Ухвала суду № 59489388, 22.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2016 року м. Київ К/800/37324/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Олексієнка М.М. (доповідач), Ситникова О.Ф., Штульман І.В.,

здійснивши в порядку письмового провадження касаційний розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_4 до відділу державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції м. Києва (далі - ВДВС), третя особа: реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві, про визнання протиправними дій та зобов'язання зняти арешт з майна за касаційною скаргою позивача на судові рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2015 року, Київського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

У січні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

визнати протиправною бездіяльність ВДВС щодо не зняття арешту з 1/3 частини квартири АДРЕСА_1;

зобов'язати відповідача зняти арешт з указаного житла.

Посилався на те, що придбав квартиру на прилюдних торгах, які проводилися по реалізації арештованого майна, проте дотепер арешт з квартири не знятий по вині ВДВС.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 квітня 2015 року, залишеною без змін Київським апеляційним адміністративним судом від 28 липня 2015 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ВДВС, що полягає у не знятті арешту з 1/3 квартири АДРЕСА_1. У решті в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що ВДВС допущено протиправну бездіяльність, яка виразилася у не направленні постанови про зняття арешту з майна, що призвело до пушення прав позивача. Зняття ж арешту здійснюється державним реєстратором органу реєстраційної служби.

У касаційній скарзі позивач, з посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, допущені судами, просить попередні судові рішення скасувати в частині відмови в позові і ухвалити нове про задоволення позову в повному обсязі. Вказується на те, що саме на відповідача покладається обов'язок по зняттю арешту майна.

Враховуючи відсутність клопотань усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, касаційний розгляд здійснено в порядку письмового провадження.

З'ясувавши обставини справи в межах, передбачених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів приходить до висновку про задоволення касаційної скарги з урахуванням наступного.

Відповідно до положень, викладених в частині другій статті 19 Конституції України, статті 1 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-ХІV), державні виконавці, як і будь які інші посадові особи органів державної влади, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

При цьому, умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначається Законом № 606-ХІV.

За правилами статті 50 цього нормативного акту ( в редакції Закону України від 02.10.2012 р. № 5405-VІ) у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

За заявою боржника державний виконавець видає йому додаткові копії постанови, зазначеної в частині другій цієї статті, для їх пред'явлення до органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження, для зняття арешту, накладеного на майно.

Як установлено судами попередніх інстанцій, що відповідає фактичним обставинам справи, державним виконавцем 04.08.2014 року винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, в якій зазначено про припинення чинності арешту майна боржника, в тому числі на 1/3 частини квартири АДРЕСА_1, яка належала ОСОБА_5 та продана на прилюдних торгах ОСОБА_4

На момент виникнення спірних правовідносин Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначався постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 р. № 868 (далі - Порядок), Законом України від 1 липня 2004 року № 1952-ІV «Про держану реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». За правилами цих нормативних актів, зокрема пункту 2 Порядку, державну реєстрацію прав шляхом внесення записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно проводили органи державної реєстрації прав та нотаріус як спеціальний суб'єкт, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно.

З урахуванням зазначених обставин та норм права, суди першої і апеляційної інстанції прийшли до обґрунтованого висновку про безпідставність позову в частині зобов'язання державного виконавця до вчинення дій по зняттю арешту із 1/3 частини квартири АДРЕСА_1.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, висновок судів не спростовують і не дають підстав вважати судові рішення такими, що ухвалені з порушенням норм матеріального чи процесуального права.

Зокрема, суд відповідно до положень статті 162 КАС України може зобов'язати відповідача вчинити певні дії лише в тому випадку, коли він (відповідач) наділений такими повноваженнями.

Як зазначалося вище, державний виконавець у постанові про закінчення виконавчого провадження припинив чинність арешту майна боржника, тому позивач мав всі можливості звернутися до державного реєстратора з вимогою про реєстрацію права власності на придбане майно, яке знаходилося під арештом, тобто 1/3 частини квартири АДРЕСА_1.

На підставі наведеного, керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, судові рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2015 року, Київського апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, проте може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: М.М. Олексієнко

О.Ф. Ситников

І.В. Штульман