Ухвала суду № 59491423, 02.08.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2016 року м. Київ К/800/17292/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді - Загороднього А.Ф.,

суддів: Кобилянського М.Г., Швеця В.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 березня 2016 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2016 року

у справі № 820/359/16

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції у Харківській області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області

про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді, -

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до ГУ Національної поліції у Харківській області, ГУ МВС України в Харківській області, в якому просила:

- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ МВС України в Харківській області від 06 листопада 2015 року № 629 о/с;

- поновити її на посаді старшого слідчого відділення розслідування злочинів лінії карного розшуку слідчого відділу Жовтневого РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області або надати рівнозначну посаду в органах МВС, з 06 листопада 2015 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16 березня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2016 року, позов задоволено частково. Скасовано наказ ГУ МВС України в Харківській області від 06 листопада 2015 року № 629 о/с в частині звільнення ОСОБА_1 та поновлено її на посаді старшого слідчого відділення розслідування злочинів лінії карного розшуку слідчого відділу Жовтневого РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області. В решті позовних вимог відмовлено.

ГУ МВС України в Харківській області подало касаційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 2006 року ОСОБА_1 проходила службу в органах внутрішніх справ, а з 25 червня 2013 року обіймала посаду старшого слідчого відділення розслідування злочинів лінії карного розшуку слідчого відділу Жовтневого РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області.

Наказом Харківського міського управління ГУМВС України в Харківській області від 13 жовтня 2015 року № 101 о/с позивачу надано відпустку по догляду за дитиною, ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення нею трирічного віку з 07 вересня 2015 року по 14 червня 2018 року.

Наказом від 06 листопада 2015 року № 629 о/с, звільнено позивача з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за пунктом 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (скорочення штатів).

Підставою звільнення позивача зазначено Закон України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року №580-VIII.

Пунктом 8 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Згідно пунктів 9, 10 «Прикінцеві та перехідні положення» працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції. Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Відповідно до пункту 10 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Згідно з абзацом третім статті 184 Кодексу законів про працю України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Зазначена норма надає гарантію щодо обмежень на звільнення для жінок, які мають дітей віком до трьох років. Так, звільнення жінок, зазначених у частині 3 статті 184 Кодексу законів про працю України має певні особливості, зокрема, таке звільнення можливе, проте власник зобов'язаний працевлаштувати жінку на цьому самому або іншому підприємстві відповідно до її спеціальності.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Харківським міським управлінням ГУМВС України в Харківській області обов'язку щодо подальшого працевлаштування ОСОБА_1 виконано не було, тобто позивачу при звільненні не було запропоновано іншої посаду в органах внутрішніх справ.

Крім того, судами встановлено, що лист від 29 жовтня 2015 року № 65/102-15 про необхідність прибути до 04 листопада 2015 року за місцем проходження служби та подати рапорт про вихід з відпустки, позивач отримала після 06 листопада 2015 року, тобто після видання спірного наказу про її звільнення.

При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

Наведене відповідає практиці Верховного Суду України, зокрема, викладеній у постанові від 28 жовтня 2014 року № 21-484а14.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо протиправності дій Харківського міського управління ГУМВС України в Харківській області стосовно прийняття оспорюваного наказу від 06 листопада 2015 року № 629 о/с в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ, та правомірно поновили на посаді старшого слідчого відділення розслідування злочинів лінії карного розшуку слідчого відділу Жовтневого РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло б призвести до невірного вирішення спору, а тому оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області відхилити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 16 березня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала підлягає перегляду Верховним Судом України у порядку, строки та з підстав, передбачених главою третьою розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий А.Ф. Загородній

Судді М.Г. Кобилянський

В.В. Швець