Рішення № 59493846, 26.07.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.07.2016Справа №910/8699/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельбрус - транс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Плантон-Україна"третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - фізична особа ОСОБА_1третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - фізична особа ОСОБА_2третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - фізична особа ОСОБА_3третя особа-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - фізична особа ОСОБА_4про стягнення 1 110 000,00 грн.Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Табачна В.Л. (дов. б/н від 12.05.2016 року)від відповідача Петрик М.М. (дог. № 05/06/16 від 10.06.2016 року)від третьої особи-1не з'явивсявід третьої особи-2не з'явивсявід третьої особи-3не з'явивсявід третьої особи-4не з'явивсяВідповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 26 липня 2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ельбрус - транс" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Плантон-Україна" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 100 000,00 грн.

Спір між сторонами виник у зв'язку з порушенням, на думку позивача, відповідачем його права на отримання дивідендів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2016 року порушено провадження у справі № 910/8699/16, залучено до участі у справі в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - фізичну особу ОСОБА_1, в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - фізичну особу ОСОБА_2, в якості третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - фізичну особу ОСОБА_3, в якості третьої особи-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - фізичну особу ОСОБА_4 та призначено справу до розгляду на 16.06.2016 року.

30.05.2016 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Подільської районної в місті Києві державної адміністрації надійшло повідомлення по справі.

07.06.2016 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду та клопотання про витребування доказів.

16.06.2016 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представники відповідача та третіх осіб в судове засідання 16.06.2016 року не з'явилися, вимоги ухвали суду від 16.05.2016 року не виконали, про дату та час слухання справи повідомлялися належним чином.

У судовому засіданні 16.06.2016 року представник позивача подав клопотання про продовження строків розгляду спору, підтримав подані клопотання про витребування доказів та відкладення розгляду справи.

Судом задоволено подані позивачем клопотання про продовження строку вирішення спору та витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2016 року розгляд справи було відкладено на 21.07.2016 року, у зв'язку з неявкою учасників судового процесу та необхідністю подання додаткових доказів у справі.

11.07.2016 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Подільської районної в місті Києві державної адміністрації надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

15.07.2016 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про забезпечення позову, документи на виконання вимог ухвали суду та заява про уточнення позовних вимог.

Відповідно до поданої заяви про уточнення позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача 1 110 000,00 грн. дивідендів, у тому числі за другий квартал 2014 року 160 000,00 грн., за третій квартал 2015 року 200 000,00 грн., за четвертий квартал 2015 року 750 000,00 грн.

Відповідно до пункту 3.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 року № 18, ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Враховуючи викладене суд розцінює подану позивачем заяву як збільшення розміру позовних вимог.

Враховуючи норми статті 22 Господарського процесуального кодексу України, а також те, що дана дія не суперечить законодавству та не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів суд приймає до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідно до пункту 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 року № 18, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Згідно заяви про забезпечення позову позивач просив вжити заходів до забезпечення позову, шляхом накладення арешту на все майно та грошові кошти відповідача в межах суми позовних вимог в розмірі 1 110 000,00 грн. та судових витрат у розмірі 17 339,00 грн.

Розглянувши заявлену позивачем заяву щодо заходів забезпечення позову, суд її відхиляє, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, вжиття заходів до забезпечення позову є правом суду.

Згідно з частиною 1 статті 67 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування заходів щодо забезпечення позову» особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 Господарського процесуального кодексу України). Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви (пункт 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 16 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування заходів щодо забезпечення позову").

Позивач свою заяву про вжиття заходів до забезпечення позову обґрунтував тим, що після звернення з зазначеним позовом до суду, відповідач без відома позивача виключив останнього з числа учасників товариства, що за твердженням позивача, дасть змогу відповідачу позбутись своїх активів без відома та згоди позивача. Позивач зазначає, що у нього немає впевненості, що відповідач, в разі задоволення позову, не буде ухилятися від виконання рішення суду.

При цьому доказів того, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, позивач суду не надав, а також нічим не підтвердив, що майно (в тому числі грошові суми), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути або зменшитись.

За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно, що належать відповідачу.

20.07.2016 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про припинення провадження у справі.

21.07.2016 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві надійшли документи на виконання вимог ухвали суду.

Представники третіх осіб в судове засідання 21.07.2016 року не з'явилися, вимоги ухвали суду від 16.06.2016 року не виконали, про дату та час слухання справи повідомлялися належним чином.

У судовому засіданні 21.07.2016 року представник відповідача подав документи на виконання вимог ухвали суду, відзив на позовну заяву, клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Фізичну особу-підприємця ОСОБА_7 та клопотання про визнання представників позивача особами, що не мають право на представлення його інтересів у суді. У поданому відзиві відповідач зазначив, що за 2014 рік позивач отримав усю суму дивідендів, що була йому призначена у відповідності до рішень зборів учасників, на яких він особисто був присутній та не висловлював жодних заперечень щодо розміру дивідендів, що підтверджується відповідними протоколами № 23 від 08.04.2014 року, № 24 від 22.04.2014 року № 25 від 19.05.2014 року та платіжними дорученнями № 530 від 10.04.2014 року, № 608 від 24.04.2014 року, № 730 від 20.05.2014 року. За 2015 рік позивач не отримав дивідендів, оскільки на адресу відповідача надійшла заява від голови зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельбрус - транс" ОСОБА_8 з вимогою не нараховувати та не виплачувати дивіденди позивачу до вирішення у суді питання щодо права власності на корпоративні права та майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельбрус - транс", що підтверджується заявою голови зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельбрус - транс" ОСОБА_8 від 10.08.2015 року, протоколами зборів учасників відповідача № 26/15 від 18.08.2015 року, № 27 від 10.11.2015 року, № 28 від 07.12.2015 року.

Представник позивача у судовому засіданні 21.07.2016 року заперечив проти клопотань про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Фізичну особу-підприємця ОСОБА_7, про припинення провадження у справі та про визнання представників позивача особами, що не мають право на представлення його інтересів у суді.

В обґрунтування поданого клопотання про припинення провадження у справі відповідач вказує на те, що позивач одноособово не уповноважений здійснювати будь-які дії направлені на отримання частки прибутку від діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Плантон-Україна", оскільки відповідно до Статуту позивача, генеральний директор підзвітний зборам учасників та здійснює виконання всіх завдань покладених на нього зборами учасників. Окрім того, позивач не є учасником (засновником) Товариства з обмеженою відповідальністю "Плантон-Україна".

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, в тому випадку коли спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу (передачі майна чи усунення перешкод у користуванні ним) після звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

У пункті 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 зазначається, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Окрім того, слід зазначити, що станом на момент подання позовної заяви 12.05.2016 року, позивач був учасником (засновником) Товариства з обмеженою відповідальністю "Плантон-Україна".

Оскільки, матеріали справи не містять доказів на підтвердження припинення існування спору станом на момент розгляду даної справи, у суду відсутні підстави для припинення провадження у справі у відповідності до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Суд, розглянувши подане відповідачем клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Фізичну особу-підприємця ОСОБА_7 дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.

Відповідно до статті 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

У пункті 1.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011 року господарським судам України роз'яснено, що питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі. Саме лише зазначення в позовній заяві та/або у вступній частині судового рішення певного підприємства чи організації як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, без вирішення судом питання щодо її допущення або залучення до участі у справі не надає їй відповідного процесуального статусу.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

З урахуванням вищенаведеного, та враховуючи, що рішенням у даній справі Фізичну особу-підприємця ОСОБА_7 не буде наділено новими правами та не буде покладено на нього нові обов'язки, або змінено його наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому, приймаючи до уваги матеріали справи та пояснення представника позивача, суд вважає клопотання відповідача необґрунтованим та безпідставним.

Суд, розглянувши подане відповідачем клопотання про визнання представників позивача особами, що не мають право на представлення його інтересів у суді, дійшов висновку про відмову в його задоволенні з підстав його необґрунтованості.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 21.07.2016 року винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 26.07.2016 року.

25.07.2016 року представник позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав заяву про уточнення позовних вимог. Відповідно до поданої заяви позивач просив визнати частково недійсними рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Плантон-Україна", а саме:

1.Рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Плантон-Україна" від 08.04.2014 року в частині сум розподілу прибутку між засновниками і головним бухгалтером товариства, оформленого протоколом № 23 від 08.04.2014 року.

2.Рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Плантон-Україна" від 22.04.2014 року в частині розподілу сум прибутку між засновниками і головним бухгалтером товариства, оформленого протоколом № 24 від 22.04.2014 року.

3.Рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Плантон-Україна" від 19.05.2014 року в частині розподілу сум прибутку між засновниками і головним бухгалтером товариства, оформленого протоколом № 25 від 19.05.2014 року.

4.Рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Плантон-Україна" від 18.08.2015 року в частині розподілу сум прибутку між засновниками і головним бухгалтером товариства та в частині щодо не нарахування та не виплати дивідендів Товариству з обмеженою відповідальністю "Ельбрус - транс", оформленого протоколом № 26/15 від 18.08.2015 року.

5.Рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Плантон-Україна" від 10.11.2015 року в частині розподілу сум прибутку між засновниками і головним бухгалтером товариства та в частині щодо не нарахування та не виплати дивідендів Товариству з обмеженою відповідальністю "Ельбрус - транс", оформленого протоколом № 27 від 10.11.2015 року.

6.Рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Плантон-Україна" від 07.12.2015 року в частині розподілу сум прибутку між засновниками і головним бухгалтером товариства та в частині щодо не нарахування та не виплати дивідендів Товариству з обмеженою відповідальністю "Ельбрус - транс", оформленого протоколом № 28 від 07.12.2015 року.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача 995 437,50 грн. дивідендів, в тому числі за другий квартал 2014 року в сумі 165 625,00 грн., за третій та четвертий квартали 2015 року в сумі 829 812,50 грн.

Суд розцінює подану позивачем заяву як зміну предмета і підстав позову.

Відповідно до абзацу 6 пункту 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 у разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову. Позивач при цьому не позбавлений права звернутися з новим позовом у загальному порядку.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні заяви позивача про зміну предмета і підстав позову.

26.07.2016 року представник відповідача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав клопотання про припинення провадження у справі та клопотання про визнання представників позивача особами, що не мають право на представлення його інтересів у суді.

Розглянувши подані відповідачем клопотання про припинення провадження у справі та про визнання представників позивача особами, що не мають право на представлення його інтересів у суді, суд відмовляє в їх задоволенні у зв'язку з необґрунтованістю.

У судовому засіданні 26.07.2016 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні 26.07.2016 року проти позову заперечив, надав пояснення по суті спору.

Представники третіх осіб у судове засідання 26.07.2016 року не з'явилися, про час та дату судового засідання повідомлені належним чином.

Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Плантон-Україна", затвердженого рішенням загальних зборів учасників, оформленого протоколом № 14 від 23.05.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ельбрус-транс" є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Плантон-Україна" (пункт 4.1. Статуту).

Згідно пункту 7.10 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Плантон-Україна" ОСОБА_3 має частку у Статутному капіталі товариства в розмірі 16 787,50 грн., що складає 21,25 %, ОСОБА_1 має частку у Статутному капіталі товариства в розмірі 16 787,50 грн., що складає 21,25 %, ОСОБА_2 має частку у Статутному капіталі товариства в розмірі 16 787,50 грн., що складає 21,25 %, ОСОБА_4 має частку у Статутному капіталі товариства в розмірі 11 850,00 грн., що складає 15,00 %, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ельбрус-транс" має частку у Статутному капіталі товариства в розмірі 16 787,50 грн., що складає 21,25 %,

08.04.2014 року відбулися загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Плантон-Україна", які оформлені протоколом № 23 від 08.04.2014 року.

Загальними зборами вирішено розподілити з прибутку товариства суму 510 000,00 грн. серед засновників і головного бухгалтера товариства, а саме: ОСОБА_4 - 100 000,00 грн., ОСОБА_3 - 100 000,00 грн., ОСОБА_2 - 100 000,00 грн., ОСОБА_1 - 100 000,00 грн., Товариство з обмеженою відповідальністю "Ельбрус-транс" - 90 000,00 грн., ОСОБА_9 - 20 000,00 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 530 від 10.04.2014 року відповідачем виплачено позивачу дивіденди в розмірі 90 000,00 грн.

22.04.2014 року відбулися загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Плантон-Україна", які оформлені протоколом № 24 від 22.04.2014 року.

Загальними зборами вирішено розподілити з прибутку товариства суму 820 000,00 грн. серед засновників і головного бухгалтера товариства, а саме: ОСОБА_4 - 180 000,00 грн., ОСОБА_3 - 180 000,00 грн., ОСОБА_2 - 180 000,00 грн., ОСОБА_1 - 180 000,00 грн., Товариство з обмеженою відповідальністю "Ельбрус-транс" - 90 000,00 грн., ОСОБА_9 - 10 000,00 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 608 від 24.04.2014 року відповідачем виплачено позивачу дивіденди в розмірі 90 000,00 грн.

19.05.2014 року відбулися загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Плантон-Україна", які оформлені протоколом № 25 від 19.05.2014 року.

Загальними зборами вирішено розподілити з прибутку товариства суму 720 000,00 грн. серед засновників і головного бухгалтера товариства, а саме: ОСОБА_4 - 150 000,00 грн., ОСОБА_3 - 150 000,00 грн., ОСОБА_2 - 150 000,00 грн., ОСОБА_1 - 150 000,00 грн., Товариство з обмеженою відповідальністю "Ельбрус-транс" - 90 000,00 грн., ОСОБА_9 - 30 000,00 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 730 від 20.05.2014 року відповідачем виплачено позивачу дивіденди в розмірі 90 000,00 грн.

18.08.2015 року відбулися загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Плантон-Україна", які оформлені протоколом № 26/15 від 18.08.2015 року.

Загальними зборами вирішено розподілити з прибутку товариства суму 830 000,00 грн. серед засновників і головного бухгалтера товариства, а саме: ОСОБА_4 - 200 000,00 грн., ОСОБА_3 - 200 000,00 грн., ОСОБА_2 - 200 000,00 грн., ОСОБА_1 - 200 000,00 грн., ОСОБА_9 - 30 000,00 грн.

У пункті 2 рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Плантон-Україна", які оформлені протоколом № 26/15 від 18.08.2015 року зазначено, що у зв'язку з листом від 10.08.2015 року про наявність судових справ в судах м. Києва відносно розподілу корпоративних прав учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельбрус-транс" та повноважень виконавчих органів, інформації стосовно зловживань (службових злочинів) з боку директора, нарахування та виплату дивідендів Товариству з обмеженою відповідальністю "Ельбрус-транс" не проводити до надходження інформації про завершення судових спорів та підтвердження повноважень з боку головного органу управління Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельбрус-транс" - загальних зборів засновників.

10.11.2015 року відбулися загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Плантон-Україна", які оформлені протоколом № 27 від 10.11.2015 року.

Загальними зборами вирішено розподілити з прибутку товариства суму 1 310 000,00 грн. серед засновників і головного бухгалтера товариства, а саме: ОСОБА_4 - 320 000,00 грн., ОСОБА_3 - 320 000,00 грн., ОСОБА_2 - 320 000,00 грн., ОСОБА_1 - 320 000,00 грн., ОСОБА_9 - 30 000,00 грн.

У пункті 2 рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Плантон-Україна", які оформлені протоколом № 27 від 10.11.2015 року зазначено, що у зв'язку з листом від 10.08.2015 року про наявність судових справ в судах м. Києва відносно розподілу корпоративних прав учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельбрус-транс" та повноважень виконавчих органів, інформації стосовно зловживань (службових злочинів) з боку директора, нарахування та виплату дивідендів Товариству з обмеженою відповідальністю "Ельбрус-транс" не проводити до надходження інформації про завершення судових спорів та підтвердження повноважень з боку головного органу управління Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельбрус-транс" - загальних зборів засновників.

07.12.2015 року відбулися загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Плантон-Україна", які оформлені протоколом № 28 від 07.12.2015 року.

Загальними зборами вирішено розподілити з прибутку товариства суму 1 765 000,00 грн. серед засновників і головного бухгалтера товариства, а саме: ОСОБА_4 - 430 000,00 грн., ОСОБА_3 - 430 000,00 грн., ОСОБА_2 - 430 000,00 грн., ОСОБА_1 - 430 000,00 грн., ОСОБА_9 - 45 000,00 грн.

У пункті 2 рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Плантон-Україна", які оформлені протоколом № 28 від 07.12.2015 року зазначено, що у зв'язку з листом від 10.08.2015 року про наявність судових справ в судах м. Києва відносно розподілу корпоративних прав учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельбрус-транс" та повноважень виконавчих органів, інформації стосовно зловживань (службових злочинів) з боку директора, нарахування та виплату дивідендів Товариству з обмеженою відповідальністю "Ельбрус-транс" не проводити до надходження інформації про завершення судових спорів та підтвердження повноважень з боку головного органу управління Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельбрус-транс" - загальних зборів засновників.

Спір між сторонами виник у зв'язку з порушенням, на думку позивача, відповідачем його права на отримання дивідендів в розмірі 1 110 000,00 грн., у тому числі за другий квартал 2014 року 160 000,00 грн., за третій квартал 2015 року 200 000,00 грн., за четвертий квартал 2015 року 750 000,00 грн.

У поданому відзиві відповідач зазначив, що за 2014 рік позивач отримав усю суму дивідендів, що була йому призначена у відповідності до рішень зборів учасників, на яких він особисто був присутній та не висловлював жодних заперечень щодо розміру дивідендів, що підтверджується відповідними протоколами № 23 від 08.04.2014 року, № 24 від 22.04.2014 року № 25 від 19.05.2014 року та платіжними дорученнями № 530 від 10.04.2014 року, № 608 від 24.04.2014 року, № 730 від 20.05.2014 року. За 2015 рік позивач не отримав дивідендів, оскільки на адресу відповідача надійшла заява від голови зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельбрус - транс" ОСОБА_8 з вимогою не нараховувати та не виплачувати дивіденди позивачу до вирішення у суді питання щодо права власності на корпоративні права та майно Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельбрус - транс", що підтверджується заявою голови зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельбрус - транс" ОСОБА_8 від 10.08.2015 року, протоколами зборів учасників відповідача № 26/15 від 18.08.2015 року, № 27 від 10.11.2015 року, № 28 від 07.12.2015 року.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Господарським судам підвідомчі серед іншого справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів (пункт 4 частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Як встановлено судом вище, підставою для вирішення спору в судовому порядку стало порушення, за твердженням позивача, відповідачем права на отримання дивідендів учасника товариства - позивача, а саме невиплатою дивідендів за другий квартал 2014 року в розмірі 160 000,00 грн., за третій квартал 2015 року в розмірі 200 000,00 грн., за четвертий квартал 2015 року в розмірі 750 000,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 116 Цивільного кодексу України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом; брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди); вийти у встановленому порядку з товариства; здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом; одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом.

Учасники господарського товариства мають право брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами; брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди); одержувати інформацію про товариство.

На вимогу учасника товариство зобов'язане надати йому для ознайомлення річні баланси, звіти про фінансово-господарську діяльність товариства, протоколи ревізійної комісії, протоколи зборів органів управління товариства тощо; вийти в передбаченому установчими документами порядку зі складу товариства (стаття 88 Господарського кодексу України).

Згідно з статтею 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники товариства мають право брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди); право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів.

Відповідно до пункту 2.11. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" № 4 від 25.02.2016 року господарські суди мають враховувати, що закон виходить з презумпції легітимності рішень органів управління юридичної особи, тобто зазначені рішення вважаються такими, що відповідають закону, якщо судом не буде встановлено інше. Вимоги про визнання рішень загальних зборів або інших органів дійсними задоволенню не підлягають.

Судом встановлено, що позивачем у 2014 році отримано усю суму дивідендів, що була йому призначена рішеннями загальних зборів відповідача, які оформлені протоколами № 23 від 08.04.2014 року, № 24 від 22.04.2014 року № 25 від 19.05.2014 року

Даний факт підтверджується платіжним дорученням № 530 від 10.04.2014 року на суму 90 000,00 грн., № 608 від 24.04.2014 року на суму 90 000,00 грн., № 730 від 20.05.2014 року на суму 90 000,00 грн.

В подальшому рішеннями загальних зборів відповідача питання щодо виплати дивідендів позивачу не вирішувалося.

В матеріалах справи відсутні докази визнання недійсними рішень загальних зборів учасників відповідача, які оформлені протоколами № 23 від 08.04.2014 року, № 24 від 22.04.2014 року № 25 від 19.05.2014 року, № 26/15 від 18.08.2015 року, № 27 від 10.11.2015 року, № 28 від 07.12.2015 року щодо виплати дивідендів учасникам товариства, тому суд виходить з презумпції їх легітимності.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно з статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідачем не доведено, а матеріалами справи не підтверджено, на час вирішення спору, факту існування заборгованості відповідача перед позивачем стосовно виплати дивідендів.

За таких обставин, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на позивача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Ельбрус - транс" відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.08.2016

Суддя С.В. Стасюк