Ухвала суду № 59488949, 02.08.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2016 р.Справа № 820/1151/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Катунова В.В.

Суддів: Ральченка І.М. , Бершова Г.Є.

за участю секретаря судового засідання Ружинської К.О

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2016р. по справі № 820/1151/16

за позовом ОСОБА_1

до Харківської установи виконання покарань №27

про зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ОСОБА_1, звернулась до суду з позовом до Харківської установи виконання покарань №27, в якому просила:

- визнати дії адміністрації ХУВП №27, виражених в ненаданні ОСОБА_1 медичної допомоги в період з жовтня 2015 р. по день подачі позовної заяви включно, а також в ненаданні належних медичних документів в належним чином оформленому вигляді за весь період тримання під вартою - незаконними;

- зобов'язати адміністрацію ХУВП №27 відновити записи в журналі амбулаторного прийому ув'язнених 4 режимного корпусу за період з 2012 р. по 2015 р., а у випадку неможливості направити подання в належні органи з метою проведення перевірки по факту навмисного знищення та підробки документів;

- зобов'язати адміністрацію ХУВП №27 надати ОСОБА_1 лікування, призначене лікарями ОСОБА_2 та ОСОБА_3, відповідно до колективного висновку від 29.12.2015 в. в повному обсязі;

- зобов'язати адміністрацію ХУВП №27 надати ОСОБА_1 належним чином завірені копії якісного рівня її медичної картки за весь період її тримання у повному обсязі, а також належним чином завірені копії виписок із амбулаторних журналів 4-го режимного корпусу за період з 2012 р. по сьогоднішній день включно, і належним чином завірені виписки з амбулаторного журналу лікаря-терапевта ХУВП№27 ОСОБА_4, за період з 23.12.2015 р. по сьогоднішній день;

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2016 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В своїй апеляційній скарзі апелянт, як на підставу для скасування судового рішення посилається на його незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність, а також вважає, що судом неповно з'ясовано не всі обставини, що мають значення для вирішення справи і порушені норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 02.08.2016 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 засуджена до довічного позбавлення волі та відбуває покарання у Харківській установі виконання покарань № 27.

Посилаючись на поганий станом здоров'я позивач зверталася до відповідача з проханням надати їй медичну допомогу, але як зазначає позивач належної медичної допомоги не отримала, у з зв'язку з чим, за зверненням гр. ОСОБА_5, яка діє в інтересах позивача, прокуратурою Харківської області проведено перевірку.

За результатами перевірки, до відповідача надійшла вказівка про усунення порушень вимог законодавства в діяльності медичної частини установи за вих. № 809вих-15 від 18.09.2015 року (а.с. 61-62). У вказівці вимагалось вжити заходів щодо усунення недоліків порушень законодавства в діяльності медичної частини Харківської установи виконання покарань № 27, провести перевірку за фактом відсутності журналів реєстрації амбулаторних хворих та притягнути до дисциплінарної відповідальності винних осіб. Окрім того, було зобов'язано надати копію медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_1 під розписку. (а.с. 61-62).

На вимогу вказівки прокуратури про усунення порушень вимог законодавства в діяльності медичної частини установи щодо відсутності журналів за 2012-2014 роки адміністрацією ХУВП № 27 проведено службову перевірку, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 56-60).

Перевіркою було встановлено, що медичний працівник ОСОБА_6, припустила зазначені вище порушення, але у зв'язку з її звільненням з посади наказом начальника установи від 14.11.2014 року (а.с. 67) притягнути її до відповідальності не виявилось можливим. Медичний персонал попереджено про виключення випадків втрати медичної документації, та у разі такого порушення винні будуть притягнути до дисциплінарної відповідальності. Копія медичної картки вручена ОСОБА_1 19.09.2015 року (а.с. 56- 57).

Також судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що лікарем ОСОБА_2, якого запросила для огляду ОСОБА_1, 29.12.2015р. останній був встановлений діагноз - варикозне розширення вен нижніх кінцівок. Рекомендовано: знаходження у теплому приміщенні, фізіотерапевтичні процедури на суглоби та прийом медичних препаратів.

Однак, ОСОБА_1 від проходження курсу фізіотерапевтичних процедур у терапевтичному відділенні багатопрофільної лікарні при Темнівській ВК № 100 відмовилась, про що є записи в медичній картці.

На виконання наказу директора Департаменту охорони здоров'я Харківської обласної державної адміністрації від 29.03.2016р. № 152, та відповідно до листа заступника прокурора Харківської області, відповідачем, для підтвердження або спростування визначеного доктором ОСОБА_2 діагнозу ОСОБА_1, було створено комісію, котра складалась з головного лікаря КЗОЗ "Харківська обласна клінічна наркологічна лікарня", спеціаліста ревматолога, спеціаліста з терапії, лікаря - травматолога, лікаря - невропатолога, лікаря - офтальмолога. Як зазначає відповідач, комісія прибула до установи 05.04.2016р., але позивач оглянута комісією не була, оскільки категорично відмовилась від проходження огляду, про що складено рапорт. Після вивчення медичної документації, комісія дійшла висновку про те, що діагноз "варикозне розширення вен" не відповідає існуючим медичним класифікаціям, виходить за межі компетенції лікаря терапевтичного профілю та потребує підтвердження судинного хірурга. Діагноз реактивного артриту не підтверджений даними об'єктивного обстеження, відсутні лабораторні та рентгенологічні дослідження, а також відсутній опис стану суглобів. Комісією запропоновано ініціювати питання про запит у лікаря ОСОБА_2 відповідних спеціальностям сертифікатів лікаря-спеціаліста, а також відповідних категорій, у зв'язку з тим, що такої спеціалізації як лікар-ревматолог в Україні не існує (а.с. 70-78).

Поряд із цим, комісією запропоновано, провести консультацію профільного спеціаліста для підтвердження діагнозу варикозної хвороби та провести визначення клінічних лабораторних показників ОСОБА_1 для уточнення та об'єктивізації діагнозу реактивного артриту.

За рекомендаціями комісії та прокуратури Харківської області, 11.05.2016р. відповідачем був направлений лист до Обласної клінічної лікарні для вирішення питання щодо огляду гр. ОСОБА_1 лікарем - судинним хірургом та проведення лабораторних досліджень (а.с. 73-74).

16.05.2016р. для огляду ОСОБА_1 прибув лікар серцево - судинний хірург Обласної клінічної лікарні ОСОБА_7, котрий був ознайомлений з медичною документацією хворої, але спростувати або підтвердити діагноз варикозної хвороби не мав можливості у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 в категоричній формі відмовилась від консультації та огляду. За цим фактом лікарем подано заяву та складено рапорт (а.с. 78).

Того ж дня, до установи відповідача прибув лаборант для забору крові для проведення лабораторних досліджень в умовах Харківської Обласної клінічної лікарні. ОСОБА_1 також відмовилась у категоричній формі від маніпуляції, і тому провести лабораторні дослідження не виявилось можливим. За цим фактом також складено рапорт (а.с. 76-77).

Отже, враховуючи що з жовтня 2015 року адміністрація ХВУП № 27 ухилялась від належного медичного обслуговування, у зв'язку з чим порушувала її права, позивач змушена була звернутися з зазначеним позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодилась колегія суддів, цілком вірно та обґрунтовано виходив з наступного.

Відповідно до ст. 49 Конституції України, кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування.

Відповідно до п.4.ч.1 ст. 107 Кримінально виконавчого кодексу, засуджені, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, мають право в порядку, встановленому цим Кодексом і нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України отримувати медичну допомогу і лікування, у тому числі платні медичні послуги за рахунок особистих грошових коштів чи коштів рідних та близьких в закладах охорони здоров'я, які мають ліцензію Міністерства охорони здоров'я України та не віднесені до відання центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань.

Також, відповідно до ст. 116 Кримінально виконавчого кодексу, засуджений має право звертатися за консультацією і лікуванням до установ, що надають платні медичні послуги. Оплата таких послуг і придбання необхідних ліків здійснюються засудженими або їхніми родичами за рахунок власних коштів. Консультування і лікування в таких випадках здійснюються в медичних частинах колоній за місцем відбування покарання під наглядом персоналу медичної частини."

Згідно до ст. 178. Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" , кожний громадянин України має право на охорону здоров'я, що передбачає: а) життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та соціальне обслуговування і забезпечення, який є необхідним для підтримання здоров'я людини; ... д) кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій... е) достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров'я і здоров'я населення, включаючи існуючі і можливі фактори ризику та їх ступінь; ... і) відшкодування заподіяної здоров'ю шкоди; ... й) можливість проведення незалежної медичної експертизи у разі незгоди громадянина з висновками державної медичної експертизи, застосування до нього заходів примусового лікування та в інших випадках, коли діями працівників охорони здоров'я можуть бути ущемлені загальновизнані права людини і громадянина..."

Згідно з підпунктами 5.1.1., 5.1.2. пункту 5.1 Порядку медико-санітарного забезпечення осіб, які утримуються в слідчих ізоляторах та установах виконання покарань Державного Департаменту України з питань виконання покарань, затвердженого Державним Департаментом України з питань виконання покарань, Міністерством охорони здоров'я України 18 січня 2000 року №3/6, зареєстрованого Міністерством юстиції України 09 березня 2000 року за №143/4364 (далі - Порядок), для медичного забезпечення підслідних та засуджених у місцях позбавлення волі створюється система лікувально-профілактичних закладів (підрозділів). Первинною ланкою цієї системи є медичні частини слідчого ізолятору та установ виконання покарань Департаменту виконання покарань. Завданням цих підрозділів є здійснення медичного контролю за станом здоров'я підслідних та засуджених шляхом проведення систематичних медичних оглядів, обстежень, організації та надання кваліфікованої медичної допомоги.

Відповідно до підпункту 5.1.4 пункту 5.1 Порядку, за неможливості надання необхідної медичної допомоги в місцях позбавлення волі залучаються сили та засоби лікувальних закладів Міністерства охорони здоров'я України згідно з чинним законодавством.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та не спростовується доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 скаржилась про відсутність належного лікування під час її тримання у ХУВП № 27.

Прокуратурою Харківської області було проведено перевірку цього питання та надано відповідачу в установленому законом порядку вказівку щодо усунення виявлених порушень в діяльності медичної частини установи відповідача.

Однак, позивач відмовилась від проведення медичних оглядів, що знайшло відображення у доповідних записках, актах, рапортах, складених медичними працівниками (а.с. 59-60, 71, 75-78). Належних та обґрунтованих пояснень щодо відмови від проходження медичного огляду та проведення лабораторних досліджень, позивач суду не надала.

Суд звертає увагу на те, що стаття 3 Конвенції покладає на державу обов'язок дбати про фізичне благополуччя осіб, яких позбавлено свободи. У той же час вона не може тлумачитись як така, що закріплює загальний обов'язок звільнення затриманих у зв'язку зі станом здоров'я, а, скоріше, вимагає сумісності стану здоров'я ув'язненої особи з його або її тривалим ув'язненням, навіть якщо він або вона є серйозно хворими, та залежить від здатності держави надати відповідне лікування необхідної якості у місці ув'язнення (рішення від 4 жовтня 2011 року у справі "Гогінашвілі проти Грузії", заява N 47729/08, п. 79).

Отже, держава не може нести відповідальність за затримки, спричинені відмовами заявника від проходження медичних оглядів або від лікування у випадках, коли наявні у суду матеріали свідчили, що заявникові надавалася кваліфікована медична допомога, але він або вона добровільно від неї відмовлялися (рішення від 8 листопада 2007 року у справі "Князєв проти Росії", заява N 25948/05, п. 103).

Таким чином, ХУВП № 47 надано достатні свідчення для того, щоб дійти висновку, що адміністрація ХУВП № 47 намагалась надати позивачу - гр. ОСОБА_1, ефективну та прозору медичну допомогу. Отже, ця частина заяви має бути відхилена відповідно до підпункту "a" пункту 3 та пункту 4 статті 35 Конвенції як явно необґрунтована.

З огляду на зазначені обставини справи та вимоги діючого законодавства України у сфері охорони здоров'я, колегія суддів підтверджує висновки суду першої інстанції про відсутність достатніх підстав та належних доказів на підтвердження правомірності заявлених позовних вимог.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2016 року по справі № 820/1151/16 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.06.2016р. по справі № 820/1151/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя ОСОБА_8Судді ОСОБА_9 ОСОБА_10 Повний текст ухвали виготовлений 04.08.2016 р.