Ухвала суду № 59489364, 23.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

23 червня 2016 року м. Київ К/800/14460/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Олексієнко М.М., вирішуючи питання про прийняття касаційної скарги представника Слов'янського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (з обслуговування м. Слов'янськ та Слов'янського району; далі - Слов'янський МВ) на судові рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року, Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Слов'янського МВ, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області (далі - ГУ МВС України в Донецькій області) про стягнення грошового забезпечення за час затримки виконання рішення та зобов'язання здійснити перерахунок,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2016 року представник Слов'янського МВ звернувся з касаційною скаргою на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року, якими позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто зі Слов'янського МВ на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час затримки виконання рішення суду про поновлення його на посаді 8554,97 грн., одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 19651,94 грн., середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні за період з 1 грудня 2015 року по 29 лютого 2016 року в розмірі 5316,30 грн., компенсацію за невикористані дні відпусток за 2014 та 2015 роки в розмірі 9199,16 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ставиться вимога про скасування судових рішень та ухвалення нового про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. Вказує на те, що при розрахунку грошового забезпечення позивача необхідно застосовувати положення Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, оскільки вони є спеціальним нормативним актом, що регулює спірні відносини.

Вивчивши зміст касаційної скарги, суддя приходить до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Відповідно до положень, передбачених пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі у випадку, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга є необґрунтованою, якщо викладені в ній доводи не містять посилань на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права або такі посилання є безпідставними.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, є безпідставні.

За правилами статті 236 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 34 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Наказ про поновлення позивача на посаді видано лише 3 листопада 2015 року, а отже висновок судів, що позивач має право відповідно до статті 236 КЗпП на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення за період з 25.04.2015 року по 3.11.2015 року є обґрунтованим.

Єдиним нормативним актом, який визначає порядок обчислення середньої заробітної плати в усіх випадках її збереження, чинність якого поширюється на підприємства, установи і організації усіх форм власності є Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).

За правилами абзацу третього пункту 2 цього Порядку середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до пункту 5 Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, звільнення ОСОБА_1 відбулося 12 серпня 2014 року, а отже середня заробітна плата позивача повинна обчислюватися з виплат, отриманих ним за попередні два місяці роботи, що передували звільненню з урахуванням вимог викладених у Порядку.

Відповідно до абзацу третього пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (далі - Постанова №393) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. При цьому згідно абзацу 8 цього ж пункту строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.

Наказом ГУ МВС України в Донецькій області від 7 листопада 2015 року №7 л/к о/с, яким внесені зміни до наказу № 354 о/с від 6 листопада 2015 року, позивачу встановлено вислугу років у календарному обчисленні для виплати грошової допомоги 11 років 7 місяців 11 днів.

Таким чином, розмір одноразової грошової допомоги, що мала бути нарахована та сплачена позивачу під час його звільнення за скороченням штатів з урахуванням вимог Постанови № 393 та Порядку №100, складає 19651,94 грн.

Враховуючи наведене, суди дійшли обґрунтованого висновку про необхідність задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача зазначеної допомоги.

Пунктом 52 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114) встановлено, що чергова відпустка надається особі рядового або начальницького складу, як правило, до кінця робочого року.

Абзацом другим пункту 56 цього Положення передбачено, що особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства.

Як установлено судами, відповідачем не нараховувалась та не сплачувалась компенсація за невикористану позивачем відпустку за 2014 рік, яка склала 28 діб, а за 2015 рік компенсація відпустки була нарахована та сплачена виходячі із місячного грошового забезпечення позивача.

Згідно із абзацом першим пункту 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Отже, розрахунок компенсації за невикористані дні відпустки за 2014 та 2015 роки повинен обчислюватися виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю виплати цієї компенсації з урахуванням вимог викладених у Порядку №100.

Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, зазначені в статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Виплата належних позивачу при звільненні сум відбулася несвоєчасно, а тому за весь час затримки цієї виплати відповідач зобов'язаний виплатити середній заробіток.

З урахуванням зазначеного, керуючись статями 211, 214 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Слов'янського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області на судові рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року, Донецького апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Слов'янського міського відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області про стягнення грошового забезпечення за час затримки виконання рішення та зобов'язання здійснити перерахунок.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя М.М. Олексієнко