Ухвала суду № 59488440, 04.08.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/28067/15 Головуючий у 1-й інстанції: Погрібніченко І.М. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

04 серпня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.,

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

за участю секретаря Ткачук М.І,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Апеляційного суду Дніпропетровської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної судової адміністрації, Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, Апеляційного суду Дніпропетровської області, в якому просила суд:

Визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України, Апеляційного суду Дніпропетровської області, Головного управління Держави казначейської служби України в ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_2 вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою на де досягнення мені 65-річного віку і реалізованого права на відставку судді згідно з п. 9 ч. 5 ст. 126 Конституції України та ст. 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Зобов'язати Державну судову адміністрацію України виділити Апеляційному суду Дніпропетровської області кошти для проведення виплати ОСОБА_2 вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою на де досягнення мною 65-річного віку і реалізованого права на відставку судді згідно з п. 9 5 ст. 126 Конституції України та ст. 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» сумі 241164 грн. 00 коп. (двісті сорок одну тисячу сто шістдесят чотири гривні 00 копійок

Стягнути з Апеляційного суду Дніпропетровської області на користь ОСОБА_2 вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньої посадою на день досягнення мною 65-річного віку і реалізованого права на відставку суг згідно з п. 9 ч. 5 ст. 126 Конституції України та ст. 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в сумі 241164 грн. 00 коп. (двісті сорок одну тисячу сто шістдесят чотири гривні 00 копійок).

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 червня 2016 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Позивачем, ОСОБА_2, подано апеляційну скаргу, у якій вона просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 червня 2016 року та прийняти нову постанову про повне задоволення позовних вимог.

Свої вимоги апелянти аргументує тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права та надано невірну правову оцінку діям Відповідача щодо правомірності ненарахування та невиплати вихідної допомоги.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, ознайомившись із наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, виходив з того, що до спірних правовідносин потрібно застосовувати нормативно-правові акти, які діяли на час прийняття постанови Верховної Ради України від 25 грудня 2014 року, якою Позивача було звільнено у відставку.

З такою позицією суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інтонації, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Постановою Верховної Ради України від 14.12.2000 року ОСОБА_2 була обрана на посаду судді Апеляційного суду Дніпропетровської області безстроково.

Стаж роботи на посаді судді становить 30 років 6 місяців 11 днів з у рахуванням роботи на посаді судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська та Індустріального районного суду м. Дніпропетровська.

27 листопада 2013 року Позивачем була написана заява до Вищої ради юстиції України про внесення подання про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Апеляційного суду Дніпропетровської області у зв'язку з поданням заяви про відставку, а також 27 листопада 2013 року Позивачем подана заява до Верховної Ради України з проханням звільнити її з посади судді Апеляційного суду Дніпропетровської області у відставку відповідно до п. 9 ч. 5 ст. 126 Конституції України.

24 грудня 2013 року Вищою Радою Юстиції України вказана заява була розглянута та задоволена, у зв'язку з чим було внесено подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_2 я з посади судді Апеляційного суду Дніпропетровської області у відставку та разом з відповідним пакетом документів, було передано до Верховної Ради України..

25 грудня 2014 року Постановою Верховної ради України «Про звільнення суддів» №59-VIII ОСОБА_2 було звільнено з посади судді Апеляційного суду Дніпропетровської області у відставку.

Встановивши обставини справи, суд апеляційної інстанції переходить до визначення правового регулювання спірних правовідносин.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України однією з підстав звільнення судді з посади органом, що його обрав або призначив, є подання суддею заяви про відставку.

Відповідно до частини першої статті 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон), Державна судова адміністрація України є органом у системі судової влади, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.

Згідно зі статтею 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається статтею 131 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади.

Частиною 6 статтею 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що повноваження судді припиняються з дня набрання чинності постановою Верховної Ради України.

Положеннями статті 145 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України визначаються окремим рядком щодо Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, а також у цілому за кожним видом та спеціалізацією щодо місцевих та апеляційних судів. Видатки кожного місцевого та апеляційного суду всіх видів та спеціалізації визначаються у Державному бюджеті України в окремому додатку.

Питання щодо звільнення Позивача було розглянуто Верховною Радою України 25 грудня 2014 року, а в подальшому наказом голови апеляційного руду Дніпропетровської області від 30.12,2014 року № 229-к позивача відраховано зі штату зазначеного суду у зв'язку з виходом у відставку, про що здійснено за в трудовій книжці.

Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання України», який набрав чинності 01 квітня 2014 року, було внесено зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме виключено статтю 136 даного Закону, в якій зазначалось, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Відповідно до статті 29 Закону голова суду з питань, що належать до його адміністративних повноважень, видає накази і розпорядження. Цією ж статтею на голову суду покладено обов'язок видавати на підставі акта про призначення (обрання) суддею чи звільнення судді з посади відповідний наказ, що прямо вказує на відношення вказаного повноваження до категорії адміністративних повноважень голови суду.

Судді, функціонуючи в державній системі влади, перебувають у певних трудових відносинах із судовою установою, де вони працюють, виконуючи свої посадові обов'язки, тобто з Ватутінським міським судом Черкаської області.

Акт про призначення (обрання) суддею чи звільнення судді з посади є правовою підставою для виникнення або закінчення конкретних трудових відносин особи як судді з державою. У таких відносинах роботодавцем є держава, а на голову суду покладається обов'язок оформити ці відносини та встановити початковий або кінцевий момент їх виникнення з призначенням, пов'язаних з цим, відповідних виплат.

Крім того, Позивач з моменту подання Позивачем заяви про відставку до звільнення з посади суддів перебувала на своїй посаді та отримувала заробітну плату.

Колегія суддів зазначає, що отримання позивачем заробітної плати у період з моменту подання заяви про відставку до звільнення з посади судді Апеляційного суду Дніпропетровської області є підтвердженням того, що підставою для нарахування та виплати судді вихідної допомоги в розмірі 10 заробітних плат є прийняття рішення Верховною Радою України про відставку судді.

У рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Отже, в даному випадку, до спірних правовідносин слід застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача (25 грудня 2014 року). Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013, на яке посилається позивач, ухвалено раніше ніж набрав чинності Закон України від 27 березня 2014 року № 1166 «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні», а тому його висновки не розповсюджуються на положення вказаного Закону.

Зважаючи на те, що датою виходу у відставку судді є дата прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення з посади, а не дата подання позивачем заяви про відставку до Вищої ради юстиції, то у позивача відсутнє право на отримання вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Посилання позивача на рішення Конституційного Суду України, як на підставу виплати йому вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, є необґрунтованими, оскільки Конституційний Суд України у своїх рішеннях не відносить вихідну допомогу до конституційних гарантій незалежності судді, а її невиплату до звуження конституційних прав судді.

Вказана позиція узгоджується з правовими висновками ВАСУ, викладеними у справах № 820/9034/15, 809/2497/15.

Крім того, колегія суддів відхиляє доводи Апелянта про те, що Постановою Верховного Суду України від 30.09.2015 року було визнано протиправною бездіяльність Верховної Ради України щодо несвоєчасного розгляду подання про звільнення позивача, що позбавило її можливості на отримання вихідної допомоги в розмірі 10 місячних заробітних плат, оскільки вказаним судовим рішенням не визнано протиправною та не скасовано Постанову ВР України від 25.12.2014 року №59-VIII, не визначено іншу дату звільнення Позивача, тобто датою звільнення у відставку ОСОБА_2 всеодно є 25.12.2014 року.

Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята відповідно до норм матеріального та процесуального права, враховано всі обставини справи, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції немає.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 207, 254, 265 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 червня 2016 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 червня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Кучма А.Ю.

Безименна Н.В.