Рішення № 59489879, 26.07.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.07.2016Справа №910/7517/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "ЕНЕРГОБАНК" доПублічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Фонд гарантування вкладів фізичних осібпро стягнення 840 000,00 доларів СШАСуддя Ярмак О.М.

Представники сторін:

від позивача Щербина О.Ю. (за довіреністю)

від відповідача Бабій О.В. (за довіреністю), Андрущук О.В. (за довіреністю)

від третьої особи Герасименко Т.В. (за довіреністю)

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "ЕНЕРГОБАНК" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" 840 000,00 доларів США заборгованості за договором гарантійного депозиту № 1949/23-99 від 21.07.1999.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2016 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/7517/16 та призначено розгляд справи на 24.05.2016.

В судовому засіданні 24.05.2016 оголошено перерву до 21.06.2016 на підставі ст. 77 ГПК України.

Ухвалою від 21.06.2016 судом продовжено строк розгляду справи, залучено Фонд гарантування вкладів фізичних осіб до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, відкладено розгляд справи на 12.07.2016.

Ухвалою від 12.07.2016 судом продовжено строк розгляду спору та оголошено перерву в судовому засіданні до справи на 26.07.2016.

21.07.2016 позивачем було подано до суду клопотання про колегіальний розгляд справи та про витребування доказів.

26.07.2016 в судове засідання з'явилися представники обох сторін спору та третьої особи.

В ході засідання судом розглянуто клопотання позивача про колегіальний розгляд справи та відмовлено у його задоволенні з мотивів, викладених в ухвалі від 26.07.2016.

Також, суд відмовляє позивачу у задоволенні клопотання про витребування доказів (виписки про нарахування ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" заборгованості у сумі 7 414 443,73 грн ПАТ "ЕНЕРГОБАНК" по зобов'язаннях, які виникли з договору № 5-1/23-06 від 03.03.2004 про підтримку членства банку в Міжнародній платіжній системі VISA Internationa та договору № 5-2/23-06 від 03.03.2004 про проведення розрахунків за операціями з платіжними картками банка асоційованого члена міжнародної платіжної системи) як недоцільного та такого, що не відповідає статті 38 Господарського процесуального кодексу України, яка встановлює вимоги до змісту та форми клопотання про витребування доказів.

Що стосується клопотання про вихід за межі позовних вимог, поданого позивачем 11.07.2016, то суд залишає його без розгляду як таке, що не обґрунтоване жодними обставинами та доказами.

Надалі в судовому засіданні представник позивача вказав про зменшення позовних вимог у зв'язку з частковим поверненням депозитних коштів та відповідно до заяви про їх зменшення просив стягнути з відповідача 289 959,72 дол. США суми залишку неповернутих коштів, 19 338,57 дол. США процентів за користування грошовими коштами, 5 621 161,08 дол. США пені за несвоєчасне повернення депозитних коштів.

Права позивача у господарському процесі визначено статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, частиною 4 передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

З аналізу змісту раніше поданої позовної заяви та заяви про зменшення позовних вимог вбачається, що в останній позивачем поряд зі зменшеною сумою основного боргу фактично заявлено нові позовні вимоги (проценти та пеня), які необхідно обґрунтовувати іншими доказами та про які в позові не йшлося.

Отже, оскільки позивачем не додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, суд приймає до розгляду заяву про зменшення позовних вимог лише в частині зменшеного розміру основного боргу, у зв'язку з чим спір по суті розглядається стосовно суми основного боргу 289 959,72 дол. США.

Представник третьої особи підтримав правову позицію позивача.

Представник відповідача заперечував проти позову у повному обсязі, просив відмовити у його задоволенні.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

21.07.1999 між Державним Експортно-Імпортним банком України (спонсор) та Акціонерним банком "ЕНЕРГОБАНК" (банк) було укладено договір гарантійного депозиту № 1949/23-99 (далі - Договір гарантійного депозиту).

Додатковими угодами № 1 від 27.07.1999, № 2 від 05.02.2002, № 3 від 06.03.2003, № 4 від 03.03.2004, № 5 від 09.08.2004, № 6 від 14.01.2005, № 7 від 02.03.2005, № 8 від 02.03.2006, № 9 від 02.03.2007, № 10 від 04.01.2008, № 11 від 03.03.2008, № 12 від 02.03.2009, № 13 від 01.03.2012, № 14 від 29.08.2013, № 15 від 01.09.2014 вносилися зміни та доповнення до Договору гарантійного депозиту.

Згідно з п. 1.1 Договору гарантійного депозиту (в редакції додаткової угоди № 15 від 01.09.2014) з метою забезпечення виконання вкладником своїх зобов'язань за договором про підтримку членства банку в Міжнародній платіжній системі VISA International від 03.03.2004 № 5-1/23-06 (Договір підтримки) та Договором про проведення розрахунків за операціями з платіжними картками банка асоційованого члена міжнародної платіжної системи від 03.03.2004 № 5-2/23-069 (Договір про розрахунки), укладених між вкладником та банком, в тому числі і тих, що випливають з п.п. 4.1.1, 4.1.3, 4.1.8, 4.1.13, 8.3-8.5 Договору підтримки та з п.п. 5.1.2, 5.1.4, 8.4 Договору про розрахунки, вкладник розміщує в банку вклад у сумі 840 00,00 доларів США (гарантійний депозит) на строк до 03.09.2015, але в будь-якому випадку на строк, не менший ніж строк, протягом якого будуть виконуватися зобов'язання за Договором підтримки та Договором про розрахунки.

Матеріалами справи та поясненнями сторін підтверджується, що позивачем на виконання умов Договору гарантійного депозиту було розміщено у відповідача гарантійний депозит в розмірі 840 000,00 дол. США.

Листами від 16.09.2015 № 3121/5 та від 08.10.2015 № 3343/5 Публічне акціонерне товариство "ЕНЕРГОБАНК" зверталося до Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" з вимогою про перерахування депозиту на рахунок вкладника у зв'язку із закінченням строку повернення депозиту.

Листом від 03.11.2015 № 023-16/6879 відповідач відмовив позивачу у задоволенні його вимоги, посилаючись на її передчасність, оскільки встановлена Договором гарантійного депозиту умова не настала.

Позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми гарантійного депозиту, вказуючи на незаконну його відмову у поверненні депозитних грошових коштів у зв'язку з тим, що зобов'язання сторін за Договором підтримки та Договором про розрахунки, в забезпечення виконання яких позивачем було укладено Договір гарантійного депозиту, припинились на підставах, встановлених пунктами 10.6 Договору підтримки та Договору про розрахунки, та підставах, встановлених законом, а саме: ч. 1 ст. 604 та ст. 607 ЦК України, а також враховуючи те, що термін повернення гарантійного депозиту настав 03.09.2015.

Відповідач в свою чергу проти позовних вимог заперечує через їх необґрунтованість та недоведеність з підстав відсутності предмету спору між сторонами у зв'язку із здійсненням розрахунків шляхом перерахування позивачу 12.04.2016 грошової суми 550 040,28 дол. США, що є перевищенням отриманої банком як обтяжувачем за відповідним правом грошової вимоги над розміром забезпеченої обтяженням вимоги на виконання положень ч. 5 ст. 32 Закону та відповідно до умов Договору гарантійного депозиту та договору застави майнових прав № 5-5/23-06 від 03.03.2004.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

03.03.2004 між Відкритим акціонерним товариством "Державний експортно - імпортний банк" (принципал) та Акціонерним банком "ЕНЕРГОБАНК" (афіліат) укладено договір № 5-1/23-06 про підтримку членства банку в Міжнародній платіжній системі Visa International (Договір підтримки) з додатковими угодами до нього.

Згідно з п.п. 2.1, 2.2 Договору про підтримку принципал зобов'язується від імені та за рахунок афіліата представляти інтереси останнього в Міжнародній платіжній системі (далі - МПС), відповідно до правил МПС, щодо діяльності афіліата в статусі асоційованого члена МСП. Принципал надає афіліату консультативні послуги щодо замовлення для афіліата в МПС додаткових послуг та зміни статусу афіліата в МПС, а також інші послуги, що безпосередньо стосуються цього договору.

Також, 03.03.2004 між Відкритим акціонерним товариством "Державний експортно - імпортний банк" (принципал) та Акціонерним банком "ЕНЕРГОБАНК" (афіліат) укладено договір № 5-2/23-06 про проведення розрахунків за операціями з платіжними картками банка асоційованого члена МПС від 03.03.2004 (Договір про розрахунки) з додатковими угодами до нього.

Відповідно до п. 1.1. Договору про розрахунки принципал здійснює обслуговування кореспондентського рахунку афіліата, пов'язане з розрахунками за операціями з емісії та операціями з видачі готівки за картками.

21.07.1999 між Державним Експортно-Імпортним банком України (спонсор) та Акціонерним банком "ЕНЕРГОБАНК" (банк) було укладено договір гарантійного депозиту № 1949/23-99 (далі - Договір гарантійного депозиту), згідно з п. 1.1 в редакції додаткової угоди № 15 від 01.09.2014 з метою забезпечення виконання вкладником своїх зобов'язань за договором про підтримку членства банку в Міжнародній платіжній системі VISA International від 03.03.2004 № 5-1/23-06 (Договір підтримки) та Договором про проведення розрахунків за операціями з платіжними картками банка асоційованого члена міжнародної платіжної системи від 03.03.2004 № 5-2/23-069 (Договір про розрахунки), укладених між вкладником та банком, в тому числі і тих, що випливають з п.п. 4.1.1, 4.1.3, 4.1.8, 4.1.13, 8.3-8.5 Договору підтримки та з п.п. 5.1.2, 5.1.4, 8.4 Договору про розрахунки, вкладних розміщує в банку вклад у сумі 840 00,00 доларів США (гарантійний депозит) на строк до 03.09.2015, але в будь-якому випадку на строк, не менший ніж строк, протягом якого будуть виконуватися зобов'язання за Договором підтримки та Договором про розрахунки.

Відповідно до п. 1.1, п. 1.3 Договору гарантійного депозиту (в редакції додаткової угоди № 4 від 03.03.2004) гарантійний депозит повертається вкладнику на його першу вимогу після спливу терміну, зазначеного в п. 1.1 цього договору. Терміном повернення гарантійного депозиту є 03.09.2015.

10.03.2004 між Відкритим акціонерним товариством "Державний експортно - імпортний банк" (заставодержатель) та Акціонерним банком "ЕНЕРГОБАНК" (заставодавець) укладено договір застави майнових прав № 8-5/23-06 (далі - Договір застави майнових прав), за умовами п. 1.1 якого заставою за цим договором забезпечуються вимоги заставодержателя, що витікають з п.п. 4.1.3, 4.1.8, 4.1.13, 8.3-8.5 Договору про підтримку членства банку в Міжнародній платіжній системі від 09.12.2003 № 2-23-06 та з п.п. 5.1.2, 5.1.4, 8.4 Договору про проведення розрахунків № 8-2/23-06 від 10.03.2004.

Згідно з п. 1.2 Договору застави майнових прав (в редакції додаткової угоди № 9 від 28.08.2013) визначено, що заставодавець з метою забезпечення своїх зобов'язань, викладених у Договорі підтримки та у Договорі про розрахунки, передає заставодержателю в заставу майнові права, а саме: право вимоги коштів у сумі 840 000,00 доларів США з вкладеного (депозитного) рахунку (рахунку гарантійного депозиту) № 1613400018156 (депозитний рахунок), відкритого заставоводавцю заставодержателем відповідно до Договору гарантійного депозиту від 21.07.1999 № 1949/23-99, строком дії до 03.09.2014.

За твердженнями позивача, що з 11.06.2015 в силу ст.ст. 598, 609 Цивільного кодексу України, ст. 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", 44, 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та умовами Договору, зобов'язання сторін по Договору № 5-1/23-06 про підтримку членства банку в Міжнародній платіжній системі Visa International від 03.03.2004 та Договору № 5-2/23-06 про проведення розрахунків за операціями з платіжними картками Банка асоційованого члена МПС від 03.03.2004 були припинені та відповідно настали наслідки, пов'язані з їх припиненням, а саме: необхідність проведення сторонами взаєморозрахунків.

Також, у додаткових поясненнях позивач вказує, що оскільки за указаними договорами забезпечені заставою зобов'язання припинено, то з урахуванням положень Закону України "Про заставу" припинено і зобов'язання за Договором застави майнових прав та сам договір є також припиненим.

У п. 10.6 Договору підтримки та Договору про розрахунки передбачено однакові положення, що дія цього договору також припиняється у разі відкликання МПС або Національним банком України у принципала та/або афіліата ліцензії на право здійснення операцій за картками.

Загальновідомим є те, що відповідно до постанови Правління Національного банку України від 11.06.2015 № 370 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "ЕНЕРГОБАНК" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 12.06.2015 № 115 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "ЕНЕРГОБАНК" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ "ЕНЕРГОБАНК" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "ЕНЕРГОБАНК" Ільчука Олександра Павловича строком на 1 рік з 12.06.2015 до 11.06.2016 включно. Надалі рішенням виконавчої дирекції Фонду № 136 від 14.07.2015 відсторонено від виконання обов'язків уповноваженої особи на ліквідацію ПАТ "ЕНЕРГОБАНК" Ільчука Олександра Павловича та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "ЕНЕРГОБАНК" Брайка Станіслава Анатолійовича.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтями 651, 652 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Нормами чинного цивільного законодавства не передбачено можливості одностороннього припинення договору, в той час як ст. 598 ЦК України передбачена можливість припинення саме зобов'язань на підставах, встановлених договором або законом.

Натомість, на думку позивача, у зв'язку із прийняттям постанови про відкликання у нього банківської ліцензії та ліквідацію 11.06.2015 зобов'язання сторін за Договором підтримки та Договором про розрахунки припинилися саме 11.06.2015 на підставі п. 10.6 цих договорів.

Суд звертає увагу, що припинення дії договору та припинення зобов'язання не є тотожними поняттями через відмінні підстави їх виникнення та юридичні наслідки, які породжені цими правовими явищами.

Так, відповідно до ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

ЦК України передбачено такі підстави припинення зобов'язань як:

- виконанням, проведеним належним чином;

- за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна тощо). Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюються сторонами;

- зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги;

- за домовленістю сторін;

- внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора;

- поєднанням боржника і кредитора в одній особі;

- неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає;

- смертю боржника або кредитора, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою;

- ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Отже, визначений пунктом 10.6 Договору підтримки та Договору про розрахунки спосіб припинення дії договорів не означає автоматичного припинення дії договорів саме в день відкликання у банка ліцензії, а також не означає припинення між сторонами виконання взятих на себе та не виконаних зобов'язань.

Про вказаний висновок суду також свідчить умова п. 10.7 Договору підтримки та Договору про розрахунки, викладена в обох договорах також аналогічним чином, у разі розірвання/припинення вказаних договорів сторони зобов'язані виконати всі взаєморозрахунки, що випливають з цих договорів, до повного їх врегулювання.

Оскільки докази того, що зобов'язання позивача перед банком виконані, відсутні, зобов'язання по Договору підтримки та Договору про розрахунки не припинилися та діють до моменту проведення усіх взаєморозрахунків між сторонами по вказаних договорах.

Щодо посилань позивача на ст.ст. 607 та 609 ЦК України як на підставу припинення зобов'язань за Договором підтримки та Договором про розрахунки, то суд вказує таке.

Відповідно до ст. 607 зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Посилаючись на указану статтю ЦК України, позивач не доводить перед судом наявність такої обставини, з якою законодавство пов'язує можливість припинення зобов'язання, та відсутності у виникненні цієї обставини вини позивача.

Згідно зі ст. 609 ЦК України зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Згідно з ч. 5 ст. 44 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" ліквідація банку має бути завершена не пізніше двох років з дня початку процедури ліквідації банку. Фонд має право прийняти рішення про продовження ліквідації банку на строк до двох років з можливістю повторного продовження на строк до одного року.

Положеннями частини 2 ст. 104 ЦК України передбачено, що юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру (Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань) запису про її припинення.

Відповідно до ч. 7 ст. 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" процедура ліквідації банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з дня внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Не пізніше наступного робочого дня після внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців про ліквідацію банку Фонд гарантування вкладів фізичних осіб оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті інформацію про завершення процедури ліквідації банку та припинення банку як юридичної особи (ч. 5 ст. 53 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Отже, оскільки станом на 26.07.2016 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відсутня інформація щодо дати та номеру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи (підстави для його внесення) - позивача (є лише інформація стосовно перебування позивача в стані припинення), а на офіційному веб-сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не оприлюднена інформація про завершення процедури ліквідації позивача та припинення позивача як юридичної особи, позивач не може вважатися припиненим (ліквідованим), а отже відсутні підстави вважати зобов'язання позивача за Договором підтримки та Договором про розрахунки припиненими згідно зі ст. 609 ЦК України.

Відповідно до положень п. 1.1 Договору гарантійного депозиту позивач розмістив в банку вклад (гарантійний депозит) на строк до 03.09.2015, але у будь-якому випадку на строк, не менший ніж строк, протягом якого будуть виконуватися зобов'язання за Договором підтримки та Договором про розрахунки.

При цьому, відповідно до положень ч. 2 ст. 251 Цивільного кодексу України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Частина 2 ст. 252 Цивільного кодексу України встановлює, що термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Строк визначається як певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 251 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України).

Згідно з п.п. 6.1.2 Договору гарантійного депозиту позивач зобов'язався забезпечити знаходження гарантійного депозиту на депозитному рахунку упродовж терміну дії Договору підтримки та Договору про розрахунки.

Частиною 1 ст. 1060 ЦК України встановлено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 1060 ЦК України повернення вкладникові банківського строкового вкладу та нарахованих процентів за цим вкладом на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, можливе виключно у випадках, якщо це передбачено умовами договору банківського строкового вкладу.

Зі змісту зазначених положень Договору гарантійного депозиту, а також з урахуванням наведених положень законодавства слід зазначити, що гарантійний депозит за Договором гарантійного депозиту розміщений відповідачем на інших умовах його повернення (тобто, не на умовах повернення вкладу (гарантійного депозиту) зі спливом встановленого договором строку).

Враховуючи наведене, а також оскільки Договір підтримки та Договір про розрахунки не припиненні та не розірвані, доказів припинення зобов'язань шляхом здійснення розрахунків сторонами або ж іншим чином за Договором підтримки та Договором про розрахунки матеріали справи не містять, встановлена Договором гарантійного депозиту умова для повернення гарантійного депозиту не настала.

Як підтверджується матеріалами справи, в порядку положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" 07.07.2015 Публічне акціонерне товариство "ЕНЕРГОБАНК" звернулося до Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" із заявою № 023-06/4680 з вимогами на суму 6 793 020,58 грн, 34 601,61 дол. США та 5 850,00 євро, які виникли за договором про підтримку членства банку в Міжнародній платіжній системі VISA International від 03.03.2004 № 5-1/23-06, Договором про проведення розрахунків за операціями з платіжними картками банка асоційованого члена міжнародної платіжної системи від 03.03.2004 № 5-2/23-069 та Договором про надання послуг з обслуговування операцій за Картками міжнародних платіжних систем від 01.06.2004 № 5-3/23-06.

У відповідь на вказану заяву Публічним акціонерним товариством "ЕНЕРГОБАНК" було направлено відповідачу довідку № 58/28.6 від 13.01.2016 про визнання його кредитором та включення до 7 черги на суму 7 050 101,09 грн.

Натомість, як вбачається з поданих доказів та пояснень відповідача, за наслідками звернення стягнення на предмет застави за договором застави майнових прав № 5-5/23-06 від 03.03.2004 ним було переказано на кореспондентський рахунок позивача 12.04.2016 550 040,28 грн як перевищення отриманої банком як обтяжувачем за відповідним правом грошової вимоги над розміром забезпеченої обтяженням вимоги.

Сума коштів у розмірі 289 959,772 дол. США, яку просить стягнути позивач як решту частини депозиту за Договором гарантійного депозиту, була зарахована відповідачем на погашення заборгованості позивача за Договором підтримки та Договором про розрахунки.

Як вказано вище, 10.03.2004 між Відкритим акціонерним товариством "Державний експортно - імпортний банк" (заставодержатель) та Акціонерним банком "ЕНЕРГОБАНК" (заставодавець) укладено договір застави майнових прав № 8-5/23-06 (далі - Договір застави майнових прав), за умовами п. 1.1 якого заставою за цим договором забезпечуються вимоги заставодержателя, що витікають з п.п. 4.1.3, 4.1.8, 4.1.13, 8.3-8.5 Договору про підтримку членства банку в Міжнародній платіжній системі від 09.12.2003 № 2-23-06 та з п.п. 5.1.2, 5.1.4, 8.4 Договору про проведення розрахунків № 8-2/23-06 від 10.03.2004.

Згідно з п. 1.2 Договору застави майнових прав (в редакції додаткової угоди № 9 від 28.08.2013) визначено, що заставодавець з метою забезпечення своїх зобов'язань, викладених у Договорі підтримки та у Договорі про розрахунки, передає заставодержателю в заставу майнові права, а саме: право вимоги коштів у сумі 840 000,00 доларів США з вкладеного (депозитного) рахунку (рахунку гарантійного депозиту) № 1613400018156 (депозитний рахунок), відкритого заставоводавцю заставодержателем відповідно до Договору гарантійного депозиту від 21.07.1999 № 1949/23-99, строком дії до 03.09.2014.

Відповідно до п. 1.3 Договору застави майнових прав заставодавець, з моменту прострочки виконання заставодавцем зобов'язань по Договору підтримки та/або Договору про розрахунки, а також у випадку невиконання або неналежного виконання заставодавцем умов цього Договору:

- уступає заставодержателю право вимоги коштів з депозитного рахунку;

- доручає заставодержателю здійснити погашення заборгованості за Договором підтримки та/або Договором про розрахунки за рахунок коштів, що обліковуються на депозитному рахунку, вказаному в п. 1.2 цього Договору.

Згідно з п. 2.1.2 Договору застави майнових прав заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави або його частину згідно з чинним законодавством України та цим договором у випадку, якщо в момент настання терміну виконання заставодавцем зобов'язання (в тому числі щодо сплати будь-яких платежів, які повинні бути здійснені відповідно до Договору підтримки та/або Договору про розрахунки), забезпеченого заставою згідно з цим договором, воно не буде виконане.

У випадку реалізації предмету застави заставодержателем, заставодержатель зобов'язаний повернути заставодавцю різницю між вирученою грошовою сумою та розміром вимог, забезпечених заставою відповідно до умов цього договору, якщо виручена сума буде більшою за розмір вимог. (п. 2.2.1 Договору застави майнових прав).

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги, звернення стягнення на нього здійснюється шляхом відступлення обтяжувачу відповідного права. Обтяжувач зобов'язаний повідомити в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, боржника та інших обтяжувачів відповідного права грошової вимоги про свій намір набути на свою користь таке право.

В силу ч.ч. 1, 2 ст. 20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

У разі ліквідації юридичної особи заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою.

При заставі майнових прав реалізація предмета застави провадиться шляхом уступки заставодавцем заставодержателю вимоги, що випливає із заставленого права. Заставодержатель набуває право вимагати в судовому порядку переводу на нього заставленого права в момент виникнення права звернення стягнення на предмет застави (ст. 23 Закону України "Про заставу").

Якщо при реалізації предмета застави виручена грошова сума перевищує розмір забезпечених цією заставою вимог заставодержателя, різниця повертається заставодавцю (ч. 1 ст. 25 Закону України "Про заставу").

Враховуючи факт наявності у позивача невиконаних грошових зобов'язань перед відповідачем за Договором підтримки та Договором про розрахунки, що підтверджено самим позивачем, то відповідачем правомірно в порядку положень вказаного договору та законодавства було звернуто стягнення на грошові кошти, які є депозитом за Договором гарантійного депозиту, внаслідок чого різницю між вирученою грошовою сумою та розміром вимог, забезпечених заставою, було повернуто позивачу в розмірі 550 040,28 дол.США.

Що стосується доводів позивача, що у зв'язку з припиненням зобов'язань за Договором підтримки та Договором про розрахунки припинилися зобов'язання по Договору застави майнових прав і сам договір суд вказує таке.

Відповідно до ст. 28 Закону України "Про заставу" застава припиняється: з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання; в разі загибелі заставленого майна; в разі придбання заставодержателем права власності на заставлене майно; в разі примусового продажу заставленого майна; при закінченні терміну дії права, що складає предмет застави; в інших випадках припинення зобов'язань, установлених законом.

Пунктами 3.1, 3.2 Договору застави майнових прав сторонами погоджено, що право застави виникає з дати підписання цього договору повноважними представниками сторін, а припиняється - задоволенням заставодавцем у повному обсязі вимог заставодержателя, забезпечених заставою за цим договором.

Згідно з п. 6.3 Договору застави майнових прав цей договір набуває чинності з дати підписання повноважними представниками сторін і залишається чинним до повного виконання сторонами зобов'язань за цим договором та виконання заставодавцем зобов'язань за Договором підтримки та Договором про розрахунки.

Судом встановлено, що заставодавцем (позивачем) не задоволено вимоги заставодержателя (відповідача), що витікають з Договору підтримки та Договору про проведення розрахунків, зокрема, в сумі акцептованій позивачем (7 050 101,09 грн. згідно довідки позивача від 13.01.2016 № 58/28-6), а тому, а ні Договір застави майнових прав, а ні застава майнових прав не припинились, а відповідач наділений правами заставодержателя гарантійного депозиту і не позбавлений права на задоволення своїх вимог в порядку, визначеному договором та законом.

Посилання позивача на ту обставину, що відповідачем, на підставі ч. 1 ст. 54 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ЕНЕРГОБАНК" про віднесення ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" до сьомої черги кредиторів не оскаржувалось, не свідчить про те, що у останнього відсутнє встановлене законом та договором право на першочергове звернення стягнення на заставне майно, а вказаною правовою нормою передбачено право, а не обов'язок сторони, яка не згодна з рішенням Фонду, на його оскарження.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором гарантійного депозиту в розмірі 289 959,72 дол.США не є законними та обґрунтованими, не були доведені належними та допустимими доказами, а тому задоволенню не підлягають.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 04.08.2016

Суддя О.М. Ярмак