Постанова № 59489131, 02.08.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2016 р. Справа № 643/4981/16-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Бенедик А.П. , Бартош Н.С. ,

за участю секретаря судового засідання Дорошенко Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова на постанову Московського районного суду м. Харкова від 11 травня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про визнання дій та бездіяльності неправомірними, зобовязання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, -

В с т а н о в и л а:

27.04.2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просить визнати протиправною бездіяльність відповідача - Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова (далі УПФУ в Московському районі м. Харкова), яка полягає у не виплаті йому, починаючи з квітня 2016 року, пенсії по інвалідності; визнати протиправним та скасувати рішення УПФУ в Московському районі м. Харкова, про призупинення (припинення) виплати його пенсії по інвалідності; зобовязати УПФУ в Московському районі м. Харкова поновити виплату пенсії по інвалідності; стягнути з УПФУ в Московському районі м. Харкова на його користь 5000 грн у відшкодування моральної шкоди, яку він пізнав в наслідок неправомірних рішення, дій та бездіяльності відповідача.

Постановою Московського районного суду м. Харкова від 11.05.2016 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі.

Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі УПФУ в Московському районі м. Харкова, посилаючись на неповне зясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову Московського районного суду м. Харкова від 11.05.2016 року в частині задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення з УПФУ в Московському районі м. Харкова на користь позивача 5.000 грн у відшкодування моральної шкоди та прийняти нову постанову, якою в задоволенні цієї позовної вимоги ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова, згідно положень п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) скасуванню.

За приписами ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно із ч. 2 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Судом встановлено, що позивач має статус вимушено переміщеною особою з тимчасово непідконтрольній Українській владі території, що підтверджується довідкою від 29.03.2016 року № НОМЕР_1, виданою Управлінням праці та соціального захисту населення Адміністрації Московського району Харківської міської ради, є інвалідом ІІ групи на строк до 01.07.2016 року (а.с. 10, 11).

Позивач отримує пенсію по інвалідності, обчислену відповідно до умов Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» та перебуває на обліку УФПУ в Московському районі м. Харкова.

Розмір пенсії позивача станом на березень 2016 року складав 2.432,31 грн. Виплата пенсії провадилась на підставі довідки про взяття на облік ВПО (№ НОМЕР_2 від 15.10.2015 року) з відміткою про реєстрацію місця проживання, проставленою територіальним підрозділом Державної міграційної служби (дата закінчення дії довідки 15.04.2016 року), щомісяця шляхом перерахування належних позивачу сум на відкритий у відділенні Публічного акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» картковий рахунок.

29.03.2016 року ОСОБА_1 надав до УПФУ в Московському районі м. Харкова заяву, якою проінформував пенсійний орган про зміну місця проживання разом із якою надав, у тому числі, довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № НОМЕР_1 від 29.03.2016 року (дата закінчення дії довідки 28.09.2016 року, а.с. 10).

У звязку з тим, що в наданій позивачем довідці № НОМЕР_1 від 29.03.2016 року не було відмітки про реєстрацію місця проживання, проставленої територіальним підрозділом Державної міграційної служби, УПФУ Московського району м. Харкова у квітні 2016 року не включило ОСОБА_1 до відомостей на виплату пенсії.

Згідно з ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Згідно виписки по особистому картковому рахунку № 0200-26258501498421, відкритому в ПАТ «Державний Ощадний банк України», пенсію за березень 2016 року позивач отримав 04.03.2016 року (а.с. 21).

Постановою Московського районного суду м. Харкова від 11.05.2016 року, що набрала законної сили, визнана протиправною бездіяльність УПФУ в Московському районі м. Харкова, яка полягає у невиплаті позивачу, починаючи з березня 2016 року, пенсії по інвалідності; визнано протиправним та скасовано рішення відповідача про призупинення (припинення) виплати позивачу пенсії та відповідач зобовязаний поновити позивачу з березня 2016 року виплату пенсії.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з УПФУ в Московському районі м. Харкова на користь позивача 5.000 грн у відшкодування моральної шкоди, суд виходив з того, що в результаті неправомірних дій відповідача позивач зазнав моральні страждання й переживання, що порушило його нормальний спосіб життя, у зв'язку із чим суд дійшов висновку про те , що заподіяна позивачу моральна шкода підлягає відшкодуванню саме в цьому розмірі.

Не погоджуючись з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості цієї позовної вимоги ОСОБА_1, колегія суддів зазначає, що поняття моральної (немайнової) шкоди і порядок її відшкодування визначається ст. 23 ЦК України.

Зокрема, підставами для відшкодування моральної шкоди відповідно до положень цієї статті можуть бути: фізичний біль та страждання, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; душевні страждання, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; душевні страждання, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; приниження честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ст. 23 ЦКУ розмір моральної шкоди визначає суд з урахуванням певних обставин: характер правопорушення; глибина фізичних та душевних страждань; погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації; ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування; інших обставин, які мають істотне значення.

Обовязковими вимогами при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.

Приймаючи рішення про задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача 5.000 грн у відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції вважав доведеним факт понесення позивачем моральних страждань й переживань, внаслідок протиправності дій УПФУ в Московському районі, розмір відшкодування яких повинен складати 5.000 грн.

Судом визнано встановленим, що через нестачу грошових коштів, безпідставне припинення відповідачем виплати пенсії, позивач був змушений звертатись до знайомих за допомогою, позичати гроші, відмовляти собі у звичному способі життя, придбанні вкрай необхідних медикаментів, способі харчування та спілкування з близьким оточенням через сором і брак коштів, обмежувати себе, що принижувало гідність, змушувало страждати морально, та в результаті спричинило загострення проявів хвороб, що підтверджується випискою з лікарні № 3130 .

Внаслідок браку коштів на адекватне та життєво необхідне лікування позивач був виписаний після стаціонарного лікування «…без покращень, зберігається головний біль, запаморочення, слабкість у правій руці та нозі». А придбати призначене лікування для стабілізації стану позивач не має жодної можливості, що також підтверджується випискою по картковому рахунку № 0200-26258501498421, відповідно до якої станом на 21.04.2016 року залишок на рахунку становить 0 грн. 93 коп.

Колегія суддів відзначає, що надана позивачем медична документація: виписка № 3130 з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, видана КЗОЗ «Харківська міська клінічна лікарня №7» (а.с. 12-13) підтверджує ту обставину, що ОСОБА_1 має проблеми із здоровям, що з серпня 2011 він є інвалідом ІІІ групи, а з 18.06.2014 року на строк до 01.07.2016 року рішенням МСЕК визнаний інвалідом ІІ групи. У вересні-жовтні 2014 року, лютому, вересні 2015 року позивач проходив спецлікування в н\о № 1 ХМКЛ № 7, потім спостерігався амбулаторно. В плановому порядку по направленню 6 поліклініки госпіталізував до 1 н/о ХМКЛ № 7 для подальшого обстеження та лікування.

На думку колегії суддів зазначені медичні документи не є свідченням того, що певний стан здоровя позивача ОСОБА_1 є результатом його фізичних або моральних страждань, яких він зазнав саме в результаті неправомірних рішення, дій та бездіяльності відповідача.

Разом з тим, колегія суддів визнає, що позивач ОСОБА_2 зазнав моральних страждань внаслідок порушення його прав відповідачем та цей факт встановлений судовим рішенням.

При цьому, колегія суддів вважає, що судам першої та апеляційної інстанцій позивач не надав безспірних доказів, що гідним еквівалентом відшкодування таких страждань є саме сума в розмірі 5.000 грн.

Відповідно, врахувавши обставини справи і зробивши свою оцінку на засадах розумності і справедливості, колегія суддів приходить до висновку, що сама констатація порушення становитиме достатню сатисфакцію моральної шкоди, якої, за твердженнями позивача ОСОБА_1, він зазнав.

При цьому, колегія судів враховує те, що про факт порушення відповідачем права на отримання з квітня 2016 року пенсії позивач дізнався з листа УПФУ в Московському районі м. Харкова від 06.04.2016 року № 197/3-3 (а.с. 17), скерованого на його адресу відповідачем у відповідь на звернення від 30.03.3016 року. 27.04.2016 року за захистом своїх порушених прав позивач звернувся до суду та судовим рішенням від 11.05.2016 року право позивача на отримання пенсії (фактично з квітня 2016 року) поновлено. Судам першої та апеляційної інстанцій позивачем не надано безспірних доказів в обґрунтування стверджень про те, що розмір відшкодування, завданої йому протиправними рішенням, діями, бездіяльністю моральної шкоди має складати суму саме в розмірі 5.000 грн. Також судам першої та апеляційної інстанцій позивачем не надано доказів в обґрунтування доводів, викладених в позовній заяви про те, що саме в наслідок бездіяльності відповідача він опинився у вкрай тяжкому матеріальному становищі, оскільки пенсійні виплати є основним джерелом для його існування.

З огляду на приписи ст. 8 КАС України, при вирішенні цього питання колегією суддів врахована практика Європейського Суду з прав людини, зокрема висновки Європейського Суду, що висловлені в рішеннях: від 25.10.1993 року по справі Гольм проти Швеції, від 29.11.1996 року по справі Саундерс проти Сполученого Королівства та іншими.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Московського районного суду м. Харкова від 11.05.2016 року в частині задоволення позовної вимог ОСОБА_1 про стягнення з УПФУ в Московському районі м. Харкова на його користь 5.000 грн у відшкодування моральної шкоди є такою, що прийнята при неповному з'ясуванні судом обставин, які мають значення для справи, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 202 КАС України є підставою для скасування судового рішення та прийняття нового про відмову в її задоволенні.

Інші доводи апеляційної скарги та заперечення позивача на висновки колегії суддів не впливають.

Заявлене УПФУ в Московському районі м. Харкова клопотання про зупинення негайного виконання постанови Московського районного суду м. Харкова від 11.05.2016 року до ухвалення судового рішення у справі є безпідставним, оскільки з аналізу положень ч. 3 ст. 252, п. 1 ч. 1 ст. 256, ч. 3 ст. 257 КАС України випливає, що зупинення виконання рішення судом апеляційної інстанції можливе лише у двох випадках: при поновленні строку на апеляційне оскарження та при перегляді рішення за нововиявленими обставинами.

Судові витратити, від несення яких позивач ОСОБА_1 звільнений в силу приписів ст. 5 Закону України «Про судовий збір», відносяться на рахунок Держави.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 94, 195, 196, 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 1, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова задовольнити.

Постанову Московського районного суду м. Харкова від 11 травня 2016 року скасувати в частині задоволення позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення з Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 5000 гривень з прийняттям нового судового рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову в цій частині.

В іншій частині постанову Московського районного суду м. Харкова від 10 травня 2016 року залишити без змін.

Постанова Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст постанови виготовлено та підписано 05 серпня 2016 року