Ухвала суду № 59489052, 02.08.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2016 р.Справа № 818/579/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Дюкарєвої С.В. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.06.2016р. по справі № 818/579/16

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області

про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИЛА:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі позивач, ФОП ОСОБА_1Г.) звернувся до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління ДФС у Сумській області (далі відповідач, ДПІ у м.Сумах), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу ДПІ у м.Сумах про сплату недоїмки №Ф-1627-23 від 02 березня 2016 року.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 06.06.2016р. по справі № 818/579/16 адміністративний позов Фізичної особи-підприємця фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області про визнання протиправною та скасування вимоги задоволено.

Визнано протиправною та скасовано вимогу Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління ДФС у Сумській області про сплату недоїмки №Ф-1627-23 від 02 березня 2016 року.

Стягнуто на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (м. Суми, вул. Травнева,1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області (ідентифікаційний код 39563287) суму судового збору в розмірі 551,21 грн. (пятьсот пятьдесят одна грн. 21 коп.).

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, неповне зясування обставин у справі, просить скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.06.2016 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач вказує, що згідно даних особових карток платників податків єдиного внеску, переданих Пенсійним фондом України до органів доходів з борів, станом на 01.01.2013 року за ОСОБА_1 обліковувалась недоїмка зі сплати єдиного внеску за 2012 рік на загальну суму 4572,42 грн., за січень-квітень 2013 року - в розмірі 1592,04 грн. Враховуючи, що вказана недоїмка позивачем в добровільному порядку сплачена не була, ДПІ у м.Сумах, керуючись п.4 ч.1 ст.4, ст.25 Закону України "Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" винесено вимогу про сплату недоїмки №Ф-1627-23 від 02 березня 2016 року у розмірі 6164,46 грн. Наполягає на тому, що позивач повинен сплачувати єдиний внесок фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, оскільки в силу Закону України "Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не звільняються від сплати за себе єдиного внеску ФОП, яким призначено пенсію за вислугу років.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не прибули, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець, працює на спрощеній системі оподаткування (3 група) та є платником єдиного податку.

Відповідно до пенсійного посвідчення серії ААЄ №403578, ОСОБА_1 є пенсіонером за віком довічно з 15.09.2011 року (а.с.8).

02.03.2016 року ДПІ у м. Сумах сформовано та надіслано позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1627-23, з якої вбачається, що заборгованість ФОП ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску становить 6164,46 грн. (а.с.7).

Не погодившись з винесеною вимогою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що вимога ДПІ у м. Сумах №Ф-1627-23 від 02 березня 2016 року про сплату боргу із єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 6164,46 грн. є противоправною, а тому позов про її скасування є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 року № 2464-VI зі змінами та доповненнями (далі по тексту - Закон № 2464-VI), Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-ІV (далі по тексту - Закон №1058), Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-ХІІ (далі по тексту - Закон № 1788).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 11 Закону №1058-IV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно з вимогами пункту 3 Розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (чинного з 01.01.2011р.) (далі - Закон №2464-VI), з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.

Перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється. Пенсійний фонд спільно з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, проводить звірення платників страхових внесків у порядку, встановленому Пенсійним фондом спільно з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, за погодженням із фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

За приписами пункту 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Положеннями пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI до платників єдиного внеску законодавцем віднесено фізичних осіб - підприємців, в тому числі й тих, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до частини 4 статті 4 Закону № 2464-VI, особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

За приписами ст.1 Закону №1058 пенсіонер - це особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Частиною 1 статті 1 Закону № 1788 передбачено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 1 Закону № 1058 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначене поняття "пенсія" - як, щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 1058 за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Згідно з вимогами частини 1 статті 12 Закону № 1058 особи, які досягли 16-річного віку та не належать до кола осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до статті 11 цього Закону, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють на території України, громадяни України, які постійно проживають або працюють за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, мають право на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Зазначені особи можуть брати добровільну участь у солідарній системі або в накопичувальній системі пенсійного страхування, або одночасно в обох системах відповідно до укладеного договору про добровільну участь у системі загальнообовязкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) згідно із Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування".

Аналіз вищенаведених норм права дозволяє дійти висновку про те, що підставою для звільнення позивача від сплати єдиного внеску необхідна наявність у нього таких чинників, як здійснення ним підприємницької діяльності із обранням спрощеної системи оподаткування в порядку, передбаченому чинним законодавством та наявності призначеної йому пенсії за віком.

Як свідчать матеріали справи, згідно із пенсійним посвідченням серії ААЄ № НОМЕР_1 від 15.09.2011 року ОСОБА_1 призначено пенсію за віком довічно.

Слід відмітити, що частина 4 статті 4 Закону №2464 не містить застережень щодо її незастосування до осіб, яким пенсію за віком призначено на пільгових умовах.

Враховуючи, що матеріали справи не містять доказів того, що ФОП ОСОБА_1 у відповідності до вимог статті 12 вказаного Закону № 1058 уклав з Пенсійним фондом договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, колегія суддів вважає, що позивач, як пенсіонер за віком, який зареєстрований платником єдиного податку, за 2012, 2013 роки не повинен сплачувати єдиний внесок.

Посилання відповідача на обставину, що позивач не досяг пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (60 років), судом першої інстанції обґрунтовано не прийнято до уваги, оскільки Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено звільнення від сплати єдиного внеску осіб, якщо вони є пенсіонерами за віком без виключень пенсіонерів, пенсія яким призначена за віком на пільгових умовах.

Вищенаведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України викладену у постановах від 15.04.2014року у справах №21-57а14 та №21-70а14.

Так, Верховний Суд України дійшов висновку, що термін "пенсіонер за віком" у тлумаченні ч.4 ст.4 Закону №2464 включає в себе як осіб, які отримують пенсію за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років, так і осіб, яким пенсія за віком призначена за пільговими умовами, тобто до досягнення 60-річного віку.

Крім того, відповідно до листа Державної фіскальної служби України від 24.07.2014 року №237/7/99-99-17-03-01-17, головним управлінням Міндоходів в областях, м.Києві було роз'яснено про те, що оскільки Міністерством доходів і зборів України впроваджено автоматичне щоквартальне нарахування сум єдиного внеску фізичним особам-підприємцям, які обрали спрощену систему оподаткування, відповідно Реєстру платників єдиного податку, то нарахування по пенсіонерах пільгових категорій, крім тих, які отримують пенсію за вислугою років, призупиняються з 01.04.2014 року.

З огляду на встановлені обставини у справі, колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що вимога Державної податкової інспекції у м.Сумах Головного управління ДФС у Сумській області про сплату недоїмки №Ф-1627-23 від 02 березня 2016 року є неправомірною та не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи спірну вимогу, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, а тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 41, 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 06.06.2016р. по справі № 818/579/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_2Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 04.08.2016 р.