Рішення № 59493806, 25.07.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.2016Справа № 910/8201/16

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Коновалова С.О., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Публічного акціонерного товариства "Національний депозитарій України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Классік-Ассістанс"

про стягнення 315 244, 33 грн.

за участю представників:

від позивача:Лавренко О.А.- представник за довіреністю № 1508/09 від 10.06.2016 р. від відповідача:Бондар О.О.- представник за довіреністю б/н від 11.05.2016 р.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду м. Києва звернулось Публічне акціонерне товариство "Національний депозитарій України" (далі - ПАТ "Національний депозитарій України") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Классік-Ассістанс" (далі - ТОВ "Классік-Ассістанс") про стягнення вартості депозитарних послуг на суму 315 244, 33 грн

В обґрунтування позову ПАТ "Національний депозитарій України" зазначає, що відповідач - ТОВ "Классік-Ассістанс" порушив умови договорів на обслуговування емісії цінних паперів № Е-7615/п від 16.08.2013 р. та № ОВ-6983 від 17.10.2014 р., внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість.

У позові ПАТ "Національний депозитарій України" просить суд стягнути з відповідача заборгованість з урахуванням індексу інфляції у сумі 306 485,40 грн., штраф у сумі 2 100,00 грн. та 3 % річних у сумі 6 658,93 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, зазначив, що сам позивач порушив умови договору та у односторонньому порядку відмовився від виконання своїх зобов'язань в частині надання послуг зі зберігання глобальних сертифікатів емітента. Також вказав, що позивач займає монопольне становище на ринку щодо надання таких послуг, а тому відповідач був змушений укласти з ним договори на обслуговування емісії цінних паперів. Просив до вимог про стягнення суми штрафу застосувати позовну давність та відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 12.08.2013 року відбулася передача 10 глобальних сертифікатів випусків цінних паперів ТОВ "Классік-Ассістанс" (далі - емітент) від ПАТ «Розрахунковий центр з обслуговування договорів на фінансових ринках» (далі - Розрахунковий центр) на зберігання та обслуговування Центральному депозитарію (ПАТ "Національний депозитарій України"), що підтверджується актом приймання-передавання глобальних сертифікатів та документів від 09.08.2013 року, підписним Розрахунковим центром та Центральним депозитарієм.

Така передача цінних паперів відповідача відбулась на підставі Пункту 13 розділу 6 Закону України «Про депозитарну систему України», відповідно до якого депозитарії цінних паперів протягом року з дня опублікування даного Закону (11.10.2012 р. в офіційному друкованому органі Верховної Ради України «Голос України» № 191) зобов'язані забезпечити передання всіх глобальних сертифікатів на зберігання Національному депозитарію. Порядок передачі цінних паперів на депозитарне обслуговування до Центрального депозитарію цінних паперів був затверджений рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 26.03.2013 № 430 (далі - Порядок).

Так, Пунктом 7 розділу II Порядку передбачено, що з дати підписання Розрахунковим центром та Центральним депозитарієм акту приймання-передавання, яким оформлюється передача глобальних сертифікатів/тимчасових глобальних сертифікатів, виконавцем усіх послуг, що до цієї дати надавалися Розрахунковим центром емітентам, є Центральний депозитарій.

Положеннями пункту 8 розділу II вказаного Порядку встановлено, що у разі приймання глобальних/тимчасових глобальних сертифікатів Центральний депозитарій не пізніше наступного за датою передачі операційного дня відкриває рахунки у цінних паперах відповідним емітентам - клієнтам Розрахункового центру на підставі документів, отриманих від Розрахункового центру, та депонує відповідні глобальні/тимчасові глобальні сертифікати.

Отже, цінні папери випусків емітента (ТОВ "Классік-Ассістанс") за міжнародними ідентифікаційними номерами UA4000009591, UA4000009609, UA4000011860, UA4000030001, UA4000030019, UA4000036131, UA4000036156, UA4000036164, UA 4000009575, UA4000009583 від 12.08.2013 року були зараховані до системи депозитарного обліку Центрального депозитарію.

У подальшому, 06.08.2013 р. Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку (далі - НКЦПФР) було прийняте рішення № 1413 від 06.08.2013 р., яким були затверджені вимоги до договору про обслуговування випусків цінних паперів між емітентом і Центральним депозитарієм, а також передбачені зобов'язання здійснити дії щодо приведення договорів про обслуговування емісії цінних паперів, укладених емітентами до набрання чинності Закону України «Про депозитарну систему України», у відповідність до цих вимог НКЦПФР.

У судовому засіданні встановлено, що 16.08.2013 року між ПАТ "Національний депозитарій України" (Центральний депозитарій) та ТОВ "Классік-Ассістанс" (емітент) був укладений договір на обслуговування емісії цінних паперів № Е-7615/п (далі - договір-1), відповідно до якого Центральний депозитарій, зокрема, зобов'язується здійснювати зберігання глобальних сертифікатів/тимчасових глобальних сертифікатів емітента та обліковувати цінні папери випусків, щодо яких оформлені такі глобальні/тимчасові глобальні сертифікати, в системі депозитарного обліку Центрального депозитарію, а також обслуговувати операції емітента згідно з порядком та у строки, що обумовлені внутрішніми документами Центрального депозитарію (п. 2.1 договору-1)

У свою чергу, емітент згідно з підпунктом 2.3.6 договору-1 був зобов'язаний оплачувати послуги Центрального депозитарію згідно з умовами, у строки та в порядку, що передбачені договором-1, регламентом Центрального депозитарію та його тарифами.

Також судом встановлено, що на виконання рішення НКЦПФР № 1413 від 06.08.2013 та з метою приведення договірних правовідносин між сторонами у відповідність до Закону України «Про депозитарну систему України», 17.10.2014 року між ПАТ "Національний депозитарій України" (Центральний депозитарій) та ТОВ "Классік-Ассістанс" (емітент) був укладений договір про обслуговування випусків цінних паперів № ОВ-6983 (далі - договір-2).

При цьому вказаний договір-2 укладався сторонами шляхом приєднання емітента до запропонованих Центральним депозитарієм Умов договору про обслуговування випусків цінних паперів, текст яких оприлюднено на офіційному веб-сайті Центрального депозитарію за адресою: www.csd.ua.

Таким чином, суд зазначає, що укладення договорів-1, 2 відбулось на підставі приписів Закону України «Про депозитарну систему України» та вимог НКЦПФР (як державного регулятора на ринку цінних паперів), а тому твердження відповідача про те, що він був вимушений укласти такі договори з позивачем є необгрунтованим.

Як вбачається з умов договору-2, Центральний депозитарій зобов'язався надавати емітенту послуги з відкриття рахунку у цінних паперах, депозитарного обслуговування випусків цінних паперів та корпоративних операцій емітента, у тому числі надавати послуги щодо забезпечення погашення емітентом боргових цінних паперів, здійснення розрахунків за правочинами щодо цінних паперів, вчиненими на фондовій біржі та поза фондовими біржами при розміщенні випуску (частини випуску) цінних паперів, а також виплати доходів за цінними паперами, а емітент зобов'язався оплачувати послуги Центрального депозитарія згідно з умовами, у строки та в порядку, передбаченими договором-2, регламентом та тарифами Центрального депозитарію.

Пунктом 7.1 договору-2 встановлено, що сторони, керуючись частиною 3 статті 631 Цивільного кодексу України, погоджуються, що умови договору-2 в частині оплати емітентом наданих Центральним депозитарієм, але не оплачених емітентом послуг Центрального депозитарія, застосовуються до відносин між ними, які мали місце до укладення договору-2, а за наявності укладеного між Центральним депозитарієм та емітентом договору про обслуговування емісії цінних паперів, такий договір втрачає чинність.

Отже, у зв'язку з укладенням між сторонами договору-2, договір-1 втратив свою дію, при цьому послуги, які були надані Центральним депозитарієм на підставі договору-1, залишились не оплачені відповідачем на момент укладання договору-2.

Суд зазначає, що зі змісту обох договорів вбачається, що умови та порядок оплати послуг, а також відповідальність емітента за порушення вказаних умов, є ідентичними, у зв'язку з чим доводи відповідача про зменшення обсягу його прав та можливостей, яких він мав до цього, а також про обмеження відповідальності відповідача, внаслідок укладення договору-2 суд відхиляє.

Згідно з п.п. 3.1 - 3.2 договору-2 оплата послуг Центрального депозитарію повинна здійснюватися емітентом відповідно до затверджених тарифів Центрального депозитарію, що є чинними на дату надання послуг, та у наступному порядку:

- емітент зобов'язаний вносити попередню оплату (авансовий платіж) у розмірі вартості послуг Центрального депозитарію на авансовий період, який не може бути меншим ніж два місяці, а також авансовий платіж у розмірі, що забезпечує наявність внесених емітентом коштів у розмірі 200 гривень. При цьому, щомісяця до 15 числа місяця, наступного за місяцем, в якому надавались послуги (далі - звітний місяць) Центральний депозитарій надає емітенту акт-рахунок про надання послуг у двох примірниках, підписаних уповноваженою особою Центрального депозитарію та засвідчених печаткою.

У актах-рахунках про надання послуг включається перелік та вартість наданих депозитарних послуг за звітний місяць та сума до сплати з урахуванням авансового платежу на наступний авансовий період. Емітент зобов'язаний сплачувати акт-рахунок про надання послуг щомісячно, до останнього числа поточного місяця за минулий місяць.

Пунктом 3.4 договору встановлено, що послуги вважаються наданими Центральним депозитарієм в повному обсязі та належної якості, якщо до останнього числа місяця, наступного за звітним, від емітента не отримано обґрунтованих заперечень щодо обсягу та якості послуг, наданих Центральним депозитарієм та відображених в акті-рахунку про надання послуг за звітний місяць.

У судовому засіданні встановлено, що на виконання умов договорів-1, 2 за період з 01.06.2014 р. по 29.02.2016 р. позивач надав відповідачу депозитарні послуги на загальну суму 252 866,92 грн. (у червні 2014 р. на суму 11 931,27 грн., у липні 2014 р. на суму 11 931,27 грн., у серпні 2014 р. на суму 11 928,48 грн., у вересні 2014 р. на суму 11 327,15 грн., у жовтні 2014 р. на суму 11 327,15 грн., у листопаді 2014 р. на суму 11 327,15 грн., у грудні 2014 р. на суму 11 327,15 грн., у січні 2015 р. на суму 11 327,15 грн. та за період з 01.02.2015 р. по 29.02.2016 р. на суму 160 440,15 грн. (12 341,55 грн. (місячна плата) * 13 місяців), що підтверджується відповідними актами-рахунками за вказаний період.

Разом з тим, відповідач у порушення умов договорів-1, 2 взяті на себе зобов'язання виконав неналежним чином, депозитарні послуги на вказану суму не оплатив.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У судовому засіданні представник ТОВ "Классік-Ассістанс" зазначив, що тарифи, умови та порядок оплати послуг позивачу за надані послуги законодавством не врегульовані.

З цього приводу суд зазначає, що Правилами, затвердженими рішенням Наглядової ради ПАТ «Національний депозитарій України» № 4 від 04.09.2013 р. (далі - Правила), встановлено умови та порядок оплати, а також порядок визначення розміру вартості послуг, що надаються позивачем.

Так, пунктом 8 розділу І Правил передбачено, що оплата клієнтами послуг Центрального депозитарію здійснюється відповідно до затверджених Центральним депозитарієм тарифів на депозитарні послуги (переліку та вартості послуг), що діють на момент надання послуг клієнту.

Тарифи (перелік та вартість послуг) Центрального депозитарію та зміни до них розміщуються на веб-сайті Центрального депозитарію www.csd.ua. Клієнти Центрального депозитарію, що є учасниками СОІ, повідомляються про такі зміни шляхом їх безпосереднього повідомлення засобами СОІ з одночасним оприлюдненням таких змін на офіційному веб-сайті Центрального депозитарію www.csd.ua.

Оплата послуг здійснюється на підставі актів про надання послуг або рахунків-фактур, які Центральний депозитарій надсилає на адресу клієнта, безпосередньо вказану ним у анкеті рахунку як адреса для поштових відправлень, а у випадку, якщо така адреса не визначена клієнтом, зазначені документи направляються на адресу місцезнаходження клієнта. Також зазначені документи можуть надаватися клієнту у інший спосіб, встановлений за домовленістю сторін.

Центральний депозитарій має право в односторонньому порядку змінити порядок оплати, вартість послуг та порядок надання клієнту рахунків-фактур або актів про надання послуг, повідомивши про це клієнта шляхом розміщення відповідної інформації на веб-сайті Центрального депозитарію www.csd.ua не пізніше ніж за 15 (п'ятнадцять) робочих днів до початку застосування таких змін. Клієнти Центрального депозитарію, що є учасниками СОІ, повідомляються про такі зміни шляхом їх безпосереднього повідомлення засобами СОІ з одночасним оприлюдненням таких змін на офіційному веб-сайті Центрального депозитарію www.csd.ua. При цьому зміна розміру вартості послуг Центрального депозитарію може відбуватись не частіше ніж один раз на рік. У договорах з клієнтами обов'язково зазначається право Центрального депозитарію в односторонньому порядку змінити порядок оплати, вартість послуг.

Порядок оплати послуг Центрального депозитарію встановлюється договором з урахуванням вимог цих Правил. Клієнт зобов'язаний дотримуватись вимог Центрального депозитарію щодо розміру та порядку оплати послуг Центрального депозитарію. У випадку порушення клієнтом умов оплати послуг Центральний депозитарій застосовує до клієнта штрафні санкції у розмірі та порядку, визначених договором, та/або припиняє проведення будь-яких операцій за розпорядженнями клієнта.

Клієнт зобов'язаний сплачувати вартість наданих Центральнім депозитарієм послуг відповідно до тарифів та вимог законодавства.

Аналогічні умови щодо оплати послуг Центрального депозитарію визначені й в рішенні НКЦПФР від 06.08.2013 № 1413 «Про затвердження вимог до договору про обслуговування випусків цінних паперів між емітентом і Центральним депозитарієм».

Отже, позиція відповідача про те, що умови, тарифи та порядок оплати послуг Центрального депозитарію не врегульовані чинним законодавством України, спростовуються зазначеними вище нормами.

При цьому необхідно зазначити, що у період з червня 2014 р. по 31.01.2015 р. на відповідача поширювалась дія тарифів, затверджених рішенням правління Центрального депозитарію № 1/7 від 02.04.2012 р., а починаючи з 01.02.2015 р. - дія тарифів, затверджених рішенням правління Центрального депозитарію № 1/18 від 25.12.2014 р.

Також відповідач, заперечуючи проти позову, вказував на те, що позивач відмовився від надання послуг за договорами-1, 2 у одностронньому порядку. Разом з тим, судом встановлено, що Національний депозитарій продовжує надавати емітенту послуги з депозитарного обслуговування випусків цінних паперів емітента на постійній основі без окремих розпоряджень емітента та до яких, зокрема, відносяться послуги зі зберігання глобальних сертифікатів та тимчасових глобальних сертифікатів емітента, послуги з обслуговування випусків цінних паперів (в тій частині, що надаються без розпоряджень емітента), облік та зберігання раніше зарахованих до системи депозитарного обліку цінних паперів емітента, послуги з обліку зобов'язань емітента за цінними паперами власних випусків, тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, припинення проведення операцій (про що вказує відповідач), мало місце з боку Центрального депозитарію 01.09.2014 року за розпорядженнями емітента №№ 64, 65 та 66 від 08.10.2014 р.

Такі дії позивача передбачені абзацом 15 п. 12 глави 3 розділу 5 Положення про провадження депозитарної діяльності, затвердженого рішенням НКЦПФР № 735 від 23.04.2013 р., де прямо встановлено, що підставою для відмови Центрального депозитарію у взятті до виконання розпорядження та/або у виконанні депозитарної операції є несплата клієнтом Центрального депозитарію депозитарних послуг за умови, якщо це передбачено відповідним договором (зокрема, договором про обслуговування випуску цінних паперів).

Аналогічні положення передбачені й у договорах-1, 2, у п. 6.8 яких сторони домовились, що у випадку несплати емітентом вартості послуг Центрального депозитарію у строки, передбачені договором, Центральний депозитарій має право припинити проведення будь-яких операцій за розпорядженнями емітента.

Також право сторони повністю або частково відмовитися від виконання зобов'язання в зв'язку з невиконанням іншою стороною своїх обов'язків прямо передбачене чинним законодавством України.

Зокрема, ч. 6 ст.183 Господарського кодексу України встановлено, що зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання, у тому числі щодо внесення оплати за надані послуги.

Частиною 3 ст. 538 Цивільного кодексу України також передбачено, що у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Отже, право Центрального депозитарію відмовитися від виконання розпоряджень емітента (тобто від надання частини послуг) у разі не оплати ним вартості послуг передбачене законодавством, а також умовами договорів, що були укладені між Центральним депозитарієм та емітентом, а тому не спростовує обов'язку емітента оплатити належним чином надані послуги.

З огляду на викладене твердження відповідача про те, що позивач неправомірно припинив надання частини послуг, а також неправомірно вимагає плати за надання інших депозитарних послуг, є безпідставними та такими, що не узгоджуються із встановленими обставинами у справі.

Отже, оскільки відповідач не сплатив Центральному депозитарію вартість депозитарних послуг, наданих за період з 01.06.2014 р. по 29.02.2016 р. на суму 252 866,92 грн., суд вважає, що вказана сума підлягає стягненню з відповідача у судовому порядку.

Крім цього, позивач просить стягнути з відповідача штраф в сумі 2 100,00 грн., нарахований за прострочення зобов'язання на підставі п. 6.7 договорів-1, 2.

Частиною 1 ст. 229 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

У силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Нормами ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пунктом 6.7 договорів-1, 2 сторони погодили, що у випадку порушення емітентом умов оплати послуг Центального депозитарію відповідно до розділу 3 цього договору емітент зобов'язаний сплатити на користь Центрального депозитарію штраф у розмірі 100 грн. Штраф сплачується на підставі рахунку на оплату штрафу, що направляється емітенту. У випадку несплати емітентом штрафу до кінця календарного місяця, в якому був складений рахунок на оплату штрафу, розмір штрафу збільшується на 100,00 грн. за кожен наступний календарний місяць прострочення оплати послуг.

Відповідно до ч. 2 п. 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" та правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах вiд 06.06.2012 р. у справi № 6-49цс12, вiд 30.10.2013 р. у справi № 6-59цс13, застосування іншого виду неустойки - штрафу до грошового зобов'язання не передбачено законом, що, втім, не виключає можливості його встановлення в укладеному сторонами договорі, притому і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

Ураховуючи зазначені приписи закону, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення штрафу заявлені правомірно. Разом з цим, відповідачем подано заяву про застосування наслідків спливу позовної давності до цієї частини позовних вимог.

Статтею 258 Цивільного Кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Частиною 2 вказаної норми ЦК України встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності за зобов'язаннями з визначеним строком виконання починається зі спливом строку виконання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з позову, ПАТ "Національний депозитарій України" заявило до стягнення штраф за прострочення зобов'язання за цінними паперами за період з серпня 2014 р. по квітень 2016 р.

Отже, враховуючи 1-річний строк позовної давності, який застосовується до неустойки, та той факт, що з даним позовом ПАТ "Національний депозитарій України" звернулося до суду 04.05.2016 року, суд прийшов до висновку, що штраф, нарахований за прострочення зобов'язання по сплаті наданих послуг у період з серпня 2014 р. по березень 2015 р., стягненню не підлягає у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Провівши перерахунок заявленої до стягнення суми іншої частини штрафу - за період з квітня 2015 р. по квітень 2016 р., суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 300,00 грн. штрафу.

Також позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції у сумі 306 485,40 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Провівши власний перерахунок суми інфляційної складової боргу, яка у наданому позивачем розрахунку, була включена до основної суми заборгованості, суд дійшов висновку, що інфляційна складова боргу за період з 01.08.2014 р. по 21.04.2014 р. становить 64 291,43 грн.

Але, з розрахунку позивача та позову вбачається, що інфляційна складова боргу ним заявлена у меншому розмірі - 53 618,48 грн. (306 485,40 грн. - 252 866,92 грн.). Отже, оскільки суд не має можливості виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання сторони, загальна сума втрат від інфляції, що стягується судом, складає 53 618,48 грн., відповідно сума заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача з урахуванням встановленого індексу інфляції, становить 306 485,40 грн., як того просить позивач.

Щодо нарахованих 3 % річних на заборгованість за кожним актом-рахунком у сумі 6 658,93 грн. суд зазначає, що за змістом ч. 2 ст. 625 ЦК нарахування трьох процентів річних на суму боргу входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (Аналіз практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві Верховний Суд від 01.07.2014 р.).

Провівши перерахунок заявленої до стягнення суми, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 6 658,93 грн. - 3 % річних, тобто у сумі, заявленій позивачем.

Отже, враховуючи встановлені обставини справи та зважаючи на наведені вище вимоги діючого законодавства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32 - 34, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства "Національний депозитарій України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Классік-Ассістанс" про стягнення 315 244, 33 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Классік-Ассістанс" (02002, м. Київ, вул. Раїси Окіпної, буд. 4, кв. 133, ідентифікаційний код 32377407) на користь Публічного акціонерного товариства "Національний депозитарій України" (04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, буд. 17/8, ідентифікаційний код 30370711) заборгованість з урахуванням індексу інфляції у сумі 306 485 (триста шість тисяч чотириста вісімдесят п'ять) грн. 40 коп., штраф у сумі 1 300 (одна тисяча триста) грн. 00 коп. та 3 % річних у сумі 6 658 (шість тисяч шістсот п'ятдесят вісім) грн. 93 коп., 4 716 (чотири тисячі сімсот шістнадцять) грн. 66 коп. судового збору.

У решті позовних вимог - відмовити.

Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в присутності представників сторін у судовому засіданні 25 липня 2016 року.

Повний текст рішення підписаний 2 серпня 2016 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.