Ухвала суду № 59488266, 04.08.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

04 серпня 2016 рокусправа № 804/719/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Шальєвої В.А.

суддів: Білак С.В. Олефіренко Н.А.

секретар судового засідання:Шелепова Ю.О.

за участі представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду за адресою: м. Дніпропетровськ, пр. імені Газети «Правда», 29, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.03.2016 р. в справі № 804/719/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Рад» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «М-Рад» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська) про скасування податкових повідомлень-рішень від 20.01.2016 р. № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 124788,75 грн., в тому числі за основним платежем 99831 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 24957,75 грн.; № НОМЕР_2 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2014 р. на 8554 грн.; № НОМЕР_3 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток в загальному розмірі 129403,75 грн., в тому числі за основним платежем 103523 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 25880,75 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.03.2016 р. позов задоволено.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову через порушення норм матеріального права, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги зводяться до неврахування судом першої інстанції наявної податкової інформації про неможливість здійснення контрагентами позивача господарської діяльності через відсутність основних засобів, працівників, що свідчить про нереальність господарських операцій, що призвело до завищення позивачем витрат, що враховуються при визначення обєкта оподаткування податком на прибуток, та податкового кредиту з податку на додану вартість. Крім того, зазначає про ненадання судом першої інстанції правової оцінки факту відкриття кримінального провадження за фактом створення ТОВ «Інтервенто» з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо якої є заборона, за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205 Кримінального кодексу України, а також пояснень директора цього підприємства ОСОБА_3 щодо нездійснення ним повноважень директора.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська проведено планову виїзну перевірку ТОВ «М-Рад» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2014 р., якою встановлено порушення п. 135.1, п. 135.2, пп. 135.4.2 п. 135.4, пп. 135.5.4. п. 135.5 ст. 135, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138 розд. III Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 103523 грн., у тому числі за 4 квартал 2012 р. в сумі 4107 грн., за 2013 рік в сумі 27 918 грн., за 2014 рік в сумі 71498 грн.; п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 розд. III Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 99831 грн., в тоум числі за липень 2013 р. в сумі 7233 грн., за серпень 2013 р. в сумі 2627 грн., за вересень 2013 р. в сумі 1029 грн., за жовтень 2013 р. в сумі 11836 грн., за листопад 2013 р. в сумі 3612 грн., за грудень 2013 р. в сумі 3456 грн., за січень 2014 р. в сумі 966 грн., за лютий 2014 р. в сумі 5349 грн., за березень 2014 р. в сумі 7028 грн., за квітень 2014 р. в сумі 5063 грн., за травень 2014 р. в сумі 2221 грн., за червень 2014 р. в сумі 6407 грн., за липень 2014 р. в сумі 9469 грн., за серпень 2014 р. в сумі 2725 грн., за вересень 2014 р. в сумі 11737 грн., за жовтень 2014 р. в сумі 9123 грн., за листопад 2014 р. в сумі 9950 грн., а також завищено суму відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту за грудень 2014 р. в сумі 8554 грн.

За результатами перевірки складено акт № 1324/2201/37214061 від 18.12.2015 p., на підставі якого прийняті податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_3 від 20.01.2016 р., в якому зазначено про порушення п. 135.1, п. 135.2, пп. 135.4.2 п. 135.4, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, у звязку з чим збільшено суму грошового зобовязання ТОВ «М-Рад» з податку на прибуток на 129430,75 грн., за основним платежем 103523 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 25880,75 грн.; № НОМЕР_1 від 20.01.2016 р., в якому зазначено про порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у звязку з чим збільшено суму грошового зобовязання ТОВ «М-Рад» з податку на додану вартість в розмірі 124788,75 грн., за основним платежем 99831 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 24957,75 грн.; № НОМЕР_2 від 20.01.2016 р., в якому зазначено про порушення п. 135.1, п. 135.2, пп. 135.4, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України та зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 8544 грн.

Проаналізувавши господарські операції позивача з ТОВ «Мега-Лін», ТОВ «Лінер», ТОВ «Металекс-Д», ТОВ «Бріз 2011», ПП «ВКФ «Екопостач», ТОВ «Інтервенто», ТОВ «Мосторгпоставка», фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, суд першої інстанції дійшов висновку про доведеність фактичного виконання господарських операцій, внаслідок чого дійшов висновку про протиправність збільшення позивачу сум грошового зобовязання з податку на прибуток, податку на додану вартість та зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість спірними податковими повідомлення-рішення.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська проведена планова виїзні перевірка ТОВ «М-Рад» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2014 р., за результатами якої складено акт № 1324/2201/37214061 від 18.12.2015 р., яким встановлено порушення ТОВ «М-Рад» п. 135.1, п. 135.2, пп. 135.4.2 п. 135.4, пп. 135.5.4 п. 135.4, п. 135.5 ст. 135, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.2, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 103523 грн., в тому числі за 4 квартал 2012 р. на 4107 грн., за 2013 р. на 27918 грн., за 2014 р. на 71498 грн.; п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 99831 грн., в тому числі за липень 2013 р. на 7233 грн., за серпень 2013 р. на 2627 грн., за вересень 2013 р. на 1029 грн., за жовтень 2013 р. на 11836 грн., за листопад 2013 р. на 3612 грн., за грудень 2013 р. на 3456 грн., за січень 2014 р. на 966 грн., за лютий 2014 р. на 5349 грн., за березень 2014 р. на 7028 грн., за квітень 2014 р. на 5063 грн., за травень 2014 р. на 2221 грн., за червень 2014 р. на 6407 грн., за липень 2014 р. 9469 грн., за серпень 2014 р. на 2725 грн., за вересень 2014 р. на 11737 грн., за жовтень 2014 р. на 9123 грн., за листопад 2014 р. на 9950 грн., а також завищено суму від'ємного значення різниці між сумою податкового зобовязання та податкового кредиту за грудень 2014 р. на 8554 грн. (а.с. 13-68 т.1).

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська 20.01.2016 р. прийняті наступні податкові повідомлення-рішення: № НОМЕР_1 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 124788,75 грн., в тому числі за основним платежем 99831 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 24957,75 грн.; № НОМЕР_2 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за грудень 2014 р. на 8554 грн.; № НОМЕР_3 про збільшення суми грошового зобовязання з податку на прибуток в загальному розмірі 129403,75 грн., в тому числі за основним платежем 103523 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 25880,75 грн. (а.с. 69-71 т.1).

Як вбачається з акту перевірки, підставою для збільшення позивачу суми грошового зобовязання з податку на прибуток є висновок контролюючого органу про заниження позивачем задекларованих суми інших доходів за 4 квартал 2012 р. на суму 19057 грн. та за 2013 р. на суму 9444 грн. (вартість товарів, безоплатно отриманих платником податків), а також завищення витрат, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування податком на прибуток. Підставою для збільшення позивачу суми грошового зобовязання з податку на додану вартість та зменшення розміру від'ємного значення є висновок контролюючого органу про неправомірність формування податкового кредиту.

В періоді, що підлягав перевірці, ТОВ «М-Рад» здійснені господарські операції з придбання товарів (послуг).

Так, 01.10.2011 р. ТОВ «М-Рад» як покупцем укладено з ТОВ «ТД Євротех» договір постачання № 100156, за умовами якого позивачем придбавались автомобільні шини в асортименті; постачальник зобовязувався передати покупцю наступні документи на товар: рахунок, податкову накладну, видаткову накладну, сертифікат відповідності; строк дії договору - до 31.12.2011 р. (а.с. 72-73 т.1). Виконання умов договору та здійснення поставки шин у серпні 2012 р. позивач підтверджує видатковими накладними № 1063 від 30.08.2012 р. на суму 2700 грн., № 1062 від 30.08.2012 р. на суму 3750 грн., податковими накладними № 177 від 30.08.2012 р. на суму 3750 грн., в тому числі податок на додану вартість 625 грн., № 178 від 30.08.2012 р. на суму 2700 грн., в тому числі податок на додану вартість 450 грн., платіжними дорученнями про здійснення оплати товару на вказані суми від 30.08.2012 р. (а.с. 74-79 т.1).

17.06.2013 р. між ТОВ «М-Рад» як покупцем та ТОВ «Мега Лін» як постачальником укладено договір поставки № 1317, за умовами якого позивачем придбавались офісні меблі (а.с. 80-81 т.1). ). Виконання умов договору та здійснення поставки офісної меблі (офісний стіл, шафа-тумба) у липні 2013 р. позивач підтверджує видатковою накладною № КМ-0705/03 від 05.07.2013 р. на суму 9444 грн., в тому числі податок на додану вартість 1574 грн., податковою накладною № 410 від 05.07.2013 р. на суму 9444 грн., в тому числі податок на додану вартість 1574 грн., платіжним дорученням про здійснення оплати товару на вказану суму № 817 від 05.07.2013 р. (а.с. 82-84 т.1).

01.10.2012 р. ТОВ «М-Рад» як покупцем укладено з ТОВ «Лінер» як постачальником договір купівлі-продажу № 01107, за умовами якого позивачем придбавались офісні меблі (а.с. 85-86 т.1). ). Виконання умов договору та здійснення поставки офісної меблі (офісний стіл, шафа, тумби, стіл керівника, шафа-тумба) у жовтні 2012 р. позивач підтверджує видатковою накладною № ЛН-0001013 від 29.10.2012 р. на суму 19057,20 грн., в тому числі податок на додану вартість 3176,20 грн., податковою накладною № 1013 від 29.10.2012 р. на суму 19057,20 грн., в тому числі податок на додану вартість 3176,20 грн., платіжним дорученням про здійснення оплати товару на вказану суму № 1055 від 29.10.2012 р. (а.с. 87-89 т.1).

30.09.2011 р. ТОВ «М-Рад» як покупцем укладено з ТОВ «Мосторгпоставка» як постачальником договір № 3009/1, за умовами якого позивачем придбавалась продукція, асортимент, кількість та ціна якої вказується в рахунках або накладних як невідємній частині договору (а.с. 90-91 т.1). Виконання умов договору та здійснення поставки товару (автомобільних шин) у травні та вересні 2012 р. позивач підтверджує видатковими накладними № РН-0000013 від 14.05.2012 р. на суму 356286,84 грн., № РН-0000069 від 25.09.2012 р. на суму 186600 грн., податковими накладними № 10 від 03.05.2012 р. на суму 125000 грн., в тому числі податок на додану вартість 20833,33 грн., № 11 від 14.05.2012 р. на суму 231286,84 грн., в тому числі податок на додану вартість 38547,81 грн., № 1209251 від 25.09.2012 р. на суму 91600 грн., в тому числі податок на додану вартість 15266,67 грн., № 1209141 від 14.09.2012 р. на суму 95000 грн., в тому числі податок на додану вартість 15833,33 грн., платіжними дорученнями про здійснення оплати товару на вказані суми від 27.09.2012 р., 25.09.2012 р., 14.09.2012 р., 07.09.2012 р., 31.08.2012 р., 20.08.2012 р., 26.07.2012 р., 26.06.2012 р., 18.06.2012 р., 25.05.2012 р., 16.05.2012 р., 03.05.2012 р., 31.10.2012 р. (а.с. 92-110 т.1).

03.01.2012 р. ТОВ «М-Рад» як відправником укладено з ПП «Виробичо-комерцінйа фірма «Експостач» (далі ПП «ВКФ «Експостач») як перевізником договір перевезення вантажу № 3/1-5, за умовами якого перевізник зобовязується доставляти автомобільним транспортом вантаж відправника в межах України та передати вантаж одержувачу; для виконання перевезення вантажу відправник інформує перевізника за 1 один день до відвантаження усно чи електронною поштою. Виконання умов договору та здійснення перевезення вантажу позивач підтверджує товарно-транспортними накладними, актами виконаних робіт за січень 2012 р. на суму 16760 грн. та лютий 2012 р. на суму 26455 грн., податковими накладними № 240 від 31.01.2012 р. на суму 16760 грн., в тому числі податок на додану вартість 2793,33 грн., № 168 від 29.02.2012 р. на суму 26455 грн., в тому числі податок на додану вартість 4409,17 грн., банківською випискою про здійснення перерахування коштів перевізнику (а.с. 111-147 т.1, 168-169 т.4).

01.03.2012 р. ТОВ «М-Рад» як покупцем укладено з ТОВ «Бриз 2011» як постачальником договір № 2940 на постачання товару, за умовами якого постачальник передає покупцю товар шини (а.с. 148-149 т.1). Виконання умов договору та здійснення поставки товару (автомобільних шин) у березні 2012 р. позивач підтверджує видатковою накладною № 1992 від 29.03.2012 р. на суму 132432 грн., податковою накладною № 1992 від 29.03.2012 р. на суму 132432 грн., в тому числі податок на додану вартість 22072 грн., платіжним дорученням про здійснення оплати товару на вказану суму від 30.03.2012 р. (а.с. 150-152 т.1).

03.01.2012 р. ТОВ «М-Рад» укладено з ТОВ «Металекс-Д» договір суборенди № 0301/4, за умовами якого ТОВ «Металекс-Д» як орендар передає у суборенду ТОВ «М-Рад» приміщення, площею 250 кв. м., що розташовано по вул. Героїв Сталінграда, 147 у м. Дніпропетровську, строком по 31.12.2012 р. (а.с. 153-155 т.1). Виконання умов договору позивач підтверджує актом приймання-передачі від 03.01.2012 р., актом здачі-приймання робіт (надання послуг) із суборенди складських приміщень за березень 2012 р., податковою накладною № 270304 від 27.03.2012 р. на суму 25000 грн., в тому числі податок на додану вартість 4166,67 грн., платіжним дорученням про здійснення оплати на вказану суму від 27.03.2012 р. (а.с. 156-159 т.1).

Крім того, позивачем протягом липня 2013 р. та жовтня 2013 р. придбано у ТОВ «Інтервенто» товар (монтажну піну), що підтверджено видатковими накладними № 3110110 від 31.10.2013 р. на суму 30000 грн., № 41010 від 04.10.2013 р. на суму 19260 грн., № 220712 від 22.07.2013 р. на суму 9630 грн., податковими накладними № 41010 від 04.10.2013 р. на суму 19260 грн., в тому числі податок на додану вартість 3210 грн., № 3110110 від 31.10.2013 р. на суму 30000 грн., в тому числі податок на додану вартість 5000 грн., № 220712 від 22.07.2013 р. на суму 9630 грн., в тому числі податок на додану вартість 1605 грн., платіжними дорученнями № 976 від 29.07.2013 р. на суму 9630 грн., № 1462 від 17.10.2013 р. на суму 19260 грн., № 1683 від 03.12.2013 р. на суму 30000 грн. (а.с. 160-168 т.1), а також наданими в ході апеляційного розгляду справи рахунками-фактурами.

01.07.2013 р. ТОВ «М-Рад» як відправником укладено з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 як перевізником договір перевезення вантажу № 368, за умовами якого перевізник бере на себе зобовязання із доставки вантажу до пункту призначення, строк дії якого продовжено додатковою угодою № 1 від 31.12.2013 р. до 31.12.2014 р. (а.с. 169-171 т.1). Виконання умов договору та здійснення перевезення вантажу позивач підтверджує товарно-транспортними накладними, актами виконаних робіт, податковими накладними, банківськими виписками про здійснення перерахування коштів перевізнику (а.с. 172-244 т.1, 1-244 т.2, 1-249 т.3, 1-14, 170-188 т.4).

Фінансово-господарські операції між позивачем та вказаними контрагентами відображено у податковій звітності позивача за відповідні податкові періоди, сплачені продавцям кошти віднесені позивачем до витрат, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування податком на прибуток, суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основними видами діяльності ТОВ «М-Рад» за КВЕД-2010 є оптова торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням; оптова торгівля хімічними продуктами; неспеціалізована оптова торгівля (основний); ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення.

Наданими в судовому засіданні суду апеляційної інстанції документами підтверджено, що придбаний за спірними господарськими операціями товар (піна монтажна, шини автомобільні) позивачем реалізований іншим субєктам господарської діяльності, при цьому перевезення товару кінцевим споживачам здійснювалось, зокрема, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4

Таким чином, здійснення придбання позивачем зазначених вище товару та послуг, подальший продаж товару безпосередньо повязано з господарською діяльністю позивача, тому суд апеляційної інстанції вважає доведеним використання позивачем придбаного товару та послуг в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності.

Щодо використання придбаних позивачем у ТОВ «Мега Лін» та ТОВ «Лінер» офісних меблів у власній господарській діяльності, колегією суддів встановлено наступне.

В матеріалах справи наявний договір оренди № 12/030, укладений позивачем з ТОВ «Авіаль Сервіс» від 01.01.2012 р., за яким позивачем орендовано приміщення площею 20 кв. м., що розташоване у м. Дніпропетровську, по вул. Краснозаводській, 21 (а.с. 34-40 т.4). Вказане приміщення використовувалось позивачем в якості офісного приміщення. Придбані позивачем офісні меблі відповідно до актів приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів передані в експлуатацію та використовуються директором підприємства (а.с. 51-74 т.4).

Документи, складені за результатами здійснення спірних господарських операцій, містять усі необхідні реквізити, визначені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому є первинними документами бухгалтерського та податкового обліку у розумінні зазначеного Закону.

У відповідності до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності згідно з пп. 138.1.1 включають:

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; 138.2. Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 цього кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності.

Оскільки формування позивачем витрат по господарським операціям з контрагентами-постачальниками (ТОВ «Металекс-Д», ТОВ «Бриз 2011», ТОВ «Інтервенто», ТОВ «Мосторгпоставка», ПП «ВКФ «Експостач», фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4І.) підтверджено відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, ці витрати повязані з провадженням господарської діяльності, наявні у позивача документи є первинними документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», тому колегія суддів приходить до висновку, що такі витрати повинні враховуватися при визначенні обєкту оподаткування податком на прибуток у спірному періоді.

Як зазначено, крім висновку про завищення позивачем витрат, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування податком на прибуток, підставою для збільшення позивачу суми грошового зобовязання з податку на прибуток є висновок контролюючого органу про заниження позивачем задекларованих суми інших доходів за 4 квартал 2012 р. на суму 19057 грн. та за 2013 р. на суму 9444 грн. по господарським операціям з придбання позивачем офісних меблів у ТОВ «Мега Лін» та ТОВ «Лінер» як вартість товарів, безоплатно отриманих платником податків.

Статтею 134 Податкового кодексу України, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що об'єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Згідно з п. п. 135.1. та 135.2 ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Як зазначено вище, фактичне здійснення позивачем господарських операцій із придбання товару у ТОВ «Мега Лін» та ТОВ «Лінер» підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, підтверджено розрахунковими документами про здійснення позивачем оплати за придбані товарі.

До інших доходів платника податків відповідно до пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 цього кодексу включається вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

За висновками акту перевірки ТОВ «М-Рад» безоплатно отримано товари (офісні меблі) від ТОВ «Мега Лін», ТОВ «Лінер».

Дані висновки зроблені у звязку з відсутністю реального характеру господарських відносин позивача з ТОВ «Мега Лін», ТОВ «Лінер». Суд апеляційної інстанції вважає хибними такі висновки податкового органу, оскільки в ході апеляційного перегляду справи встановлено фактичне здійснення позивачем господарських операцій за договорами з ТОВ «Мега Лін», ТОВ «Лінер», підтвердження отримання позивачем товару належним чином оформленими первинними документами, а також доведеність здійснення оплати позивачем вартості придбаних товарів, що спростовує висновок контролюючого органу про безоплатне отримання товару.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки відповідача, викладені в акті перевірки, є необґрунтованими, відповідно є протиправним збільшення позивачу суми грошового зобовязання з податку на прибуток та нарахування штрафних (фінансових) санкцій податковим повідомленням-рішенням № НОМЕР_3.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у звязку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Податкові накладні, видані позивачу постачальниками, відображені у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних позивача.

Отримавши податкову накладну, покупець набув право на включення суми податку, вказані в таких накладних, до складу податкового кредиту.

В даному випадку суми сплаченого податку у звязку з придбанням товарів та послуг підтверджені податковими накладними, а тому такі суми підлягають включенню до складу податкового кредиту.

Оскільки в ході розгляді справи встановлено, що зазначені вище господарські операції з придбання позивачем товарів та послуг вчинені реально, з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, позивач безперечно має право на податковий кредит.

Матеріалами справи підтверджено фактичне отримання товарів та послуг, оплату позивачем як отримувачем товарів та послуг сум податку на додану вартість в ціні товарів постачальнику, тому є правильний висновок суду першої інстанції, що суми податку на додану вартість включені до складу податкового кредиту правомірно.

Відтак, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про необґрунтованість збільшення позивачу суми грошового зобовязання з податку на прибуток, податку на додану вартість та зменшення розміру від'ємного значення податку на додану вартість.

При цьому колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта, які ґрунтуються виключно на отриманих контролюючим органом матеріалах перевірок контрагентів позивача, а також іншої податкової інформації.

В обґрунтування доводів про порушення позивачем податкового законодавства відповідач посилається на висновки інших контролюючих органів, якими встановлена неможливість контрагентів позивача здійснювати господарську діяльність, а також не підтвердження господарських операцій по ланцюгу постачання.

Разом з тим, такі твердження в порушення приписів ч. 2 ст. 71 КАС України не підтверджено належними доказами.

Колегія суддів зазначає, що контрагенти позивача в перевіряємий період мали статус платників податку на додану вартість, відомості про відсутність за місцезнаходженням, про ліквідацію підприємств до ЄДР не вносилось, а відтак, зазначені вище контрагенти мали право видавати позивачу податкові накладні та інші первинні документи на підтвердження факту отримання останнім товару та послуг.

Колегія суддів зауважує, що невиконання контрагентом своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Доводи про неврахування судом першої інстанції в якості доказів протоколу допиту свідка (директора ТОВ «Інтервенто») в рамках кримінального провадження є необґрунтованими.

За приписами ч. 1 ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Як встановлено ч. ч. 1, 4 ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до 1 ст. 77 КАС України показаннями свідка є повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини. Якщо показання свідка ґрунтуються на повідомленнях інших осіб, то ці особи повинні бути також допитані.

Письмовими доказами згідно з ч. 1 ст. 79 КАС України є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

Послідовний аналіз зазначених процесуальних норм дає підстави для висновку, що пояснення свідків є належним доказом в адміністративній справі, якщо такий свідок допитаний судом саме в процесі розгляду такої адміністративної справи.

Протокол допиту свідка в рамках кримінального провадження, якщо в такому кримінальному провадженні відсутній вирок, який набрав законної сили, не може вважатися належним доказом в адміністративній справі ні як показаннями свідка, ні як письмовими доказами.

При цьому судова колегія зауважує, що оцінку таким показанням свідка має компетенцію надавати лише суд в процесі розгляду саме кримінального провадження.

Верховним Судом України в постановах від 05.03.2012 р. в справі № 21-421а11, а також від 22.09.2015 р. в справі № 810/5645/14 висловлений правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним. Оскільки у справі, яка розглядається, містяться відомості, що засновник та директор контрагента позивача в справі, що розглядалась Верховним Судом України, заперечує свою участь у створенні та діяльності контрагента, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, то перевірка та встановлення такої обставини має значення для правильного вирішення спору.

При цьому в справі № 810/5645/14, як випливає з постанови Верховного Суду України, засновника і директора контрагента, який заперечував свою участь у створенні та діяльності цього товариства, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво), проте з нереабілітуючих підстав, у зв'язку із закінченням строків давності, звільнений від кримінальної відповідальності, а провадження відносно нього закрито.

На відміну від обставин, зазначених Верховним Судом України, в даному випадку відносно ОСОБА_3 (директор ТОВ «Інтервенто»), який заперечує свою діяльність у створенні та діяльності ТОВ «Інтервенто», відсутній вирок суду, а також будь-яке інше рішення у кримінальному провадження, яким було б встановлено вину цієї особи у здійсненні фіктивного підприємництва, тому даний правовий висновок Верховного Суду України не може бути застосований при розгляді цього спору.

Сукупність досліджених судом апеляційної інстанції доказів дає підстави для висновку, що обставини одержання позивачем економічного ефекту за наслідками придбання товару та послуг не спростовано актом перевірки та підтверджується доказами, які містяться в матеріалах справи.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування постанови не вбачається.

Ухвалою судді-доповідача про відкриття апеляційного провадження у справі відстрочено відповідачу сплату судового збору до вирішення справи по суті, у звязку з чим відповідно до ст. ст. 88, 94 КАС України з відповідача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 4335,32 грн.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.03.2016 р. в справі № 804/719/16 залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.03.2016 р. в справі № 804/719/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Рад» до Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень, залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 39621406), що розташована у м. Дніпропетровську, по вул. Театральній, 1-а, на користь спеціального фонду Державного бюджету (Отримувач: УДКСУ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області, рахунок отримувача: 31217206781004; КБКД 22030101; Код з ЄРДПОУ: 37989274; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області м. Дніпропетровська; Код банку отримувача (МФО): 805012) судовий збір в розмірі 4335 (чотири тисячі триста тридцять пять) грн. 32 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі.

Повний текст ухвали складений 05.08.2016 р.

Головуючий:В.А. Шальєва

Суддя:С.В. Білак

Суддя:Н.А. Олефіренко