Постанова № 59490053, 03.08.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2016 р. Справа№ 910/28910/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г.

Федорчука Р.В.

при секретарі судового засідання: Степанці О.В.

за участю представників сторін:

від позивача - не з`явились,

від відповідача - не з`явились,

розглянувши апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю "Фарнхам Інвест"

на рішення господарського суду міста Києва від 18.01.2016 року

у справі №910/28910/15 (суддя Плотницька Н.Б.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Груп Україна", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "Фарнхам Інвест", м. Київ

про стягнення 128 135,84 грн., -

ВСТАНОВИВ:

11.11.2015 року до господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Груп Україна" з вимогами до товариства з обмеженою відповідальністю "Фарнхам Інвест" про стягнення 355 452 грн. 47 коп. заборгованості за договором постачання №19/08-14 від 19.08.2014 року, в тому числі: 154 752 грн. 41 коп. основного боргу, 179 096 грн. 64 коп. пені та 3 583 грн. 42 коп.

15.12.2015 року до відділу діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зміну предмета позову та зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача 58 256 грн. 00 коп. заборгованості, 36 827 грн. 04 коп. пені, 2 175 грн. 84 коп. 3 % річних та 30 876 грн. 96 коп. інфляційних втрат. Вказана заява прийнята судом до розгляду. Таким чином, місцевий суд розглядав вимоги позивача про стягнення з відповідача 58 256 грн. 00 коп. заборгованості, 36 827 грн. 04 коп. пені, 2 175 грн. 84 коп. 3 % річних та 30 876 грн. 96 коп. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.01.2016 року у справі №910/28910/15 позов задоволено частково. Суд вирішив стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Фарнхам Інвест" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Груп Україна" 58 256 грн. 00 коп. заборгованості, 18 333 грн. 84 коп. пені, 30 876 грн. 96 коп. інфляційних втрат, 2 123 грн. 40 коп. 3 % річних та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 643 грн. 85 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Фарнхам Інвест" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 18.01.2016 року у справі №910/28910/15.

Також до апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Фарнхам Інвест" додано клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 18.01.2016 року у справі №910/28910/15.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та подане клопотання, дійшла висновку про те, що клопотання скаржника про відновлення пропущеного процесуального строку для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 18.01.2016 року у справі №910/28910/15, є таким, що підлягає задоволенню, а матеріали апеляційної скарги є достатніми для прийняття її до провадження.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом першої інстанції прийнято рішення з порушенням норм процесуального та матеріального права, виходячи з того, що судом першої інстанції неправомірно розглядалася справа за відсутності представника відповідача, що позбавило його можливості надати свої пояснення та заперечення проти доводів позивача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2016 року у справі №910/28910/15 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фарнхам Інвест" на рішення господарського суду міста Києва від 18.01.2016 року у справі №910/28910/15 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 29.06.2016 року.

29.06.2016 року відповідач подав через канцелярію Київського апеляційного господарського суду клопотання про відкладення розгляду справи.

У зв'язку з перебуванням судді Сулім В.В., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці, відповідно до пп. 2.3.25, 2.3.49 п. 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, п. 5.1, Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Київському апеляційному господарському суді, затверджених рішенням зборів суддів від 03.02.2016 року, автоматизованою системою здійснено заміну судді Сулім В.В. у складі визначеної колегії для розгляду вказаної вище справи, про що сформовано протокол.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фарнхам Інвест" на рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2016 року у справі №910/28910/15 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: Агрикової О.В. (головуючий), Чорногуз М.Г., Федорчук Р.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 року у справі №910/28910/15 апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фарнхам Інвест" на рішення господарського суду міста Києва від 18.01.2016 року у справі №910/28910/15 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 03.08.2016 року.

Представники сторін в судове засідання 03.08.2016 року не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином були повідомлені.

Згідно із відміткою на звороті ухвали Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2016 року у справі № 910/28910/15, вказана ухвала була направлена сторонам 23.05.2016 року.

Також, в матеріалах справи наявні повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 135-137), відповідно до яких позивач та відповідач отримали ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2016 року.

Відповідно до пункту 2.6.15 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Державної судової адміністрації від 28.02.2013 року № 28, на звороті у лівому нижньому куті оригіналу процесуального документа, який виготовляється судом та залишається у справі, проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправлення документа, що містить вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправлення, підпис працівника, який її здійснив, та може містити відмітку про отримання копії процесуального документа уповноваженим працівником адресата.

Отже, зазначені відмітки та повідомлення про вручення поштового відправлення є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам судового процесу.

Аналогічна позиція, також викладена в п.32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009 року Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України».

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Груп Україна" (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фарнхам Інвест" (далі - відповідач, покупець) укладено договір постачання від 19.08.2014 року №19/08-14 (далі - договір) (а.с. 12-15), відповідно до умов якого, постачальник зобов'язується передати (поставити) у власність покупцеві обладнання згідно зі специфікацією, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. (п. 1.1. договору).

Строк постачання товару 30 робочих діб з моменту отримання попередньої оплати. (п. 2.1. договору).

Договором також встановлено, що під час прийому-передачі товару сторони підписують видаткову накладну в двох примірниках, по одному для кожної сторони, при цьому покупець зобов'язаний передати постачальнику довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей (пункт 2.8 договору).

Відповідно до п. 3.2. договору загальна вартість договору складає 94 256 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ 15 709 грн. 33 коп.

Також сторони домовились, що за постачання товару покупець перераховує постачальнику кошти у наступному порядку: попередня оплата у розмірі 18 000 грн. 00 коп. - протягом 5 календарних дуб з моменту підписання договору, доплата у розмірі 18 000 грн. 00 коп. - протягом 10 календарних дуб з моменту постачання товару на склад покупця, доплата у розмірі 18 000 грн. 00 коп. - протягом 30 календарних дуб з моменту постачання товару на склад покупця, доплата у розмірі 18 000 грн 00 коп. - протягом 60 календарних дуб з моменту постачання товару на склад покупця, доплата у розмірі 18 000 грн. 00 коп. - протягом 90 календарних дуб з моменту постачання товару на склад покупця, доплата у розмірі 4 256 грн. 00 коп. - протягом 120 календарних дуб з моменту постачання товару на склад покупця. (п. 3.3. договору).

Відповідно до пункту 9.1 договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором.

Позивач на виконання умов договору, поставив відповідачу товар на загальну суму 94 256, 00 грн., що підтверджується підписаною, як з боку позивача так і збоку відповідача та скріпленій печатками сторін видатковій накладній №380 від 28.10.2014 року, копія якої містяться в матеріалах справи (а.с. 23) та приймається судом, як належні докази виконання позивачем договірних зобов'язань.

Повідомлень про порушення продавцем своїх зобов`язань за спірним договором з боку відповідача відсутні.

Як встановлено судом першої інстанції з чим погоджується колегія суддів в матеріалах справи наявні копії платіжних доручень №7 від 28.08.2014 року про передплату 18 000, 00 грн. (а.с. 18) та №180 від 30.10.2015 року про передплату 18 000, 00 грн. (а.с. 43) з боку відповідача на користь позивача.

Таким чином, враховуючи здійсненні відповідачем передплати, станом на час звернення позивача до суду за відповідачем виникла заборгованість у розмірі 58 256, 00 грн.

Спір у справі, на думку позивача, виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки в частині сплати грошових коштів, внаслідок чого виникла заборгованість.

Доказів оплати заборгованості на час вирішення спору, відповідачем суду не подано.

Відтак, на переконання колегії суддів та в підтвердження висновків суду першої інстанції, вбачається наявність у відповідача грошового зобов'язання перед позивачем у сумі 58 256, 00 грн., строк виконання якого настав і яке відповідачем не виконане.

За своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що наявні в матеріалах справи підписані покупцем як договору так і видаткової накладної №380 від 28.10.2014 року без будь-яких заперечень щодо кількості та/або якості поставленого товару свідчить про прийняття покупцем цього товару та, відповідно, породжує для останнього обов'язок по його оплаті у повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, наявні у справі докази, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позовна вимога про стягнення з відповідача 58 256, 00 грн. заборгованості за поставлений товар є доведеною та обґрунтованою, а, відтак, підлягає задоволенню.

Крім того, позивач на підставі пункту 6.2 договору нараховує пеню у розмірі 1% вартості замовленого товару за кожен день прострочення, що складає 36 827, 04 грн. та просить стягнути з відповідача на свою користь 2 175, 84 грн. 3 % річних та 30 876, 96 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період прострочення з 26.08.2014 року по 30.11.2015 року.

Щодо стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до п.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до частини 1 статті 546 та частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов'язання.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України).

Умовами договору, а саме п.6.2. визначено, що у випадку несвоєчасної оплати за постачання товару покупець на вимогу постачальнику сплачує на його користь пеню в розмірі 1 % вартості замовленого товару за кожен день прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення відповідного платежу.

За умов наведених вище, з огляду на те, що відповідач прострочив виконання зобов'язань, а також здійснивши власний перерахунок заявлених до стягнення 3 % річних, інфляційних втрат та пені, колегія суддів встановила, що місцевим судом обґрунтовано задоволено позовні вимоги в цій частині, а саме: 3 % річних в розмірі 2 123, 40 грн., інфляційні втрати в розмірі 30 876, 96 грн. та пені в розмір 18 333, 84 грн.

Доводи відповідача, які викладені у апеляційній скарзі, з приводу того що суд першої інстанції не правомірно розглянув справу за відсутності представника відповідача, колегія суддів не приймає до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше трьох днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду міста Києва від 13.11.2014 року було порушено провадження у справі № 910/28910/15, розгляд справи призначений на 30.11.2015 року (а.с. 1).

Згідно із відміткою на звороті ухвали господарського суду міста Києва від 13.11.2014 року у справі № 910/28910/15, вказана ухвала була направлена сторонам 18.11.2015 року, тобто без порушення вимог ст. 64 Господарського процесуального кодексу України.

В матеріалах справи наявне поштове повернення, яке направлялось на адресу відповідача, що повернуто поштовим відділенням на адресу суду у зв`язку із закінченням терміну зберігання (а.с. 4-8).

Відповідно до абзацу 3 підпункту 3.9.1 підпункту 3.9 пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» За змістом статті 64 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що відповідач відповідно абзацу 3 підпункту 3.9.1 підпункту 3.9 пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» та статті 64 Господарського процесуального кодексу України вважається таким, що повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи. Отже суд першої інстанції здійснив всі передбачені процесуальним законодавством вимоги.

Крім того, суд першої інстанції з метою забезпечення прав на участь своїх представників у засіданні господарського суду відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України неодноразово відкладав розгляд справи №910/28910/15, а саме ухвалою господарського суду міста Києва від 30.11.2015 року, яка отримана відповідачем 14.12.2015 року, що підтверджує рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 60), та ухвалою господарського суду міста Києва від 15.12.2015 року, яка отримана відповідачем 29.12.2015 року, що підтверджує рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 74).

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не наведено доказів неможливості забезпечити участь у судовому засіданні свого представника або неможливості розгляду справи без участі представника.

Твердження скаржника про те, що під час прийняття оскаржуваного рішення суд першої інстанції не дотримався вимог процесуального закону, щодо повного та всебічного дослідження обставин справи, судова колегія вважає необґрунтованими та безпідставними, оскільки суд першої інстанції надав правову оцінку наявними у матеріалах справи доказами.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З огляду на вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні господарського суду міста Києва повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами ст. 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок місцевого суду про часткове задоволення заявлених позовних вимог відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення місцевого суду не вбачається.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фарнхам Інвест" на рішення господарського суду міста Києва від 18.01.2016 року у справі №910/28910/15 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 18.01.2016 року у справі №910/28910/15 залишити без змін.

3. Справу №910/28910/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді М.Г. Чорногуз

Р.В. Федорчук