Ухвала суду № 59488514, 04.08.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5581/16 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

04 серпня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів - Ісаєнко Ю.А. та Оксененка О.М.,

при секретарі Полякової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства «Укрнафта» до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» (далі - позивач, ПАТ «Укрнафта») звернулося до суду з позовом до Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - відповідач, Міжрегіональне ГУ ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників) про:

1) визнання протиправними дій відповідача щодо складання та затвердження акту опису майна позивача у податкову заставу від 25.03.2016 р. №8;

2) визнання протиправною відмови відповідача, викладеної в листі від 24.03.2016 р. №6455/10/28-10-23-26, щодо включення природного газу ПАТ «Укрнафта» власного видобутку 2006 року в обсязі 2061805,134 тис. куб. м. до опису майна у податкову заставу;

3) зобов'язання відповідача здійснити опис природного газу ПАТ «Укрнафта» власного видобутку 2006 року в обсязі 2061805,134 тис. куб. м. у податкову заставу.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 червня 2016 року адміністративний позов було задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач та ПАТ «Укртрансгаз» подали апеляційні скарги, в яких, кожен, просять скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, вважаючи, що судом неповно з'ясовано обставини справи та неправильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційних скарг та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанова суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 31.10.2014 р. Міжрегіональним ГУ Міндоходів - Центральним офісом з обслуговування великих платників було винесено вимогу №296-25, якою визначено загальну суму податкового боргу платника податків - ПАТ «Укрнафта» за узгодженими грошовими зобов'язаннями станом на 31.10.2014 р., а також прийнято рішення про опис майна позивача у податкову заставу.

У зв'язку з цим відповідачем було направлено Національній акціонерній компанії «Нафтогаз України» (далі - НАК «Нафтогаз України») лист від 04.09.2015 р. №31473/10/28-10-23-26 «Про надання інформації», в якому викладено прохання підтвердити наявність у підземних сховищах природного газу ПАТ «Укрнафта» в обсязі 2061805,134 тис. куб. м. та можливість опису зазначеного природного газу в податку заставу.

Листом від 17.09.2015 р. №14-6457/12-15 НАК «Нафтогаз України» повідомила відповідача про те, що природний газ в обсязі 2061805,134 тис. куб. м., видобутий ПАТ «Укрнафта» у 2006 році, був використаний населенням у 2007-2008 роках та документально не оформлений.

22.03.2016 р. відповідачем на адресу позивача було направлено лист №6089/10/28-10-23-26 з вимогою надати у термін до 24.03.2016 р. о 16.00 год. податковому керуючому перелік активів ПАТ «Укрнафта» та повідомлено позивача про те, що в разі ненадання переліку активів у встановлений строк, відповідно до п.89.5 ст.89, ст.91 ПК України, будуть вжиті заходи щодо опису майна (готової продукції), на яке платник набуде права власності у майбутньому.

Листом від 23.03.2016 р. № 10/720 ПАТ «Укрнафта» надало перелік активів для опису у податкову заставу, а саме - природний газ в обсязі 2061805,134 тис. куб. м. загальною вартістю 13 607 913 884,40 грн.

24.03.2016 р. відповідачем на адресу ПАТ «Укрнафта» було направлено лист №6544/10/28-10-23-26, в якому з посиланням на лист НАК «Нафтогаз України» від 17.09.2015 р. №14-6457/12-15 зазначено про те, що станом на 24.03.2016 р. у нього відсутні підстави для опису природного газу в обсязі 2061805104,0 тис. куб. м. та запропоновано позивачу у термін до 25.03.2015 р. о 12.00 год. надати податковому керуючому перелік активів ПАТ «Укрнафта» для подальшого їх опису у податкову заставу.

Листом від 23.05.2016 р. №10/742 ПАТ «Укрнафта» повторно надало перелік активів для опису у податкову заставу, а саме - природний газ в обсязі 2 061 805,134 тис. куб. м. загальною вартістю 13 607 913 884,40 грн. та повідомило про те, що інформація щодо обсягу природного газу в ПСГ ПАТ «Укртрансгаз», в тому числі і газу ПАТ «Укрнафта», отримана МГУ ДФС у 2015 році від НАК «Нафтогаз України», не є офіційними даними щодо обсягу природного газу, який може бути наданий в податкову заставу.

25.03.2016 р. відповідачем було складено акт опису майна № 8, відповідно до якого проведено опис майна позивача в податкову заставу, а саме 320 свердловин на родовищах західного регіону України відповідно до переліку наведеного в акті.

28.03.2016 р. відповідачем на адресу ПАТ «Укртрансгаз» було направлено лист №6581/10/28-10-23-26 щодо підтвердження наявності у підземних сховищах природного газу ПАТ «Укрнафта» в обсязі 2 061 805,134 тис. куб. м.

Листом від 01.04.2016 р. №5073/6-004 ПАТ «Укртрансгаз» повідомило про те, що обсяги природного газу ПАТ «Укрнафта», зазначені у запиті від 28.03.2016, відсутні.

Листом від 22.04.2016 р. № 9348/10/28-10-17-02-26 відповідач з посиланням на лист ПАТ «Укртрансгаз» від 01.04.2016 р. №5073/6-004 повідомив ПАТ «Укрнафта» про відсутність підстав для опису природного газу в обсязі 2 061 805,134 тис. куб. м.

Водночас, факт наявності у позивача природного газу власного видобутку 2006 року в обсязі 2061805,134 тис. куб. м. та перебування цього газу у підземних сховищах газу та газотранспортній системі ДК «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України», а також наявність у позивача права вільно розпоряджатися зазначеним природним газом встановлені судовими рішеннями, які набрали законної сили, а саме: рішенням Господарського суду м. Києва від 20 січня 2011 року у справі №6/521, залишеним в силі постановою Вищого господарського суду м. Києва від 19.05.2014 р., та постановою Київського апеляційного господарського суду від 10 грудня 2009 року у справі №6/489, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 24 лютого 2010 року.

Вважаючи протиправною відмову відповідача щодо включення зазначеного газу до акту опису майна, а також протиправними його дії зі складання та затвердження акту опису майна позивача у податкову заставу від 25.03.2016 р. №8, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем за відсутності достатніх правових підстав не було включено до акту опису майна в податкову заставу активів, перелік яких наданий позивачем, а натомість включено майно, яке позивачем не визначалось для таких цілей.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та здійснивши системний аналіз чинного законодавства, погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України (далі - ПК України), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Господарським кодексом України (далі - ГК України).

Так, відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У п.п.87.1, 87.2, 87.3 ст.87 ПК України закріплено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків: майно платника податків, надане ним у заставу іншим особам (на час дії такої застави), якщо така застава зареєстрована згідно із законом у відповідних державних реєстрах до моменту виникнення права податкової застави; майно, яке належить на правах власності іншим особам та перебуває у володінні або користуванні платника податків, у тому числі (але не виключно) майно, передане платнику податків у лізинг (оренду), схов (відповідальне зберігання), ломбардний схов, на комісію (консигнацію); давальницька сировина, надана підприємству для переробки, крім її частини, що надається платнику податків як оплата за такі послуги, а також майно інших осіб, прийняті платником податків у заставу чи заклад, довірче та будь-які інші види агентського управління; майнові права інших осіб, надані платнику податків у користування або володіння, а також немайнові права, у тому числі права інтелектуальної (промислової) власності, передані в користування такому платнику податків без права їх відчуження; кошти кредитів або позик, наданих платнику податків кредитно-фінансовою установою, що обліковуються на позичкових рахунках, відкритих такому платнику податків, суми акредитивів, що виставлені на ім'я платника податків, але не відкриті, суми авансових платежів та попередньої оплати за контрактами підприємств суднобудівної промисловості (клас 35.11 група 35 КВЕД ДК 009:2005), отримані від замовників морських та річкових суден та інших плавучих засобів.

Майно, включене до складу цілісних майнових комплексів державних підприємств, які не підлягають приватизації, у тому числі казенних підприємств. Порядок віднесення майна до такого, що включається до складу цілісного майнового комплексу державного підприємства, встановлюється Фондом державного майна України; майно, вільний обіг якого заборонено згідно із законодавством України; майно, що не може бути предметом застави відповідно до Закону України «Про заставу»; кошти інших осіб, надані платнику податків у вклад (депозит) або довірче управління, а також власні кошти юридичної особи, що використовуються для виплат заборгованості з основної заробітної плати за фактично відпрацьований час фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах з такою юридичною особою.

Згідно з п.88.1 ст.88 ПК України, з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Відповідно до п.п.89.1, 89.2, 89.3, 89.4, 89.5 ПК України, право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно. У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні". У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею. Право податкової застави не поширюється на майно, визначене підпунктом 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 цього Кодексу, на іпотечні активи, що належать емітенту та є забезпеченням відповідного випуску іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, на грошові доходи від цих іпотечних активів до повного виконання емітентом зобов'язань за цим випуском іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, а також на склад іпотечного покриття та грошові доходи від нього до повного виконання емітентом зобов'язань за відповідним випуском звичайних іпотечних облігацій.

Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг. Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

У разі якщо платник податків не допускає податкового керуючого для здійснення опису майна такого платника податків у податкову заставу та/або не подає документів, необхідних для такого опису, податковий керуючий складає акт відмови платника податків від опису майна у податкову заставу. Контролюючий орган звертається до суду щодо зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків, заборону відчуження таким платником податків майна та зобов'язання такого платника податків допустити податкового керуючого для опису майна у податкову заставу. Зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків та заборона відчуження таким платником податків майна діють до дня складення акта опису майна платника податків у податкову заставу податковим керуючим або акта про відсутність майна, що може бути описано у податкову заставу, або погашення податкового боргу в повному обсязі. Податковий керуючий не пізніше робочого дня, що настає за днем складення цих актів, зобов'язаний надіслати банкам, іншим фінансовим установам, а також платнику податків рішення про складення актів, яке є підставою для поновлення видаткових операцій та скасування заборони на відчуження майна.

У разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі. Платник податків зобов'язаний не пізніше робочого дня, наступного за днем набуття права власності на будь-яке майно, повідомити контролюючий орган про наявність такого майна. Контролюючий орган зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дня отримання зазначеного повідомлення прийняти рішення щодо включення такого майна до акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави та балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, або відмовити платнику податків у включенні такого майна до акта опису. У разі якщо контролюючий орган приймає рішення про включення майна до акта опису, складається відповідний акт опису, один примірник якого надсилається платнику податків з повідомленням про вручення. До прийняття відповідного рішення контролюючим органом платник податків не має права відчужувати таке майно. У разі порушення платником податків вимог цього пункту він несе відповідальність згідно із законом.

Частинами 1, 2, 7 статті 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

У ч.1, 2 ст.321 ЦК України закріплено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.134 ГУ України, суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, з викладених правових норм вбачається, що наявність у платника податків податкового боргу є правовою підставою для передачі його майна відповідної вартості у податкову заставу з метою забезпечення виконання ним податкових зобов'язань.

Водночас, платнику податків як власнику надано пріоритетне право визначати, яке саме його майна бути передано у податкову заставу.

Виходячи з цього, колегія суддів звертає увагу на те, що як було правильно встановлено судом першої інстанції, наявність у позивача природного газу власного видобутку 2006 року в обсязі 2061805,134 тис. куб. м. та право вільно розпоряджатися зазначеним майном підтверджується судовими рішеннями, які набрали законної сили та, у відповідності до ч.5 ст.124 Конституції України, є обов'язковими для виконання на всій території України (рішенням Господарського суду м. Києва від 20 січня 2011 року у справі №6/521, залишеним в силі постановою Вищого господарського суду м. Києва від 19.05.2014 р., та постановою Київського апеляційного господарського суду від 10 грудня 2009 року у справі №6/489, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 24 лютого 2010 року), і такі обставини, згідно з ч.1 ст.72 КАС України, мають преюдиційне значення для вирішення даної справи.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що листи НАК «Нафтогаз України» та ПАТ «Укртрансгаз», на які відповідач посилається як на доказ відсутності у позивача зазначеного газу, з урахуванням вищевикладеного, не є належними і допустимими доказами у розумінні ст.70 КАС України і не підтверджують ані правомірності його дій щодо відмови у включенні природного газу ПАТ «Укрнафта» власного видобутку 2006 року в обсязі 2061805,134 тис. куб. м. до майна, переданого в податкову заставу, ані правомірності складання ним акту опису від 25.03.2016 р. №8 відносно зовсім іншого майна позивача.

Доводи апелянтів про те, що природний газ ПАТ «Укрнафта» власного видобутку 2006 року в обсязі 2061805,134 тис. куб. м. є неліквідним майном, не підтверджуються жодними доказами та є голослівними, а посилання на те, що рішення у справах №6/521 та №6/489 на теперішній час не виконані, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки такі обставини не спростовують їх обов'язкового значення на всій території України та преюдиційності встановлених ними обставин.

Крім того, твердження ПАТ «Укртрансгаз» про те, що суд першої інстанції повинен був залучити його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, так як він є зберігачем природного газу ПАТ «Укрнафта» власного видобутку 2006 року в обсязі 2061805,134 тис. куб. м., судова колегія вважає необґрунтованими, оскільки, як було встановлено вище, зазначений газ належить на праві власності позивачу і предметом спору в межах даної адміністративної справи є наявність правових підстав для включення цього майна до податкової застави для забезпечення податкових зобов'язань позивача, а не вирішується питання щодо його фактичного вилучення з його власності та, відповідно зі сховищ апелянта, в яких він зберігається.

Таким чином, дослідивши ці та всі інші доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Міжрегіонального головного управління Державної фіскальної служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників та публічного акціонерного товариства «Укртрансгаз» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 червня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст ухвали виготовлено 04.08.2016 року.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Ісаєнко Ю.А.

Оксененко О.М.