795/16 27.07.16 р.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮК "БІ.АЙ.ГРУП"

до Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд"

про стягнення 115 182,40 грн.

Суддя Зеленіна Н.І.

При секретарі судового засідання Пилипенко В.О.,

за участю представників сторін:

від позивача: Підлісний Ю.С. за довіреністю № б/н від 25.05.2016 р.;

від відповідача: Шевчук О.С. за довіреністю № 23 від 31.05.2016 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮК "БІ.АЙ.ГРУП" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" про стягнення 115 182,40 грн.

Ухвалою суду від 18.05.2016 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 31.05.2016 р.

26.05.2016 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшла довідка про відсутність спору.

У судове засідання 31.05.2016 р. представник відповідача не з'явився, проте 31.05.2016 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи та клопотання про продовження строку вирішення спору у справі на 15 днів.

Ухвалою суду від 31.05.2016 р. продовжено строк вирішення спору у справі на 15 днів, розгляд справи відкладено на 22.06.2016 р.

У судовому засіданні 22.06.2016 р. оголошувалась перерва.

30.06.2016 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів.

13.07.2016 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 13.07.2016 р. витребувано докази, розгляд справи відкладено на 27.07.2016 р.

22.07.2016 р. від відповідача через відділ діловодства суду надійшли клопотання про виклик у судове засідання представника Центрального територіального управління внутрішнього аудиту та фінансового контролю, про долучення доказів до матеріалів справи та про зупинення провадження у справі.

У судовому засіданні 27.07.2016 р. представник відповідача підтримав клопотання про виклик у судове засідання представника Центрального територіального управління внутрішнього аудиту та фінансового контролю та про зупинення провадження у справі.

Представник позивача проти задоволення вказаних клопотань заперечив.

Розглянувши вказані клопотання, суд не знаходить підстав для виклику в судове засідання для надання пояснень представника Центрального територіального управління внутрішнього аудиту та фінансового контролю, у зв'язку з чим відповідне клопотання відповідача залишається без задоволення.

У клопотанні про зупинення провадження у справі відповідач зазначає, що у Висновку аудиторської перевірки керівництву відповідача запропоновано звернутись до правоохоронних органів, у зв'язку з чим відповідач просить суд передати матеріали справи до органів досудового розслідування та зупинити провадження у справі.

Статтею 90 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що якщо при вирішенні господарського спору господарський суд виявить у діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що містять ознаки кримінального правопорушення, господарський суд надсилає про цей факт повідомлення прокурору або органу досудового розслідування.

Статтею 79 Кодексу передбачено, що господарський суд має право зупинити провадження у справі за клопотанням сторони, прокурора, який бере участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою у випадках, зокрема, надсилання господарським судом матеріалів прокурору або органу досудового розслідування.

Дослідивши матеріали справи, суд не вбачає підстав для надсилання матеріалів справи до органу досудового розслідування та, відповідно, зупинення провадження у справі, у зв'язку з чим відповідне клопотання відповідача залишається без задоволення.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні 27.07.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

04.01.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮК "БІ.АЙ.ГРУП" (надалі - позивач, Виконавець) та Державним підприємством Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" (надалі - відповідач, Замовник) укладено Договір № 04/01/16 про надання послуг (надалі - Договір).

Відповідно до п. п. 1.1., 2.1. - 2.6. Договору, послуги - вчинені Виконавцем дії або їх сукупність, що включають в себе підготовку аналітичних висновків з питань застосування законодавства, підготовку проектів договорів і процесуальних документів. За цим Договором Виконавець зобов'язується надавати послуги Замовнику на підставах, в порядку і в обсязі, визначених у Договорі за погодженням Сторін. Послуги, що надаються на підставі цього Договору не носять регулярного характеру (лише в продовж строку дії договору) і складаються з комплексу дій чи самостійних операцій, необхідних і достатніх для досягнення мети, поставленої Замовником. Види, характер, обсяг, порядок і строки надання послуг визначаються Сторонами в умовах даного Договору. Окремі вимоги щодо Предмету даного Договору, не встановлені у п. 2.1, 2.2 Договору, визначаються у додатку до нього. Якщо інші вимоги щодо обсягу послуг не обумовлені Сторонами і не зафіксовані в додатку до Договору, комплекс послуг включає: підготовку аналітичних висновків з питань застосування законодавства України; правових висновків стосовно законності вчинення правочинів; розробку проектів договорів; складання процесуальних та інших документів правового характеру (претензії, листи, позовні заяви, запити, відповіді на листи та ін.); представництво інтересів Замовника в органах державної влади та місцевого самоврядування та перед юридичними особами будь-якої форми власності; представництво та захист інтересів Замовника в органах судової влади; здійснення методичного керівництва правовою роботою на підприємстві Замовника; надання висновків про відповідність чинному законодавству проектів наказів, положень, розпоряджень, договорів та інших документів, що видаються Замовником; підготовку проектів рішень, наказів, розпоряджень, постанов Замовника, що стосуються його діяльності. Перелічені у п. 2.5 Договору послуги надаються в усній чи письмовій формі виходячи зі специфіки вчинення юридичних дій передбаченої чинним законодавством щодо розгляду і вирішення конкретних категорій справ.

За умовами п. п. 5.1. - 5.4 Договору, розрахунки Замовника з Виконавцем здійснюються в національній валюті України. За надані послуги Замовник виплачує Виконавцеві грошову винагороду, яка встановлюється Сторонами відповідно до актів прийому-передачі наданих послуг. Винагорода виплачується Замовником до 05-го числа кожного місця за попередній місяць на підставі акту приймання-передавання послуг. Вартість послуг, що будуть надані за договором складає 48000,00 грн. на місяць.

Зобов'язанням, згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

За правилами ст. 903 цього ж Кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 626-629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується відповідачем, позивачем надано відповідачу послуги на загальну суму 96 000,00 грн., що підтверджується Актами приймання - здачі робіт від 01.02.2016 р. та від 01.03.2016 р., які підписані та скріплені печатками обох сторін.

Проте, відповідач вартість наданих за Договором послуг не сплатив та допустив наявність заборгованості перед позивачем, розмір якої станом на час розгляду справи становить 96 000,00 грн.

Відповідач, заперечуючи проти позову, посилається на те, що висновком Аудиторського звіту №234/3/9/А від 18.03.2016 р. встановлено витрачання коштів у 2015 р. внаслідок завищення обсягів послуг на загальну суму 765 000,00 грн.

Таким чином, відповідач вважає надані позивачем послуги такими, що не підлягають оплаті.

Дослідивши матеріали справи, суд не приймає до уваги такі заперечення відповідача, оскільки висновком Аудиторського звіту №234/3/9/А від 18.03.2016 р. встановлено витрачання коштів у 2015 р., а послуги за Договором надавались у 2016 році. Отже, вказаний Аудиторський звіт не має жодного відношення до Договору №04/01/16 від 04.01.2016 р.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком позивача, перевіреним судом т а не спростованим належним чином і у встановленому порядку відповідачем, останній за порушення строків оплати наданих послуг має сплатити 4 152,89 грн. інфляційних втрат та 629,51 грн. 3 % річних.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 7 680,00 грн. пені та 6 720,00 грн. штрафу.

Пунктами 6.1. - 6.5. Договору передбачено, що за невиконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність у встановленому законом порядку. У випадку несвоєчасного надання або надання Замовником неналежної інформації та документів, необхідних для виконання своїх зобов'язань, Виконавець звільняється від відповідальності за порушення зобов'язань, що виникають з цього Договору. Виконавець звільняється від відповідальності у випадку, якщо запропоноване ним вирішення питання не було виконано Замовником. Усі спори, що виникають при виконанні умов даного договору, сторони вирішують шляхом переговорів. У випадку не досягнення згоди, спір передається на розгляд до суду з урахуванням встановлених правил про підвідомчість та підсудність спорів. Збитки, завдані одній Стороні іншою внаслідок вчинення правопорушення, підлягають відшкодуванню у повному обсязі, крім випадків, передбачених цим Договором і законом.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» роз'яснено, що пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання. Застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання законом не передбачено, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі (наприклад, за необґрунтовану відмову від переказу коштів за розрахунковими документами отримувача коштів), притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати. Якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Так, нарахування пені у відповідному відсотковому розмірі від суми простроченого платежу передбачено статтею 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв", статтею 36 Закону України "Про телекомунікації", статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій". У таких випадках нарахування пені здійснюється не за Законом України "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", а на підставі спеціального нормативного акта, який регулює відповідні правовідносини. Наведене не виключає можливості покладення на боржника також і відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України за невиконання грошового зобов'язання. (пункт 2 постанови Пленуму).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача сум нарахованої пені та штрафу, так як умовами Договору не передбачено таких видів відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов'язань по оплаті наданих послуг.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 Кодексу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 96 000, 00 грн. заборгованості, 4 152,89 грн. інфляційних втрат та 629,51 грн. 3 % річних обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином і у встановленому порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню. У задоволенні вимог про стягнення пені у розмірі 7 680,00 грн. та штрафу у розмірі 6 720,00 грн. належить відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 43, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України "Укрвійськбуд" (03151, м. Київ, вул. Вінницька, буд. 14/39; код ЄДРПОУ 24308300) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮК "БІ.АЙ.ГРУП" (02097, м. Київ, вул. Лісківська, буд. 9/22, кв. 72; код ЄДРПОУ 36347647) 96 000 (дев'яносто шість тисяч) грн. 00 коп. заборгованості, 4 152 (чотири тисячі сто п'ятдесят дві) грн. 89 коп. інфляційних втрат, 629 (шістсот двадцять дев'ять) грн. 51 коп. 3 % річних та 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 01.08.2016 р.

Суддя Н.І. Зеленіна