Ухвала суду № 59488587, 04.08.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4519/15 Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

04 серпня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Ткачук М.І,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Оболонського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, Оболонського районного у м. Києві військового комісіріату про визнання дій неправомірними, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до Окружного адміністративного суду міста з адміністративним позовом до Оболонського районного у м. Києві військового комісаріату, Оболонського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві , в якому просив суд:

Визнати протиправними дії Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві щодо примусового приводу ОСОБА_2 до Оболонського районного у м. Києві військового комісаріату.

Визнати протиправними дії Оболонського районного у м. Києві військового комісаріату щодо протиправного призову на військову службу ОСОБА_2.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, представником позивача представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу, у якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права та надано невірну правову оцінку діям відповідача щодо правомірності примусового приводу до військового комісаріату та правомірності призову на військову службу.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, ознайомившись із наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, виходив з того, що Оболонським районним у м. Києві військовим комісаріатом правомірно здійснено заходи по мобілізації позивача на військову службу, передбачені законами України «Про військовий обов'язок і військову службу», оскільки позивачем надано згоду на проходження військової служби, а також, з того, що Позивачем не доведено вчинення примусового приводу працівниками Оболонського районного управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Так, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, у позовній заяві ОСОБА_2 зазначає, що 22.03.2014 року об 22-00 годині за примусового приводу працівників міліції, які прибули до нього додому (АДРЕСА_1), та з погрозами обирати між примусовим приводом до військового комісаріату та між приведенням до райвідділу міліції з пред'явленням обвинувачення у ст.355 Кримінального кодексу України, ОСОБА_2 прибув до Оболонського районного у м. Києві військового комісаріату.

Як зазначає Позивач, працівники Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві не дали йому взяти речі, медикаменти, а здійснили примусовий привід до Оболонського районного в м. Києві військового комісаріату в тих речах, в яких він знаходився. На всі його пояснення про стан здоров'я, про те, що він визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час працівники Оболонського РУ ГУ МВС не відреагували і примусово доставили його до Оболонського районного у м. Києві військового комісаріату. Як зазначає позивач жодних прав йому не було роз'яснено.

30.01.2015 року ОСОБА_2 звертався зі скаргами для оскарження неправомірних дій Оболонського РУ ГУ МВС України в м. Києві та Оболонського районного у м. Києві військового комісаріату.

За результатами проведених службових розслідувань факти можливої причетності працівників Оболонського районного управління до примусово приводу громадянина ОСОБА_2 до Оболонського районного у м. Києві військового комісаріату підтверджені не були.

Згідно довідки № 52/4018 від 20.04.2015 Оболонського районного управління Головного управління МВС України в м. Києві, в період з 01.01.2014 по 22.03.2014 з Оболонського районного у місті Києві військового комісаріату листів щодо допомоги у проведенні мобілізації, а також щодо примусового приводу ОСОБА_2 на адресу Оболонського районного управління не надходило.

Крім цього, за скаргою ОСОБА_2 11.02.2015 Оболонським районним управлінням за вказівкою Головного управління було проведено службове розслідування щодо можливих неправомірних дій працівників Оболонського районного управління.

Згідно висновку службового розслідування від 02.03.2015 по повідомленню ОСОБА_2 з приводу можливих неправомірних дій працівників Оболонського районного управління встановлено, що за відсутності надходження будь-яких листів до 22.03.2014 включно з районного військового комісаріату на адресу Оболонського районного управління, працівниками міліції районного управління допомоги у проведенні мобілізації на військову службу, а також виконання зобов'язань щодо проведення затримання і доставки до Оболонського у місті Києві військового комісаріату громадян, які ухиляються від виконання військового обов'язку не здійснювалось.

Старшим інспектором відділу кадрового забезпечення Оболонського районного управління старшим лейтенантом міліції Шаловінською З.М. для отримання детальних пояснень по суті повідомлених позивачем обставин, протягом періоду з 06.02.2015 по 27.02.2015 було здійснено ряд телефонних дзвінків на мобільний номер НОМЕР_1 та стаціонарний номер 2724032 до гр. ОСОБА_2, однак на телефонні дзвінки ніхто не відповідав.

Також спільно з дільничним інспектором міліції відділу дільничних інспекторів міліції Оболонського районного управління юстиції, старшим лейтенантом міліції Нагорним О.Л. 14, 20 та 27 лютого 2015 року було здійснено візити за адресою мешкання заявника в квартиру АДРЕСА_1, однак двері ніхто не відчинив.

Також у висновку від 02.07.2015 зазначено про відсутність будь-яких документів, які б свідчили про необхідність прибуття ОСОБА_2 до Оболонського районного у м. Києві військового комісаріату.

Листом № 2058 від 02.07.2015 військовий комісар Оболонського районного у м. Києві військового комісаріату В.Б. Слєпко повідомив, що громадянин ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, перебуває на військовому обліку в Оболонському районному у м. Києві військовому комісаріаті з 17.12.2001. Повістки за 2014-2015 роки не надсилалися. 23 березня 2014 року записався до Оболонського РВК, як доброволець. 24 березня 2014 року був направлений, для проходження військової служби до м. Біла Церква, Київської області.

Як зазначив позивач, автомобіль, яким його було транспортовано до Оболонського районного у м. Києві військового комісаріату, був марки ВАЗ (якої саме моделі не знає, погано розбирається), білого кольору із усіма відповідними емблемами приналежності до міліції. Державний номерний знак не пам'ятає. Також в бесіді ОСОБА_2 повідомив що ні спеціальних звань працівників міліції, що прибули до його квартири 22.03.2014, ні інших даних не пам'ятає.

Допитані в судовому засіданні, в суді першої інстанції, в якості свідків по справі ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, повідомили суду наступне.

Так, зокрема, свідок ОСОБА_7 повідомила, що в березні 2014 року з 20-00 по 22-00 години (точного часу не пам'ятає) до неї в квартиру подзвонили працівники міліції та цікавилися ОСОБА_2 Зазначила, що не пам'ятає, чи представилися представники міліції чи ні. Видимого примусу, зі слів свідка, не було.

Інші свідки, які, з їх слів, споглядали як ОСОБА_2 вивели з під'їзду, повідомили, що бачили як позивача посадили а автомобіль ВАЗ-2105 чи ВАЗ-2107 білого чи бежевого кольору. Форма одягу темно-синього кольору, були зі зброєю.

Суд першої інстанції правомірно відхилив зазначені покази свідків, з огляду на положення ч.ч. 1, 4 ст.70, ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи наступне.

Так, при перевірці автомобілів, які перебувають на балансі в Оболонському райуправлінні було встановлено, що за районним управлінні обліковується з 04.02.2014 один автомобіль ВАЗ - 2107 д.н. 09-01 білого кольору, який переданий на використання та закріплений за патрульно-постовою службою міліції для охорони громадського порядку в районі та швидкого реагування на повідомленнями громадян про скоєння будь-яких правопорушень.

Під час перевірки бортових журналів ( в яких фіксується маршрут всіх автопатрулей під час несення служби), з'ясовано, що 22.03.2014 даний автомобіль використовувався автопатрулем ППСМ № 536, з 18.35 год. до 03.55 годин. Однак, працівники о 22.00 год. на адресу по вул. Тимошенко,1 не виїжджали та примусовий привід ОСОБА_2 не здійснювали.

В той час на цій машині здійснювалась охорона громадського порядку за адресою Богатирській, 11-5 (промзона та магазин «Ашан» м. Петрівка Оболонського району). Також у відмітках про доставлення осіб відсутня будь-яка інформація, щодо доставлених в цей день громадян до відділів міліції або військкомату.

Також, як слідує з позовної заяви, ОСОБА_2 роз'яснював посадовим особам Оболонського районного у м. Києві військового комісаріату, що з 1994 року він визнаний непридатним до військової служби в мирний час, обмежено придатним у воєнний час.

З пояснень позивача вбачається, що протиправність дій відповідача 2 полягає в тому, що жодного медичного огляду 22.03.2014 стосовного нього не проводилось, при цьому рішенням медичної комісії при Оболонському районному в м. Києві військовому комісаріаті від 22.03.2014 р. його необґрунтовано визнано придатним до військової служби і наказом військового комісара Оболонського району у м. Києві військового комісаріату (по строковій частині) від 24.03.2014 року №12 ОП його зараховано до команди В2968, яку у подальшому направлено для проходження військової служби до військової частини А1232 (м. Біла Церква). (Факт не проведення медичного огляду підтверджує Центральне управління Військової служби правопорядку (по м.Києву і Київській обл.) Міністерства оборони України листом від 05.06.2014 №128/КД/1588).

Проаналізувавши обставини справи колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно преамбули Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (зі змінами та доповненнями) (далі Закон №2232-ХІІ) цей Закон здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни.

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону №2232-ХІІ військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Частиною 3 ст. 1 Закону №2232-ХІІ встановлено, що Військовий обов'язок включає:

підготовку громадян до військової служби;

приписку до призовних дільниць;

прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу;

проходження військової служби;

виконання військового обов'язку в запасі;

проходження служби у військовому резерві;

дотримання правил військового обліку.

Відповідно до приписів ч.7 ст. 1 Закону №2232-ХІІ виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи і організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (об'єднані міські) військові комісаріати (далі - районні (міські) військові комісаріати), військові комісаріати Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а також територіальні центри (в Автономній Республіці Крим, областях, місті Києві) та філіали (в районах та містах) комплектування військовослужбовцями за контрактом.

Згідно частини 1 статті 2 Закону №2232-ХІІ встановлено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни, одним із видів якої є військова служба за призовом під час мобілізації на особливий період.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 24 Закону №2232-ХІІ початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з районного (міського) військового комісаріату - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

Закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Статтею 39 Закону №2232-ХІІ встановлено, що призов військовозобов'язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ (далі - Закон № 3543-ХІІ).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 3543-ХІІ мобілізаційна підготовка це комплекс організаційних, політичних, економічних, фінансових, соціальних, правових та інших заходів, які здійснюються в мирний час з метою підготовки національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Збройні Сили України, інші військові формування), сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій до своєчасного й організованого проведення мобілізації та задоволення потреб оборони держави і захисту її території від можливої агресії, забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

Згідно з частиною 4 статті 22 Закону № 3543-ХІІ призов громадян на військову службу (крім тих, що проходять службу у військовому резерві) під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють місцеві органи виконавчої влади через військові комісаріати (військовозобов'язаних Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних Служби зовнішньої розвідки України - Служба зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту). Резервістів на військову службу під час оголошення мобілізації призивають командири військових частин, в яких вони проходять службу у військовому резерві.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону № 3543-ХІІ України не підлягають призову на військову службу під час часткової мобілізації протягом шести місяців з дня звільнення з військової служби військовозобов'язані з числа громадян, які проходили військову службу за призовом під час мобілізації та були звільнені зі служби у запас (крім військовослужбовців, зарахованих на службу у військовому оперативному резерві першої черги). Такі особи у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їх згодою.

Відповідно до пункту 8 Положення про військові комісаріати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 червня 2013 року № 389 (далі - Положення) завданням військових комісаріатів є проведення призову громадян на військову службу у мирний і воєнний час, проведення добору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у доборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення заходів з підготовки та ведення територіальної оборони, інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.

Отже, судами встановлено, що позивача визнано придатним до військової служби згідно довідки військово-лікарської комісії при Оболонському районному у м. Києві військовому комісаріаті від 21.03.2014 згідно наказу Міністра оборони України № 402 від 14.08.2008 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» (а.с.141, Том 1).

Також, Матеріали справи свідчать, що позивач 23.03.2015 добровільно з'явився до Оболонського районного у м. Києві військового комісаріату та особисто виявив бажання проходити військову службу, що підтверджується дослідженими у судовому засіданні витягом з Журналу обліку військовозобов'язаних, які виявили бажання в добровільному порядку бути призваними до ЗСУ під час часткової мобілізації в добровільному порядку (а.с.210).

Колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що заходи по мобілізації позивача Оболонський районний у м. Києві військовий комісаріат здійснив відповідно до чинного законодавства, оскільки Позивачем не доведено протилежного.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, представником Оболонського районного у м. Києві військового комісаріату подано поіменний список військовозобов'язаних, які призвані і відправлені Оболонським районним у м. Києві військовим комісаріатом у команді № В2968 для проходження служби у м. Білу Церкву, зокрема в даному списку зазначено ОСОБА_2, також, зазначено, що скарг особи, які містяться у списку не мають.

Також, представником Відповідача зазначено, що гр. ОСОБА_2 був призвано на військову служу по мобілізації під час дії особливого періоду на підставі Указу Президента України №303/2014 «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 року, керуючись Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законом України про військовий обов'язок і військову службу», Законом України «Про Оборону України», Конституцією України, згідно з Наказом Начальника Генерального Штабу ЗСУ «Настанова з мобілізаційного розгортання» від 2013 року №1 та Мобілізаційною Дерективою Генерального Штабу ЗСУ від 18.03.2014 року №322/976.

Крім того, наказ військового комісара 24.03.2014м № 12 ОП про призов на військову службу та направлення до ВЧ А-1232 (команди В-2968) м. Біла Церква позивачем не оскаржений, а відтак дії відповідача, направлені на виконання заходів з мобілізації позивача до лав Збройних Сил України, вчинені на виконання такого наказу, є правомірними.

За таких обставин суд приходить до висновку що доводи позивача з приводу протиправності дій Оболонського районного у м. Києві військового комісаріату щодо призову на військову службу ОСОБА_2 є необґрунтованими, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

За таких обставин, у суду відсутні правові підстави для задоволення задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції, оскільки було в повній мірі досліджено всі докази та вірно надано їх правову оцінку, в суді апеляційної інстанції Позивач не довів протиправності дій відповідачів, оскільки його пояснення ґрунтувалися лише на словах, посилання на те, що особи, які його затримували за зовнішнім виглядом схожі на представників міліції, не беруться апеляційним судом до уваги, оскільки ґрунтуються на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

В даному спорі відповідачами, як суб'єктами владних повноважень, доведено правомірність своїх дій, що підтверджено дослідженими вище документами, які спростовують показання свідків.

Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята відповідно до норм матеріального та процесуального права, враховано всі обставини справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції немає.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 254, 265 КАС України, колегія суддів. -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва 17 травня 2016 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю.Кучма

(Повний текст Ухвали виготовлений 05 серпня 2016 року)

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.